Міжнародні конфлікти: причини, сутність і шляхи розв'язання 6 страница

1) неодмінний зв'язок з ідеєю державотворення, пояс­
нення відсутності державності зазіханням з боку зовніш­
ніх сил;

2) спроби відшукати оптимальні форми між- або внут­
рідержавного зв'язку і взаємовідносин із сусідніми наро­
дами і країнами;

3) визначення певного регіону етнічної території
України як опорної бази в державотворенні і зовнішній
орієнтації;

4) розробка порівняльної психологічної характеристи­
ки українського та інших слов'янських і неслов'янських
народів з метою доведення їхньої порідненості або окре-
мішності;

5) заклик спертися на внутрішні сили, сам україн­
ський народ як головний чинник незалежності і стабіль­
ності щодо зовнішнього оточення;

6) урахування в геополітичній орієнтації соціального
чинника, передусім настроїв і побажань трудових верств
населення.

Можна виділити ще й таку особливість, як надзвичай­на строкатість зовнішньополітичних орієнтацій і визна­чення їхньої пріоритетності, що пропонувалися авторами відповідних концепцій. У цьому закладена глибока істо­рична традиція, адже не було, мабуть, жодного сусіда, географічно близького й не дуже, з яким би політичні дія­чі України не шукали злуки для здобуття самостійності. Визначальним у цьому відношенні було, мабуть, XVII і перша половина XVIII ст., коли, як зауважував Д. Дон-цов, «все ясніше проступаюча провідна лінія польської, як також московської політики запанувати над Україною, робила вже заздалегідь безвиглядними всі спроби остан­ньої зберегти свою незалежність у союзі з одною з цих держав проти другої» ³. Після провалу Гадяцької угоди

³ Донцов Д. Історія розвитку української державної ідеї. К., 1991. С. 13.

робляться спроби спертися на Турцію (П. Дорошенко, Ю. Хмельницький), на Швецію (І. Мазепа, П. Орлик). Ще наприкінці XVIII ст. В. Капніст зондував грунт щодо налагодження стосунків із Пруссією і можливого протек­торату останньої над Україною.

У XIX — на початку XX ст. у суспільній політичній думці визначаються такі основні геополітичні вектори: слов'янофільський, чорноморсько-балканський, цен­трально- і західноєвропейський, чорноморсько-балтій­ський, а також ті, які варто виділити окремо, — «геоцент­ричний» і «східно-західної рівноваги». Слов'янофільська тенденція бере початок від Кирило-Мефодіївського брат­ства, члени якого вважали, що кожний слов'янський на­род — сюди зараховувалися Україна, Росія, Польща, Бі­лорусія, Чехія — має утворити власну демократичну рес­публіку й об'єднатися у федерацію із спільним парламен­том у Києві. Це гасло, «підняте найкращими синами України — Шевченком, Костомаровим, Кулішем, Гула-ком, не переставало бути провідним мотивом української політичної мислі» ⁴. Здебільшого цей напрям згодом роз­робляли І. Франко, Р. Лащенко, повертався до нього у своїх пошуках і М. Грушевський.

Близька до попередньої і чорноморсько-балканська орієнтація, яка передбачала створення федерації чорно­морських і балканських країн. Прихильниками її були С. Томашевський, С. Шелухін. Останній пропонував за­лучити до Чорноморсько-Адріатичної федерації україн­ців, чехів, словенів, сербів, хорватів.

Чи не найпопулярнішим був чорноморсько-балтій-ський вектор. До нього схилялися С. Рудницький, Ю. Ли­па. Неодноразово звертався до нього й М. Грушевський, який вважав, що до чорноморсько-балтійської федерації мають увійти «принаймні діти історичної Польщі» — Україна, Білорусія, Литва, між якими не було скільки-не­будь серйозних конфліктів. С. Рудницький залучав сюди ще Фінляндію, Естонію, Латвію. Водночас для С. Руд-ницького в геополітичному становищі України не менш важливим був близькосхідний аспект. Він вважав, що Україна являє собою одну з найважливіших «ключових точок» цілого Близького Сходу, оскільки вона розташова­на в «Північному запіллі Чорного моря», яке є найкорот-шим шляхом для експансій великих держав Європи: в од­них випадках на Балкани, в інших — на Закавказзя, Пер­сію, Азію. «Вплив центрально-азіатського сусідства на іс-

