Допустимих відстаней від контактного дроту до основного стрижня фіксатора або фіксуючого троса

Ділянки установки фіксатора	Мінімальна допустима відстань по вертикалі, мм, від контактного дроту до основного стрижня фіксатора або фіксуючого троса
	прямого фіксатора	зворотного фіксатора і фіксуючого троса
При швидкості руху поїздів до 120 км/год: прямі і криві ділянки радіусом більше 2000 м криві ділянки радіусом 2000 м і менш При швидкості руху поїздів 121—160 км/год і при розрахунковій швидкості вітру більше 25 м/с незалежно від швидкості руху поїздів: прямі і криві ділянки радіусом більше 2000 м криві ділянки радіусом 2000 м і менш При швидкості руху поїздів 161—200 км/год і наявності обмежувального пристрою на фіксаторної стійки*	350^+50 300^+50   400^+50 350^+50 350^+50	450^+50 400^+50   500^+50 450^+50 350^+50

^*За відсутності вказаного обмежувального пристрою відстань повинна бути не менш встановленого для швидкості руху поїздів 121—160 км/год.

Рисунок 7.13. Фіксатори подвійні: гнучкий прямою для одиночного (а) і посилений зворотний для подвійного контактного дроту(б); 1 - консоль неізольована; 2,3 - ізоляторів; 4 - коромисло; 5 - усовик; 6 - коуш сталевий; 7 - фіксатор додатковий; 8 - затиск фіксуючий; 9 — труба фіксатора УФ02; 10 — стійка фіксатора УФО; 11 — вушко фіксатора; КП - контактний дріт

На головних шляхах залізничних станцій і перегонів, де фіксуючі троси знаходяться на різних висотах від УГР, застосовують додаткові пристрої (деталі зниження), що забезпечують нормальний нахил додаткового фіксатора. Цими пристроями обладналися фіксатори і на інших шляхах, де вертикальна відстань від контактного дроту до фіксуючого троса перевищує 600 мм.

Кріплення основного стрижня фіксатора до ізолятора у простого і зчленованого фіксаторів повинне бути жорстким, а фіксаторних ізоляторів до кронштейнів і стійок, а також додаткових фіксаторів до нижніх фіксуючих тросів — шарнірним, таким, що забезпечує найбільші можливі вертикальні і горизонтальні переміщення фіксаторів.

Зсув уздовж шляху додаткового фіксатора в місці кріплення до контактного дроту не повинен перевищувати при крайніх значеннях температури повітря 1/3 довжини фіксатора в кожну сторону від його середнього положення.

У швидкісній підвісці основні стрижні із сталевих труб мають цинкове покриття товщиною 100—150 мкм, а додаткові фіксатори виконують з алюмінієвих сплавів.

У кривих ділянках радіусом менше 400 м застосовують подвійні фіксатори з рознесеною фіксацією контактних проводів на відстані між додатковими фіксаторами 2 м (Рисунок 7.13). Визначення довжини прольоту між опорами в цих випадках повинне проводитися як для одиночного фіксатора.

Зчленовані фіксатори (Рисунок 7.14) доповнюють пристроями, що оберігають їх від перекидання: обмежувальними упорами на стійках кріплення додаткових фіксаторів і окрім цього жорсткими розпірками (Рисунок 7.15) між тросом, що несе, і основним стрижнем фіксатора. Такі пристрої встановлюють на прямих і кривих ділянках радіусом більше 500 м в незахищених від вітру місцях — насипах заввишки більше 5 м у відкритій місцевості, заплавах річок, ярах, насипах більше 10 м в лісових масивах, а також там, де спостерігаються автоколивання проводів.

У цих же місцях застосовують обмежувальний пристрій на фіксаторною стійці або під основним стрижнем зворотного фіксатора встановлюють обмежувач підйому (Рисунок 7.16), який має форму, що виключає удар по ньому полоза струмоприймача при підтисканні контактного дроту.

