Стану підприємства

Сучасний економічний стан створив чимало проблем у аграрному секторі, що потребують негайного вирішення. Вони пов’язані з відсутністю сучасної системи матеріально-технічного постачання, сервісного обслуговування, ослабленої фінансової допомоги фермерам з боку держави.

Для підвищення ефективності функціонування фермерського господарства «Троянда-Агро» потребують першочергового вирішення такі питання:

- надання державної фінансової підтримки у придбанні техніки, мінеральних добрив, насіння, проектуванні і будівництві споруд, складів, гаражів, зерносушилок, мереж електро- та водопостачання тощо;

- своєчасних розрахунків з фермерами за продану державі, заводам та приватним підприємцям продукцію сільськогосподарського виробництва;

- збільшення розмірів землеволодінь за рахунок оренди земельних ділянок, паїв у місцевого населення;

- удосконалення та спрощення системи оподаткування фермерських господарств;

- збільшення якості інформаційного забезпечення сільськогосподарських підприємств.

З масовою організацією фермерських господарств аграрна економіка стане антимонопольною та конкурентоздатною. Фермерські господарства, зокрема й ФГ «Троянда-Агро», спроможні збільшити виробництво і поповнити торгівлю продуктами харчування і тим самим зробити вагомий внесок у вирішення національної продовольчої проблеми. Зрозуміло, високотоварні господарства будуть сформовані за сприятливих умов за певний час, але саме в наш час закладаються економічні, законодавчі, нормативні, організаційні підвалини агробізнесу.

Сучасний розвиток нашої економіки можна охарактеризувати як період потрясінь. Зміни, пов’язані з ризиками, збитками та умовами прогресуючої світової кризи стали нормою сьогодення. Якщо фермерське господарство «Троянда-Агро» не буде прямувати до змін, які охоплюють весь сучасний світ, воно може зазнавати краху й навіть збанкрутувати. У період світової кризи будуть виживати тільки лідери змін – ті, які швидко адаптуються до її тенденцій, використовуючи всі можливі перспективи виходу з неї. Тому основним завданням повинна стати розробка нових механізмів управління фінансовим станом підприємства. Ефективна діяльність підприємства залежить від багатьох чинників, проте одним з найважливіших є фінансовий стан. Але сьогодні не має чіткого визначення сутності поняття “фінансовий стан підприємства”. Тому необхідним є уточнення сутності поняття ”фінансовий стан підприємства” та пошук шляхів його покращення.

У ринковій економіці незалежні самостійні виробники товарів і послуг не зможуть успішно діяти на ринку, не забезпечивши економічну стійкість своїх підприємств. Протягом останнього п’ятиріччя на більшості підприємств України відбувалися позитивні кількісні зміни, досягнуті переважно завдяки екстенсивним чинникам розвитку. Однак, тепер ці чинники вже вичерпали свої можливості впливу і не забезпечують прибутковості підприємствам. Сучасний ринок постійно змінюється. Швидкість змін така велика, що саме пристосування до них стає істотною перевагою підприємств у конкурентній боротьбі. У цих умовах підприємства, які прагнуть зміцнити свої конкурентні позиції, повинні орієнтуватися на нові підходи, принципи і методи організації і ведення бізнес процесів, заснованих на удосконаленні саме внутрішнього механізму управління підприємств. Саме тому першочерговою проблемою на сьогоднішньому етапі розвитку як фермерського господарства «Троянда-Агро», та й усіх українських підприємств, що виробляють товари чи надають послуги, є пошук альтернативних шляхів покращання їх фінансового стану.

