Проблема класифікації релігій.

Усвідомлення внутрішньої спорідненості розрізнених об'єк­тів, у нашому випадку релігійних систем, дає змогу релігієзнав-цям об'єднувати їх у класи. Процес класифікації є першим кро­ком у розвитку релігієзнавства як науки, що дає підстави звести суперечливі емпіричні дані до єдиної теоретичної системи. На жаль, сьогодні жоден з відомих нині підходів до класифікації ре­лігії не є загальновизнаним, позаяк поряд з деякими перевагами всі вони мають певні недоліки.

Наявність багатьох схем класифікації релігії пояснюється складністю, багатоманітністю й динамічністю розвитку релігій­них систем, а також різноманітними критеріями їх класифікації, що відображують ті чи ті сторони релігії як процесу. Так, система класифікації може залежати від показників чисельності послідо­вників певної релігії; від форми поширення релігійного комплек­су (дискретної¹ чи континуальної²); основою системи класифіка­ції можуть бути принципи взаємодії між державою та релігією, ступінь рівня організації церковного життя (централізовані чи децентралізовані), і, зрештою, система класифікації віддзеркалює політеїзм або монотеїзм тощо.

У вітчизняній релігієзнавчій літературі вже звичним стало по­силання на класифікаційну схему релігій, яка має географічні ознаки. Наприклад:

^ релігії Близького Сходу — іудаїзм, християнство, іслам, зо­роастризм, язичницькі культи античності;

^ релігії Далекого Сходу -- конфуціанство, даосизм, синто­їзм, махаяна, буддизм;

•^ релігії Індії — ранній буддизм, індуїзм, джайнізм, сикхізм;

^ племенні культи народів Чорної Африки;

^ релігії Америки — вірування та обряди американських ін­діанців;

^ релігійні системи Океанії;

^ класичні системи Стародавньої Греції та Риму.

Сьогодні особливо популярними є такі схеми класифікації ре­лігії, які у своїй основі поєднують географічні та етнографічні принципи з урахуванням історичних етапів розвитку релігійних

¹ Дискретна форма поширення релігійного комплексу, тобто роздрібнена по всьому світу (іудаїзм, (фішнаїзм).

Континуальна форма, тобто поширена компактно в країнах і на континентах (хрис­тиянство, іслам). систем. Ми можемо запропонувати схему класифікації, яку в по­дальшому буде використано під час аналізу головних тем курсу релігієзнавства:

1. Ранні вірування (родоплемінні, первісні). Головними фор­мами первісних вірувань є фетишизм, тотемізм, анімізм, магія, шаманізм, рільничі культи.

2. Етнонаціональні релігії, до яких належать релігії одного ет­носу, народу, нації, держави, — індуїзм, джайнізм, конфуціанст­во, даосизм, зороастризм, іудаїзм тощо.

3.Світові релігії, до яких належать буддизм, християнство (православ'я, католицизм, протестантизм) та іслам.

4. Новітні релігійні течії (неокульти), наприклад, Міжнародне товариство свідомості Кришни, Бахаї, Церква Христа, Велике Біле братство, Церква саєнтології, сатанізм, неоязичницькі культи тощо.

Дата добавления: 2015-07-08