Жорсткі розпірки з боку основного стрижня фіксатора мають ізолюючі вузли і кріпляться на тросі, що несе, двохболтовими затисками. Кут нахилу жорстких розпірок і підтримуючих струн до вертикалі упоперек осі шляху не повинен перевищувати 45°.

Перекидання фіксаторів швидкісної контактної підвіски (КС-200) запобігає ненавантаженою вітровою струною довжиною 600 мм, що сполучає додатковий стрижень фіксатора з основним стрижнем (рис 7.17).

На зворотних фіксаторах із стрижньовими ізоляторами на відстані не менше 0,5 м від ізолятора встановлюють похилі (косі) струни без натягнення з біметалічної сталемідним дротом діаметром 4 мм.

Відстані від контактного дроту до вузла кріплення основного стрижня фіксатора (фіксаторного ізолятора) до кронштейна або стійки приведено в табл. 7.3.

На контактному дроті несиметричний фіксуючий затиск покладений бути розташований так, щоб зусилля від зигзага було направлене у бік основної плашки (гайки на внутрішній стороні зигзага).

Рисунок 7.14. Зчленовані фіксатори: а — прямий — для прямої ділянки шляху і зовнішньої сторони кривої радіусом більше 2000 м; б — прямій — для зовнішньої сторони кривої радіусом 2000 м і менш; в — зворотний — для внутрішньої сторони кривої радіусом більше 1500 м; г — усиленний— для внутрішньої сторони кривої радіусом 1500 м і менш; 1 — рівень беспровесного положення контактного дроту над головкою рейки; 2 і 3 — фіксаторний і посилений (консольний) фіксаторний ізолятори; 4 і 5— струн страхують і похилі (косі); 6 і 7 — стійка і основний стрижень фіксатора; 5 — фіксатор додатковий; 9 — обмежувальний упор; 10 — трос, що несе; 11— контактний дріт; 12 — фіксуючий затиск; 13 — сідло; 14 — струновой затиск (046) або затиск з вушком (040)

Рисунок 7.15. Схема установки жорстких розпірок на зчленованих прямих (а) і зворотних (б) фіксаторах; 1 - контактний дріт; 2 - прямий фіксатор; 3 — жорстка розпірка; 4 — трос, що несе; 5 — граничний підйом додаткового стрижня фіксатора при беспровесном положенні контактного дроту; 6 - струна похилої (коса); 7— зворотний фіксатор; 8 — додатковий стрижень фіксатора; А — відстань підйому контактного дроту до обмежувача підйому додатковим стрижнем фіксатора на прямій і кривій ділянках шляху при R > 2000 м 150—200 мм; у кривій ділянці шляху при R< 2000 м— 150 мм; Б - відстань між контактним дротом і основним стрижнем фіксатора (розміри приведені на малюнку для компенсованої контактної підвіски і в дужках — для напівкомпенсованої контактної підвіски.

Мал 7.16. Обмежувач підйому додаткового стрижня фіксатора: 1 - обмежувач; 2 — додатковий фіксатор; 3 і 4 — основний стрижень прямого і зворотного фіксатора; Б — відстань підйому контактного дроту до обмежувача підйому додаткового стрижня фіксатора

Рисунок 7.17. Схема установки вітрової струни: а і б па зворотному і прямому фіксаторах; в - загальний вид вітрової струни; 1 - стрижень основного зворотного фіксатора; 2 - вітрова струна; 3 — затиск фіксує; 4 - фіксатор додатковий; 5 - стійка; 6 - стрижень основний прямого фіксатора

У позначеннях фіксаторів букви і цифри указують на його конструкцію, напругу в контактній мережі, для якої він призначений, і геометричні розміри: Ф - фіксатор, П - прямій, О - зворотний, Л - гілці, що анкерується, Т - троса гілки, що анкерується, Г - гнучкий, С - повітряних стрілок, Р - ромбоподібних підвісок, І - ізольованих консолей, У - посилений; цифри 3 або 25 - напруга 3 або 25 кВ; римські цифри I, II, III і так далі характеризують довжину основного стрижня фіксатора.

Таблиця 7.3

Дата добавления: 2015-07-11