⁴ Грушевський М. Хто такі українці і чого вони хочуть. К., 1991. С. 97.

t

торичний рух був, — на думку С Рудницького, — поміж усіма політико-географічними впливами для території й народу України, безумовно, найсильнішим»⁵. Ю. Липа надавав чорноморсько-балтійському вектору стратегічно­го значення й зауважував, що тільки «вісь Південь — Пів­ніч є віссю українських земель. Як в епоху античну і ки­ївську, так і в епоху козацтва, ця вісь залишається і в по­дальшому... Теперішнє її утвердження за свідомою побу­довою українського Роду, при встановленні Хати дуже важливе. Без опирання на Півночі, без виходу на Півдні немає можливості побудови цієї Хати» ⁶.

Досить вагоме місце займав у політичній історіографії і західноєвропейський вектор. Своєрідний «поміркований європеїзм» пропагував ще М. Драгоманов, який, обґрун­товуючи необхідність зв'язку України із Західною Євро­пою (як джерелом прогресу), зазначав, що історичний процес у всій Росії має пройти такий самий політичний шлях, як і в країнах Західної Європи. М. Грушевський, застерігаючи у ряді праць, що не треба підганяти наше життя під який-небудь західноєвропейський зразок, реко­мендував українцям, окрім Німеччини, Швейцарії, Шве­ції, Франції, Англії, Італії, вчитися також у США.

Більш яскраво виражену «західницьку» позицію займав Б. Крупницький. Він вважав, що Україна запозичила від За­ходу все необхідне, включаючи греко-католицьку церкву і латинську культуру. Виходячи з цього, вчений робив висно­вок: Україна завжди була історично близькою до Європи. На його думку, ритм українського історичного процесу про­лягає через західно-східний курс і нагадує певне замкнуте коло. Україна, з геополітичної точки зору, «декілька разів у своїй історії виривалася до Заходу в своєму весь час наслі­дуючому цей ривок наступному русі до Сходу і Півдня» ⁷.

Ряд інших авторів віддають перевагу в геополітичній орієнтації окремим країнам. Відомим є германофільство Д. Донцова. Ще в 1917 р. він писав, що українське питан­ня «міцно зв'язане з долею Австро-Угорщини й Німеччини, до перемоги яких ми, російські українці, й наші брати в Австро-Угорщині, прив'язуємо нашу будучність»⁸.

Як уже зазначалося, заслуговує уваги геополітична концепція «рівноваги», що її проголошував ряд учених у

5 Рудницький С. Чому ми хочемо самостійної України. Львів, 1994
С 100.

⁶ Липа Ю, Призначення України. Нью-Йорк. 1953. С 286, 289.

⁷ Див.: Потульницький В. А. Нариси з української політології (1819
- 1991). К., 1994. С 302.

° Донцов Д. Історія розвитку української державної ідеї. С. 40.

спробах розв'язати одвічну українську дилему — Захід — Схід. М. Грушевський, зокрема, віддаючи і їй данину, за­кликав «не спішити замикатися в який-небудь один круг зв'язків, відносин і впливів, а брати як можна ширше... у сфері старих зв'язків, колишньої Російської держави і но­вих зв'язків з центральними державами, і поза ними» ⁹.

Слід віддати належне розважливості концепції рівно­ваги між Заходом і Сходом, яку сформулював І. Лисяк-Рудницький. Він вважав, що східні і західні впливи, які взаємно доповнювали один одного, мали місце на всіх етапах української історії, і це стало невід'ємним елемен­том життя країни. При цьому тривале переважання одно­го з цих впливів без своєчасної компенсації з боку іншо­го лише деструктивно впливало на Україну, яка за етно­сом і естетичними світосприйманнями належить до Схо­ду, а за політичною і соціальною структурою — до євро­пейського світу. В цьому, на думку Лисяка-Рудницького, й полягає синтез України між Сходом і Заходом, де вона об'єднує дві традиції у своєму єстві, є легітимним членом обох культур¹⁰. Очевидно, цю концепцію поділяють і дея­кі сучасні наші політики.