Першочерговим етапом у покращенні фінансового стану українських підприємств є пошук оптимального співвідношення власного і позикового капіталу, яке б забезпечило мінімальний фінансовий ризик за максимальної рентабельності власного капіталу. Оптимізація ліквідності підприємства реалізується за допомогою механізму фінансової стабілізації – системи заходів, спрямованих, з одного боку, на зменшення фінансових зобов’язань, а з іншого, на збільшення грошових активів, що забезпечують ці зобов’язання. Фінансові зобов’язання підприємство може зменшити за рахунок: зменшення суми постійних витрат(зокрема витрат на утримання управлінського персоналу); зменшення рівня умовно-змінних витрат; продовження строків кредиторської заборгованості за товарними операціями; відтермінування виплат дивідендів та відсотків. Збільшити суму грошових активів можна за рахунок: рефінансування дебіторської заборгованості(шляхом факторингу, врахування та дисконтування векселів, форфейтингу, примусового стягнення); прискорення оборотності дебіторської заборгованості(шляхом скорочення термінів надання комерційного кредиту); оптимізація запасів товарно-матеріальних цінностей(шляхом встановлення нормативів товарних запасів методом техніко-економічних розрахунків); скорочення розмірів страхових, гарантійних та сезонних запасів на період перебування підприємства у фінансовій кризі.

В умовах конкурентного середовища актуальності набуває політика збуту продукції, що виробляє підприємство. Підприємству необхідно активізувати політику в галузі маркетингу з метою просування своєї продукції, яка фактично за рахунок високої якості та ціни, нижчої від середньогалузевої є конкурентоспроможною. Важливими для вирішення є питання упакування, фірмова торгівля, підтримка іміджу серед місцевого населення, стимулювання збуту різними шляхами.

Доцільно також звернути увагу на те, що для покращення свого фінансового становища виробники товарів та послуг повинні реалізовувати всю продукцію, що застоюється на складах. Для розширення ринків збуту підприємство може створити пункти роздрібної торгівлі. Це призведе до збільшення прибутку та збільшення оборотності капіталу. Впровадження цього проекту звичайно ж не вирішує існуючих фінансових проблем, але дозволить скоротити термін реалізації товару та прискорити розрахунки з кредиторами.

Конкурентоспроможність на ринку збуту можна досягти шляхом зниження собівартості продукції, за рахунок впровадження нової техніки, технологій, раціональнішого використання як матеріальних, так і трудових ресурсів, зменшення питомої ваги постійних витрат в собівартості продукції, адже зниження собівартості продукції прямо пропорційно впливає на збільшення прибутку підприємства. Варто також звернути увагу на зростання ввізного мита в Україні. Тому фермерському господарству «Троянда-Агро» доцільніше буде закуповувати сировину і матеріали в межах нашої країни, аніж ту, що ввезли з-за кордону.

Наступним напрямком покращання фінансового стану підприємства може стати виробництво і розробка нових видів продукції, яка зацікавить споживачів, а також отримання ліцензій на виробництво “ходових” товарів, що дасть змогу стабілізувати і покращити фінансовий стан підприємства. Одним з нових, популярних та високорентабельних видів продукції, що розпочала вирощувати ФГ «Троянда-Агро» є рапс, з якого виробляють рапсову олію, біопаливо та інші види продуктів.

Інформація про фінансовий стан підприємства надзвичайно важлива як для керівництва підприємства, так і для інвесторів. Тому заслуговує на увагу проблема щодо інформаційного забезпечення підприємства. Достовірність даних про фінансовий стан підприємства є важливою умовою для прийняття правильних управлінських рішень. Фермерському господарству «Троянда-Агро» потрібно підвищувати свій рівень інвестиційної привабливості заради залучення нових, додаткових фінансових засобів заради збільшення об’ємів власних землеволодінь та збільшення прибутку.

Економічну стійкість підприємства необхідно розуміти як сукупність її взаємопов’язаних складових, які за будь-яких умов забезпечують здатність до ведення діяльності підприємств, запас ресурсів (ресурсного потенціалу) та збалансований процес функціонування. Збалансованість досягається шляхом забезпечення оптимальних кількісних співвідношень між елементами загальної системи, які дозволяють їй гармонійно розвиватися [3].

Система заходів для підтримки економічної стійкості фермерського господарства «Троянда-Агро» повинна передбачати:

- постійний моніторинг зовнішнього і внутрішнього станів підприємства;

- розробку заходів із зниження зовнішньої вразливості господарства;

- розробку підготовчих планів при виникненні проблемних ситуацій, здійсненні попередніх заходів для їхнього забезпечення;

- впровадження планів практичних заходів при виникненні кризової ситуації, прийняття ризикових і нестандартних рішень у випадку відхилення розвитку ситуації;

- координацію дій всіх учасників та працівників і контроль за виконанням заходів та їхніми результатами.

