Частина III. Делегації в органах і на конференціях

Стаття 42. Направлення делегацій. 1. Держава може направити делегацію в орган або на конференцію відповідно до правил Організації.

2. Дві або кілька держав можуть направити одну й ту ж делегацію в орган або на конференцію відповідно до правил Організації

<...>

Стаття 51. Загальні можливості. 1. Держава перебування надає делегації всі необхідні можливості для виконання її завдань.

2. Відповідно Організація або конференція сприяє делегації в одержанні цих можливостей і надає делегації такі можливості, які входять до сфери її власної компетенції.

Стаття 52. Приміщення. Держава перебування і, якщо це необхідно, Орга­нізація або конференція на прохання акредитуючої держави сприяє їй в одержанні на прийнятних умовах необхідних приміщень для делегації та підхожих житлових приміщень для її членів.

Стаття 53. Сприяння щодо надання привілеїв та імунітетів. 1. Організація або відповідно Організація і конференція у випадку необхідності сприяють акре­дитуючій державі, її делегації і членам її делегації у забезпеченні привілеїв та імунітетів, передбачених згідно з цією Конвенцією.

2. Організація або відповідно Організація і конференція у випадку необхід­ності сприяють державі перебування у забезпеченні виконання акредитуючою державою, її делегацією і членами її делегації зобов’язань щодо привілеїв та імунітетів, передбачених згідно з цією Конвенцією.

Стаття 54. Звільнення приміщень від оподаткування. 1. Акредитуюча дер­жава або будь-який член делегації, який діє від імені делегації, звільняється від усіх державних, районних, муніципальних податків, зборів і мит щодо приміщень делегації, крім таких податків, зборів і мит, що є платою за конкретні види обслу­говування.

2. Звільнення від оподаткування, про яке йдеться у цій статті, не стосується тих податків, зборів і мит, якими згідно з законами держави перебування обкла­даються особи, що укладають контракти з акредитуючою державою або з членом делегації.

Стаття 55. Недоторканність архівів і документів. Архіви й документи деле­гації недоторканні завжди і незалежно від їх місцезнаходження.

Стаття 56. Свобода пересування. З урахуванням положень законів і правил про зони, в’їзд до яких забороняється або регулюється з міркувань державної безпеки, держава перебування забезпечує свободу пересування по її території всім членам делегації тією мірою, якою це необхідно для виконання завдань делегації.

Стаття 57. Свобода зносин. 1. Держава перебування дозволяє і охороняє віль­ні зносини делегації для всіх офіційних цілей. <...>

2. Офіційна кореспонденція делегації недоторканна. Під офіційною кореспон­денцією розуміється вся кореспонденція, що стосується делегації та її завдань.<...>

3. Пошта делегації не підлягає ні розпакуванню, ні затриманню.

<...>

Стаття 58. Недоторканність особи. Особа глави делегації, інших делегатів і членів дипломатичного персоналу делегації недоторканна. Вони не підлягають, зокрема, арешту або затриманню в якій би то не було формі. Держава перебування зобов’язана ставитись до них з належною повагою і вживати всіх належних заходів для запобігання будь-яким посяганням на їх особу, свободу або гідність, а також переслідувати у судовому порядку і карати осіб, які вчинили такі посягання.

Стаття 59. Недоторканність приватних житлових приміщень та майна. 1. Приватні житлові приміщення глави делегації, інших делегатів і членів дипло­матичного персоналу делегації користуються недоторканністю і захистом.

2. Документи, кореспонденція та – за винятками, передбаченими в пункті 2 статті 60, – майно глави делегації та інших делегатів або членів дипломатичного персоналу делегації також користуються недоторканністю.

Стаття 60. Імунітет від юрисдикції. 1. Глава делегації, інші делегати і члени дипломатичного персоналу делегації користуються імунітетом від кримінальної юрисдикції держави перебування, а також імунітетом від її цивільної та адміні­стративної юрисдикції щодо всіх дій, вчинених ними при виконанні своїх офіційних функцій.

