ПРОТОКОЛ №1

засідання кафедри юридичного документознавства

Київського національного університету імені Тараса Шевченка

від 27.12.2011

м. Київ

Присутні – 7

Відсутні - 2

ПРИСУТНІ: завідувач кафедри доц. Тарасенко Т.Т., проф. Чиж О.О., старші викладачі: Коломієць Т.К., Савчук М.Т., Вітренко Н.Л., Сокіл Т.М.

Секретар Шевчук М.М.

ПОРЯДОК ДЕННИЙ:

1. Про рекомендацію навчального посібника «Риторика» до друку.

2. Результати зимової екзаменаційної сесії.

І. СЛУХАЛИ: Коломієць Т.К. про рекомендацію навчального посібника «Риторика» до друку.

ВИСТУПИЛИ:

1. Тарасенко Т.Т. - зазначила, що за браком підручників «Риторика» в роботі правоохоронних органів такий посібник є оригінальним за своєю структурою щодо кожного розділу, де розкривається проблематика курсу і значний інтерес представляє блок методичних матеріалів, необхідний для опрацювання студентами І курсу.

УХВАЛИЛИ: рекомендувати підручник «Риторика» до друку і видати тиражем, необхідним у навчальному процесі.

ІІ. СЛУХАЛИ: Чиж О.О. про інформація результатів зимової екзаменаційної сесії.

ВИСТУПИЛИ:

1. Сокіл Т.М. – запропонував створити курси англійської мови для підвищення рівня знань студентів з цієї навчальної дисципліни.

2. Савчук М.Т. – зазначила, що необхідно провести зустрічі кафедр факультету зі студентами, які не склали екзаменаційної сесії.

УХВАЛИЛИ:

· Усім студентам ІІ курсу взяти участь в організації курсів англійської мови.

· Доручити старості групи організувати зустріч студентів із викладачами кафедри факультету.

Завідувач кафедри (підпис) Т.Т. Тарасенко

Секретар (підпис) М.М. Шевчук

3.Сучасна українська літературна мова. Суспільні функції мови.

Літературна мова – це унормована, загальноприйнята форма національної мови. Вона не протиставляється національній мові, бо, узагальнюючи засоби виразності загальнонародної мови і будучи найвищим досягненням культури мовлення народу, відіграє у складі національної провідну роль, виступає важливим чинником консолідації нації. Поділ мови на літературну та народну означає тільки те, що ми маємо, так би мовити, мову „сиру” і оброблену майстрами.

Мова – це єдина, цілісна, складна система знаків: фонем (звуків), морфем (частин слова), слів, речень, яка служить для називання предметів, явищ об’єктивної дійсності та понять, є засобом спілкування, обміну думками і формування думок.

Мова – явище фізичне, фізіологічне, антропологічне, суспільне. Умова його існування – людське суспільство. Це феномен людської цивілізації. Зв’язок мови й суспільства обопільний. Вона – одна з головних ланок ланцюга “суспільна свідомість – праця – мова”, що робить людину власне людиною.

Мова – найважливіше знаряддя соціалізації людини. Суспільна сутність людини виявляється уже в тому, що вона щодня спілкується, пристосовується до свого оточення, зміцнює суспільні зв’язки, взаємодіє зі суспільними групами.

Мова – засіб спілкування, мислетворення, інтелектуального та естетичного освоєння світу, нагромадження і збереження людського досвіду, а також умова подальшого поступу усього людства.

Мова лежить в основі духовного єднання людей у певну спільноту, вона є „найдосконалішим, незамінним засобом етнічної (національної) єдності” (В. Чапленко), „найголовнішим і найміцнішим цементом, що об’єднує етнографічний народ і перетворює його в свідому націю” (І. Огієнко). У ній виявляється генотип нації, досвід її буття, закладено код нації, її ментальність.

Мова – найважливіша ознака нації і засіб репрезентації її у світі.

Формою існування мови є мовлення – конкретний, практичний вияв мови, „мова в дії”, реалізація мови у різних сферах.

