Інші адміністративні витрати, їх склад, облік і порядок їх списання

До інших операційних витрат включаються:

· витрати на дослідження та розробки;

· собівартість реалізованої іноземної валюти;

· собівартість реалізованих виробничих запасів;

· сума безнадійної дебіторської заборгованості та відрахування до резерву сумнівних боргів;

· витрати від операційної курсової різниці;

· витрати від знецінення запасів;

· нестачі й втрати від псування цінностей;

· визнані штрафи, пеня, неустойки;

· витрати на виплату матеріальної допомоги, на утримання об¢єктів соціально-культурного призначення;

· інші витрати операційної діяльності.

Синтетичний облік інших операційних витрат ведеться на рахунку 94 “Інші витрати операційної діяльності”, має такі субрахунки:

941 - Витрати на дослідження і розробки;

942 – Собівартість реалізованої іноземної валюти;

943 – Собівартість реалізованих виробничих запасів;

944 – Сумнівні та безнадійні борги;

945 – Витрати від операційної курсової різниці;

946 – Витрати від знецінення запасів;

947 – Нестачі і витрати від псування цінностей;

948 – Визначні штрафи, пені, неустойки;

949 – Інші витрати операційної діяльності.

Рахунок 94 активний, збирально-розподільчий.

За дебетом рахунку відображається сума визнаних витрат, за кредитом - списання їх на рахунок 79 “Фінансові результати”

Облік надзвичайних витрат і порядок їх списання.

Нагадую, що надзвичайна діяльність – операції або події, які відрізняються від звичайних і не відбуваються часто або регулярно (землетрус, повінь, смерч, пожежа, техногенна аварія тощо).

Для обліку витрат, які виникають внаслідок надзвичайних подій призначен активний рахунок 99 Надзвичайні витрати, а для доходів – пасивний рахунок 75 Над- звичайні доходи. Відображення в обліку списання майна в результаті стихійного лиха

Д^т 99 “Надзвичайні витрати” К^т рахунки обліку активів 600 грн.

У разі подальшого відшкодування вартості майна страховою організацією (якщо майно було застраховано) одержана сума відноситься до складу доходів від таких операцій у розмірі страхового відшкодування

Д^т 654 “За індивідуальним страхуванням” К^т 75 “Надзвичайні доходи” 500 грн.

Витрати від надзвичайних подій списують на 79 рахунок “Фінансові результати”

Д^т 794 Результат надзвичайних подій” К^т 99 “Надзвичайні витрати” 600 грн. Списання доходів від надзвичайних подій на 79 рахунок буде по Д^т 75 “Надзвичайні доходи” К^т 794 “Результат надзвичайних подій” 500 грн.

Це списання на 79 рахунок витрат і доходів від надзвичайних операцій робиться для визначення фінансового результату від надзвичайних подій.

В нашому прикладі збиток в сумі 100 грн.

Зведений облік витрат на виробництво. Облік і оцінка незавершеного виробництва. Визначення собівартості готової продукції.

Важливішим етапом обліку витрат на виробництво є зведення їх по видам продукції, замовленням, переділам, цехам і в цілому по підприємству. Це необхідно для обчислення фактичної собівартості готової продукції, розподілення витрат між готовою продукцією і незавершеним виробництвом. Схему обліку процесу виробництва наведено у рис. 6.4.

На промислових підприємствах використовують два основних варіанта зведеного обліку витрат – напівфабрикатний і безнапівфабрикатний

Напівфабрикат – це продукт окремих технологічних стадій обробки, який повинен ще пройти одну або декілька стадій обробки для того, щоб стати готовою продукцією. Але на даній стадії він являється закінченим.

При напівфабрикатному варіанті обліку визначають фактичну собівартість не тільки готової продукції, але й напівфабрикатів власного виробництва. На фактичну собівартість виготовлених напівфабрикатів роблять запис по Д^т 25 “Напівфабрикати” К^т 23 “Виробництво”

При передачі цих напівфабрикатів далі в інші цехи для подальшої обробки складають запис із зворотної кореспонденції рахунків Д^т 23 “Виробництво” К^т 25 “Напівфабрикати”.

При напівфабрикатному варіанті витрати окремих цехів, переділів складаються із їх власних витрат з додаванням до них собівартості напівфабрикатів власного виробництва, одержаних з інших цехів або переділів.

