|
1) неодмінний зв'язок з ідеєю державотворення, пояс
нення відсутності державності зазіханням з боку зовніш
ніх сил;
2) спроби відшукати оптимальні форми між- або внут
рідержавного зв'язку і взаємовідносин із сусідніми наро
дами і країнами;
3) визначення певного регіону етнічної території
України як опорної бази в державотворенні і зовнішній
орієнтації;
4) розробка порівняльної психологічної характеристи
ки українського та інших слов'янських і неслов'янських
народів з метою доведення їхньої порідненості або окре-
мішності;
5) заклик спертися на внутрішні сили, сам україн
ський народ як головний чинник незалежності і стабіль
ності щодо зовнішнього оточення;
6) урахування в геополітичній орієнтації соціального
чинника, передусім настроїв і побажань трудових верств
населення.
Можна виділити ще й таку особливість, як надзвичайна строкатість зовнішньополітичних орієнтацій і визначення їхньої пріоритетності, що пропонувалися авторами відповідних концепцій. У цьому закладена глибока історична традиція, адже не було, мабуть, жодного сусіда, географічно близького й не дуже, з яким би політичні діячі України не шукали злуки для здобуття самостійності. Визначальним у цьому відношенні було, мабуть, XVII і перша половина XVIII ст., коли, як зауважував Д. Дон-цов, «все ясніше проступаюча провідна лінія польської, як також московської політики запанувати над Україною, робила вже заздалегідь безвиглядними всі спроби останньої зберегти свою незалежність у союзі з одною з цих держав проти другої» 3. Після провалу Гадяцької угоди
3 Донцов Д. Історія розвитку української державної ідеї. К., 1991. С. 13.
робляться спроби спертися на Турцію (П. Дорошенко, Ю. Хмельницький), на Швецію (І. Мазепа, П. Орлик). Ще наприкінці XVIII ст. В. Капніст зондував грунт щодо налагодження стосунків із Пруссією і можливого протекторату останньої над Україною.
У XIX — на початку XX ст. у суспільній політичній думці визначаються такі основні геополітичні вектори: слов'янофільський, чорноморсько-балканський, центрально- і західноєвропейський, чорноморсько-балтійський, а також ті, які варто виділити окремо, — «геоцентричний» і «східно-західної рівноваги». Слов'янофільська тенденція бере початок від Кирило-Мефодіївського братства, члени якого вважали, що кожний слов'янський народ — сюди зараховувалися Україна, Росія, Польща, Білорусія, Чехія — має утворити власну демократичну республіку й об'єднатися у федерацію із спільним парламентом у Києві. Це гасло, «підняте найкращими синами України — Шевченком, Костомаровим, Кулішем, Гула-ком, не переставало бути провідним мотивом української політичної мислі» 4. Здебільшого цей напрям згодом розробляли І. Франко, Р. Лащенко, повертався до нього у своїх пошуках і М. Грушевський.
Близька до попередньої і чорноморсько-балканська орієнтація, яка передбачала створення федерації чорноморських і балканських країн. Прихильниками її були С. Томашевський, С. Шелухін. Останній пропонував залучити до Чорноморсько-Адріатичної федерації українців, чехів, словенів, сербів, хорватів.
Чи не найпопулярнішим був чорноморсько-балтій-ський вектор. До нього схилялися С. Рудницький, Ю. Липа. Неодноразово звертався до нього й М. Грушевський, який вважав, що до чорноморсько-балтійської федерації мають увійти «принаймні діти історичної Польщі» — Україна, Білорусія, Литва, між якими не було скільки-небудь серйозних конфліктів. С. Рудницький залучав сюди ще Фінляндію, Естонію, Латвію. Водночас для С. Руд-ницького в геополітичному становищі України не менш важливим був близькосхідний аспект. Він вважав, що Україна являє собою одну з найважливіших «ключових точок» цілого Близького Сходу, оскільки вона розташована в «Північному запіллі Чорного моря», яке є найкорот-шим шляхом для експансій великих держав Європи: в одних випадках на Балкани, в інших — на Закавказзя, Персію, Азію. «Вплив центрально-азіатського сусідства на іс-
4 Грушевський М. Хто такі українці і чого вони хочуть. К., 1991. С. 97.