Наукова думка, яку умовно можна визначити як «гео­центричну», має прихильників як серед «лівого» (соціал-демократичного), так і націонал-радикального й монар­хічно-аристократичного крила українства. І ті, й інші вва­жають, що зовнішній чинник — це другорядне, а голов­ним у побудові держави, національному відродженні є опора на внутрішні сили — на український народ, звісно, на різні його верстви у різних авторів.

Так, на думку В. Винниченка, саме тому, що від Б. Хмельницького почала переважати «нещасна орієнта­ція на зовнішні сили» (Росія — у Хмельницького, Швеція

— у Мазепи, Німеччина — у Центральної Ради, Польща

— у Петлюри), й спричинилася втрата української дер­
жавності. «В чому може бути наша сила? — запитує Вин-
ниченко. — Тільки в нашому народі, в злитті з нашими
внутрішніми силами... Коли вони хотітимуть самостій­
ності Української Держави, тоді зовнішні сили повинні
будуть серйозно подумати над тим, чи можна не задо­
вольнити це хотіння» ^п. І далі він наголошував: «Відро­
дження української нації в національній сфері йшло й

'Див.: Грушевський М. На порозі нової України. С. 149.

¹⁽* Див • Потульницький В. А. Теорія української політології. К., 1993. С 90 - 91.

¹¹ Винниченко В. Заповіт борцям за визволення. К., 1991. С. 13 — 15, 106.

ітиме в гармонії з соціальним визволенням. Це є аксіома трьохлітнього досвіду нашої революції» ¹².

Якщо В. Винниченко безпосередньо пов'язував про­цес державотворення з соціальним питанням і робив ставку на трудові верстви, то В. Липинський, закликаючи в рівній мірі відмежуватися й від Польщі й від Росії, від­давав перевагу «аристократії», бо «українство за природою своєю є рухом верхів» ¹³.

«Борці», «кращі люди» — тобто ті ж самі аристократи, мають здобувати незалежність, на думку М. Міхновсько-го, Д. Донцова. Тут, мабуть, більше суперечливості і мен­ше координованості в зовнішньополітичній орієнтації. М. Міхновський, зокрема, в одній із «Десяти заповідей» Української народної партії проголошував: «Усі люди — твої брати. Але москалі, мадяри, поляки й жиди — це во­роги нашого народу». Щоправда, пізніше в «Нарисі про­грами Української демократичної хліборобської партії» він зазначав таке: «Всякий українець, котрий бореться за вільну Україну і всякий чужинець, котрий наше право до повної незалежності фактично визнає — наш союзник, хоч би його погляди в інших справах не відповідали пог­лядам нашої партії» ^и.

Можливо, саме в недооцінці внутрішнього фактору та неправильних соціальних орієнтирах слід шукати пояс­нення того, чому українські політики з Центральної Ра­ди, Директорії, гетьманського уряду Скоропадського не зуміли відстояти український суверенітет? Звернемося до сторонніх аналітиків: «Український національний рух не викликав широкого відгуку ні в селян, ні в промислових робітників. Він залишався заняттям невеликої групи ен­тузіастів інтелектуалів, які складалися головним чином із викладачів найрізноманітнішого рівня, літераторів і свя­щеників... Слабкість українського націоналізму примушу­вала його постійно поступатися іноземному тиску й, та­ким чином, виключала справжню свободу,дій» ¹⁵.

Український націоналізм, вважає один із сучасних ро­сійських дослідників, так і не вийшов тоді за межі мало­руської різночинної інтелігенції. Для більшої частини на- селення ві н став лише додатковою опорою регіоналізму.

¹² Винниченко В. Відродження нації. У 3 ч. Київ — Відень 1920 Ч З С 497.

'З Липинський В. Листи до братів-хліборобів. С. 67.

¹⁴ Див.: Мірчук П. Микола Міхновський — апостол української дер­
жавності. Філадельфія, 1960. С. 40, 103.

¹⁵ Див.: Каро Е. История Советской России: В 2 т. М., 1990. Т 1.
С. 237, 241.