Напівфабрикатний варіант зведеного обліку витрат використовують в металургійній, хімічній, лісоперероблювальній промисловості і інших галузях.

Безнапівфабрикатний варіант обліку витрат не передбачає виявлення собівартості напівфабрикатів власного виробництва і не передбачує облік напівфабрикатів на рахунках бухгалтерського обліку при передачі з цеху в цех.

Облік руху напівфабрикатів власного виробництва здійснюється лише в кількісному вимірюванні.

Витрати обліковують в розрізі цехів та в цілому по підприємству, при цьому до витрат цехів включають лише їх власні витрати.

При цьому варіанті визначається собівартість тільки готової продукції. Він використовується в машинобудівній, металооброблювальній, легкій промисловості і інших галузях.

На тих підприємствах, де є залишки незавершеного виробництва фактична собівартість готової продукції визначається шляхом додавання до фактичних витрат за місяць по дебету рахунку 23 “Виробництво” незавершеного виробництва на початок місяця і вирахуванням незавершеного виробництва на кінець місяця.

А на таких підприємствах, де не має залишків незавершеного виробництва, фактична собівартість готової продукції визначається в сумі фактичних витрат за місяць по дебету рахунку 23 “Виробництво”. Таким чином, слід обліковувати незавершене виробництво.

Незавершене виробництво - це витрати на продукцію, яка не пройшла усіх стадій обробки і не може бути готовою продукцією.

Для виявлення незавершеного виробництва та контролю за його збереженням ведуть оперативний облік незавершеної продукції по операціям її обробки та періодично проводять інвентаризацію.

Залишки незавершеного виробництва оцінюють по фактичній собівартості статей витрат.

Але дозволяється оцінювати незавершене виробництво спрощеними методами: по сумі тільки прямих витрат, або по сумі використаних сировини, матеріалів, або по нормативній собівартості.

За даними обліку незавершеного виробництва бухгалтерія розраховує фактичну собівартість готової продукції.

Поняття калькуляції. Об’єкт калькуляції. Види калькуляції. Структура звітної калькуляції і порядок її складання.

Один з важливіших якісних показників господарській діяльності є собівартість продукції, робіт, послуг, яка обчислюється як на весь випуск так і на одиницю однорідної продукції.

Обчислення собівартості одиниці продукції за статтями витрат називається калькуляцією.

Об’єкт калькуляції – види продукції, замовлення роботи, послуги.

Розрізнюють кошторисні, планові, нормативні та звітні калькуляції.

Кошторисні калькуляції складають на проектуємі або освоювані нові види продукції.

Планова калькуляція складається на плануємий період з урахуванням найкращої технології, організації виробництва та прогресивних норм витрат.

Нормативна калькуляція є різновидом планової калькуляції і складається з урахуванням поточних норм витрат.

Звітні калькуляції складають за даними бухгалтерського обліку про фактичний випуск продукції і фактичних витрат на виробництво.

Виробнича собівартість продукції (робіт, послуг) містить: прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати, загальновиробничі витрати).

Звітна калькуляція складається в спеціальних калькуляційних листках, де зазначаються перелік статей калькуляцій (прямих та непрямих витрат), дані про фактичну собівартість усього випуску продукції і одиниці продукції, планову собівартість продукції і собівартість за минулий період.

Як правило звітні калькуляції складають один раз на місяць, або на квартал, а там, де об’єктом калькуляції є замовлення – то після виконання замовлення.

Звітні калькуляції складають різними методами в залежності від особливостей технології та організації виробництва, характеру виготовляємої продукції.

Не включаються до виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) наступні витрати:

- понаднормативні відходи;

- адміністративні накладні витрати;

- витрати на збут.

Основні методи обліку витрат на виробництво і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг).

Діючими нормативними документами і положеннями передбачено слідуючі методи обліку витрат і калькулювання собівартості продукції:

- однопередільний;

- попередільний;

- позамовний;

- нормативний.

Розглядаючи суть кожного метода треба виділяти три аспекта, в яких виробництвах використовується метод, як обліковують витрати виробництва і як обчислюється собівартість продукції.

Однопередільний метод використовується в простих виробництвах, де виготовляється проста однорідна продукція, де відсутнє незавершене виробництво. Це галузі добувної промисловості, оброблювальній, хлібопеченні.