t
торичний рух був, — на думку С Рудницького, — поміж усіма політико-географічними впливами для території й народу України, безумовно, найсильнішим»5. Ю. Липа надавав чорноморсько-балтійському вектору стратегічного значення й зауважував, що тільки «вісь Південь — Північ є віссю українських земель. Як в епоху античну і київську, так і в епоху козацтва, ця вісь залишається і в подальшому... Теперішнє її утвердження за свідомою побудовою українського Роду, при встановленні Хати дуже важливе. Без опирання на Півночі, без виходу на Півдні немає можливості побудови цієї Хати» 6.
Досить вагоме місце займав у політичній історіографії і західноєвропейський вектор. Своєрідний «поміркований європеїзм» пропагував ще М. Драгоманов, який, обґрунтовуючи необхідність зв'язку України із Західною Європою (як джерелом прогресу), зазначав, що історичний процес у всій Росії має пройти такий самий політичний шлях, як і в країнах Західної Європи. М. Грушевський, застерігаючи у ряді праць, що не треба підганяти наше життя під який-небудь західноєвропейський зразок, рекомендував українцям, окрім Німеччини, Швейцарії, Швеції, Франції, Англії, Італії, вчитися також у США.
Більш яскраво виражену «західницьку» позицію займав Б. Крупницький. Він вважав, що Україна запозичила від Заходу все необхідне, включаючи греко-католицьку церкву і латинську культуру. Виходячи з цього, вчений робив висновок: Україна завжди була історично близькою до Європи. На його думку, ритм українського історичного процесу пролягає через західно-східний курс і нагадує певне замкнуте коло. Україна, з геополітичної точки зору, «декілька разів у своїй історії виривалася до Заходу в своєму весь час наслідуючому цей ривок наступному русі до Сходу і Півдня» 7.
Ряд інших авторів віддають перевагу в геополітичній орієнтації окремим країнам. Відомим є германофільство Д. Донцова. Ще в 1917 р. він писав, що українське питання «міцно зв'язане з долею Австро-Угорщини й Німеччини, до перемоги яких ми, російські українці, й наші брати в Австро-Угорщині, прив'язуємо нашу будучність»8.
Як уже зазначалося, заслуговує уваги геополітична концепція «рівноваги», що її проголошував ряд учених у
5 Рудницький С. Чому ми хочемо самостійної України. Львів, 1994
С 100.
6 Липа Ю, Призначення України. Нью-Йорк. 1953. С 286, 289.
7 Див.: Потульницький В. А. Нариси з української політології (1819
- 1991). К., 1994. С 302.
° Донцов Д. Історія розвитку української державної ідеї. С. 40.
спробах розв'язати одвічну українську дилему — Захід — Схід. М. Грушевський, зокрема, віддаючи і їй данину, закликав «не спішити замикатися в який-небудь один круг зв'язків, відносин і впливів, а брати як можна ширше... у сфері старих зв'язків, колишньої Російської держави і нових зв'язків з центральними державами, і поза ними» 9.
Слід віддати належне розважливості концепції рівноваги між Заходом і Сходом, яку сформулював І. Лисяк-Рудницький. Він вважав, що східні і західні впливи, які взаємно доповнювали один одного, мали місце на всіх етапах української історії, і це стало невід'ємним елементом життя країни. При цьому тривале переважання одного з цих впливів без своєчасної компенсації з боку іншого лише деструктивно впливало на Україну, яка за етносом і естетичними світосприйманнями належить до Сходу, а за політичною і соціальною структурою — до європейського світу. В цьому, на думку Лисяка-Рудницького, й полягає синтез України між Сходом і Заходом, де вона об'єднує дві традиції у своєму єстві, є легітимним членом обох культур10. Очевидно, цю концепцію поділяють і деякі сучасні наші політики.