Коли відділення від Росії обіцяло господарські чи геопо-літичні переваги, таке відділення могло здійснюватися на ідеологічній основі українства. Але, коли задля здійснен­ня «тисячолітньої мрії» доводилося поступатися еконо­мічними або соціальними інтересами, український націо­налізм ставав надто хиткою цінністю для переважної біль­шості населення ¹⁶. Можливо, мав рацію М. Міхнов­ський, стверджуючи: «Головна причина нещастя нашої нації — брак націоналізму серед широкого загалу її» ¹⁷.

Було б несправедливим забути й слова Грушевського з його праці «Українська партія соціалістів-революціонерів та її завдання» (1920) про те, що «гасло повної самостій­ності і незалежності України лежало більш у психології відпору всім тим, хто хотів накидати свою волю україн­ському народові. Питання про конфедерацію чи федера­цію — це річ будучності. Для неї треба насамперед здобу­ти довір'я трудового народу» ¹⁸.

Україна і Росія — зовнішньополітичний аспект відносин. Особливе місце в геополітичній орієнтації української по­літичної думки посідали й посідають стосунки з Росією.

Представники народницького напряму, визнаючи ет­нографічну та історичну близькість українсько-руської та великоруської народностей, підкреслювали зростаючу за­лежність України від Росії після Переяславської угоди (яка визначала рівноправні стосунки) і поступову втрату нею статусу самостійної держави.

Переважаючою щодо стосунків із Росією є думка про віддалення від неї. І на те є як об'єктивні, так і суб'єктив­ні причини. Це, по-перше, два «поділи» Київської Русі: на майбутню Україну і Росію (дехто вважає, що започат­кував цей процес Андрій Суздальський погромом Києва в 1169 p., а завершила його татарська навала — так, зокре­ма, вважав Д. Донцов ¹⁹, так вважає і Є. Маланюк²⁰ і ви­никнення Галицько-Волинської держави, що зумовило надалі утворення західного і східного регіонів України під різними егідами.

Щоправда, інколи посилаються з цього приводу на Нестора-літогшсця, який ще в «Повісті временних літ» указував на різницю між племенами південно-західної і північно-східної Русі. Він згадував про лагідних, тихих,

'6 Див ■ Зубов А. Украина: опыт самообретения // Октябрь. 1993. № 9. С. 167.

¹⁷ Див.: Мірчук П. Микола Міхновський... С. 45. ^і8 Грушевський М. Хто такі українці? С. 233 — 234.

¹⁹ Див.: Донцов Д. Історія розвитку української державної ідеї. С 8 -- 9.

²⁰ Див • Маланюк Є. Нариси з історії нашої культури. К., 1992. С 39.

сором'язливих полян, що мешкали поблизу Києва і вниз по Дніпру, до порогів, протиставляючи їх древлянам, вя-тичам, кривичам, «що жили зверинським образом». Нада­лі Великоросія «дедалі більше асимілювалася фінськими і монголо-татарськими елементами і поринала в середньо-і північно-азіатських впливах, у той час як Україна (пере­дусім в особі Галицько-Волинської держави) жила одним життям із Заходом» ²¹.

У концепції двох центрів були прибічники обох із них.

B. Липинський, В. Кучабський вважали, що доля україн­
ської державності вирішуватиметься на Наддніпрянщині.

C. Томашевський, С. Рудницький та інші гадали, що су­
то українські землі утворила й об'єднала саме Галицько-
Волинська держава, а не Київська — «варяго-руська». От­
же, думка про те, що Галичина є «Українським П'ємон­
том», має традиційне підґрунтя.

Зростанню русофобії сприяли в другій половині XIX — початку XX ст. не тільки гнучкіша і ліберальніша полі­тика щодо українства австро-угорського уряду в Галичи­ні, а й недалекоглядна імперська політика царської Росії у Східній Україні.

Галичина, яка постійно зазнавала впливів Австрії, Угорщини, Німеччини й Польщі, була, принаймні в ет­нографічному відношенні, як цілком слушно зазначає В. Потульницький ²², фактично окремою землею у межах України. Подвійне гноблення українського населення Га­личини з боку поляків і австрійців призвело до того, що галицьке населення боролося особливо активно проти поляків і порівняно лояльно ставилося до австро-угор­ського панування. Про це свідчать і політична діяльність українських депутатів у австрійському парламенті, і кон­сервативні настрої греко-католицьких священиків.