Переділ – це визначена сукупність технологічних операцій, внаслідок виконання яких одержують продукт праці.

При однопередільному методі технологічний процес виготовлення продукції складається із одного переділа.

Собівартість одиниці продукції визначається діленням усіх витрат за місяць на кількість готової продукції за цей період.

Попередільний метод застосовують на тих промислових підприємствах, де технологічний процес виготовлення продукції складається із окремих стадій (переділов, фаз). Це цегляне, суконе виробництво, металургійна, хімічна та інші галузі промисловості.

Наприклад, в суконному виробництві процес виготовлення продукції складається з 3-х переділів:

- прядильного;

- ткацького;

- відділочного.

Облік витрат ведуть по переділам і за статтями витрат. Обчислюють собівартість продукції кожного переділа.

Позамовний метод застосовують в індивідуальних та дрібносерійних виробництвах – турбо, авіабудівництві та інших виробництвах. Об’єктами обліку при цьому методі є окремі замовлення. Кожному замовленню надають окремий номер, який зазначають в усіх документах про витрати на це замовлення.

Фактичну собівартість окремих замовлень (виробів, робіт, послуг) визначають після виконання замовлення.

Нормативний метод застосовується в виробництвах, де виготовляють складну продукцію – в машинобудівництві і в інших галузях.

Суть нормативного методу зводиться до того, що облік витрат ведуть по встановленим нормам витрат. Окремо обліковують відхилення від встановлених норм у бік зменшення (економія), або в бік збільшення (перевитрати).

Крім того, ведуть облік змін діючих норм, які можуть бути теж у бік зменшення (економія) або в бік збільшення (перевитрати).

Важливим елементом нормативного методу обліку витрат на виробництво є складання нормативної калькуляції.

Нормативна калькуляція складається на підставі діючих на початку року норм витрат на конкретний вид продукції у розрізі статей витрат.

Фактичну собівартість продукції визначають так: до нормативної собівартості продукції додають або віднімають відхилення від норм та змін цих норм по кожній статті витрат.

Перевага нормативного методу в тому, що він дає можливість оперативно виявляти неекономне витрачання коштів, причини та винуватців. Крім того, використання цього методу скорочує складання звітної калькуляції.

6.4 Побудова бухгалтерського обліку реалізації продукції (робіт, послуг)

Готова продукція, вироблена підприємством, підлягає реалізації споживачам.

Процесом реалізації і одержанням доходу (виручки) за реалізовану продукцію завершується кругообіг коштів підприємства, які воно у вигляді засобів праці, предметів праці, робочої сили вклало в вироблену продукцію.

Згідно із Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 “Запаси” готова продукція входить в поняття “запаси”.

Готова продукція – це продукція, що виготовлена на підприємстві, призначена для продажу і відповідає технічним та якісним характеристикам.

Завданнями бухгалтерського обліку процеса реалізації є забезпечення контролю за збереженням готової продукції на складах, відпуском продукції покупцям, її оплатою, за правильністю визначення результатів від реалізації.

Виготовлена продукція власними силами підприємства оцінюється за первісною (фактичною) собівартістю її виробництва.

Оскільки первісна (фактична) собівартість готової продукції може бути визначена після збирання усіх витрат і калькулювання, тобто в кінці звітного періоду, тому на протязі звітного періоду при відпуску готової продукції у продаж та іншому вибутті оцінка її здійснюється за одним з таких методів:

- ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів;

- середньозваженої собівартості;

- собівартості перших за часом надходження (методом ФІФО);

- собівартості останніх за часом надходження запасів (методом ЛІФО);

- нормативних затрат;

- ціни продажу.

В балансі готову продукцію відображають за найменшою з двох оцінок: первісною вартістю або чистою вартістю реалізації. Продукція відображається за чистою вартістю реалізації, якщо на дату балансу її ціна знизилася, або вона зіпсована, застаріла, втратила первісно очікувану економічну вигоду.

Чиста вартість реалізації визначається по кожній одиниці запасів вирахуванням з очікуваної ціни продажу очікуваних витрат на збут.

Надходження готової продукції з виробництва на склад оформлюється такими документами як здавальною накладною, відомістю, або іншими приймально-здавальними документами, в яких визначається дата, цех, склад, найменування продукції, номенклатурний номер, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю.