Наукова думка, яку умовно можна визначити як «геоцентричну», має прихильників як серед «лівого» (соціал-демократичного), так і націонал-радикального й монархічно-аристократичного крила українства. І ті, й інші вважають, що зовнішній чинник — це другорядне, а головним у побудові держави, національному відродженні є опора на внутрішні сили — на український народ, звісно, на різні його верстви у різних авторів.
Так, на думку В. Винниченка, саме тому, що від Б. Хмельницького почала переважати «нещасна орієнтація на зовнішні сили» (Росія — у Хмельницького, Швеція
— у Мазепи, Німеччина — у Центральної Ради, Польща
— у Петлюри), й спричинилася втрата української дер
жавності. «В чому може бути наша сила? — запитує Вин-
ниченко. — Тільки в нашому народі, в злитті з нашими
внутрішніми силами... Коли вони хотітимуть самостій
ності Української Держави, тоді зовнішні сили повинні
будуть серйозно подумати над тим, чи можна не задо
вольнити це хотіння» п. І далі він наголошував: «Відро
дження української нації в національній сфері йшло й
'Див.: Грушевський М. На порозі нової України. С. 149.
1(* Див • Потульницький В. А. Теорія української політології. К., 1993. С 90 - 91.
11 Винниченко В. Заповіт борцям за визволення. К., 1991. С. 13 — 15, 106.
ітиме в гармонії з соціальним визволенням. Це є аксіома трьохлітнього досвіду нашої революції» 12.
Якщо В. Винниченко безпосередньо пов'язував процес державотворення з соціальним питанням і робив ставку на трудові верстви, то В. Липинський, закликаючи в рівній мірі відмежуватися й від Польщі й від Росії, віддавав перевагу «аристократії», бо «українство за природою своєю є рухом верхів» 13.
«Борці», «кращі люди» — тобто ті ж самі аристократи, мають здобувати незалежність, на думку М. Міхновсько-го, Д. Донцова. Тут, мабуть, більше суперечливості і менше координованості в зовнішньополітичній орієнтації. М. Міхновський, зокрема, в одній із «Десяти заповідей» Української народної партії проголошував: «Усі люди — твої брати. Але москалі, мадяри, поляки й жиди — це вороги нашого народу». Щоправда, пізніше в «Нарисі програми Української демократичної хліборобської партії» він зазначав таке: «Всякий українець, котрий бореться за вільну Україну і всякий чужинець, котрий наше право до повної незалежності фактично визнає — наш союзник, хоч би його погляди в інших справах не відповідали поглядам нашої партії» и.
Можливо, саме в недооцінці внутрішнього фактору та неправильних соціальних орієнтирах слід шукати пояснення того, чому українські політики з Центральної Ради, Директорії, гетьманського уряду Скоропадського не зуміли відстояти український суверенітет? Звернемося до сторонніх аналітиків: «Український національний рух не викликав широкого відгуку ні в селян, ні в промислових робітників. Він залишався заняттям невеликої групи ентузіастів інтелектуалів, які складалися головним чином із викладачів найрізноманітнішого рівня, літераторів і священиків... Слабкість українського націоналізму примушувала його постійно поступатися іноземному тиску й, таким чином, виключала справжню свободу,дій» 15.
Український націоналізм, вважає один із сучасних російських дослідників, так і не вийшов тоді за межі малоруської різночинної інтелігенції. Для більшої частини на- селення ві н став лише додатковою опорою регіоналізму.
12 Винниченко В. Відродження нації. У 3 ч. Київ — Відень 1920 Ч З С 497.
'З Липинський В. Листи до братів-хліборобів. С. 67.
14 Див.: Мірчук П. Микола Міхновський — апостол української дер
жавності. Філадельфія, 1960. С. 40, 103.
15 Див.: Каро Е. История Советской России: В 2 т. М., 1990. Т 1.
С. 237, 241.
