Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

ПРАКТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ ПІДПРИЄМСТВА ПО ОТРИМАННЮ БАНКІВСЬКОГО КРЕДИТУ. ЕТАПИ ПРОЦЕСУ КРЕДИТУВАННЯ

Читайте также:
  1. III. Етапи здійснення соціального супроводу
  2. Аналіз фінансових результатів діяльності підприємства.
  3. Взаємозв’язок факторів, які визначають середньорічне вироблення продукції працівником підприємства
  4. Визначення послуги, загальна класифікація послуг на підприємствах індустрії гостинності.
  5. Визначення районів примикання транспортного підприємства
  6. Відкриття банківського рахунку для формування статутного фонду господарського товариства
  7. Відкриття поточного банківського рахунку СПДФО

 

Банківський кредит є основною формою кредитування. Він надається банками в грошовій формі підприємствам з будь-якою формою власності і галузевою приналежністю, населенню і державі.

Підприємство-позичальник за рахунок додаткової вартості має можливість збільшити свої ресурси, розширити господарство, прискорити досягнення виробничих цілей. Процес кредитування складається з ряду етапів, кожний з яких нарізно забезпечує рішення окремих приватних задач, а в сукупності досягаються головні цілі позикових операцій - їх надійність і прибутковість для банку.

Початковим етапом процесу кредитування є розгляд заявки на отримання кредиту (рис. 7.3).

 


Рис. 7.3 Дані при розгляді заявки на кредит і їх перевірка

 

Для отримання кредиту позичальник надає в банк:

- офіційну заяву на отримання кредиту;

- короткий опис наданого для кредитування проекту;

- короткий опис підприємства-позичальника.

Документи повинні бути підписані керівником і головним бухгалтером підприємства-заявника.

Розглядаючи заявку на отримання позики, банк завжди повинен враховувати перспективу погашення зобов'язань перед вкладниками. Тому перед тим, як видати кредит, необхідно оцінити пов'язаний з ним ризик і насамперед, імовірність непогашення позики в термін. Збереження основної суми боргу - один з головних принципів, який завжди повинен дотримуватися банком при проведенні кредитних операцій.

Кожна заявка на отримання кредиту повинна зазнавати детального і всебічного аналізу для виявлення міри ризику пов'язаного з видачею позики. Ризик по кредиту необхідно оцінити як можна більш повно вже в сам момент звертання позичальника в банк. Якщо в ході попереднього обстеження банк не отримає задовільної відповіді на ключові питання, пов'язані з видачею позики, заявку потрібно беззастережно відкинути. Ні наявність солідного забезпечення, ні які-небудь інші позитивні чинники не зможуть запобігти кризовій ситуації, якщо позика в основі своїй не є обгрунтованою. При отриманні заявки на кредит, банк повинен вивчити не тільки різні аспекти кредитної операції, але і дати оцінку персональних якостей позичальника, будь то приватна особа або керівник фірми: порядності і чесності, професійних здібностей, віку і стану здоров'я клієнта, його матеріального забезпечення. До ключових параметрів кредитної операції відносяться:

- мета кредиту;

- сума кредиту;

- порядок погашення;

- термін;

- забезпечення;

- винагорода кредитора.

Банк повинен перевірити обгрунтованість заявки відносно суми кредиту Важливо з самого початку визначити необхідну суму кредиту, бо в іншому випадку банк неминуче зіткнеться з проханням про збільшення кредиту при настанні кризової ситуації.

Банк зобов'язаний пересвідчитися, що в фінансуванні операції, на яку буде використаний кредит, беруть участь кошти самого клієнта. Бажано, щоб банк і клієнт брали участь в фінансуванні операції в рівних частках.



Наступний етап процесу кредитування передбачає вивчення кредитоспроможності клієнта і оцінку ризику по позиці, що можливо тільки при умові позитивних результатів попередньої бесіди.