На малих підприємствах, де не має складів, готова продукція прямо з виробництва відвантажується покупцям.

На складі готову продукцію обліковують за її видами на картках або книгах складського обліку. Зі складу до бухгалтерії передаються документи з руху готової продукції за реєстром під розписку.

Бухгалтерія складає накопичувальну відомість по надходженню готової продукції з виробництва в кількісному та вартісному вимірюванні і окремо відомість по відвантаженню, вибутті продукції.

Синтетичний облік готової продукції на складі ведеться на активному, інвентарному рахунку 26 “Готова продукція”, де по дебету відображається надходження на склад готової продукції, а по кредиту – вибуття, списання.

При оприбуткуванні готової продукції із виробництва, на склад робиться запис по Д^т рахунку 26 “Готова продукція”, К^т рахунку 23 “Виробництво”.

Облік витрат, пов’язаних зі збутом продукції.

В процесі реалізації продукції підприємство здійснює витрати, які пов’язані зі збутом.

До них належать:

- вартість пакувальних матеріалів;

- ремонт тари;

- оплата праці продавцям, торговим агентам, відрахування на обов’язкове державне соціальне страхування;

- утримання основних засобів, пов’язаних зі збутом продукції (оренда, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона);

- реклама, маркетингові послуги;

- транспортно-експедиційні послуги відповідно умовам договору поставки;

- інші.

Облік витрат зі збутом ведеться на активному рахунку 93 “Витрати на збут”, де по дебету відображають на протязі місяця суму визнаних фактичних витрат, а по кредиту – списання витрат на рахунок 79 “Фінансові результати”.

Аналітичний облік витрат на збут ведеться у відомостях за вищеназваними статтями витрат.

Первинними документами при відображенні витрат на збут є накладна, рахунок, виписка банку, розрахунок бухгалтерії, довідка бухгалтерії тощо.

Основні бухгалтерські записи з операцій зі збутом наведені у таблиці 6.8.

Таблиця 6.8

Бухгалтерські записи з обліку витрат на збут за жовтень місяць (в грн.)

№ опер.	Зміст господарської Операції	Кореспонденція рахунків	Сума
Дебет	Кредит
	Списано пакувальні матеріа-ли	93 “Витрати на збут"	20 “Вироб-ничі запаси”
	Нарахована заробітна плата продавцям	93 “Витрати на збут"	66 “Розра-хунки з опла-ти праці”
	Проведені відрахування на обов’язкове державне со-ціальне страхування від оплати праці продавцям згід-но з діючим законодавством	93 “Витрати на збут”	65 “Розра-хунки зі стра-хування”	337,5
	Нараховано амортизацію торгівельного обладнання	93 “Витрати на збут”	131 “Знос основних засобів”
	Акцептовані рахунки різних підприємств за рекламу, інші послуги при реалізації продукції	93 “Витрати на збут”	685 “Розра-хунки з інши-ми кредито-рами”
	Відображено витрати на службові відрядження пра-цівникам збуту	93 “Витрати на збут”	372 “Розраху-нки з підзвіт-ними осо-бами”
	Оплачено з каси витрати на збут	93 “Витрати на збут”	30 “Каса”
	В кінці звітного періоду (місяця) списано витрати зі збутом на фінансові резуль-тати	791 “Результат основної діяль-ності”	93 “Витрати на збут”	2160,5

Схематично облік операцій зі збутом продукції (в грн.) наведено в рис. 6.5

Д^т 93 “Витрати на збут” К^т

Д^т 20 “Виробничі запаси” К^т

130

Д^т 66 “Розрахунки з оплати праці” К^т

900 Д^т 791 “Результат К^т

основної діяльності

Д^т 65 “Розрахунки зі страхування” К^т

337,5 Списання витрат 2160,5

Д^т 131 “Знос основних засобів” К^т

260

Д^т 685 “Розрахунки з іншими кредиторами” К^т

373

Д^т 372 “Розрахунки з підзвітними особами” К^т

120

Д^т 30 “Каса” К^т

40

Оборот 2160,5 Оборот 2160,5

Рисунок 6.5. Схема обліку витрат зі збутом продукції.

Дата добавления: 2015-07-10