Саме за таких умов можна забезпечити систему моніторингу кожної із складових економічної стійкості підприємств, яка змогла б надати можливість пристосувати її відповідно до перспектив розвитку.

Всі вищезгадані шляхи покращення дозволили зробити певні висновки щодо основних напрямків покращання фінансового стану підприємства та формування його фінансової стратегії. Фінансовий стан підприємства – це реальна і потенційна фінансова спроможність підприємства забезпечити певний рівень фінансування певної діяльності, саморозвитку та погашення зобов’язань перед підприємствами й державою.

Заходи, спрямовані на покращання фінансового стану підприємства, містять в собі: вивчення попиту на продукцію, що випускається, з метою розширення ринку; аналіз складових собівартості продукції і визначення шляхів її зниження; переорієнтацію на випуск іншої продукції; вивчення руху дебіторської заборгованості з метою її зменшення; вивчення можливості одержання довгострокових кредитів; контроль за фінансовим станом підприємства і дотриманням виробленої фінансової стратегії.

За умов стану економіки України значно зростає роль своєчасного та якісного аналізу фінансового стану підприємств, оцінки їхньої ліквідності, платоспроможності і фінансової стійкості та пошуку шляхів підвищення і зміцнення фінансової стабільності.

Продовжуючи попередні думки, своєчасна та об'єктивна оцінка фінансового стану підприємств за виникнення різноманітних форм власності набуває надзвичайно великого значення, оскільки жодний власник не повинен нехтувати потенційними можливостями збільшення прибутку (доходу) фірми, які можна виявити тільки на підставі своєчасного й об'єктивного аналізу фінансового стану підприємств [18].

Всі показники фінансового стану підприємства перебувають у взаємозв'язку та взаємозумовленості. Тому оцінити реальний фінансовий стан підприємства можна тільки на підставі використання належного комплексу показників з урахуванням впливу на них факторів фінансового характеру, а також багатьох інших, які взагалі не піддаються вартісній оцінці. До таких належать: можливі політичні або загальноекономічні зміни, перебудова організаційної структури підприємства, зміна форм власності, перепідготовка персоналу. Тому підприємствам необхідно систематично, детально і в динаміці аналізувати фінансовий стан підприємства, і в залежності від того який показник змінився, приймати відповідні рішення. Тому, є доцільним розглянути напрямки покращення фінансового стану фермерського господарства «Троянда-Агро».

Одною з головних проблем на данному фермерському підприємстві є відсутність фінансових інвестицій, тому фінансування проводиться за рахунок власних коштів та залучених банкіських кредитів.

Загальний концептуальний підхід до оздоровлення фінансів підприємств реального сектору економіки повинен ґрунтуватися на декількох найважливіших принципах.

По-перше, держава, бажаючи оздоровити реальний сектор, повинна не згортати свою і так незначну інвестиційну діяльність, а розширювати її. Неприпустимо і далі проводити політику скорочення державних закупівель і тим самим – політику обмеження і придушення сукупного попиту, а разом з тим і масштабів ділового обороту підприємств.

По-друге, необхідна ефективна політика мобілізації внутрішніх інвестиційних ресурсів підприємств і підвищення відповідальності за їхнє цільове використання.

По-третє, необхідно враховувати, що існуючі процентні ставки по кредитах не гарантують доступність кредиту для багатьох фермерських господарств, оскільки рівень процентних ставок перевищує закономірно-доступний у 3-4 рази. Крім того, високий ризик неповернення кредитних вкладень не усувається, оскільки корінь підвищеної ненадійності підприємств таїться в їх збитковості і низькому рівні рентабельності.

Таким чином, головними умовами макроекономічного фінансового оздоровлення підприємств є:

– зниження ставки банківського відсотка по кредитам при одночасному зростанні довгострокових кредитних ресурсів і підвищенні рентабельності підприємств реального сектора економіки;

– подолання переливу (витоку) капіталу зі сфери матеріального виробництва в спекулятивний сектор економіки;

– усунення розриву між банківським відсотком і нормою прибутку, одержуваного в реальному секторі економіки;

– створення фінансових, юридичних і обліково-контрольних умов для нарахування, збереження і використання по цільовому економічному призначенню фондів амортизаційних відрахувань [14].

