Оцінювання як прийом бухгалтерського обліку

Ведення бухгалтерського обліку можливе лише за умови використання оцінки господарських операцій по всіх об'єктах обліку. Необхідність оцінки пояснюється тим, що господарські операції передбачають застосування різних вимірників натуральних, трудових, грошових, але у бухгалтерському обліку вони знайдуть відображення в тому випадку, якщо будуть оцінені у грошовому вимірнику.

Оцінювання - спосіб вартісного визначення господарських засобів, джерел їх утворення, господарських операцій, процесів і всієї господарської діяльності, що є передумовою їх відображення у документах, облікових регістрах та звітності..

Правильна оцінка об'єктів обліку дає змогу зробити обгрунтовані висновки про стан майна підприємства, розмір власного капіталу, зобов'язань, фінансове становище підприємства тощо. Неправильна оцінка призводить до несвоєчасності розрахунків за зобов'язаннями, викривлення оцінки активів, неточності розподілення витрат між звітними періодами і, врешті решт, до неплатоспроможності і банкрутства підприємства.

У теорії бухгалтерського обліку для оцінки об'єктів обліку застосовуються принципи єдності і реальності.

В основу принципу єдності оцінки покладено її однозначність на всіх підприємствах і незмінність впродовж тривалого часу. Іншими словами - це незмінність облікової політики підприємства.

Принцип реальності забезпечує застосування в бухгалтерському обліку методів оцінки, які повинні запобігати заниженню оцінки зобов'язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства.

Основні прийоми оцінювання об'єктів обліку у бухгалтерському обліку регламентуються законодавством і є обов'язковими для всіх підприємств, установ та організацій.

Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку визначені такі види оцінки:

історична (фактична) собівартість, що визначає пріоритет оцінки активів, виходячи з витрат на час їх виробництва та придбання. Вона найповніше розкриває індивідуальні витрати, чим забезпечується реальна основа об'єктивного відображення майнового стану підприємства та визначення результатів його роботи. Фактична собівартість у бухгалтерському обліку - основна оцінка об'єктів обліку;

- справедлива вартість - сума, за якою може бути здійснений облік активу, або оплата зобов'язання в результаті операції між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами;

- чиста балансова вартість основних засобів визначається як сума, за якою об'єкт основних засобів обліковується на балансі підприємства за вирахуванням суми накопиченої амортизації;

- ліквідаційна вартість - визначається як чиста сума, яку підприємство розраховує отримати за об'єкт основних засобів в кінці періоду використання, що передбачений, за вирахуванням очікуваних витрат на ліквідацію цього об'єкту;

- первісна вартість історична (фактична собівартість необоротних активів у сумі грошових коштів або справедливої вартості інших активів, оплачених (порушених), витрачених для придбання (створення) необоротних активів;

- переоцінена вартість - вартість необоротних активів після їх переоцінки;

- облікова оцінка - попередня оцінка, яка використовується підприємством з метою розподілу витрат і доходів між відповідними звітними періодами;

- чиста вартість реалізації запасів - очікувана ціна реалізації запасів в умовах звичайної діяльності за вирахуванням очікуваних витрат на завершення їх виробництва та реалізацію.

Значна увага приділяється питанням оцінки запасів. Згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 оцінку запасів (матеріалів, малоцінних та швидкозношуваних предметів, незавершеного виробництва, напівфабрикатів готової продукції, товарів тощо) за їх окремими видами слід розглядати на наступних етапах їх руху: при надходженні запасів; при вибутті запасів; на дату складання звітності.

Порядок оцінки запасів залежить від багатьох факторів, основним з яких є обрана підприємством система обліку запасів. Для відображення запасів та одержання інформації про їх наявність та рух підприємства можуть застосовувати систему постійного чи періодичного обліку, обумовивши своє рішення в наказі про облікову політику.

Оцінка запасів при їх надходженні. Отримані або вироблені запаси з араховуються на баланс підприємства за первісною вартістю, яка складається із суми фактичних витрат на їх придбання або виготовлення. П(С)БО 9 визначає, які саме витрати формують первісну вартість запасів (див. П(С)БО 9 пп.9-15).

Оцінка вибуття запасів. В умовах ринкової економіки ціни на матеріальні ресурси часто змінюються під впливом чинників попиту і пропозиції. Підприємство одержує цінності впродовж звітного періоду багато разів за різними договірними цінами. Постає питання оцінки втрачених запасів та їх залишку на кінець звітного періоду. Згідно з П(С)БО 9 п.16 оцінка запасів при відпуску їх у виробництво, продаж та іншому вибутті здійснюється за одним з таких методів:

- ідентифікованої собівартості одиниці запасів;

- середньозваженої собівартості;

- собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО);

- собівартості останніх за часом надходження запасів (ЛІФО);

- нормативних затрат;

- ціни продажу.

Оцінка запасів на дату балансу. Ринкова вартість товарно-матеріальних запасів може збільшуватись (зменшуватись) під впливом інфляційних і циклічних коливань цін, фактору морального старіння, що передбачає різницю між вартістю придбання запасів і їх вартістю на даний момент.

З метою збереження об'єктивності оцінки запасів в умовах цінової нестабільності згідно з п.24 П(С)БО 9 вони відображаються в бухгалтерському обліку і звітності за найменшою з двох оцінок: первісною вартістю або чистою вартістю реалізації.

Таким чином, при оцінці об'єктів обліку важливо в кожний момент часу забезпечити правильність відображення об'єктів у бухгалтерському обліку.

Дата добавления: 2015-07-10