2. Жодні виконавчі заходи не можуть вживатися щодо таких осіб, за винятком тих випадків, коли вони можуть бути вжиті без порушення їх прав відповідно до статей 58 і 59.

3. Такі особи не зобов’язані давати показання як свідки.

4. Ніщо в цій статті не звільняє таких осіб від цивільної та адміністративної юрисдикції держави перебування щодо позовів про відшкодування збитків, завданих нещасним випадком, що викликаний транспортним засобом, включаючи судно або літальний апарат, яким користуються дані особи або який належить їм, якщо ці збитки не можуть бути відшкодовані страховиком.

5. Будь-який імунітет від юрисдикції держави перебування не звільняє від юрисдикції акредитуючої держави.

Стаття 61. Відмова від імунітету. 1. Акредитуюча держава може відмовитися від імунітету від юрисдикції глави делегації, інших делегатів, членів диплома­тичного персоналу делегації та осіб, що користуються імунітетом згідно із статтею 66.

2. Відмова повинна бути завжди ясно виражена.

3. Порушення справи будь-якою особою, зазначеною в пункті 1 цієї статті, позбавляє її права посилатися на імунітет від юрисдикції щодо будь-якого зустріч­ного позову, безпосередньо зв’язаного з основним позовом.

4. Відмова від імунітету від юрисдикції щодо цивільного або адміністратив­ного судочинства не означає відмови від імунітету щодо виконання рішень, для чого потрібна окрема відмова.

5. Якщо акредитуюча держава не відмовляється від імунітету будь-якої особи, згаданої в пункті 1 цієї статті, щодо цивільного позову, вона докладає всіх зусиль для справедливого вирішення справи.

<...>

Стаття 63. Звільнення від зборів і податків. Глава делегації, інші делегати і члени дипломатичного персоналу делегації звільняються, по мірі можливості, від усіх податків, зборів і мит, особистих і майнових, державних, районних і муніци­пальних за винятком:

а) непрямих податків, що звичайно включаються в ціну товарів або обслуго­вування;

b) зборів і податків на приватне нерухоме майно, що знаходиться на території держави перебування, якщо дана особа не володіє ним від імені акредитуючої дер­жави для цілей делегації;

c) різних видів податків на спадщину, що стягуються державою перебування, з винятками, передбаченими у пункті 4 статті 68;

d) зборів і податків на приватний прибуток, джерело якого знаходиться у дер­жаві перебування, та податків на капіталовкладення в комерційні підприємства в державі перебування;

e) зборів, що стягуються за конкретні види обслуговування;

f) реєстраційних, судових, реєстрових мит, іпотечних зборів та гербового збору щодо нерухомого майна з винятками, передбаченими у статті 54.

<...>

Стаття 65. Звільнення від мита і огляду. 1. Держава перебування відповідно до таких законів і правил, які вона може прийняти, дозволяє ввозити і звільняє від мита, податків і пов’язаних з цим зборів, за винятком складських зборів, зборів за перевезення і подібного роду послуги:

а) предмети, призначені для офіційного користування делегації;

b) предмети, призначені для особистого користування глави делегації або будь-якого іншого делегата, або члена дипломатичного персоналу делегації, що ввозяться в його особистому багажі під час його першого в’їзду на територію держави перебування для участі в роботі сесії органу або конференції.

2. Особистий багаж глави делегації або будь-якого іншого делегата, або члена дипломатичного персоналу делегації звільняється від огляду, якщо немає серйозних підстав припускати, що в ньому містяться предмети, на які не поширюються винятки, згадані в пункті 1 цієї статті, або предмети, ввезення чи вивезення яких заборонене законом або регулюється карантинними правилами держави перебування. У таких випадках огляд проводиться лише у присутності особи, на яку поширюється звільнення, або її уповноваженого представника.

<...>

Стаття 69. Припинення функції. Функції глави делегації або будь-якого ін­шого члена делегації, або члена дипломатичного персоналу делегації припи­няються, зокрема:

а) після повідомлення Організації або конференції про їх припинення акредитуючою державою;

b) після закінчення сесії органу або конференції

<...>

Дата добавления: 2015-07-14