ДО ЧОГО ДОЖИЛИСЬ?

Як же тут не станеш ти

Хвилюватись, брате,

Як держава вже для нас

Стала, ніби катом?

Що біжать з держави всі,

Хто ходить ще може.

І невже, хотів би знать,

Бог нам не поможе?

1.2.2003 р.

АБИ ВИЖИТЬ

В цьому світі щоб вижить –

Буть тварюкою треба

І душить всіх підряд. Особливо рабів.

Щоб, нарешті таки, ті проснулись горбаті

І за душу взяли всіх бездушних катів.

В цьому світі щоб вижить – не думай

Ні про яку порядність, не думай про такт,

Бо як ти не з’їси свою жертву сьогоднІ,

То вона тебе з’їсть, не вагайся, це – факт.

А тому, про порядність не думай,

І за тим, чого в світі нема, не жалій...

Як не хочеш ти жить, як порядна людина,

То будь вічним рабом і народжуй повій.

10.6.2001 р.

ПО ТРУПАХ

Ми – нові пани. Ми – крутії.

Нам треба раби і гарем.

По трупах, по трупах, по трупах

Ми до корита дійдем.

А всіх, хто дорогу перейде

І проти нас піде, зітрем!

По трупах, по трупах, по трупах

Ми до корита дійдем.

Бо честь і порядність – то догма.

Хто пискне – усіх без проблем...

По трупах, по трупах, по трупах

Ми до Олімпу дійдем.

11.2.2001 р.

ГАЧОК ДЛЯ ОЛЕН

Я не вірю сьогодні в порядність,

Бо де честь мала буть – виріс член.

І то просто гачок для наївних,

Для гарненьких, дурненьких Олен.

Бо у цьому жорстокому світі,

Де пасуться наївні дівки,

Там безпечно себе почувають

Всякі покидьки і вовки.

10.6.2001 р.

БОЖІ НАМІСНИКИ

О, як би я хотів, щоб люди

Стали добрішими в житті,

І не хапали всіх за душу

Так, як хапали нас вожді.

Кому така тре’ демократія,

Де пільги тільки для катів?

Для тих, що ходять з автоматами,

Щоб поробити з нас рабів.

Вони і досі ще жирують,

По списку першому живуть,

І їх усіх, немов релікти

Ще і сьогодні бережуть.

Оті, що стріляли в потилицю,

Глумились з людей, як з тварин,

Вони і сьогодні у милості,

І в кожного свій лімузин.

Для тих, що нас всіх грабували,

Тим – Ялти і хатки у зруб,

А тим, що як бик працювали,

Тим лагідне слово з трьох букв.

Бо усі ті, що там, – недоторкані,

Бо то – наш золотий генофонд,

Бо то – наші намісники божії –

Ті, що нам об’явили фронт.

Бо що будем всі ми робити,

Як раптом не стане вождів?

Бо хто ж буде баб гвалтувати,

А в плуг запрягать мужиків?

20.10.2001 р.

ДІДУСЬ І ГОЛОВА

– Хто тут з нас старший: ти чи я? –

Пита в дідуся Голова.

– Це як сказать,– дідусь в отвіт,–

По чину – ти, а я – від літ.

Та як на мене – той старіший,

Хто, певно, більше з двох мудріший.

13.5.1992 р.

ЧУЖЕ ДОБРО

– Як хочеш ти дружить з сріблом –

Не прись ти за чужим добром,

Чуже, мій хлопчику, добро

То є отрута – не срібло.

29.5.2003 р.

БУЛИ ЧАСИ

Були часи такі, Данило,

Коли трясло всіх і водило,

Боялись всього всі підряд –

Будь ти співак, чи кату брат.

Навіть боялися любить,

Щоб честь держави не зганьбить,

А ще не дай Бог в нічку пізню

Та хтось з нас влюбиться в заміжню!

То так і знай: дадуть під хвіст

Будь ти хоч тричі комуніст.

А зараз, чом би й не гордиться:

Яку вгребли – та і годиться!

А ми порядки ще ганьбили,

Видно, що мало дурнів вчили.

21.6.1990 р.‑2006 р.

ЗАМОК

Дорога без кінця і краю.

А я біжу. Куди? Не знаю!

І от прибіг. А на дверях

Висить замок, як в клубі дах.

Висить замок над нашим світом

І надпис, що пройшло вже літо.

Поцілував я той замок

І зрозумів, що світ – це Вовк.

29.9.1990 р.

НОВІ УКРАЇНЦІ

Отакі вони сьогодні українці новії:

Не здоровкаються хлопці, бережуть калорії.

7.4.2000 р.

ЄДИНА РОДИНА

Ну, що з того, що ти об’їдаєшся воблою,

Й скільки знаю тебе – ходиш з торбою?

Що з того, що об’їдаєшся ікрою заморською,

Якщо ходиш завжди ти із кислою мордою.

А я б геть усе поміняв би на посмішку милої,

Ту, що нас всіх і вбиває, і милує,

Бо людина живе не хлібом єдиним,

А весь світ – то єдина родина.

9.6.1990 р.

Дата добавления: 2015-10-31