Аналіз показав, що розробка стратегії управління підприємством суттєво залежить від внутрішніх та зовнішніх факторів, які нерідко різнонаправлено впливають на результати функціонування підприємства. Моделюючи виробничо-господарську діяльність і намагаючись керувати фінансовим станом, важливо попередити і вміло оцінити вплив цих факторів.

В основі досягнення внутрішньої стійкості підприємства лежить своєчасне і гнучке управління внутрішніми факторами його діяльності. Стратегічний менеджмент, на мій погляд, повинен бути спрямований на:

1) якість управління оптимальним складом і структурою поточних активів;

2) правильний вибір стратегії і тактики управління структурою власних фінансових ресурсів. Важливо проаналізувати їх використання в двох напрямах: по-перше, для фінансування поточної діяльності, по-друге, для інвестування в капітальні затрати;

3) вимоги щодо управління коштами, що додатково мобілізуються на ринку позичкових капіталів. Тут стратегія повинна бути направлена на усунення фінансового ризику нездатності підприємства своєчасно і в повному обсязі розплатитися зі своїми кредиторами.

Не менш важливий вплив на фінансовий стан підприємства мають і зовнішні фактори, тому пропонуємо розробити на підприємстві стратегію і тактику управління ними, яка включає в себе різні аспекти:

– економічні умови господарювання;

– пануючі в суспільстві техніку і технології;

– платоспроможний попит споживачів;

– економічну і фінансово-кредитну законодавчу базу; конкурентну боротьбу;

– податкову політику;

- ступінь розвитку фінансового ринку, страхової справи і зовнішньоекономічних зв'язків.

Відповідно до попередніх результатів функціонування підприємства, а також враховуючи фінансові можливості підприємства, об’єктивно оцінюючи характер зовнішніх і внутрішніх факторів, бухгалтерський відділ ФГ «Троянда-Агро» повинен розробити стратегію, яка відповідаючи фінансово-економічним можливостям, що склалися на ринку товарів та фінансовому ринку, визначає основні цілі по підвищенню рівня загалом фінансового стану.

Фермерське господарство «Троянда-Агро» у 2012-2014 роки працювало прибутково, але це не означає, що потрібно залишати все як є, а вимагає подальших активних дій від керівництва підприємства. Досягнення прибутковості відбувається шляхом збільшення обсягів продажу та зниженням витрат. В свою чергу збільшення обсягу продажу це:

1) стимулювання попиту на продукцію підприємства (інформування потенційних покупців продукції (цільова реклама), гнучка система знижок);

2) випуск нових конкурентноспроможних видів продукції (технічний прогрес вимагає постійного оновлення асортименту продукції, що збільшує обсяги продажу, але одночасно вимагає додаткових витрат на закупівлю устаткування, ноу-хау; фінансування подібних витрат можливе або за рахунок довгострокових кредитів (що в нинішніх умовах здійснити надзвичайно важко), або за рахунок скорочення (в першу чергу надлишкових) виробничих потужностей, що зумовлює додаткові надходження та скорочення постійних витрат (утримання, ремонт));

3) зменшення витрат виробництва передбачає:

– пошук постачальників, що пропонують вигідніші умови;

– зменшення постійних та змінних витрат за рахунок економії (відсутність належного контролю призводить до нераціонального та марнотратного використання наявних ресурсів);

– зменшення постійних витрат шляхом скорочення надлишкових виробничих потужностей (виходячи з конкретної ситуації підприємство може відмовитись від певної частини техніки та устаткування, продати його без шкоди усьому виробничому процесові).