Коли відділення від Росії обіцяло господарські чи геопо-літичні переваги, таке відділення могло здійснюватися на ідеологічній основі українства. Але, коли задля здійснення «тисячолітньої мрії» доводилося поступатися економічними або соціальними інтересами, український націоналізм ставав надто хиткою цінністю для переважної більшості населення 16. Можливо, мав рацію М. Міхновський, стверджуючи: «Головна причина нещастя нашої нації — брак націоналізму серед широкого загалу її» 17.
Було б несправедливим забути й слова Грушевського з його праці «Українська партія соціалістів-революціонерів та її завдання» (1920) про те, що «гасло повної самостійності і незалежності України лежало більш у психології відпору всім тим, хто хотів накидати свою волю українському народові. Питання про конфедерацію чи федерацію — це річ будучності. Для неї треба насамперед здобути довір'я трудового народу» 18.
Україна і Росія — зовнішньополітичний аспект відносин. Особливе місце в геополітичній орієнтації української політичної думки посідали й посідають стосунки з Росією.
Представники народницького напряму, визнаючи етнографічну та історичну близькість українсько-руської та великоруської народностей, підкреслювали зростаючу залежність України від Росії після Переяславської угоди (яка визначала рівноправні стосунки) і поступову втрату нею статусу самостійної держави.
Переважаючою щодо стосунків із Росією є думка про віддалення від неї. І на те є як об'єктивні, так і суб'єктивні причини. Це, по-перше, два «поділи» Київської Русі: на майбутню Україну і Росію (дехто вважає, що започаткував цей процес Андрій Суздальський погромом Києва в 1169 p., а завершила його татарська навала — так, зокрема, вважав Д. Донцов 19, так вважає і Є. Маланюк20 і виникнення Галицько-Волинської держави, що зумовило надалі утворення західного і східного регіонів України під різними егідами.
Щоправда, інколи посилаються з цього приводу на Нестора-літогшсця, який ще в «Повісті временних літ» указував на різницю між племенами південно-західної і північно-східної Русі. Він згадував про лагідних, тихих,
'6 Див ■ Зубов А. Украина: опыт самообретения // Октябрь. 1993. № 9. С. 167.
17 Див.: Мірчук П. Микола Міхновський... С. 45. і8 Грушевський М. Хто такі українці? С. 233 — 234.
19 Див.: Донцов Д. Історія розвитку української державної ідеї. С 8 -- 9.
20 Див • Маланюк Є. Нариси з історії нашої культури. К., 1992. С 39.
сором'язливих полян, що мешкали поблизу Києва і вниз по Дніпру, до порогів, протиставляючи їх древлянам, вя-тичам, кривичам, «що жили зверинським образом». Надалі Великоросія «дедалі більше асимілювалася фінськими і монголо-татарськими елементами і поринала в середньо-і північно-азіатських впливах, у той час як Україна (передусім в особі Галицько-Волинської держави) жила одним життям із Заходом» 21.
У концепції двох центрів були прибічники обох із них.
B. Липинський, В. Кучабський вважали, що доля україн
ської державності вирішуватиметься на Наддніпрянщині.
C. Томашевський, С. Рудницький та інші гадали, що су
то українські землі утворила й об'єднала саме Галицько-
Волинська держава, а не Київська — «варяго-руська». От
же, думка про те, що Галичина є «Українським П'ємон
том», має традиційне підґрунтя.
Зростанню русофобії сприяли в другій половині XIX — початку XX ст. не тільки гнучкіша і ліберальніша політика щодо українства австро-угорського уряду в Галичині, а й недалекоглядна імперська політика царської Росії у Східній Україні.
Галичина, яка постійно зазнавала впливів Австрії, Угорщини, Німеччини й Польщі, була, принаймні в етнографічному відношенні, як цілком слушно зазначає В. Потульницький 22, фактично окремою землею у межах України. Подвійне гноблення українського населення Галичини з боку поляків і австрійців призвело до того, що галицьке населення боролося особливо активно проти поляків і порівняно лояльно ставилося до австро-угорського панування. Про це свідчать і політична діяльність українських депутатів у австрійському парламенті, і консервативні настрої греко-католицьких священиків.