Щоб осягнути роль мови в суспільстві, варто розглянути її функції, важливі для суспільства взагалі і для кожного окремого носія мови. Узагальнити їх можна як функції спілкування, повідомлення і впливу.

Комунікативна функція.

Мова є засобом спілкування і порозуміння між людьми.

Це одна з найголовніших соціально-практичних функцій мови. Вона є важливою для кожної людини, для існування суспільства і для життя самої мови.

Усе життя людини – це її спілкування з оточенням і взаємний вплив один на одного. Спілкування, стосунки з іншими людьми – життєва доконечна потреба, а водночас і найбільша розкіш, яка дає щастя. Неможливість спілкуватися означає важку і гнітючу самотність.

Досліджуючи закони спілкування, психологи визначили, що контакти людини зі світом вкладаються у сім кіл спілкування, перше з яких – це сім’я, де вона народилася, а найширше, сьоме, – спілкування зі світом (цьому сьогодні сприяють розвинені інформаційні технології). Поміж ними – стосунки між друзями, партнерами, колегами, “службовими людьми”, земляками. У кожному з цих кіл людина формує свою мовну поведінку. Професійне спілкування – одна з важливих ланок цього ланцюга.

Мова – засіб обміну інформацією у всіх суспільно важливих сферах комунікації: у політиці, в науці, у галузі економіки, у виробництві і діловій сфері, в освіті, культурі та ін. Обслуговуючи потреби суспільства у забезпеченні інформаційних процесів, мова утверджує свою поліфункціональність, повнокровність і силу. Спілкування дає життя самій мові, адже мова, якою ніхто не спілкується, стає мертвою.

Мова – це універсальний засіб спілкування. Описи усіх можливих знакових систем, які спроможні передати інформацію, лише доводять, що це ”роди мов”, – мова зору, слуху, дотику. “Без розуміння мови немає мови взагалі”.Невербальна комунікація є похідною від мовної комунікації, бо всі можливі знаки і сигнали нам щось “промовляють”.

Мислетворча функція.

Мова – засіб людського мислення: творення, оформлення і вираження думки.

Мова – це „дійсність думки”, „тіло думки”. Вона не є відображенням світогляду, який склався, а діяльністю, що його становить. Мислити – означає оперувати мовним матеріалом, словами, реченнями, без цього органічного зв’язку мовлення і пізнавальна діяльність людини неможливі. Мислення – це внутрішнє мовлення.

Кожний момент діяльності зумовлюється думкою і її носієм – мовою.

Номінативна функція

Мова є засобом називання усіх предметів, ознак, дій, кількості, усього навколишнього світу, реальних та ірреальних сутностей. Цей процес науковці називають лінгвалізацією, або омовленням світу.

Незважаючи на однаковість реалій, кожна нація бачить світ по-різному. Українська мова – це самобутня мовна картина світу української нації. Порівняймо, українське слово лікарня пов’язане зі словами лікувати, ліки,тоді як російське больница асоціюється зі словами болеть, боль; українське шанувальник має зв’язок зі словами шанувати, пошана, а російське поклонник – зі словами поклоняться, поклонение та ін. Разом з іншими факторами етнотворення мова формує національний менталітет, національну культуру і духовність нації. В основі українського менталітету – „природа світовідчуття, оригінальна цивілізаційна рефлексія на навколишній світ”. Омовлені загальнолюдські поняття існують поряд із національно вагомою лексикою з мовного і соціально-культурного простору саме української нації, напр.: лани широкополі, садок вишневий, дівчина як калина, доля стелиться рушниками, чорнобривці посіяла мати, День злуки, Крути, тридцятикілометрова зона відчуження, скнилівська трагедія, помаранчева революція та ін.

Процес омовлення світу можна уявити і як щоденні відкриття малої дитини, яка пізнає світ за допомогою мови: називання предметів (іменники), дій (дієслова), ознак (прикметники) – ось її перші доторкання до усього навколо, і як потужний Ніагарський водоспад інформації, що спадає на нас завдяки поступу людства. Назвімо, наприклад, нові спеціальності, що з’явилися останніми роками на економічних факультетах: „Менеджмент організацій”, „Інформаційні системи в менеджменті”, „Банківська справа”, „Фінанси і кредит”, „Економічна соціологія”, „Економічна статистика” та ін. Кожна із цих галузей має свою потужну терміносистему.

