Протокол.Правила його написання та оформлення.

Резюме та правила його оформлення

РЕЗЮМЕ

Вал. Широка, 48, кв. 31, тел.67-50-42

м. Львів, 790562 е-mail:

ОЛЕКСІЙ ПАРХОМЕНКО

Мета: заміщення вакантної посади керівника рекламного відділу з умовою професійного вдосконалення і росту.

Освіта: 1997-2002 pp. - Львівський національний університет імені Івана Франка, економічний факультет, спеціальність „Менеджмент організацій".

Досвід: серпень 2002 р. - дотепер - менеджер з реклами ТзОВ „Пол-Гарт".

вересень 1997 р. - грудень 1999 р. - касир відділу касових операцій ВАТ „КБ „Мрія".

Особисті відомості: українець, 1980 року народження, неодружений.

Додаткова інформація: вільно володію англійською, російською мовами, польською - на розмовному рівні; маю навички роботи з комп'ютером - Word, Internet, Excel, PowerPoint; Вмію користуватися оргтехнікою. Є права водія категорії В і С; зацікавлення - автомобілі, комп'ютер.

Особисті якості: відповідальність самостійність, вимогливість, організаційні здібності.

Рекомендації будуть надані на вимогу. (При потребі подам рекомендації).

Резюме - це документ, що містить коротку інформацію про особисті, освітні, професійні відомості людини, яка його складає.

Реквізити резюме:

1. Назва виду документа (посередині).

2. Текст документа, який складається з таких блоків:

а) інформація для контакту (поштова домашня адреса - у лівому кутку аркуша, телефон (разом із кодом міста), факс, електронна адреса - справа);

б) ім'я, прізвище (у називному відмінку) виділяють жирним шрифтом; краще писати спочатку ім’я, а потім прізвище; по батькові вказують, якщо претендент професор або академік.

в) мета (заміщення вакантної посади, участь у різноманітних заходах і проектах тощо) написання документа;

г) відомості про освіту (роки навчання, повна назва навчальних закладів, у яких навчалися, із зазначенням факультету та спеціальності, курси, семінари, які стосуються очікуваної посади);

д) відомості про професійний досвід (назва посади, яку обіймає особа, та назви попередніх посад і місця праці із зазначенням стажу роботи);

е) особисті відомості (рік народження, національність, громадянство, сімейний стан);

є) додаткова інформація (володіння іноземними мовами і комп'ютером, наявність прав водія, закордонного паспорта, членство у фахових організаціях, партіях, коло зацікавлень, якщо воно пов'язане з майбутньою роботою, ділові риси та ін.);

ж) вказівка про можливість надання рекомендацій.

Примітки до оформлення реквізитів.

1​ Формулюйте свою мету зрозуміло, чітко, дохідливо.

2​ Намагайтеся не вживати такі слова, як я, ми, замість них вживайте на початку речення активні дієслова: організував, створив, керував, вивчав, допоміг.

3​ Найефективнішим засобом зв'язку з претендентом на посаду є телефон, тому подавати його потрібно обов'язково (домашній, робочий, контактний).

4​ Ім'я та прізвище пишуть посередині аркуша і виділяють великим жирним шрифтом.

5​ Усі інші блоки варто також подавати так, щоб вони не зливалися у суцільний текст, а чітко вирізнялися і легко читалися; виділити заголовки, подбати про те, щоб оформлення було в одному стилі.

6​ Усі події описують не в прямому, а у зворотному часовому порядку, тобто спочатку вказують останнє місце праці, навчання.

7​ Випускники і студенти розташовують розділ „ Освіта " перед розділом „ Досвід роботи ". Потрібно зазначати лише середні спеціальні та вищі навчальні заклади, у яких навчалися або вчаться. Тут описують і аспірантуру, курси або інші форми підвищення кваліфікації. Можна повідомити про відзнаки, наголосити на тих вивчених дисциплінах, які відповідають майбутній посаді. Що більше часу минуло після закінчення навчального закладу, то менше місця цей пункт займає в резюме.

8​ У багатьох випадках розділ „ Досвід роботи " („Професійна діяльність") є основним, тому його потрібно продумати і заповнити особливо ретельно. Зазначають роки (місяці) праці, посаду, повну назву установи (фірми, підприємства чи організації); можна коротко описати сферу і напрями діяльності, функціональні обов'язки, але намагатися, щоб це було системно, тоді кар'єра спостерігатиметься виразніше. Не потрібно охоплювати весь трудовий стаж, а лише виділити два-три місця праці (за останні 10 років). І навпаки, якщо досвіду немає, то цей розділ не подають. Можна також як досвід вказати практику, яку проходять студенти під час навчання.

9​ У частині „ Особисті відомості " зазначають вік, вказуючи лише рік народження або кількість років, про сімейний стан пишуть: заміжня/незаміжня або одружений / неодружений; дітей називають за статтю і віком.

10​ У „ Додатковій інформації " варто насамперед сказати про ступінь володіння іноземними мовами та навички роботи з комп'ютером.

Рівень знання іноземної мови можна оцінити за такою градацією: досконало, вільно, добре, зі словником, на розмовному рівні. Не потрібно завищувати рівень знання мови. Доцільно вказати, яка мова є рідною.