Про цю пронімецьку орієнтацію галицьких політиків не слід забувати й сьогодні, оцінюючи геополітичне становище Західної України, оскільки пошуки державотворення в певних напрямах можуть сприяти закріпленню цієї традиційної тенденції не на користь національної єдності. Про негативні наслідки царської політики, між іншим, попереджали діячі не тільки демократичного, а й ліберально-поміркованого таборів. Попереджав Б. Кис-тяковський, який добре знав і Україну і Росію. «Кожний новий етап у поступовому розвитку і поширенню сепа- ратизму і « самостійництва», — писав він, — завжди так
2* Див.: Грушевський М. Хто такі українці і чого вони хочуть. С 142. 22 Потульницький В. А. Теорія української політології. К., 1993. С. 160.
або інакше був зв'язаний або навіть викликаний якою-небудь попередньою репресією проти українства... На жаль, Росія, яка була загальною батьківщиною для України і Великоросії, повелася по відношенню до України як мачуха» 23.
А ось свідчення П. Милюкова про його ставлення до українських прогресистів: «Рух є, зупинити його ви не в змозі. Все питання в тому, чи бажаєте ви бачити в цьому русі друга або ворога? Це залежатиме від того, чи побачить цей рух у вас друзів чи ворогів» 24.
Не дивно, що політична думка в Україні, а надто в діаспорі часто-густо служила ідеї психологічної і культурної несумісності українського і російського народів. С Рудницький називав Росію азіатським краєм з культурою, що є синтезом автократії і охлократії. М. Грушевський залучав на допомогу своїм аргументам самих російських слов'янофілів, які протиставляли, на його думку, «західноєвропейським принципам права великоруську патріархальність, вічне хитання між громадським і моральним, максималізмом і повним нігілізмом, що є повною антитезою народним прикметам українським з їх високим розвитком гідності, пошануванням гідності чужого етикету і добрих манер»25.
В. Липинський пішов у цьому напрямі ще далі. В «Листах до братів-хліборобів» він зауважував: «Основною відзнакою України від Москви є не мова, не плем'я, не віра й не селянські апетити на панську земельку, іншими словами, не всі ознаки культурно-національні і не гасла соціальні — а інший, вироблений віками політичний лад (класократичний, а не охлократичний), метод організації правлячого устрою. І лише спираючись на цю різницю політичну..., можна перетворити малоруське плем'я в українську націю» 26.
Важливе місце в українській геополітичній думці займають пошуки форм міждержавних зв'язків, в умовах фактичної втрати державності, в складі Російської і Авст-ро-Угорської імперій.
Як уже зазначалося, представники народницького напряму в українській політичній науці в другій половині XIX ст. обгрунтували теорії федералістичної традиції і можливість федеральних об'єднань з тими країнами, з
23 Кистяковський Б. Українці і російське суспільство // Філософ
ська і соціологічна думка. 1992. № 1. С. 135.
24 Стенографические отчеты заседаний Государственной Думы IV
созыва, сессия 2, заседание 40. СПб., 1914.
2^ Грушевський М. Хто такі українці і чого вони хочуть. С. 147. 26 Липинський В. Листи до братів-хліборобів. С 78.
якими вони підтримували історичні зв'язки. Фундатором ідеї побудови української держави в рамках федеративного союзу народів Росії був М. Драгоманов. Проблему державності, вважав він, можна вирішити не сепаратистським шляхом, а спільними зусиллями, визволенням народів усіх націй, що населяють Росію. Висновок М. Драгоманова: «За федерацію всі підуть, сепаратизм не підтримують» 27, — досить слушний і стосовно сучасних політико-національних процесів в Україні.
І. Франко також звертав увагу на те, що термін «політична самостійність» не треба розуміти як цілковитий сепаратизм від Росії, як конечність створення окремої української держави. Політична самостійність можлива і в зв'язку з Росією, при федеральнім її устрою 28.
Центральна Рада, як відомо, в перших трьох Універсалах теж дотримувалась вимог автономії. Гасло повної і беззастережної незалежності, що її з початку століття проголосили націонал-радикали, містилося лише в IV Універсалі.
