Электроэнцефалографічні дослідження сприйняття

Вивчення фізіологічних основ сприйняття проводиться за допомогою макропотенціалів мозку: фонової электроэнцефалограммы, а також викликаних і событийно-связанных потенціалів, причому використання ЭЭГ має два різних аспекти. Перший пов'язаний з виявленням параметрів ЭЭГ, що мають відношення до кодування стимулу. Другий, більше традиційний, являє собою вивчення параметрів ЭЭГ окремих зон кори або показників їхньої спільної взаємодії при сприйнятті стимулів.

ЕЕГ — показники сприйняття. Серед ритмів ЭЭГ найбільша увага дослідників у цьому плані залучає альфа-ритм (8-12 кіл/с), що реєструється переважно в задніх відділах кори в стані спокійного пильнування. Відомо, що при пред'явленні стимулів має місце придушення або "блокада" альфа-ритму: причому вона тягнеться тим більше, ніж складніше зображення.

Існує чимало припущень, що стосується ролі альфа-ритму в забезпеченні активності мозку як цілого. Основоположник кібернетики Н. Вінер і слідом за ним ряд інших дослідників уважали, що цей ритм відбиває механізм тимчасового сканування ("зчитування") інформації й тісно пов'язаний з механізмами сприйняття й пам'яті. Дійсно, за деяким даними, биопотенциальное поле альфа-ритму пов'язане з функцією сканування інформації в реальному часі й тим самим пов'язане із процесами межмодальной сенсорної інтеграції в процесах сприйняття й пам'яті. По інших поданнях, альфа-ритм пов'язаний з дією селектирующих механізмів мозку, що виконують функцію резонансного фільтра й, таким чином, що регулюють потік сенсорних імпульсів.

Пошук электрофизиологических показників сприйняття в параметрах альфа-ритму опирається на подання про те, що сприймана людиною інформація кодується комбінаціями фаз і частот періодичних нейронних процесів, які знаходять своє відбиття в характеристиках альфа-ритму. Передбачається, що така особливість ЭЭГ, як пакет хвиль створюється синхронізованої когерентною активністю групи нейронів, розташованих у різних ділянках мозку й утворюючий ансамбль. Приблизно всі хвилі одного пакета зберігають інформацію про один образ або його частину й при сприйнятті зорієнтується тільки той образ, що закодований ритмічною активністю найбільшого числа нейронів у кожен даний момент часу (А.Н. Лєбедєв, 1985). Експериментально було показано, що значення параметрів коливань системи нейронів, оцінювані, зокрема, по відстані між сусідніми спектральними піками усередині альфа-діапазону, можуть служити аргументами рівнянь, що пророкують деякі особливості сприйняття. Наприклад, чим більше період домінуючих коливань в ЭЭГ людини й чим більше розмаїтість сприйманих й очікуваних стимулів, тим повільніше здійснюється їхнє сприйняття.

Поряд із цим існують дослідження просторово-тимчасових відносин потенціалів мозку при сприйнятті сенсорної інформації. На відміну від попередній цей підхід ураховує два факторів: час сприйняття і його мозкову організацію. Мова йде про множинну реєстрацію ЭЭГ з різних зон кори більших півкуль у процесі сприйняття. Оскільки нейронні ансамблі, що беруть участь у переробці інформації розподілені по різних відділах мозку, у першу чергу кори більших півкуль, логічно вважати, що перцептивный акт буде супроводжуватися зміною просторового співвідношення ЭЭГ. Дійсне вивчення дистантной синхронізації биопотенциалов кори (М.Н. Ливанов, 1977) у ході зорового сприйняття дозволяє виявити наступне: спочатку спостерігається переважна активация задніх відділів кори обох півкуль, потім у процес утягуються передні відділи правої півкулі. Дізнавання пов'язане з активним включенням у процес центральних і фронтальних зон кори.

Реорганізація біоелектричної активності в процесі перцептивного акту характерна для всіх видів чутливості. Однак залежно від виду аналізатора вона має різну просторову картину. Як правило, на ранніх етапах процесу найбільшу активність демонструє проекційна зона (зорова, слуховая, соматосенсорная), на завершальних етапах у процес включаються передні відділи кори.

Дата добавления: 2015-07-11