Про цю пронімецьку орієнтацію галицьких політиків не слід забувати й сьогодні, оцінюючи геополітичне ста­новище Західної України, оскільки пошуки державотво­рення в певних напрямах можуть сприяти закріпленню цієї традиційної тенденції не на користь національної єдності. Про негативні наслідки царської політики, між іншим, попереджали діячі не тільки демократичного, а й ліберально-поміркованого таборів. Попереджав Б. Кис-тяковський, який добре знав і Україну і Росію. «Кожний новий етап у поступовому розвитку і поширенню сепа- ратизму і « самостійництва», — писав він, — завжди так

²* Див.: Грушевський М. Хто такі українці і чого вони хочуть. С 142. ²² Потульницький В. А. Теорія української політології. К., 1993. С. 160.

або інакше був зв'язаний або навіть викликаний якою-небудь попередньою репресією проти українства... На жаль, Росія, яка була загальною батьківщиною для України і Великоросії, повелася по відношенню до України як мачуха» ²³.

А ось свідчення П. Милюкова про його ставлення до українських прогресистів: «Рух є, зупинити його ви не в змозі. Все питання в тому, чи бажаєте ви бачити в цьому русі друга або ворога? Це залежатиме від того, чи поба­чить цей рух у вас друзів чи ворогів» ²⁴.

Не дивно, що політична думка в Україні, а надто в діас­порі часто-густо служила ідеї психологічної і культурної не­сумісності українського і російського народів. С Рудниць­кий називав Росію азіатським краєм з культурою, що є син­тезом автократії і охлократії. М. Грушевський залучав на до­помогу своїм аргументам самих російських слов'янофілів, які протиставляли, на його думку, «західноєвропейським принципам права великоруську патріархальність, вічне хитання між громадським і моральним, максималізмом і повним нігілізмом, що є повною антитезою народним при­кметам українським з їх високим розвитком гідності, поша­нуванням гідності чужого етикету і добрих манер»²⁵.

В. Липинський пішов у цьому напрямі ще далі. В «Листах до братів-хліборобів» він зауважував: «Основною відзнакою України від Москви є не мова, не плем'я, не віра й не селянські апетити на панську земельку, іншими словами, не всі ознаки культурно-національні і не гасла соціальні — а інший, вироблений віками політичний лад (класократичний, а не охлократичний), метод організації правлячого устрою. І лише спираючись на цю різницю політичну..., можна перетворити малоруське плем'я в українську націю» ²⁶.

Важливе місце в українській геополітичній думці зай­мають пошуки форм міждержавних зв'язків, в умовах фактичної втрати державності, в складі Російської і Авст-ро-Угорської імперій.

Як уже зазначалося, представники народницького на­пряму в українській політичній науці в другій половині XIX ст. обгрунтували теорії федералістичної традиції і можливість федеральних об'єднань з тими країнами, з

²³ Кистяковський Б. Українці і російське суспільство // Філософ­
ська і соціологічна думка. 1992. № 1. С. 135.

²⁴ Стенографические отчеты заседаний Государственной Думы IV
созыва, сессия 2, заседание 40. СПб., 1914.

²^ Грушевський М. Хто такі українці і чого вони хочуть. С. 147. ²⁶ Липинський В. Листи до братів-хліборобів. С 78.

якими вони підтримували історичні зв'язки. Фундатором ідеї побудови української держави в рамках федеративно­го союзу народів Росії був М. Драгоманов. Проблему дер­жавності, вважав він, можна вирішити не сепара­тистським шляхом, а спільними зусиллями, визволенням народів усіх націй, що населяють Росію. Висновок М. Драгоманова: «За федерацію всі підуть, сепаратизм не підтримують» ²⁷, — досить слушний і стосовно сучасних політико-національних процесів в Україні.