Суперечливість поглядів на цю проблему знайшла відображення в програмних документах українських партій на початку XX ст. Так, за автономію чи федеративні стосунки з Росією висловлювалися соціалісти-революціонери (УПСР), Українська федеративно-демократична партія, Українська демократично-радикальна партія. За повну незалежність, за «самостійну Україну від Карпатів аж по Кавказ» і «від Кавказу по Сян» — Революційна українська партія (РУП), Українська народна партія самостійників-соціаліс-тів, Українська радикальна партія та ін. 29 М. Грушевський (а в його особі УПСР) зазначав у 1917 p.: «Українці не мають заміру одривати Україну від Росії... Вони хочуть задержатися в добровільній і свободній зв'язі з нею. Хочуть тільки, щоб вона ні в чим не обмежила їх свободи і самостійності національного життя. Для того хочуть широкої автономії України». Якщо Д. Донцов вважав, що революційний рух 1905 р. почався в Україні, яка дала російській революції багато поводирів 30, то Грушевський писав, що на український народ може спертися не тільки Росія та її революція, а й уся Слов'янщина31. А після політичної перебудо-
27 Драгоманов М. Літературно-публіцистичні твори: В 2 т. К., 1970. Т. 1. С 58.
28 Див.: Копиленко О. Політико-правові ідеї Т. Шевченка та І. і в сучасній ідеологічній боротьбі. К., 1990. С. 43. Див.: Багатопартійна Українська держава. К., 1992. С. 14, 41, 71,
75; Самостійна Україна.ТернопІль, 1991."с. 18-19, 36-37, 56-57, 76."
30 Див.: Донцов Д. Історія розвитку української державної ідеї. С 38.
31 Див.: Грушевський М. Хто такі українці і чого вони хочуть. С. 51.
ви всієї Європи і перетворення її на Європейську федерацію й уся Європа. Саме в такій Європі Україна може стати рівноправною й однією із найбільш міцних складових Європейської федерації.
Отже, проблема геополітичного становища України не залишилася поза увагою українських мислителів минулого, їхні підходи, погляди з цього приводу становлять основу розуміння зовнішньополітичних аспектів державотворення в умовах сьогодення, використовуються при розробці платформ і програм сучасних політичних партій і рухів. Це знаходить своє відображення і в тому надзвичайному розмаїтті зовнішньополітичних поглядів і орієнтацій, яке ми нині спостерігаємо і яке майже повторює ситуацію в минулому.
Сучасне міжнародне становище примушує Україну виробляти в зовнішній політиці такі правила поведінки, які будуть адекватними ситуації в світі й водночас відповідатимуть її власним національним інтересам. Очевидно, що в умовах початкового етапу державотворення національний інтерес має відігравати першорядну роль, оскільки він дає можливість згуртувати навколо певної, центральної, ідеї широкі народні маси. Як зауважує з цього приводу І.Дзюба, «колись не останній з філософів людства сказав, що ідея завжди була зганьблена, коли вона протиставляла себе інтересові. Історія підтвердила це як незаперечний свій закон — якщо йдеться про цілі суспільства. Отже, варто подбати про те, щоб для всіх громадян України Україна стала життєвим інтересом» 32. Відомо, що політика може сприяти історичному процесові, а може його й гальмувати, причому найбільше сприяє йому саме така політика, яка грунтується на правильно визначеному національному інтересі. Відповідно до цього повинні визначатися й пріоритети зовнішньополітичної діяльності.
Слід зазначити, що на шляху формування зовнішньої політики України є чимало труднощів. Вони пов'язані перш за все з тим, що Україна — молода держава, яка поки що не має достатнього досвіду зовнішньополітичних стосунків, а це не додає упевненості в налагодженні міжнародних зв'язків, призводить до певних помилок, виправлення яких потребує часу і значних зусиль. Слід також мати на увазі, що упродовж багатьох століть Україна не була цілісною. Йдеться не лише про те, що вона, по
32 Дзюба І. Україна на шляхах державотворення // Віче. 1992. № 7. С 60.
