Веселись, народ

Пий, народ, і веселись,

Згадуй, як ти жив колись,

Соплі витри рукавом,

І на панщину бігом.

Не хотів буть Прометеєм –

Будь підручним чи лакеєм.

Там не треба мислить, Сенька,

Взяв ярмо й тягни злегенька.

Мни у ступі свою долю

І співай пісні про волю,

Адже воля для мужла –

Чан любого шмурдяка.

Хай Америка працює,

Там прем’єр наш презентує,

І буржуїв старших вчить,

Як потрібно дурням жить..

Щоб не спали, не дрімали,

І панам не довіряли.

Бо пан з виду, ніби пан,

А в душі він – справжній хам.

То ж гуляй, кентиш‑душа,

Я не Пашка, я – паша.

20.6.2000 р.

СОРОМНО ЗА ДЕРЖАВУ

Окуджава

Прикро й журливо не за себе,

А за державу і народ,

З якого хами топлять сало,

Аби собі напхати рот.

Ми що, не можем жить, як люди,

І думать так, як честь велить?

Аби не дай Бог, як Гонгадзе,

Всіх нас не сміли розчленить!

5.4.2000 р.

НЕ ТА ДОРОГА

Вже відцвіли тюльпани і кульбаби,

І в’януть стала у степу трава,

Бо в нашій корумпованій державі

У кого трон – у того і права.

Так як директор, так і знай, що – злодій,

А як пройдисвіт, так і – голова,

А люди стогнуть, ніби при монголах,

Що навіть в’яне у степу трава.

Люди вмирають, люди голодують,

А купка знахабнілих до зубів

Народ уже й за бидло не вважає,,

Зробивши з нього гномів і рабів.

Вже душі так з нас всіх повивертали,

Що майже з всіх зробили з нас повій,

А Президент, як і Верховна Рада,

Ніяк не стануть до рішучих дій.

О, схаменіться і побійтесь Бога!

Просніться ж ви, нарешті, всі раби!

Бо попереду – не для нас дорога,

Чи не набридло вам тягать торби?

22.5.1997 р.

НАЙБІЛЬШ ЗАХИЩЕНИЙ

– Хто більш захищений від слуг?

– Слуги вважають, що пастух.

5.12.2000 р.

ПРЕЗИДЕНТУ

Я все думав, що ти справжній,

Що народний Президент,

Ти ж віддав бандитам лаври,

А народу – айн момент...

Тим, хто крав, підвищив ставки,

А хто бідний – тому буй...

Отакий‑то ти народний,

А казав, що не холуй.

Як народ піднявсь за тебе –

Ти народом тим гордивсь,

А як став ти Президентом,

Став... оранжевий якийсь.

Вже оранжеві не треба.

Як в Шекспіра, так сказать,

Мавр зробив свою роботу

І його "пора кінчать!"...

31.7.2006 р.

ОЛІМП ХИТАЄТЬСЯ

Голови людей переповнені політикою до відказу,

Як в медоносний рік соти медом.

А я ще на морі не був ні разу,

То ж яким може буть моє кредо?

А вожді на трибунах розпинаються,

Ніби хоче народ неймовірного.

А стовпи під Олімпом хитаються,

Бо нема там ні жодного вірного.

24.5.1990 р.

ДЗВІН

Ми сьогодні один одному тисли правиці,

Бо з часів, як в Росії жив Герцен,

Щоб жила демократія – бив "Колокол",

А сьогодні це робить – Єльцин.

А тому, я горжусь тобою

Немов жіночки замужні,

Що є такі люди на світі –

І прості, і мужні.

24.5.1990 р.

ІДЕАЛ

Комуністам

Він не робив нікому злого

І доброго теж не робив,

Ото і всього, що всім посміхався,

Що всім обіцяв все і, задоволений,

Як кіт куснем м’яса, –

Дивився, мовчав і пив.

А не ідеали про щось сперечались, творили

І вірили у Комунізм.

І коли ми, здавалось, наблизились до нього –

До Комунізму –

Десь загубився той віз, що нас віз.

Першого комуніста питаю: – Де віз?

А він головою киває:

– Пішов ти кобилі під хвіст!

Другого теж питаю:

– Моя хата скраю.

Третьому голову впер у мангал!

А він кричить: – Я – ідеал!

І всі говорили, що всі – ідеали,

І мов хом’яки, всі соплі жували.

І кожен кричав, що людей він любив...

А що ж для людей ти конкретно зробив?

Кого і коли ти, скажи, захистив,

Коли навіть батька, братів не щадив?

Отакий він був комуніст – ідеал,

Бо думав про себе, про свій капітал.

Таким був і Петя – мій друг комуніст,

Такий і Петро Симоненко – двоїст.

Одне думає, а інше говорить,

Щоб весь мій народ десь в Сибір

запроторить,

Зробити іще геноцид над народом,

Аби той забувся зовсім свого роду.

А зараз, погляньте, як він розпинається,

Невже хтось і справді ще вірить,

Що він так для нас, вибачайте, старається?

Комунізму не було і не буде,

Досить про це навіть мріяти, люди.

Хіба той забор, що в Мостищах мурує,

Невже, ви вважаєте, вам подарує?

Усе це – утопія, маріння, люди.

Затемнення розуму. Цього не буде.

Бо потяг, що йшов в Комунізм – проморгали

Не ти і не я, а оті ідеали,

Які все, що бачили, те і хватали,

Ще більше ніж тигри, гієни й шакали.

Отакий він ідеал,

Що в дитинстві з печі впав.

І хай буде це між нами –

Є і безсловесні хами.

Бо, щоб в нас усіх не була хата скраю,

То якого б ще треба було людям раю?

А, пригляньтесь, ви до Ради,

Хто ж народ наш підло зрадив?

Цифра за триста вам що‑небудь каже?

Чухайтесь довше – скаже!!!

28.10.2001 р.‑14.07.2004 р.

ЄВНУХИ

Кажуть, що в державі нашій буде

безробіття

І що вивезуть, нарешті, все з Союзу сміття.

Я ж не вірю в те що кажуть, а вірю в

резерви,

Бо у нас ще є дівчата. Не дівчата – перли.

І хоч ще вони в підпіллі розважають свиту,

Бо у нас це все в Союзі роблять шито‑крито,

Але впевнений, що скоро відкриють притони,

І до нас з усього світу підуть враз мільйони.

Бо роботу цю у світі і в нас

полюбляють,

А то, де в бюджет взять гроші, євнухи

питають.

25.5.1990 р.

ПРО ЩЕДРИХ

В нас знать завжди буває щедра,

Якщо комусь ламає ребра.

21.11.2007 р.

Дата добавления: 2015-10-31