Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Дослідження індивідуально-психологічних особливостей

Читайте также:
  1. Алгоритм: „Забір матеріалу для дослідження на ВІЛ”.
  2. Виклад основного матеріалу дослідження.
  3. Вплив петрографічних особливостей порід на оцінку інженерно-геологічних умов будівництва.
  4. Дослідження еволюції формування грошової системи в Україні
  5. Дослідження ізотермічного процесу
  6. ДОСЛІДЖЕННЯ ЛОКАЛЬНИХ І ГЛОБАЛЬНИХ МЕТОДІВ ПОШУКУ МІНІМУМУ ФУНКЦІЇ

Дослідження порушень емоцій

Патопсихологічні методики оцінюють афективні порушення. На визначення ступеня вираженості тривоги направлена шкала Спілбергера, депресії — Бека, Гамільтона.

Проектний «колірний тест Люшера» використовується для оцінки емоційних порушень. Він є набором карток різного кольору (зазвичай використовується восьмикольоровий тест). Обстежуваному пропонують розташувати їх у міру зниження симпатії до кольору: на перше місце поставити «найприємніший» на момент обстеження колір, на останнє — «найнеприємніший». Дослідження повторюється двічі. За кожним кольором закріплені відповідні параметри, що характеризують індивідуально-психологічні особливості людини. Символіка кольору йде корінням у витоки існування людини на землі і пов'язана з емоційною оцінкою явищ природи (сонця, плодів, ночі, крові).

Люшер виділив чотири основні кольори (синій, зелений, червоний, жовтий) і чотири додаткових (фіолетовий, коричневий, чорний, сірий), а також відзначив, що постановка кольору на перше місце указує на колірні асоціації з основним способом дії, на друге — з метою, до якої людина прагне, на третє і четверте — з емоційною оцінкою дійсного стану речей, на п'яте і шосте — з незатребуваними в даний момент резервами, на останні місця — з пригніченими потребами. У афектній сфері синій колір асоціюється з крайньою чутливістю людини, підвищеною тривожністю і внаслідок цього з потребою в емоційному комфорті, спокої. Зелений колір указує на підвищену чутливість людини до оцінки її з боку оточуючих, до критики. Червоний демонструє життєрадісність, оптимістичність і розкутість відчуттів. Жовтий — емотивність і екзальтованість, нетерплячість, нестійкість і відсутність глибини переживань, а також емоційну незрілість. Вибір фіолетового кольору як найбільш приємного може трактуватися як емоційна нестійкість, напруженість. Коричневий колір відображає тривожність з соматичними еквівалентами; чорний — агресивність, озлобленість, дисфорию; сірий — втома, байдужість.

На підставі методу колірних виборів Люшера (МКВ) можлива оцінка рівня тривожності і стресу. Цей показник обчислюється на підставі перерозподілу основних і додаткових кольорів у ряді переважальних виборів. Вважається, що переміщення основного кольору на 6, 7 або 8 позицій, так само як переміщення додаткового кольору на 1, 2 або 3 позиції, указує на наявний стрес. Бали нараховуються так: для основних — за 8-у позицію — 3 бали, за 7-у — 2, за 6-у — 1, для додаткових — за 1-у — 3, за 2-у — 2, за 3-у — 1. Максимальна кількість балів, вказуючих на рівень стресу, — 12. Крім того, оцінюється динаміка стресу: наростання у разі більшої кількості балів в другому виборі кольорів, убування або відсутність наростання при зворотних співвідношеннях.

Патопсихологічна оцінка порушень свідомості і волі немає визначальний в діагностичному процесі.

Дослідження індивідуально-психологічних особливостей

Дослідження індивідуально-психологічних особливостей людини припускає вивчення властивостей темпераменту, характерологічних рис і особливостей особистості.

Міннесотський багатопрофільний опитувальник особистості (MMPI) дозволяє уточнити особистісні особливості пацієнтів з психічними порушеннями. Він дозволяє аналізувати індивідуальні тенденції і психопатологічні переживання. Опитувальник складається з трьох оцінних і десяти клінічних шкал. Кожна шкала здатна виявити як психологічні особливості, так і психопатологічні симптоми і синдроми. Умовною межею є рівень 70 Т.

Перша клінічна шкала (невротичного надконтролю/іпохондричності) дозволяє уточнювати схильність до контролю своїх емоцій, орієнтацію в поведінці на традиції, загальновизнані норми, гіперсоціальність установок. При перевищенні рівня 70 Т шкала указує на фіксованість уваги людини на внутрішніх відчуттях, схильність до перебільшення тяжкості свого стану, іпохондричність.

Друга шкала (депресії) відображає рівень зниження настрою, песимістичну настроєність, засмученість, пригніченість власним становищем, бажання уникнути вирішення складних життєвих ситуацій. Перевищення рівня 70 Т може говорити про клінічно виражену депресію з відчуттям туги, безперспективності, суїцидальными думками і намірами.