Пізнавальна функція

Мова – засіб пізнання світу і накопичення людського досвіду.

У пізнанні нового, раніше не відомого мова є обов’язковим чинником. „Роль думки і мови в пізнанні світу нагадує прокладання тунелю: думка у мовній формі вгризається в породу невідомого і застигає у вигляді кріплень, без яких тунель обвалився б”.

Мова – енциклопедія людського досвіду усіх попередніх поколінь. Думки, виражені за допомогою мови, збереглися на камені і глиняній табличці, на пергаменті і папері. „Вся людська культура й цивілізація нерозривно зв’язані з цим величезним сховищем людських знань і досвіду, що їх нагромаджено за весь час існування людства як суму знань видатних людей усіх поколінь”. Вивчаючи інші мови, ми пізнаємо інший світ, іншу культуру і збагачуємо свій досвід і знання.

Культурологічна функція

Мова – носій культури, засіб нагромадження суспільно-історичного, культурного надбання народу – творця мови.

Оволодіваючи мовою, людина оволодіває і культурою народу. Мова – “генофонд культури” (О. Гончар), “жива схованка людського духу” (П. Мирний). Вона духовно єднає покоління, дає змогу сягнути культурних скарбів минулих століть.

Мова – це міст між культурами. Через мову можна глибше пізнати традиції і здобутки чужої культури. Українська мова – це ключ до багатої української культури.

Естетична функція.

Мова – засіб творення позитивних емоцій, краси.

Естетика мови – це ресурси і можливості мови виступати в контексті мистецтва. Словесне мистецтво – це творення художніх образів у всіх родах і жанрах літератури, у публіцистиці, ораторському слові. Творчість Гомера, Есхіла, Данте, Шекспіра, Байрона, Шіллера, Гюґо, Бальзака, Бічер-Стоу, Марк Твена, Пушкіна, Льва Толстого, Достоєвського – це сторінки світової величі мистецтва слова, які не залишать байдужими жодного, хто до них доторкнеться. Український фольклор, пісні, мистецьке слово І. Котляревського, Т. Шевченка, І. Франка, Лесі Українки, М. Рильського, О. Гончара та інших наших великих майстрів слова – невичерпне джерело естетичної насолоди.

Однакове задоволення, позитивні емоції ми маємо від слова писемного і живого, якщо митець уповні виявив естетичний потенціал слова або якщо воно звучить досконало. Читання художньої літератури, заучування напам’ять улюблених віршів – це виховання відчуття краси мови, примноження краси нашого буття.

Експресивна функція.

Мова є засобом вираження внутрішнього світу людини.

Мову вживають не так для простого повідомлення, як для вияву своїх переживань, почуттів, емоцій. Радість, щастя, здивування, смуток, гнів, неспокій та глибині порухи інших почуттів розкриваються для інших через мову. А вся система мовних засобів, що висловлюють світ емоцій, віддзеркалює неповторність світобачення і світовідчуття української нації, особливості морально-етичних принципів і релігійних настанов.

Ідентифікаційна функція.

Мова є засобом ототожнення в межах певної спільноти.

Вона єднає між собою представників певної нації у часі і просторі. Завдяки мові ми усвідомлюємо себе українцями, відчуваємо свою спільність з тими, хто далеко від нас, із тими, хто жив до нас. Мова – це той “найважливіший, найдорожчий і найміцніший зв’язок, що з’єднує віджилі, живі й майбутні покоління народу в одне велике історичне живе ціле. Вона не тільки виражає життєвість народу, але є саме це життя” (К. Ушинський).

Мова консолідує націю. „Національно-мовна свідомість об’єднує народ як у науково-культурному житті, такі в суспільно-політичному, спрямовує його на діяння. Мова – довговічніша за будь-яку форму суспільної організації. Випливаючи з непізнаних глибин людської природи, вона стає цементуючим ферментом нації”. Ця функція пов’язана із набуттям національної гідності.