Кредитоспроможність являє собою оцінку банком позичальника з точки зору можливості і доцільності надання йому кредиту. Вона визначає імовірність своєчасного повернення його і виплати процентів по ньому. Кредитоспроможність ділового підприємства залежить від величини і регулярності отримання прибутку. При цьому важливо встановити характер ділових зв'язків фірми. Якщо основний доход поступає від одного - двох контрагентів великої операції або пов'язаний з якоюсь однією великою операцією, то ризик непогашення кредиту у разі недонадходження доходу істотно зростає. Що стосується реалізації активів (нерухомості, цінних паперів і т.д.), як методу погашення позики, то основна небезпека полягає в тому, що виручка від їх реалізації може бути значно нижчою, ніж необхідна для погашення боргу.

Загрузка...

Банк завжди повинен враховувати можливі помилки і брати з клієнта зобов'язання про погашення невідшкодованої частини боргу за рахунок власних коштів. Важливим елементом кредитної операції є те, які активи позичальник може закласти як забезпечення кредиту. Забезпечення - це остання лінія оборони для банку і рішення надати позику завжди повинно базуватися на достоїнствах проекту, що самого фінансується, а не на привабливості забезпечення. Якщо сама основа кредитної операції пов'язана з підвищеним ризиком, то було б великою помилкою видати кредит під хороше забезпечення, використавши його як джерело погашення боргу. Тому питання забезпечення повинне вирішуватися вже після того, як кредитна операція полічена прийнятною для банку. Без забезпечення кредит може надаватися лише в тих випадках, коли джерело погашення позики високо надійне.

Існує ряд вимог до предмета застави:

- предмет застави не може бути відчуженим і на нього не може бути звернене стягнення, тобто він не повинен бути під арештом і не бути предметом податкової застави;

- застава повинна бути підтверджена документами, які засвідчують право власності, до них відносяться: свідчення про право власності на житло, свідчення про право на спадщину, державні акти про право колективної і приватної власності на землю, договору купівлі-продажу (разом з платіжними документами), договору дарування, договору міни. Якщо заставою є нерухоме майно, то правовстановлюючі документи повинні мати помітку про реєстрацію в органах БТІ (Бюро технічної інвентаризації);

- предмет застави не повинен бути закладений за іншими зобов'язаннями позичальника, в тому числі бути предметом договору лізингу або оренди;

- застава повинна мати відповідну ціну, підтверджену документально, мати цінність і користуватися попитом при його реалізації, повинна володіти здібністю до тривалого зберігання;

 

 

 


Рис. 7.4 Дослідження застави

 

- предмет застави в необхідних випадках повинен бути застрахований (нерухомість, кошти транспорту);

- предмет застави не є національною, культурною або історичною цінністю, що знаходиться в державній власності;

- застава нерухомого майна і транспортних коштів повинна бути нотаріально засвідчена;

- закладене майно повинне бути внесене в Державний Реєстр застави майна.

Вимоги до оформлення застави:

- форма договору письмова;

- в договорі визначити порядок користування закладеним майном;

- невід'ємною частиною договору застави повинен бути опис закладеного майна, де вказується: повна назва майна, кількість одиниць і їх вартість, марка, модель, рік випуску, термін експлуатації, процент зносу, місце і умови знаходження, балансова і оцінна вартість;

- опис майна підписується і скріпляється друком банку і заставника.

Далі банк проводить аналіз економічних показників кредитоспроможності позичальника, джерелом яких є бухгалтерська і статистична звітність підприємства (форма № 2 і бухгалтерський баланс), картотеки банку, терміни виплати заробітної плати, звітність аудиторських служб, прогнози його фінансового положення протягом всього терміну користування позикою. Існує безліч методик аналізу фінансового положення клієнта і його надійності відносно своєчасного погашення боргу банку. При вивченні кредитоспроможності позичальника важливе значення повинно додаватися аналізу коефіцієнтів, що характеризують співвідношення різних статей балансу і динаміки цих показників.

Після аналізу показників банк підходить до аналізу проекту, що кредитується, який визначається кредитною політикою банку і цілями, для реалізації яких видається кредит: комерційна діяльність (операції купівлі-продажу), інвестиції, виробництво.