суті, не була державою, — вона не була об'єднана й територіально. Ще М. Грушевський звертав увагу на значні відмінності в житті, мові, в усіх стосунках між хліборобською Херсонщиною і фабричною Катеринославщиною або козацькою Кубанщиною33.
Ще більше відмінностей, на його думку, існує між українським населенням Великої України і Галичини, які тривалий час входили до складу різних імперій і зазнавали на собі різних політичних і культурних впливів34.
Тому природно, що на сьогодні в різних регіонах нашої країни сформувалися певні відмінності в оцінці національних інтересів. По-різному тлумачаться шляхи розв'язання тих чи інших політичних проблем. Особливо це стосується трактування геополітичного становища і визначення пріоритетних напрямів у зовнішній політиці України та питань національної безпеки і міжнародного статусу держави.
Ще творець першої української Конституції Пилип Орлик вважав, що приєднання України до Росії порушує політичний баланс у Європі, оскільки розташування України на континенті має ключове значення. Цю думку й сьогодні поділяють багато українських науковців, які вважають, що набуття Україною незалежності повертає цей баланс. Можна погоджуватися чи не погоджуватися з такою точкою зору, проте слід, очевидно, визнати, що Україна була одним із ініціаторів розвалу колишнього Радянського Союзу. Оскільки ж його існування було однією з геополітичних реалій міжнародного життя, то саме Україна відіграла роль того провідного чинника, завдяки якому геополітична ситуація у світі суттєво змінилася. Проте важко погодитися з аргументами тих, хто вважає цю подію фактором стабілізації міжнародного життя — адже реальність свідчить, що до справжньої стабілізації, на жаль, поки що дуже далеко.
Виходячи з цього, треба будувати зовнішню політику України з урахуванням історичного досвіду творення державності в умовах тривалого залежного існування, геопо-літичної, історико-культурної та загальносвітової ситуації. Лише на такій підставі можна правильно визначити сутність національного інтересу у галузі зовнішніх відносин і виявити їхні пріоритетні напрями.
Пріоритети зовнішньополітичної діяльності України. Слід визнати, що чимало негараздів, які переживає нині
33 Див.: Грушевський М. З біжучої хвилі. Статті і замітки на теми дня
(1905 - 1906 pp.). К., 1907. С. 122.
34 Див.: Грушевський М. На порозі нової України. К., 1918. С 73.
Україна, зумовлені саме неправильними уявленнями про національні інтереси і помилково визначеними зовнішньополітичними пріоритетами, що мало своїм наслідком не тільки розвал СРСР, який був історично обумовленим, але й розрив різнобічних, насамперед економічних, зв'язків із країнами, які утворилися на його терені. Це змушений був визнати і Президент України Л. Кучма, який у своєму зверненні до Верховної Ради України наголосив: «Нам не вдалося опанувати ще одну сферу, яка також належить до ключових засад національної економіки — сферу зовнішньоекономічної діяльності. Одна з причин цього — намагання утвердити державність та економічну незалежність України за допомогою кардинальної переорієнтації політики зі Сходу на Захід. Це був стратегічний прорахунок. Україна... не повинна була йти шляхом негайного й механічного виходу з налагодженої системи господарських зв'язків». І далі: «... Непродумана політика щодо збереження національних інтересів (або навіть невірне розуміння цих інтересів) у період розпаду Радянського Союзу та становлення нашої молодої держави призвела до втрати багатьох ринків збуту української продукції» 35.
Дата добавления: 2015-10-23; просмотров: 82 | Нарушение авторских прав
<== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
МІЖНАРОДНІ КОНФЛІКТИ: ПРИЧИНИ, СУТНІСТЬ І ШЛЯХИ РОЗВ'ЯЗАННЯ 5 страница | | | МІЖНАРОДНІ КОНФЛІКТИ: ПРИЧИНИ, СУТНІСТЬ І ШЛЯХИ РОЗВ'ЯЗАННЯ 7 страница |