Етична функція.

Мова – засіб дотримання норм поведінки, моральних правил.

Досягається це існуванням сукупності мовленнєвих етикетних формул та настанов щодо їх використання. Ввічливість, чемність, тактовність, шанобливість, стриманість – визначальні ознаки українського мовленнєвого етикету.

„Етичне в мові, – зауважує Н. Бабич, – це конкретно-історична система мовних засобів (ресурсів) відповідно до форми моральної свідомості й поведінки людини, що передбачає ефект добра”. Слово доброзичливе, добродарне має бути в основі етики спілкування.

Фатична функція.

Мова є засобом фатичного спілкування.

Фатична комунікація (дослівно – беззмістовна, пуста) – обмін неінформативними з погляду реальної комунікації повідомленнями, які виконують важливу етикетну функцію. “Це є своєрідна мовна гра, яку зобов’язані підтримувати члени суспільства, дотримуючись етикетних настанов.” Це зачин розмов, стримані відповіді, стереотипні запитання про життя, сім’ю, справи, здоров’я, врожай, як-от: Як справи? Дякую, добре. А у вас? Як життя? Що нового? Як успіхи? та ін. Поетеса Ліна Костенко порівняла цей обмін репліками з ”настільним тенісом розмов”. Характер цих запитань умовний, але для встановлення контакту, підтримання розмови вони дуже важливі. Фатична комунікація має національну специфіку, а також відповідає нормам народної етики. Без дотримання фатичних ритуалів не буде мати успіху дипломатія, ділові перемовини.

Це перелік основних функцій мови. Мова – безмежний океан, який оточує людину. Кожний порух думки, імпульс почуттів, волі, намір самовираження пов’язаний із використанням мови. Охоплюючи усі сфери суспільного життя, мова супроводжує поступ суспільства. Тому функції мови можна розглядати докладніше, називаючи їх далі. Волюнтативна: мова є засобом вираження волі щодо співрозмовника: прохання, запрошення, поради, спонукання. Виховна: слово прищеплює моральні приписи, виховує національно-свідомого громадянина, естетичне світовідчуття. Магічно-містична: йдеться про існування особливо таємничої, магічної, гіпнотичної сили слова. Ця сила слова своєю дією може впливати на душевний і фізичний стан, поведінку людини. Її використовували в давнину в замовляннях, або заговорах, які мали практичну функцію, але за словесною формою були справжніми мистецько-поетичними творами. Колядки, щедрівки, примовки – це приклади віри українського народу в магічно-дієву силу слова. Магія слова виявляється і в тому, що воно здатне викликати уявлення, образи предметів, істот, які не існують взагалі. Філософсько-світоглядна: мова прив’язує етнос до його природного оточення, ландшафту, предметного обжитого космосу, з рослинністю та звіриною включно, який становить неорганічне тіло народу. Державотворча: мова є виявом саморозвитку держави, головним чинником, який консолідує сучасне українське суспільство в націю. Цю функцію мова може виконувати з опорою на усі свої основні функції, забезпечуючи підвищення авторитету української мови, формування національно-свідомої еліти, культурного, інформаційного, засадничо-ідеологічного суверенітету.

Усі функції мова не виконує окремо, вони взаємодіють між собою, впливають одна на одну або ж близькі за своєю суттю. Скажімо, фатична функція випливає з етичної, естетична є складовою культурологічної, акумулятивна є результатом пізнавальної, а державотворча функція реальна лише за умови дії усіх. Повнота виконання функцій означає ефективність мовоіснування.

41. Правила запису цифрової інформації у текстах офіційно-ділового стилю.

Існують технічні правила позначення числівників у текстах ділового мовлення.

При оформленні ділової документації слід керуватися такими правилами щодо запису числівників:

· Словом відтворюють однозначні числівники (прості кількісні числівники) і складні й складені числівники на початку речення, а такожякщо вони без назви іменника та при них немає одиниць виміру, позначення часових меж.

