Сама прибігла

Сучий син прибіг з весілля,

Й так спішив, аж почорнів,

І додому за собою

Й шефу жіночку привів.

– Де ж ти взяв таку красуню? –

Шеф до пса, що бив хвостом.

– Де я взяв? Сама прибігла

За моїм ось поводком.

10.6.1992 р.

КАНДИДАТ І ДЕПУТАТ

Я дивлюсь, як всі рвуться до влади,

Скільки галасу і запевнянь,

Що не завжди даси собі раду,

Хто з них справжній, а хто із них – дрянь?

Гриць кричить, що віддасть людям землю,

А Петро – що потроїть оклад,

Хтось – що знищить він Київську греблю

Й наведе у державі лад.

А четвертий: –Продовжу відпустки!

П’ятий каже: –Чорнобиль зітру!

Шостий каже: –Дам всім перепустки

На Динамівську з Селтіком гру.

Рот роззявиш: кого вибирати?

І за кого кидать бюлетень?

А як вибереш ти його в "слуги" –

Як відразу настане мігрень.

Бо як тільки до виборів пруться –

Всі шляхетні, немов паничі,

А як тільки на Трон заберуться,

Замість янгельських крил – рогачі.

Видно, влада – це яблуко чварів,

Бо, забравшись на самий Олімп,

Він і носа свого вже не бачить,

Розважаючись в посмішках німф.

Видно, влада аж страшно сказати –

Варто лише до неї дійти! –

Вимикає в них пам’ять й про матір,

Щоб не відали люди, хто ти?

10.1.1990 р.

СУХА ТРАВА

Й соціалізм, й капіталізм – суха трава.

Якщо настав вже катаклізм – пусті слова.

Світ ненажерливий і злий, що гріх таїть?

Всі хочуть якнайменше дать, а всіх –

доїть.

27.9.2000 р.

ЛЕТЯТЬ ВІКИ

Летять віки й оновлюють планету

Гірляндами‑витками світлих чар,

А десь в гаях сидять нові поети

І розумом сягають вище хмар.

Колись сидів і я біля кургана

Так як вони сьогодні у гаю,

Де перше слово вимовив я "мама",

А друге слово вимовив "люблю".

І якщо хто в гаю бував ночами,

Той, певно, чув, як тьохкав соловей,

То він нагадував поетам,

Щоб пам’ятали про людей.

3.4.1990 р.

ХРУЩІ

Душа мовчить, утомлена, як хмара

З якої ллється піт, немов дощі,

А я читаю мудрого Омара

Під вербами, де носяться хрущі.

І я радію, що не всі пропали,

Що стронцій їх не винищив ще всіх,

Бо ті хрущі моє дитинство знали

І верби ті, що я садив для їх.

А нелюди ще й досі травлять ріки,

Забруднюють озера і моря,

І пляшками з‑під пива й пепсі‑коли

Закидали вже майже всі поля.

10.6.1990 р.

НОТИ ЩАСТЯ

Як би я хотів з тобою

Десь у полі заблукать,

І дивитись, як над нами

В світ новий віки біжать.

Як веселий в небі жайвір

Гладить Сонечко крильми,

Й сипле з неба ноти щастя,

Щоб жили щасливо ми.

25.3.2000 р.

МАНДАТ

Наші люди зубожіють,

А куди не подивись –

Всюди форди, мерседеси,

Чи було таке колись?

Скрізь такі у всіх паркани,

Що і в казці не знайдеш,

Що конем уже й казковим

Чорта з два перестрибнеш.

От навіщо владі треба

Недоторканий мандат?

Щоб ніхто не зміг у неї

Награбоване віднять...

7.11.2000 р.

ЗАГАРБНИКИ

Щоб дав Ющенко зарплату

Всім панам, яку дав нам,

То я певен, що в державі б

Наступив давно вже храм.

Й не було б в державі нашій,

Ні інфляцій, ані криз,

Ну хіба ж це для вкраїнців

Ви скажіть, не був сюрприз?

А то кущ собі зірвали

Без усяких на те прав,

Чом би їм й не шкірить зуби,

Й не ловить по світу гав?

27.7.2000 р.‑2006 р.

НАС НЕ ПОДОЛАТИ!

І хоч нам кругом підніжки,

І хоч скрізь нам тумаки,

Але ж ми народ терплячий,

Недаремно ж – козаки.

А тому, шануймось, люди!

Бережім свій оберіг,

Бо ніхто ще, навіть Цезар,

Свій народ не переміг!

28.7.2000 р.

ЕРУДИТИ

На очі мов найшла вуаль,

І того не помітили:

Як це так трапитись могло,

Що волю ми прокліпали?

І хтозна‑кого тут винить,

Бо всі в нас ерудити,

І вміли так заговорить,

Що вже пора й на сполох бити!

6.4.2003 р.

Дата добавления: 2015-10-31