Фізико-механічні характеристики проводів і тросів

Матеріал, марка проводів і тросів	Щільність матеріалу, г/см^2	Модуль пружності Е, ГПа	Темпфатурний коефіцієнт лінійного розширення, 10^-6 °С	Тимчасовий опір розриву дроту σв, МПа, не менш
Мідні М Бронзові Бр Біметалічні сталемідні ПБСМ Алюмінієві А Сталеві ПСО Сталеві ПС Сталеві троси	8,9 8,9 8,25     2,75   7,85 8,0 8,0		13,3

Таблиця 14.2

Матеріал, марка й перетин проводів	Модуль пружності Е,ГПа	Температурний коефіцієнт лінійного розширення, 10^-6 °С
Сталеалюмінієві АС, АСКС, АСКП, АСК перетином, мм^2: 10 і більше при співвідношенні А:С = 6,(М),25 70 при А:С = 0,95 95при А:С = 0,65 Сталеалюміеієві АС, АСКС, АСКП, АСК перетином, мм^2: 120 приА:С = 4,29÷4,39 150 при А:С = 7,71÷8,04 185 при А:С=1.46	82,5	19,2   14,5 13,9     18,3 19,8 15,5

Після того як обране проведення й установлене його максимальний припустимий натяг, визначають розрахункові навантаження на проведення для наступних розрахункових режимів:

нижча температура t_min (вітру й ожеледі немає);

ожеледь при вітрі певної швидкості t _г= -5 °С;

вітер максимальної інтенсивності t = +5 °С;

Якщо проведення змонтоване на поворотних кронштейнах або на підвісних гірляндах ізоляторів й анкерна ділянка проведення складається з неоднакових по довжині прольотів, розраховують еквівалентний проліт l _е. Потім установлюють вихідний розрахунковий режим, при якому проведення в експлуатації буде мати максимально припустимий натяг Н_тах. Для цього знаходять довжину критичного прольоту l _кр, порівнюють його з еквівалентним, виявляють найбільш важкий режим і приймають його за вихідний.

Установивши вихідний розрахунковий режим, для розрахунку рівняння стану проведення визначають постійні коефіцієнти А, В, С. При цьому у вираження для коефіцієнта А підставляють значення t₁, q₁ і Н ₁= Н_тах, щовідповідають вихідному розрахунковому режиму. Уважають, що при монтажі проведення додаткових навантажень від ожеледі й вітру не буває. Тому при розрахунках натягу проводів при різних температурах у вираженні для коефіцієнта В приймають q _x= g.

Підставляючи різні значення Н_х, одержують відповідні значення t_x. Розрахунки найкраще починати із Н_х – Н_mах що дає можливість виявити помилки, допущені при розрахунку критичного прольоту й при підрахунку коефіцієнтів А, Ві С.

В тім випадку, коли вихідним розрахунковим режимом є мінімальна температура, при підстановці Н_х = H _mах повинне вийти t_x = t_min. Якщо це не виходить, то при визначенні коефіцієнтів рівняння допущена помилка.

Якщо розрахунковим режимом є один з режимів найбільшого додаткового навантаження, то при підстановці Н_х = Н_тах повинне бути t_x нижче t_min. Якщо це не виходить, то при визначенні коефіцієнтів рівняння або при розрахунку критичного прольоту також допущена помилка.

За отриманим даними будують монтажну криву Н_х (t_x) і по ній становлять монтажну таблицю.

Стріли прогину проведення для дійсних прольотів, що входять в анкерну ділянку, знаходять по формулі . Отримані дані заносять у монтажну таблицю й будують монтажні криві f_x (t_x).

У тому випадку, коли вихідний розрахунковий режим — мінімальна температура, натяг проведення в режимі ожеледі з вітром (H _г ) і натяг у режимі максимального вітру (Н_B) найпростіше визначати підбором по формулі (14.1).

Величини з індексом 1 у цьому рівнянні варто віднести до режиму мінімальної температури, а з індексом х — спочатку до режиму ожеледі з вітром, а потім до режиму максимального вітру. Підставивши замість Н_х очікуване значення Н _г, знаходять t_x. Якщо воно виявилося рівним t _г= -5 °С або відрізняється від нього не більше ніж на 0,5 °С, то Н _г обрано правильно, у противному випадку задаються іншим значенням Н _г і знову знаходять t_x. Якщо в цьому випадку t_x не виявилося рівним t _г,

дійсне значення Н _гвизначають лінійною інтерполяцією.

Для одержання найбільш точного дійсного значення Н _г(або i/_B) необхідно інтерполяцією вибрати значення Н _г(або Н _в)такі, щоб t_x виходило в одному випадку трохи (на 3—5 °С) більше, а в іншому трохи менше t _г = -5 °С (або t_в = +5 °С).

Дата добавления: 2015-07-11