напр.: п'яти таблиць (не: 5 таблиць), на трьох зразках (не: на 3 зразках).

Із п´яти замовлень ми отримали лише два;

Чекаю Вас із чотирма

Відрядження на два – три місяці.

Триста п ’ ятдесят шість одиниць електротоварів було придбано;

Таких клієнтів є більше, ніж два;

Реконструкція триватиме три-чотири місяці.

Шостий тиждень…

П´ятдесяті роки…

Дві години…

Шістнадцятого березня…

Двадцять п´ять днів…

2. Цифрою відповідно пишемо прості,складні та складені числівники у поєднанні з одиницею виміру кількості:

напр.: 15 гривень;

135 тонн;

із 5 кг замовлених цвяхів ми отримали лише 2 кг;

було придбано 356 одиниць електротоварів;

Їх дублюють словами і подають у дужках відразу після цифрового позначення у різних документах (розписка, доручення, довідка тощо).

2. Числа зі скороченим позначенням одиниць виміру пишуться цифрами:

напр.: 7 л, 24 кг. Після скорочення "л", "кг" та ін. крапка не ставиться.

3. Кількісні числівники при запису їх арабськими цифрами подаються без нарощення (відмінкових закінчень), якщо вони супроводжуються іменниками.

напр.: на 20 сторінках (не: на 20-ти сторінках).

3. Числівники, що входять до складних слів, у наукових текстах пишуться цифрами.

напр.: 15-томне видання, 30-відсотковий обсяг,

20-процентний, 3-поверховий, 7-річний, 80-кілометровий.

Дозволяється скорочений запис одиниць вимірювання:

напр.: 50 кг ( п ’ ятдесят кілограмів ) / 50- кг ( п ’ ятдесятикілограмовий)

Неприпустимим є цифрово-знаково-літерний варіант комбінації:

напр.: 5%-ний.

4. Прості та складні порядкові числівники пишуться словами.

напр.: третій, тридцять четвертий, двісті шостий.

Винятком є випадки, коли написання порядкового номера обумовлено традицією: напр.: 4-й Український фронт.

5. При перерахуванні кількох порядкових числівників скорочена назва на позначення одиниць виміру треба ставити лише після останнього:

напр.: 1, 2, 3-му поверхах, у 7,13,15 та 19-му будинках; пакунки на 5, 8, 10 і 12 кг.

6. Після порядкових числівників, позначених арабськими цифрами, якщо вони стоять після іменника, до якого відносяться, відмінкові закінчення не ставляться.

напр.: у розділі 3, на рис. 2.

7. Без відмінкових закінчень, записуються порядкові числівники римськими цифрами для позначення по рядкових номерів століть, кварталів, томів видань.

напр.: XXI століття (не: ХХІ-ше століття).

8. У цифровому позначенні перевага надається арабським цифрам; порядкові числівники мають відмінкові закінчення.

напр.: 20.04.05 (у даті), 4-го, 10-му, 2-й, 11-ї (у тексті з літерами відмінкових закінчень).

При запису після риски пишуть:

- одну останню літеру, якщо вони закінчуються на голосний (крім "о" та "у") або на приголосний звук;

- дві останні літери, якщо закінчуються на приголосний та голосний "о" чи "у". Наприклад: третя декада — 3-я декада (не: 3-тя), п'ятнадцятий день — 15-й день (не: 15-ий), тридцятих років — 30-х років (не: 30-их), десятого класу — 10-го класу (не: 10-о або 10-ого), у сьомому рядку — у 7-му рядку (не: 7-у або 7-ому).

9. Дата може записуватись трьома способами:

- цифровим: 26.07.2009, 12.01.1999;

- словесним: двадцять шостого липня дві тисячі дев’ятого року;

- комбінованим: 26 липня 2009 року.

10. Для позначення дати до десятого числа місяця до запису додають нуль:

напр.: 03.06.2009 / 03 червня 2009 року.

11. Багатозначні цифрові числа розбивають на класи за допомогою пропусків:

напр.: 345 457 гривень, 100 000 тонн, 20 705 149, 174 000, 3 172

12. У числах, що позначають номер (знак №), у марках машин, механізмів, у позначеннях нормативних документів цифри на класи не розбивають:

напр.: р/р№ 1234567890.

