При міжнародних організаціях

Стаття 5. Застосування представництв. 1. Держави-члени, якщо це до­пускається правилами Організації, засновують постійні представництва для виконання функцій, викладених у статті 6.

2. Держави, що не є членами Організації, можуть, якщо це допускається пра­вилами Організації, засновувати постійні місії спостерігача для виконання функцій, викладених у статті 7.

3. Організація попередньо повідомляє державу перебування про заснування представництва.

Стаття 6. Функції постійного представництва. Функції постійного пред­ставництва полягають, зокрема:

а) у забезпеченні представництва акредитуючої держави при Організації;

b) у підтриманні зв’язку між акредитуючою державою і Організацією;

с) у веденні переговорів з Організацією та в її межах;

d) у виясненні здійснюваної в Організації діяльності та повідомлення про неї урядові акредитуючої держави;

e) у забезпеченні участі акредитуючої держави у діяльності Організації;

f) у захисті інтересів акредитуючої держави щодо Організації;

h) у сприянні здійсненню цілей і принципів Організації шляхом співробітни­цтва з Організацією та в її межах.

Стаття 7. Функції постійної місії спостерігача. Функції постійної місії спо­стерігача полягають, зокрема:

а) у забезпеченні представництва акредитуючої держави та в охороні її інтересів щодо Організації;

b) у виясненні здійснюваної в Організації діяльності та повідомленні про неї урядові акредитуючої держави;

с) у сприянні співробітництву з Організацією та веденні з нею переговорів.

<...>

Стаття 18. Місцезнаходження представництва. Представництво засновує­ться у місці перебування штаб-квартири Організації. Однак, якщо це допускається правилами Організації і за попередньою згодою держави перебування, акреди­туюча держава може засновувати представництво або відділення представництва у місці, іншому ніж місце знаходження штаб-квартири Організації.

<...>

Стаття 20. Загальні можливості. 1. Держава перебування надає пред­ставництву всі можливості, необхідні для виконання його функцій.

2. Організація сприяє представництву в одержанні цих можливостей і надає йому такі можливості, які входять до сфери її власної компетенції.

Стаття 21. Приміщення. 1. Держава перебування й Організація подають акредитуючій державі допомогу в одержанні на прийнятних умовах приміщень, необхідних для представництва, на території держави перебування. Держава пере­бування у випадку необхідності і відповідно до своїх законів сприяє в придбанні таких приміщень.

2. У випадку необхідності держава перебування й Організація також надають представництву допомогу в одержанні на прийнятних умовах підхожих житлових приміщень для його співробітників.

<...>

Стаття 23. Недоторканність приміщення. 1. Приміщення представництва недоторканні. Власті держави перебування не можуть заходити до цих приміщень інакше, як за згодою глави представництва

2. а) На державі перебування лежить спеціальний обов’язок вживати всіх на­лежних заходів для захисту приміщень представництва від будь-якого вторгнення або заподіяння шкоди та для запобігання всякому порушенню спокою пред­ставництва або образі його гідності.

b) У випадку будь-якого посягання на приміщення представництва держава перебування вживає всіх належних заходів для вчинення судового переслідування і покарання осіб, винних у здійсненні такого посягання.

3. Приміщення представництва, предмети їх обстановки та інше майно, що є в них, а також засоби пересування представництва користуються імунітетом від об­шуку, реквізиції, арешту чи виконавчих дій.

Стаття 24. Звільнення приміщень від оподаткування. 1. Приміщення пред­ставництва, власником або наймачем яких є акредитуюча держава чи будь-яка особа, що виступає від її імені, звільняються від усіх державних, районних і муніципальних податків, зборів і мит, крім податків, зборів і мит, що є платою за конкретні види обслуговування.

2. Звільнення від оподаткування, про яке йдеться у цій статті, не стосується тих податків, зборів і мит, якими згідно з законами держави перебування обкла­даються особи, що укладають контракти з акредитуючою державою або з будь-якою особою, що виступає від її імені.

Стаття 25. Недоторканність архівів і документів. Архіви й документи пред­ставництва недоторканні завжди і незалежно від їх місцезнаходження.

Стаття 26. Свобода пересування. З урахування положень законів і правил про зони, в’їзд до яких забороняється або регулюється з міркувань державної безпеки, держава перебування забезпечує свободу пересування по її території всім співробітникам представництва та членам їх сімей, які проживають разом з ними.

Стаття 27. Свобода зносин. 1. Держава перебування дозволяє і охороняє віль­ні зносини представництва для всіх офіційних цілей. <...>

2. Офіційна кореспонденція представництва недоторканна. Під офіційною кореспонденцією розуміється вся кореспонденція, що стосується представництва та його функцій.

3. Пошта представництва не підлягає ні розпакуванню, ні затриманню.

<...>

Стаття 28. Недоторканність особи. Особа глави представництва і членів дипломатичного персоналу представництва недоторканна. Вони не підлягають арешту або затриманню в якій би то не було формі. Держава перебування зобов’язана ставитись до них з належною повагою і вживати всіх належних заходів для запобігання будь-яким посяганням на їх особу, свободу або гідність, а також переслідувати у судовому порядку і карати осіб, які вчинили такі посягання.

Стаття 29. Недоторканність резиденції та майна. 1. Приватна резиденція глави представництва і членів дипломатичного персоналу представництва кори­стується тією ж недоторканністю і захистом, що й приміщення представництва.