І. Франко також звертав увагу на те, що термін «полі­тична самостійність» не треба розуміти як цілковитий се­паратизм від Росії, як конечність створення окремої укра­їнської держави. Політична самостійність можлива і в зв'язку з Росією, при федеральнім її устрою ²⁸.

Центральна Рада, як відомо, в перших трьох Універса­лах теж дотримувалась вимог автономії. Гасло повної і без­застережної незалежності, що її з початку століття проголо­сили націонал-радикали, містилося лише в IV Універсалі.

Суперечливість поглядів на цю проблему знайшла відоб­раження в програмних документах українських партій на початку XX ст. Так, за автономію чи федеративні стосунки з Росією висловлювалися соціалісти-революціонери (УПСР), Українська федеративно-демократична партія, Українська демократично-радикальна партія. За повну неза­лежність, за «самостійну Україну від Карпатів аж по Кавказ» і «від Кавказу по Сян» — Революційна українська партія (РУП), Українська народна партія самостійників-соціаліс-тів, Українська радикальна партія та ін. ²⁹ М. Грушевський (а в його особі УПСР) зазначав у 1917 p.: «Українці не мають заміру одривати Україну від Росії... Вони хочуть за­держатися в добровільній і свободній зв'язі з нею. Хочуть тільки, щоб вона ні в чим не обмежила їх свободи і само­стійності національного життя. Для того хочуть широкої ав­тономії України». Якщо Д. Донцов вважав, що революцій­ний рух 1905 р. почався в Україні, яка дала російській рево­люції багато поводирів ³⁰, то Грушевський писав, що на український народ може спертися не тільки Росія та її рево­люція, а й уся Слов'янщина³¹. А після політичної перебудо-

²⁷ Драгоманов М. Літературно-публіцистичні твори: В 2 т. К., 1970. Т. 1. С 58.

²⁸ Див.: Копиленко О. Політико-правові ідеї Т. Шевченка та І. і в сучасній ідеологічній боротьбі. К., 1990. С. 43. Див.: Багатопартійна Українська держава. К., 1992. С. 14, 41, 71,

75; Самостійна Україна.ТернопІль, 1991."с. 18-19, 36-37, 56-57, 76."

³⁰ Див.: Донцов Д. Історія розвитку української державної ідеї. С 38.

³¹ Див.: Грушевський М. Хто такі українці і чого вони хочуть. С. 51.

ви всієї Європи і перетворення її на Європейську федерацію й уся Європа. Саме в такій Європі Україна може стати рів­ноправною й однією із найбільш міцних складових Євро­пейської федерації.

Отже, проблема геополітичного становища України не залишилася поза увагою українських мислителів минуло­го, їхні підходи, погляди з цього приводу становлять ос­нову розуміння зовнішньополітичних аспектів державо­творення в умовах сьогодення, використовуються при розробці платформ і програм сучасних політичних партій і рухів. Це знаходить своє відображення і в тому надзви­чайному розмаїтті зовнішньополітичних поглядів і орієнтацій, яке ми нині спостерігаємо і яке майже повто­рює ситуацію в минулому.

Сучасне міжнародне становище примушує Україну виробляти в зовнішній політиці такі правила поведінки, які будуть адекватними ситуації в світі й водночас відпо­відатимуть її власним національним інтересам. Очевид­но, що в умовах початкового етапу державотворення на­ціональний інтерес має відігравати першорядну роль, оскільки він дає можливість згуртувати навколо певної, центральної, ідеї широкі народні маси. Як зауважує з цього приводу І.Дзюба, «колись не останній з філосо­фів людства сказав, що ідея завжди була зганьблена, ко­ли вона протиставляла себе інтересові. Історія підтвер­дила це як незаперечний свій закон — якщо йдеться про цілі суспільства. Отже, варто подбати про те, щоб для всіх громадян України Україна стала життєвим інтере­сом» ³². Відомо, що політика може сприяти історичному процесові, а може його й гальмувати, причому найбіль­ше сприяє йому саме така політика, яка грунтується на правильно визначеному національному інтересі. Відпо­відно до цього повинні визначатися й пріоритети зов­нішньополітичної діяльності.

