Види експериментів

У залежності від кількості змінних факторів експеримент ділять на однофакторний і багатофакторний. При однофакторному експерименті вивчають вплив змінного фактора Х на результат Y у вигляді функції

Y = f (X). Якщо вивчають дію на об’єкт дослідження декількох факторів

Х₁, Х₂.... Х_к, то вибирають один з двох можливих способів. При першому окремо ставлять дослід для кожного із змінних факторів при стабілізації інших і отримують k окремих функцій Y = f₁ (X₁), Y = f₂ (X₂) ….Y = f_k (X_k), які пов’язують змінні фактори з вихідним параметром. Таким чином, хоч об’єкт дослідження багатофакторний, але задачу дослідження виконують у формі однофакторних експериментів. Другий спосіб полягає в тому, що за спеціальною матрицею змінюють одночасно значення усіх факторів, і в результаті отримують рівняння, яке зв’язує всі фактори Y = f (Х₁, Х₂.... Х_к). Саме такий вид експерименту називають багатофакторним.

Перевагою однофакторного експерименту є його простота виконання та обробки результатів кожного досліду, наочність результатів, можливість оперативно змінювати рівні факторів. До недоліків відноситься необхідність проведення великого об’єму дослідів при великій кількості змінних факторів; крім того, цей метод не дозволяє встановити вплив сукупності факторів на об’єкт.

У зв’язку з розвитком математичних методів планування експериментів, останнім часом багатофакторний експеримент знаходить широке застосування у всіх галузях науки, в тому числі і в лісообладнувальному комплексі та деревообробці.

Залежно від участі дослідника експеримент поділяють на активний та пасивний. При активному експерименті дослідник за заздалегідь наміченим планом змінює рівні факторів, у процесі роботи має можливість втручатися в хід дослідів, оперативно змінювати умови функціонування об’єкта дослідження. Це найбільш поширений вид експериментів, який проводять в лабораторних умовах. Але в деяких випадках, особливо виробничих умовах, дослідник не може втручатися в хід процесу, і робить висновки лише за результатами пасивного спостереження.

Залежно від призначення експерименти поділяють на пошуковий та основний. Пошуковий експеримент часто проводять перед основним для визначення характеру та законів розподілу вихідної величини, для аналізу діючих факторів, визначення їх рівнів, відкидання незначущих, для розрахунку кількості спостережень в основному експерименті, для відпрацювання методики досліджень і роботи експериментальної установки.

Задачі дослідження вирішують у процесі реалізації основного експерименту.

Пошукові досліди часом поєднують з основними. Наприклад, у випадку отримання непередбачених результатів визначають причину їх появи; в дослідженнях оптимізаційного характеру за допомогою пошукових дослідів знаходять самий короткий шлях до екстремуму.

Дата добавления: 2015-07-11