Підхід до научіння як процесу

Підвищена увага до аналізу научіння як процесу походить з буденного завдання навчити, передати досвід. Ета процесуальна сторона научіння підкреслюється в його визначеннях як в біології [Хайнд, 1975], так і в психології. Вона ж є основою нейробіологичеського розуміння пластичності нейрональной активності як механізм научіння [Котляр, 1989].

У експериментальній психології і біології були розроблені ряд модельних ситуацій, відтворюючих основні типи ситуацій реального научіння. Ці експериментальні моделі научіння перераховані і детально розглянуті в керівництві після експериментальної психології і оглядів по біології навчання. Серед них можна виділити ряд найбільш загальних типів моделей: класичне обумовлення, оперантне обумовлення, вироблення диференціювання, навчання в лабіринтах, дозвіл проблемній ситуації, а також специфічно людські форми вербального научіння, научіння шляхом інструктажу і научіння за прикладом.

Дослідження процесуальної сторони научіння в психології найяскравіше виявилося в побудові кривих навчання вирішенню різних типів завдань. Як правило, це залежності ефективності рішення задачі (оцінюваною через об'єм відтворного по пам'яті матеріалу або через кількість правильних відповідей або, навпаки, кількість помилок) від кількості повторень експериментальної ситуації. Подібний аналіз дозволив виявити фази, під час яких протікає научіння, і описати динаміку научіння за допомогою математичних рівнянь. У ряді випадків на кривих навчання спостерігалися ділянки плато, тобто періоди, коли поліпшення поведінки за формальними показниками не відбувалося.

Наявність подібних ділянок дозволила висловити припущення про зміну стратегій научіння в ході цього процесу.

Для всіх тих форм научіння, які досліджувалися за допомогою побудови кривих навчання, характерне плавнбе поліпшення виконання завдання. В той же час в деяких моделях навчання, в основі яких лежить створення проблемної ситуації (наприклад, научіння в проблемній клітці, було виявлено явище різкої, стрибкоподібної зміни ходу кривої научіння, що відповідало знаходженню рішення задачі з подальшим успішним повторенням знайденого рішення. Це явище отримала назва інсайту, або осяяння.

Інсайт спостерігається в складніших формах научіння в порівнянні з умовними рефлексами і диференціюваннями. Вирішення завдань, що вимагають подібних форм научіння, відбувається шляхом проб і помилок. Передбачається, що інсайт виникає тоді, коли організм здатний прогнозувати результат проби, інакше научіння протікає плавно.

Дослідження научіння як процесу, таким чином, дозволило виявити два принципово разних типу научіння: плавне научіння і стрибкоподібне научіння (інсайт і імпринтінг). Ця різниця може бути пов'язана з різною реорганізацією досвіду в цих ситуаціях, проте відповісти на питання, який саме, можна лише з'ясувавши, які саме елементи досвіду беруть участь і формуються при даних типах научіння.

Дата добавления: 2015-07-11