Слід зазначити, що на шляху формування зовнішньої політики України є чимало труднощів. Вони пов'язані перш за все з тим, що Україна — молода держава, яка по­ки що не має достатнього досвіду зовнішньополітичних стосунків, а це не додає упевненості в налагодженні між­народних зв'язків, призводить до певних помилок, ви­правлення яких потребує часу і значних зусиль. Слід та­кож мати на увазі, що упродовж багатьох століть Україна не була цілісною. Йдеться не лише про те, що вона, по

³² Дзюба І. Україна на шляхах державотворення // Віче. 1992. № 7. С 60.

суті, не була державою, — вона не була об'єднана й тери­торіально. Ще М. Грушевський звертав увагу на значні відмінності в житті, мові, в усіх стосунках між хлібороб­ською Херсонщиною і фабричною Катеринославщиною або козацькою Кубанщиною³³.

Ще більше відмінностей, на його думку, існує між українським населенням Великої України і Галичини, які тривалий час входили до складу різних імперій і зазнава­ли на собі різних політичних і культурних впливів³⁴.

Тому природно, що на сьогодні в різних регіонах на­шої країни сформувалися певні відмінності в оцінці на­ціональних інтересів. По-різному тлумачаться шляхи роз­в'язання тих чи інших політичних проблем. Особливо це стосується трактування геополітичного становища і ви­значення пріоритетних напрямів у зовнішній політиці України та питань національної безпеки і міжнародного статусу держави.

Ще творець першої української Конституції Пилип Ор­лик вважав, що приєднання України до Росії порушує полі­тичний баланс у Європі, оскільки розташування України на континенті має ключове значення. Цю думку й сьогодні по­діляють багато українських науковців, які вважають, що на­буття Україною незалежності повертає цей баланс. Можна погоджуватися чи не погоджуватися з такою точкою зору, проте слід, очевидно, визнати, що Україна була одним із іні­ціаторів розвалу колишнього Радянського Союзу. Оскільки ж його існування було однією з геополітичних реалій між­народного життя, то саме Україна відіграла роль того про­відного чинника, завдяки якому геополітична ситуація у сві­ті суттєво змінилася. Проте важко погодитися з аргумента­ми тих, хто вважає цю подію фактором стабілізації міжна­родного життя — адже реальність свідчить, що до справж­ньої стабілізації, на жаль, поки що дуже далеко.

Виходячи з цього, треба будувати зовнішню політику України з урахуванням історичного досвіду творення дер­жавності в умовах тривалого залежного існування, геопо-літичної, історико-культурної та загальносвітової ситуа­ції. Лише на такій підставі можна правильно визначити сутність національного інтересу у галузі зовнішніх відно­син і виявити їхні пріоритетні напрями.

Пріоритети зовнішньополітичної діяльності України. Слід визнати, що чимало негараздів, які переживає нині

³³ Див.: Грушевський М. З біжучої хвилі. Статті і замітки на теми дня
(1905 - 1906 pp.). К., 1907. С. 122.

³⁴ Див.: Грушевський М. На порозі нової України. К., 1918. С 73.

Україна, зумовлені саме неправильними уявленнями про національні інтереси і помилково визначеними зовніш­ньополітичними пріоритетами, що мало своїм наслідком не тільки розвал СРСР, який був історично обумовленим, але й розрив різнобічних, насамперед економічних, зв'яз­ків із країнами, які утворилися на його терені. Це змуше­ний був визнати і Президент України Л. Кучма, який у своєму зверненні до Верховної Ради України наголосив: «Нам не вдалося опанувати ще одну сферу, яка також на­лежить до ключових засад національної економіки — сферу зовнішньоекономічної діяльності. Одна з причин цього — намагання утвердити державність та економічну незалежність України за допомогою кардинальної пере­орієнтації політики зі Сходу на Захід. Це був стратегічний прорахунок. Україна... не повинна була йти шляхом не­гайного й механічного виходу з налагодженої системи господарських зв'язків». І далі: «... Непродумана політика щодо збереження національних інтересів (або навіть не­вірне розуміння цих інтересів) у період розпаду Радян­ського Союзу та становлення нашої молодої держави призвела до втрати багатьох ринків збуту української про­дукції» ³⁵.

Дата добавления: 2015-10-23