Третя шкала (емоційної лабільності/істерії) указує на вираженість нестійкості настрою, схильності до драматизації подій, чутливості. При показниках цієї шкали вище 70 Т можна відзначити істеричні риси поведінки: демонстративність, «прагну визнання», егоцентризм, екзальтованість, інфантильність.

За четвертою шкалою (соціальній дезадаптації/психопатії) можливе виявлення і підтвердження таких рис, як схильність до імпульсивності, конфліктності, недооблік об'єктивних обставин і орієнтація на бажання, а не на реальність. Показник за 4-ою шкалою вище 70 Т демонструє ознаки соціальної дезадаптації, конфліктність, агресивність, виражену імпульсивність і втрату контролю над власною поведінкою.

П'ята шкала (мужності/жіночності) указує на вираженість властивостей, характерних для тої чи іншої статі.

Шоста шкала (афективної ригідності/параної) реєструє такі якості, як зацикленість на негативних переживаннях, образливість, схильність до прямоти в спілкуванні, практичність, догматизм. Зашкалювання за 70 Т може бути підозрілим відносно формування у людини надцінних або маревних ідей з відчуттям власних утисків, ворожості з боку оточуючих.

Сьома шкала (тривоги/психастенії) демонструє вираженість психастенічних рис характеру, тривожності, недовірливості, схильності до утворення нав'язливих ідей, а при перевищенні 70 Т — дезорганізацію поведінки унаслідок цих особливостей.

Восьма шкала (індивідуалістичності/аутизма/шизофренії) відображає такі особистісні якості, як своєрідність ієрархії цінностей, відчудженість, індивідуалістичність, труднощі в спілкуванні. Перевищення рівня 70 Т може указувати на виражену дезорганізацію поведінки, зниження реалістичності, схильність до аутистичного типу мислення.

За дев'ятою (оптимізму/гіпоманії) і десятою (інтра-, екстраверсії) шкалами можлива оцінка даних якостей як в рамках психологічних особливостей, так і при психічній патології.

При неврозах переважають показники перших трьох шкал. Нерідко їм супутнє підвищення за 7-ою шкалою. При істеричних симптомах профіль особистості за MMPI набуває вигляду «конверсійної п'ятірки» — при підвищенні трьох шкал невротичної тріади лідують 1-а і 3-а, а 2-а дещо нижче, утворюючи вид латинської букви V. При психопатіях відмічається підвищення за 4-ою шкалою. При психозах реєструється підвищення шкал психотичної тетради (4, 6, 8, 9). Крім того, виділяють астенічний і стенічний тип профілів. У першому випадку наголошується підвищення за 2-ою і 7-ою шкалах, в другому — за 4-ою, 6-ою і 9-ою шкалах. Депресивний синдром психотичного рівня відображається на MMPI піками за 2-ою, 7-ою і 8-ою із зниженням (негативним піком) за 9-ою шкалою, маніакальний — піками за 9-ою і 4-ою і зниженням за 2-ою і 7-ою шкалами.

Методика психологічної діагностики індексу життєвого стилю (ІЖС)

Перша російськомовна методика діагностики типів психологічного захисту адаптована в Російській Федерації співробітниками Лабораторії медичної психології Психоневрологічного інституту імені В. М. Бехтєрєва (Санкт-Петербург) під керівництвом Л. І. Вассермана (Е. Б. Клубова, О. Ф. Єришев, Н. Н. Петрова, І. Т. Беспалько і ін.) і опублікована в 1998 р.

Теоретичною основою методики є концепція Р. Плучека — X. Келлермана, що припускає специфічну мережу взаємозв'язків між різними рівнями особистості: рівнем емоцій, захистом і диспозицією (тобто спадковою схильністю до психічних захворювань). Певні механізми захисту призначені для регуляції певних емоцій. Виділяють вісім основних механізмів захисту (заперечення, витіснення, регресія, компенсація, проекція, заміщення, інтелектуалізація, реактивні утворення), які взаємодіють з вісьма основними емоціями (прийняття, гнів, здивування, печаль, огида, страх, очікування, радість). Механізми захисту проявляють якості і полярності, і схожості. Основні діагностичні типи утворені характерними для них стилями захисту, особистість може користуватися будь-якою комбінацією механізмів захисту, всі захисти в своїй основі мають механізм придушення, який спочатку виник для того, щоб перемогти відчуття страху.


Дата добавления: 2015-10-31; просмотров: 368 | Нарушение авторских прав


Читайте в этой же книге: Шкала реактивної і особистісної тривожності Ч. Спілбергера | Метод Роршаха | Метод дослідження фрустраційної толерантності |
<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Вместо заключения| Передбачувані взаємозв'язки особових рис, розладів особи і механізмів захисту

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.007 сек.)