У процесі проведення кредитних операцій банки, як правило, стикаються з кредитним ризиком, тобто з небезпекою несплати позичальником основного боргу і процентів, належних кредитору, і, зрештою, нанесення збитків банку. Для кожного вигляду кредитної операції характерні свої специфічні причини і чинники, що визначають міру ризику.

Власно кажучи, в ринковій економіці комерційні банки постійно діють в умовах ризику. Це означає, що в будь-який момент часу існують відмінні від нуля імовірності настання небажаних для них подій, характер яких може бути самим різноманітним і, порою таким, який важко прогнозується. Наприклад, на очікуваний від кредитів прибуток істотним образом може вплинути зміна процентних ставок, погіршення економічного становища позичальника, виникнення ускладнення в його роботі внаслідок допущених фінансових і організаційних помилок і т.д.

Таким чином, можна зробити висновок про те, що в ринкових умовах не існує варіантів здійснення кредитних операцій, які б повністю виключали ризик і заздалегідь гарантували певний фінансовий результат.

Відомий американський підприємець Харві Маккей згадує вираження свого батька: "Не має значення, скільки відер молока ти проллєш, важливо не втратити корову". Іншими словами, для банківської діяльності, взагалі, і кредитної, зокрема, важливим є не уникнення ризику і втрат взагалі, а оцінка і зниження його до мінімально можливого рівня.

Третій етап процесу кредитування складається в підготовці до укладення кредитного договору. Основним документом, що регламентує взаємовідносини банку, є кредитний договір операцій взаємного зобов'язання і економічна відповідальність сторін. Якщо клієнт відповідає прийнятим стандартам і успішно пройшов описані вище етапи, розробляються конкретні умови кредитної угоди.

У процесі розробки умов конкретної угоди співробітник банку визначає основні характеристики позики, а саме:

1. Вид кредиту. Банк повинен запропонувати клієнту той вид кредиту, який в найбільшій мірі відповідає характеру заходу, що кредитується.

2. Термін кредиту. Успіх кредитної операції в значній мірі залежить від правильного встановлення терміну позики.

3. Сума кредиту. Важливе значення має правильне визначення суми кредитів: заниження позики може привести до порушення термінів повернення, оскільки захід, який кредитується не буде завершений в термін, а завищення - до нецільового використання зайво вилучених в банку коштів.

4. Спосіб погашення (одноразовим внеском по закінченні терміну позики; рівномірними або нерівномірними внесками протягом терміну дії кредитного договору).

5. Забезпечення. Визначаючи цей елемент структури позик, працівник банку повинен керуватися традиціями, що склалися в банківській практиці.

6. Ціна кредиту. Велика увага приділяється визначенню вартості кредиту, яке складається з процентної ставки комісії за видачу і оформлення кредиту і інших елементів.

7. Інші умови.

На даному етапі ще раз оцінюється вся інформація, яка є, і коректується до проекту, який пропонується.

Після закінчення робіт кредитний працівник банку переступає до переговорів про укладення кредитного договору з клієнтом. Зближення позицій банку і клієнта і досягнення компромісу - кінцева мета банку. Після того як досягнуто згода за всіма умовами кредитної операції, підготовлюється висновок, який представляється кредитному комітету для затвердження. Одночасно підписується кредитний договір. Видача позики оформляється розпорядженням кредитного відділу банку своєї бухгалтерії про відкриття позикового рахунку. Якщо в процесі кредитування змінилися умови здійснення кредитного проекту, заходу по незалежним від позичальника причинам і це привело до додаткової потреби в позикових коштах, банк може задовольнити цю потребу на умовах укладення додаткової угоди.

Нижче розглядаються критерії, що використовуються при оцінці кредитоспроможності підприємства-позичальника.

