Вібір типу контактнои підвіски

Типи основних контактних підвісок і область їх застосування на електрофікованих лініях залізниць приведені в додатку 1.

Тип контактної підвіски для перегонів і станцій визначається проектом залежно від прийнятої швидкості руху поїздів, загальної площі перетину проводів контактної мережі, кліматичних і інших місцевих умов, а також особливостей ЕРС.

Кількість проводів в контактній підвісці і їх площа перетину визначають розрахунком на міцність і нагрів. Марку (матеріал) багатодротяних проводів вибирають з урахуванням характеристики атмосфери повітря, в якій вони будуть експлуатуватися, а марку контактних проводів (мідний, низьколегований, бронзовий) - з урахуванням їх зносостійкості, допустимої температури нагріву і допустимої напруги при розтягуванні.

Після остаточного вибору типу контактної підвіски за умовами експлуатації її дроту (матеріал, площа перетину і кількість) повинні бути перевірені на нагрів тяговими струмами. Завданням теплового розрахунку контактної підвіски являєтся визначення найбільшої температури нагріву її проводів, з урахуванням найбільшої температури навколишнього повітря (+35 або +40°С) для розглядаємого району. Оскільки дроти контактної підвіски нагріваються неоднаково, в першу чергу перевіряють нагрів тільки того дроту, температура якого може перевищити максимально допустиму. Температура нагріву проводів залежить від значення і довжини таких навантажень, а також від температури і швидкостей повітряного потоку, в якому находется дроти. Якщо значення температури, отримані в результаті розрахунку, перебільшують найбільше допустимі температури проводів, то вважають, що марки проводів вибрані за умовами нагріву правильне.

Допустимі значення температури нагріву і тросів коптактной мережі приведені в додатку 2.

Вибір типу контактнои підвіски для заданої максимальної швидкості рухи поїздів проводять також з урахуванням числа і характеристик струмоприймачів на ЕРС, що звертається на даній ділянці, і на підстав результатів варіантного техніко-економічного порівняння різних підвісок. При цьому враховують також можливе в перспективі підвищення вагових норм і швидкостей руху поїздів на даній ділянці.

На головних шляхах залежно від категорії, а також на станційних шляхах, де швидкість руху поїздів не перевищує 70 км/ч, повинна застосовуватися напівкомпенсована ланцюгова підвіска (КС-70) із зміщенням від опор на 2—3 м вертикальними струнами і зчленованими фіксаторами.

Розмір зсуву від опор простих струн залежить від конструкції фіксаторів (простій або з’єднань) і матеріалу (маси), з якого виготовлені допоміжні стрижні зчленованих фіксаторів (сталь, алюмінієвий сплав). Зчленованих фіксатор рекомендуетея застосовувати на шляхах, де швидкості руху поїздів перевищують 50 км/ч.

На головних і прийомовідправочних шляхах, по яких передбачується безупинний пропуск поїздів з швидкістю до 120 км/ч, допускаєтся використання напівкомпенсованої ресорної підвіски КС-120 або компенсованій КС-140.

На головних шляхах перегонів і станцій при швидкості руху поїздів більше 120 (до 160) км/ч застосовують, як правило, компенсовану ресорну підвіску з одним (Рисунок 1.12, а) або двома контактними проводам КС-160 (Рисунок 1.12, б). На електрофікованих лініях, що діють, допускається до обновлення або реконструкцій експлуатація напівкомпенсованих ресорних підвісок КС-120 із зчленованими фіксаторами при швидкості руху поїздів до 140 км/ч і компенсованих ресорних підвісок КС-140 — 160 км/ч.

У компенсованій підвісці контактні дроти рекомендується монтувати в проміжних прольотах з провисаннями _к = 20—50 мм (у залежності від довжини прольоту), а в перехідних прольотах — з негативною стрілою провисання _к - 20 мм

Рисунок 1.12. Схема типових ресорних підвісок з одним (а) і двома (б) контактними проводами

з негативною стрілою провисання _к - 20 мм. У напівкомпенсованих підвісках враховують температуру повітря при регулюванні. Фактичні стріли провисання контактних проводів в прольотах не повинні відрізнятися від розрахункових більш ніж на ±10 мм, стріли провисання троса, що несе, — не більш ±50 мм.

Парамети системи «контактна пдвіска—струмоприймач» повинні бути такими, щоб розмір віджимання контактних проводів струмоприймачами у опор при вітру до 5 м/с не перевищував 150 мм, а при максимальній розрахунковій швидкості вітру для розглядаючої ділянки контактної мережі — 250 мм.

На відкритих місцях, де в процесі експлуатації швидкість вітру може опинитися вище нормативного для даного району на 20 % і більш, застосовують косі ланцюгові підвіски або ромбоподібні і просторово-ромбічні підвіски при двох контактних проводах або з відтяжними проводами біля опор при одному контактному дроті (див. п. 4.4) або встановлюють обмежувачі підйома додаткового фіксатора, жорсткі розпірки на зчленованих прямих і зворотних фіксаторах; на КС-200 в цих випадках застосовують вітрові струни (див. п. 7.3). У місцях, схильних до автоколивань, на тросі, що несе, на відстані 2—2,5 м від підвісних крапок встановлюють гасителі автоколивань (металеві смуги шириною 45 мм і завдовжки 1,2 м).

Дата добавления: 2015-07-11