Працювати з комп 'ютером можна вміти на рівні користувача чи програміста, варто чітко вказати мови і програми, які знаєте. Важливу роль відіграє знання Інтернету, вміння користуватися електронною поштою, володіння бухгалтерськими програмами, а також спеціальними, наприклад, графічними редакторами, тощо.

Знання оргтехніки передбачає вміння працювати з офісними, ксероксом, факсом.

Наявність водійського посвідчення, закордонного паспорта, власного автомобіля.

Додатково вказують закінчені курси, вміння, які для майбутньої роботи будуть доречні.

Перелічуючи ділові риси, досить назвати три-чотири, які є вагомими для обраної посади, наприклад, відповідальність, порядність, комунікабельність, креативність, врівноваженість, мобільність, організаторські здібності, безконфліктність.

Вислови Рекомендації будуть надані на вимогу або При потребі подам рекомендації можна вміщувати лише в тому разі, якщо такі рекомендації справді існують.

Не варто перенасичувати документ великою кількістю інформації, головне, щоб текст характеризував автора як досвідченого, надійного, перспективного працівника. Потрібно надавати перевагу позитивній інформації, зосереджувати увагу на досягненнях. Уся інформація, викладена в резюме, має бути достовірною.

Не варто описувати причини, через які пішли з попередньої роботи, фізичні характеристики; зазначати вимоги до зарплати; додавати фотографію, якщо цього спеціально не передбачено; називати імена людей, які дають рекомендацію.

Останніми роками вага резюме у процесі пошуку роботи зросла. Це перший погляд на особу, яка прагне зайняти певну посаду, очима роботодавця чи кадрового агентства, тому від чіткості форми і дохідливості змісту документа залежить, чи свій шанс особа-претендент зможе використати. На перегляд резюме витрачають 2-3 хвилини, і якщо воно не привернуло уваги, - отже, не спрацювало.

Резюме можна надсилати до установи, що оголосила про наявність вакантної посади (як паперовий чи електронний варіант), або розміщувати в Інтернеті на спеціалізованих мережевих сайтах. Рукописний варіант неприпустимий.

Для кожного нового місця праці бажано складати окреме резюме, правильно розставляючи акценти саме на тих навичках і знаннях, які потрібні для цієї пропозиції. Непогано скласти резюме двома мовами; резюме іноземною мовою має відповідати правописним і стилістичним нормам, бути оформлене за тими самими вимогами, що ставляться й до резюме українською мовою.

31. Жанри усних виступів

Ділова доповідь - виклад інформації і ляхів розв`язання різних окремих практичних питань життя і діяльності певного колективу, організації. Різновиди ділової доповіді: звітна доповідь - доповідь, в якій робиться повідомлення не про одну чи декілька ділянок роботи, а про всю діяльність; наукова доповідь – узагальнює наукову інформацію, досягнення, відкриття чи результати наукових досліджень. Наукова доповідь зроблена на основі критичного огляду і вивчення низки публікацій інших дослідників, називається рефератом.

Промова – усний виступ для висвітлювання певної інформації та впливу на розум, почуття й волю слухачів. Вона відзначається логічною стрункістю тексту, емоційною насиченістю та вольовими імпульсами мовця. Із промовою виступають на мітингах, масових зібраннях на честь певної події.

Виступ – це участь в обговоренні якоїсь проблеми. До виступу важко підготуватися заздалегідь, бо все залежить від ситуації, яка пов’язана з розвитком дискусії. Як правило, промовець робить його коротким, фрагментарним, де торкається кількох проблем, висвітлених у доповіді, і оформлює свій виступ не як єдине ціле, а як набір реплік. Полемічність, критичне спрямування, лаконізм – характерні риси виступу. Він не має самостійного значення, ось чому зрозуміти його можна тільки у зв’язку з проблемою, що обговорюється.

Повідомлення – невелика доповідь на якусь тему. Якщо тема широка, пишуть доповідь, вузька – повідомлення.

Лекція, як і доповідь, є однією з найскладніших та найпоширеніших форм публічних виступів. Найважливішою її ознакою є науково-теоретична база. У лекції говориться про більш загальні та вже розв’язані проблеми.

32. Комунікативна професіограма фахівця

Важливою складовою діяльності будь-якого фахівця є комунікативна компетенція, яка належить до ключових професійних характеристик. Вона містить три основні компоненти: робота з документами, вміння вести міжособистісний і соціальний діалог, виступати публічно.