Галузеві ризики: · ринок; · виробництво; · регулювання галузі; · ключові чинники успіху в галузі
Операційні ризики підприємства: · позиція на ринку; · виробництво; · витрати
Організаційні чинники ризику: · власність і контроль над підприємством; · внутрішня структура групи; · диверсифікація; · підтримка влади; · розмір підприємства; · організаційна структура; · персонал
Фінансова і інвестиційна політика
Структура і динаміка активів і джерел капіталу
Оборотний капітал
Прибуток і рентабельність
Структура фінансових потоків
Поточна ліквідність
Коефіцієнти покриття боргу і процентів

По приведених параметрах підприємству привласнюється кредитний рейтинг. Очевидно, що високий кредитний рейтинг не може бути привласнений підприємству з високим галузевим ризиком. У той же час низький галузевий ризик позитивно впливає на кредитоспроможність, хоч сам по собі ще не гарантує високого рейтингу всім учасникам галузі: рейтинг підприємства залежить також від міцності його позицій в галузі.

Для прийняття рішення про можливість видачі кредиту і визначення здатності позичальника повністю і своєчасно погасити кредит і сплатити проценти за його використання, заздалегідь вивчається фінансово-господарська діяльність позичальника, його платоспроможність, здійснюється аналіз кредитоспроможності і фінансової стабільності. Основною метою проведення даного аналізу є отримання якісної і повної оцінки фінансово-господарської діяльності позичальника для прийняття обгрунтованого рішення про видачу кредиту, а також зниження ризику непогашення позики.

 

 

 

 



Рис. 7.5. Етапи процесу кредитування

Аналіз фінансового становища позичальника здійснюється відповідно до Положення «Про проведення оцінки фінансового становища позичальника», з урахуванням Постанови НБУ № 122. У системі Укрсоцбанку розроблена і використовується прикладна програма «Аналіз фінансово-економічного стану позичальників» (ANRI2W v 1.0), з урахуванням вимог Положення № 122. Суть програми полягає в тому, що на основі даних, отриманих з форм звітності (форма №1 баланс підприємства; форма №2 звіт про фінансові результати і їх використання), даних кредитного договору, і даних про позичальника, розраховуються показники, які характеризують платоспроможність, стійкість фінансового становища підприємства і його економічний потенціал.

Після введення даних визначається величина ризику по позиці, здійснюється експертний аналіз розрахункових і ряду якісних показників. Підсистема формує висновок про приналежність клієнта до певного класу.

Управління комплексом програми і вибір функцій здійснюється з використанням системи “Меню" і передбачає роботу в трьох основних режимах:

- робота з довідковими даними;

- робота з фактичними даними;

- аналіз фінансово-економічних показників.

Меню програми багаторівневе: Допоміжні дані, Міста, Валюти, Банки, Галузь, Види власності, Види забезпечення, Мета кредиту, Вихід, Основні дані, Позичальники, Кредитні договори, Баланси, Звіти, Аналіз платоспроможності, Сервіс, Реіндексація, Настройки, Динаміка показників, Аналіз показників, Допомога.

Відповідно до оцінки фінансового стану позичальника і перспектив його розвитку кредити розділяють на наступні категорії:


Дата добавления: 2015-07-08; просмотров: 262 | Нарушение авторских прав


Читайте в этой же книге: РІШЕННЯ. | РІШЕННЯ. | Елементи непрямих податків в Україні станом на 1.01.2011 р. | Елементи податків в Україні станом на 1.01.2011 р. | ОРГАНІЗАЦІЯ ПОДАТКОВОГО МЕНЕДЖМЕНТУ НА ПІДПРИЄМСТВІ. | ЕКОНОМІЧНИЙ ЗМІСТ І ХАРАКТЕРИСТИКА ОБОРОТНИХ КОШТІВ | СТРУКТУРА ОБОРОТНИХ КОШТІВ ПІДПРИЄМСТВА. | Нормування оборотних коштів методом прямого розрахунку. | ПОКАЗНИКИ ВИКОРИСТАННЯ ОБОРОТНИХ КОШТІВ | СУТЬ ПОЗИКОВИХ КОШТІВ І ЇХ РОЛЬ У ВИРОБНИЧО-ГОСПОДАРСЬКІЙ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ |
<== предыдущая страница | следующая страница ==>
ФОРМИ І ВИДИ КРЕДИТІВ В УКРАЇНІ| Категорії кредиту

mybiblioteka.su - 2015-2021 год. (0.014 сек.)