З іншого боку, зароблені та залучені кошти потребують раціонального управління інакше всі зусилля підприємства по досягненню прибутковості будуть марними. Отже, необхідне проведення постійної роботи у таких напрямках:

1) визначення оптимального (мінімально необхідного) об’єму сировини та матеріалів (виходячи з потреб виробництва, необхідно визначити оптимальний об’єм закупівлі сировини та матеріалів, адже надмірна їх кількість це не тільки додаткові витрати на доставку, зберігання, але й вилучення з обороту оборотних коштів);

2) забезпечення безперебійності та ритмічності роботи підприємства (збої в роботі «зв’язують» оборотні кошти в незавершеному виробництві та призводять до погіршення фінансових показників);

3) управління дебіторською заборгованістю (використання усіх можливих заходів у роботі з дебіторами, починаючи від відмови від укладання угод з дебіторами з високим ризиком і закінчуючи судовими позовами, обов’язково матиме позитивні наслідки);

4) відмова від капітальних вкладень, що перевищують фінансові можливості підприємства (саме капітальні вкладення, що перевищують фінансові можливості підприємства на фоні збиткової діяльності є однією з основних причин, що призвели до зниження показників ліквідності).

Варто наголосити, що внаслідок обмеженості інформації дані рекомендації мають орієнтовний характер. Більш детальний аналіз по кожному напрямку повинен дати остаточну відповідь та стати основою для розробки конкретного плану дій.

Як і в інших фермерських підприємств, в умовах кризи неплатежів у даного підприємства є нестача грошових коштів, проблеми з отриманням дебіторської заборгованості.

Щодо джерел отримання грошових коштів, то до них відносяться:

1) реалізація продукції з негайною оплатою;

2) отримання дебіторської заборгованості;

3) продаж резервних грошових активів;

4) продаж матеріальних і нематеріальних активів (зайвих запасів);

5) отримання банківських кредитів;

6) залучення інвестицій, приватного капіталу та інших внесків.

Перші чотири шляхи більш доцільні, тому що не приводять до збільшення валюти балансу. В цих випадках грошові кошти формуються шляхом реструктуризації активів. Два останніх – можуть використовуватись для підтримки поточної платоспроможності в крайніх випадках, тому що вони приводять до відволікання залучених фінансових ресурсів від цільового використання [20].

Щодо управління дебіторською заборгованістю, то найбільш ефективними будуть такі шляхи:

1) визначення термінів прострочених залишків на рахунках дебіторів і порівняння цих термінів із середніми показниками в галузі агропромислового комплексу, показниками конкурентів і даними минулих років;

2) періодичний перегляд граничної суми кредиту, виходячи з реального фінансового становища клієнтів; якщо виникають проблеми з одержанням грошей, то необхідно вимагати заставу на суму, не меншу, ніж сума на рахунку дебітора;

3) при продажу великої товарної партії негайне виставлення рахунку покупцю;

4) обминання дебіторів з високим ризиком, наприклад, якщо покупці належать до країни чи галузі, що переживають істотні фінансові труднощі.

Ще одним напрямом з покращення фінансового стану є його прогнозування, оскільки, щоб грамотно керувати виробництвом, активно впливати на формування показників господарської і фінансової діяльності, необхідно постійно використовувати дані про його стан, а також зміни, які в ньому проходять.

Для перспективного фінансового планування необхідна розробка трьох основних документів:

1) прогноз звіту про прибутки і збитки;

2) прогноз руху грошових коштів (баланс грошових потоків);

3) прогноз балансу активів та пасивів підприємства.

Отже, умовою життєздатності фермерського господарства «Троянда-Агро» та основою його розвитку є його стійкий фінансовий стан. Це комплексне поняття, яке перебуває під впливом різноманітних фінансово-економічних факторів, які треба враховувати при прийнятті фінансового вибору. Стабільність фінансів на підприємстві може бути забезпечена за умови постійної реалізації та одержання виручки, достатньої за обсягом, щоб виконати свої зобов'язання. Водночас для розвитку підприємства необхідно, щоб після здійснення всіх розрахунків і зобов'язань у нього залишався такий розмір прибутку, який би дав змогу розвивати виробництво й виводити його на конкурентноздатний рівень. Фермерське господарство «Троянда-Агро» кожного року закінчувало з прибутком, проте його було недостатньо для фінансування наступних періодів функціонування підприємства, тому з кожним роком збільшувався об`єм залучених коштів, відповідно збільшувався об’єм поточних зобов’язань.

Дата добавления: 2015-07-11