2. Документи, кореспонденція та – за винятком, передбаченим у пункті 2 статті 30, – майно глави представництва або членів дипломатичного персоналу представництва також користуються недоторканністю.

Стаття 30. Імунітет від юрисдикції. 1. Глава представництва і члени дипло­матичного персоналу представництва користуються імунітетом від кримінальної юрисдикції держави перебування. Вони користуються також імунітетом від цивільної та адміністративної юрисдикції, крім випадків:

а) майнових позовів, пов’язаних з приватним нерухомим майном, що знахо­диться на території держави перебування, якщо тільки дана особа не володіє ним від імені акредитуючої держави для цілей представництва;

b) позовів, пов’язаних із успадкуванням, щодо яких дана особа виступає як виконавець заповіту, опікун над спадковим майном спадкоємця по закону або спадкоємця за заповітом як приватна особа, а не від імені акредитуючої держави;

с) позовів, пов’язаних з будь-якою професійною або комерційною діяльністю, що здійснюється даною особою в державі перебування за межами її офіційних функцій.

2. Жодні виконавчі заходи не можуть вживатися щодо глави представництва або членів дипломатичного персоналу представництва, за винятком тих випадків, що підпадають під підпункти «а», «b» і «с» пункту 1 цієї статті, та не інакше як за умови, що відповідні заходи можуть вживатися без порушення недоторканності його особи або його резиденції.

3. Глава представництва і члени дипломатичного персоналу представництва не зобов’язані давати показання як свідки.

4. Імунітет глави представництва або члена дипломатичного персоналу пред­ставництва від юрисдикції держави перебування не звільняє його від імунітету акредитуючої держави.

Стаття 31. Відмова від імунітету. 1. Акредитуюча держава може відмовитись від імунітету від юрисдикції глави представництва, членів дипломатичного персоналу представництва і осіб, які користуються імунітетом згідно з статтею 36.

2. Відмова повинна бути завжди ясно виражена.

3. Порушення справи будь-якою особою, зазначеною в пункті 1 цієї статті, позбавляє її права посилатися на імунітет від юрисдикції щодо будь-якого зустріч­ного позову, безпосередньо зв’язаного з основним позовом.

4. Відмова від імунітету від юрисдикції щодо цивільного або адміністра­тивного судочинства не означає відмови від імунітету щодо виконання рішення, для чого потрібна особлива відмова.

5. Якщо акредитуюча держава не відмовляється від імунітету будь-якої особи, згаданої в пункті 1 цієї статті, щодо цивільного позову, вона докладав всіх зусиль для справедливого вирішення справи.

<...>

Стаття 33. Звільнення від зборів і податків. Глава представництва і члени дипломатичного персоналу представництва звільняються від усіх податків, зборів і мит, особистих і майнових, державних, районних і муніципальних, за винятком:

а) непрямих податків, що звичайно включаються в ціну товарів або обслуговування;

b) зборів і податків на приватне нерухоме майно, що знаходиться на території держави перебування, якщо дана особа не володіє ним від імені акредитуючої держави для цілей представництва;

с) різних видів податків на спадщину, що стягуються державою перебування, з винятками, передбаченими у пункті 4 статті 38;

d) зборів і податків на приватний прибуток, джерело якого знаходиться у державі перебування, та податків на капіталовкладення в комерційні підприємства в державі перебування;

e) зборів, що стягуються за конкретні види обслуговування;

f) реєстраційних, судових і реєстрових мит, іпотечних зборів та гербового збору щодо нерухомого майна з винятками, передбаченими у статті 24.

<...>

Стаття 35. Звільнення від мита і огляду. 1. Держава перебування відповідно до таких законів і правил, які вона може прийняти, дозволяє ввозити і звільняє від мита, податків і пов’язаних з цим зборів, за винятком складських зборів, зборів за перевезення і подібного роду послуги:

а) предмети, призначені для офіційного користування представництва;

b) предмети, призначені для особистого користування глави представництва або члена дипломатичного персоналу представництва, включаючи предмети, призначені для його обзаведення.

2. Особистий багаж глави представництва або члена дипломатичного персона­лу представництва звільнюється від огляду, якщо немає серйозних підстав при­пускати, що в ньому містяться предмети, на які не поширюються винятки, згадані в пункті 1 цієї статті, або предмети, ввезення чи вивезення яких заборонено законом або регулюється карантинними правилами держави перебування. У таких випадках огляд проводиться лише у присутності особи, на яку поширюється звільнення, або її уповноваженого представника.

<...>

Стаття 39. Професійна або комерційна діяльність. 1. Глава представництва і члени дипломатичного персоналу представництва не повинні займатися в державі перебування професійною або комерційною діяльністю з метою особистої вигоди.

2. Крім випадків, коли такі привілеї та імунітети можуть бути надані держа­вою перебування, члени адміністративно-технічного персоналу, а також особи, які проживають разом із співробітниками представництва, при здійсненні професій­ної або комерційної діяльності з метою особистої вигоди не користуються жодними привілеями та імунітетами щодо дій, вчинених ними при здійсненні чи у зв’язку із здійсненням такої діяльності.

Стаття 40. Припинення функцій. Функції глави представництва або члена дипломатичного персоналу представництва припиняються, зокрема:

а) після повідомлення Організації про їх припинення акредитуючою державою;

b) якщо представництво відкликається остаточно або тимчасово.

<...>

Дата добавления: 2015-07-14