13. Окремі види інформації передають у вигляді змішаного запису, який складається з цифр і слів:

напр.: 754 тис. грн., що значно полегшує сприйняття великих цифр.

14. У низці однотипної інформації ступінь точності (кількість цифр після коми) має бути однаковий:

напр.: 1,5 км; 2,3 га; 2,0 т; 2,3%.

15. Приблизну кількість можна передавати за допомогою слів більше, менше, до, понад, зверх, приблизно, близько:

300 – 700

5 – 7

понад сімдесят або більше семисот

до тисячі (із тисячу) або менше тисячі

(як) менше ніж сто (до ста) штук

до десяти чоловік

Примітка: Числівники зі словом понад стоять лише в називному відмінку ( понад сорок тонн).

16. Не використовуйте для позначення приблизної кількості прийменник біля; він має просторове значення:

напр.: близько 250 тис. слів (а не біля 250 тис.слів) / біля дороги.

· Уживати треба тільки книжні числівники:

500 мл (0,5л)

50 (п´ятдесят)

два, дві, двоє

150 т (сто п´ятдесят тонн)

0,25 л (нуль цілих і двадцять п´ять сотих літра)

одна четверта аркуша паперу

відстань довжиною 0,25 км (километра)

1 см 5 мм (один сантиметр п´ять міліметрів)

1 г 500 мг (один грам п´ятсот міліграмів)

1 грн 50 к. (одна гривня п´ятдесят копійок)

1500 (одна тисяча п´ятсот)

20 кг 500 г (двадцять кілограмів п´ятсот грамів)

1 год 30 хв (одна година тридцять хвилин)

12 (дванадцять) стільців

в одному варіанті

в одне місце

Але можливі конструкції типу: половина міста, пів вулиці, пів´ящика, півпідвал, півострів, чвертьфінал, півтора раза, півтори рибини, півтора кавуна.

Слово половина не може вживатися з означенням більше, менше, значна, переважна ( половина не може бути більшою, меншою, значною та под.)

Більше половини працівників треба

Більшість (значна, більша частина) працівників.

18. Порядковий числівник перший слід уживати з часткою най- для означення найвищого ступеня прикметника, а не зі словом «самий».

найперший проект

найперша станція

20. В умові математичної задачі дробові числівники слід читати й писати повністю: три четвертих, п´ять шостих, дев´ять десятих.

У доповідях та звітах уникають уживання простого дробу і якщо у знаменнику стоїть 2, 3, 4, то замість 1/2, 1/3, 1,4 треба писати й говорити: половина, третина, чверть – без числівника одна.

половина інформації

75% (сімдесят п´ять відсотків) податків

менше чверті даних

завезено третину вантажу

Але при протиставленні, а також при спеціальному наголошуванні вживають форму дробових числівників: одну третину врожаю було зібрано й вивезено, а дві третіх лишилося на полях.

21. У цифровому позначенні перевага надається арабським цифрам за винятком членування (рубрикації) тексту.

22. Порядковий числівник другий (-а, -е, -і ) треба вжити лише після числівника перший (-а, -е, -і) або після будь-якого порядкового числівника (на означення послідовності, порядку).

В інших випадках слід уживати займенник інший. Виняток становить однозначно парні значення або органи, чи контекст.

Один проект розглянули 20.12.2001, а інший – 20.01.2002

(якщо їх більше двох)

Перший проект затвердили 05.12.2000, а другий – 30.01.2001

(якщо їх лише два).

Одним оком бачу гірше, ніж другим.

Від одного боку річки до другого всього 15 м.

23. У формах місцевого відмінка однини порядкові числівники (на означення узгодження з іменником, прикметником чи займенником чоловічого та середнього роду) мають закінчення – ому, а не –ім.

на першому етапі

на восьмому повороті

24. Не можна використовувати паралельні й розмовні форми на позначення часу й уживати для цього прийменник у (в).