З огляду на це можна виокремити низку характеристик, які репрезентуватимуть професійний портрет фахівця:

· уміння формувати мету і завдання професійного спілкування;

· аналізувати предмет спілкування, організовувати обговорення;

· керувати спілкуванням, регламентуючи його;

· послуговуватися етикетними засобами для досягнення комунікативної мети;

· уміти проводити бесіду, співбесіду, дискусію, діалог, дебати,

· перемовини тощо;

· уміти користуватися різними тактиками для реалізації вибраної

· стратегії;

· уміти аналізувати конфлікти, кризові ситуації і вирішувати їх;

· уміти доводити, обґрунтовувати, вмотивовувати, аргументувати, спростовувати, заперечувати, відхиляти, оцінювати;

· уміти перефразовувати, тезово висловлюватися, володіти навичками вербалізації;

· уміти трансформувати усну інформацію в письмову і навпаки;

· володіти основними жанрами ділового спілкування (службові листи, факсові повідомлення, контракт, телефонна розмова, ділова бесіда, перемови, нарада тощо);

· бути бездоганно грамотним, реалізуючи як письмову, так і усну форми української літературної мови;

· володіти технікою спілкування;

· уміти адекватно послуговуватися тропами та риторичними фігурами

· уміти використовувати "слово" для коректування поведінки співбесідника.

Це лише частина професійних навичок, без яких не може бути справжнього фахівця. Мати здібності розмовляти так, щоб тебе розуміли правильно інші, слухати і розуміти інших, уміти впливати на рішення співбесідника, ненав'язливо переконувати, створювати атмосферу довіри та взаєморозуміння - вельми важливі атрибути комунікативної професіограми.

Протокол.Правила його написання та оформлення.

Протокол – документ колегіальних органів, у якому фіксують хід і результати роботи нарад, засідань, зборів, конференцій, а також зазначають місце, час і мету їх проведення.

У ньому обов’язково фіксують склад присутніх і відсутніх, зміст доповідей, які заслуховували, внесені ухвали з обговорених питань. Протоколом також оформляють діяльність адміністративних, державних та міждержавних структуру, слідчих, міліцейських та судових органів.

Відповідно до обсягу зафіксованої інформації протоколи бувають стислими (короткими), повними і стенографічними.

Стислі, де фіксують лише ухвали. У них вказують порядок денний, прізвища доповідачів, тих, хто виступив у дебатах та прийнятті рішення.

Повні, що містять виклад виступів і дають можливість скласти враження не тільки про характер зборів чи наради, а й про діяльність структури в цілому.

Стенографічні, де всі виступи записують дослівно.

Протокол веде секретар, якого обирають чи призначають на час проведення зборів. Підписують протоколи голова зборів та секретар, а протоколи засідань комісій підписують усі члени комісії.

Реквізити протоколу:

· назва структури, в якій складено документ;

· назва виду документа (протокол);

· порядковий номер протоколу;

· назва зборів, засідання, наради із зазначенням їх характеру (розширена нарада, загальні збори тощо);

· дата і місце проведення;

· кількісний склад учасників, прізвища, ініціали та посади голови й секретаря усіх присутніх (при великій кількості присутніх (більше 15 осіб) на засіданні їх список складається окремо й додається, а в протоколі зазначається лише загальна кількість присутніх);

· порядок денний, де питання записуються в називному відмінку;

· текст;

· перелік додатків до протоколу із зазначенням кількості сторінок;

· підписи керівників зборів, засідання чи наради (голови і секретаря).

Вимоги до оформлення протоколу:

1. Протокол оформляють на загальному аркуші формату А4.

2. Датою протоколу є дата засідання;

3. Протоколи нумеруються у межах календарного року;

4. Заголовок містить такі відомості: вид роботи (засідання, збори, нарада, назва колегіального органу та питання, які обговорюються).

5. Текст протоколу.

6. Вступна частина має постійну інформацію (голова зборів, секретар, були присутніми).

7. Прізвища членів колегіального органу та запрошених записують у алфавітному порядку (окремо члени комісії, окремо - запрошені). Їх друкують в один рядок через один інтервал. Прізвища запрошених слід вказувати, якщо їх кількість не перевищує 15. Інакше до протоколу додається список присутніх.

8. Вступ протоколу закінчується порядком денним. Після слів «ПОРЯДОК ДЕННИЙ» ставлять дві крапки і через два інтервали нижче друкують з абзацу порядкові номери питань.

9. Головна частина тексту протоколу складається згідно з пунктами порядку денного. Текст будується за схемою: СЛУХАЛИ – ВИСТУПИЛИ – УХВАЛИЛИ.

10. Слово СЛУХАЛИ друкують великими літерами, перед словом ставиться цифра, що відповідає питанню, після слова ставиться дві крапки. Ініціали, прізвище, посаду доповідача, назву доповіді та короткий чи повний виклад її змісту (для повних і стенографічних протоколів). У стислих зазначають «Текст доповіді додається».

11. Слово ВИСТУПИЛИ друкують великими літерами, після нього ставлять дві крапки, ініціали і прізвище пишуть у називному в дм інку з абзацу, вказують посаду, потім ставиться тире і з малої літери друкують зміст доповіді.

12. У розділі ВИСТУПИЛИ вказують усіх, хто виступив із певного питання. Якщо доповідають більше одного, їх порядок зазначають арабськими цифрами.

13. Слово У УХВАЛИЛИ друкують великими літерами через два інтервали нижче попереднього тексту. У цьому розділі повністю записують прийняте рішення, яке може складатися з одного чи кількох пунктів або констатувальної частини й резолюції. Різні за характером питання ухвали групують і позначають арабськими цифрами з нового рядка.

Зразок

Дата добавления: 2015-07-08