Зустріч відбудеться о 18.30 (о 18 год 30 хв).

о 9.45 (о9 год 45 хв) усі розійшлися.

Збори завершились о 13.00 (о 13 год).

Початок засідання о 16.00 (о 16 год)

25. Уживання прийменника у (в) можливе лише тоді, коли після нього йде слово кількість, розмір, сума, а далі – числівник із поясненням кількості, розміру, суми (чого).

Книжки в кількості

7 примірників.

Допомога в розмірі 4 млн доларів США або 4 000 000 $ США.

Субсидія в сумі 11 грн 70 к.

При прислівниках типу завтовшки, завглибшки, завширшки, завдовжки, заввишки та при орудному відмінку іменників вага, діаметр, місткість перевага надається безприйменниковим конструкціям:

Стіни будинку були завтовшки 11 см;

Біля броду річка була завглибшки 4 м;

Надійшов вантаж вагою 350 т;

Цистерна місткістю 85 т була порожньою.

Також без прийменника слід використовувати числівники в таких конструкціях:

обстеження двома циклами

опитування (іспит) одним заходом

дослідження трьома етапами

оподаткування забезпечило економічний ефект 10 000 грн щороку.

Відстань 700 км автобус подолав за 9 год.

Уникнути прийменниково-відмі нкової форми можна шляхом перебудови речення.

Висота будинку була 70 метрів.

Висота будинку дорівнювала (сягала) 70 метрів.

26. Ступінь точності числових значень величин, що наводяться в документі, має забезпечувати найбільшу їх інформативність; при цьому треба, щоб у ряду однотипних даних ступінь точності (кількість цифр після коми) був однаковим:

довжина заготівок 1,50; 1,75; 2,00 см.

42. Пасивні та безособові синтаксичні конструкції.

Пасивні і безособові синтаксичні конструкції акцентують увагу на дії, а не на її виконавцеві і надають висловлюванню офіційного характеру, тому активно використовуються в юридичних текстах:

Оплата здійснюється в триденний термін після підписання Договору.

Сторони звільняються від часткового або повного виконання своїх обов’язків у разі виникнення обставин непереборної сили.

Відповідно до ст. 38 Кримінального кодексу України до необхідної оборони прирівнюються дії, вчинені під час правомірного затримання та доставлення відповідним органам влади особи, яка вчинила злочин.

Рішення суду про звільнення засудженого від відбування покарання має бути належним чином мотивоване.

Потерпілого було доставлено в лікарню і прооперовано.

У поданні суддів порушено питання про скасування судових рішень щодо С.

Пасивні і безособові синтаксичні конструкції дозволяють уникнути категоричності і зберегти нейтральний тон:

пор. Ви не виконали умов договору / Вами не виконано умов договору; Ми передаємо справу до суду / Справу буде передано до суду.

Безособові речення з незмінною дієслівною формою на - но, -то є однією з основних рис української мови, що відрізняють її від інших слов’янських мов. Тому у виборі між синонімічними синтаксичними конструкціями з дієприкметниковим присудком та безособовими дієслівними формами перевагу віддають другому варіанту:

пор. Ваша претензія визнана безпідставною / Вашу претензію визнано безпідставною;

Конференція була організована на гідному рівні / Конференцію було організовано на гідному рівні.

Проте у складних синтаксичних конструкціях ці синонімічні засоби можна чергувати: Експертизою встановлено, що постріл, яким його було поранено, здійснений з близької відстані.

43. Мовний та мовленнєвий етикет юриста.

Етикет - вироблені суспільством норми поведінки.

Основну частину етикету загалом становить мовний, мовленнєвий етикет.

Мовний етикет - це сукупність правил мовної поведінки, які репрезентуються в мікросистемі національно специфічних стійких формул і виразів у ситуаціях установлення контакту зі співбесідником, підтримки спілкування в доброзичливій тональності.

Мовний етикет як соціально-лінгвістичне явище виконує такі функції:

· контакто-підтримувальну - встановлення, збереження чи закріплення стосунків адресата й адресанта;

· ввічливості (конотативну) - прояв чемного поводження членів колективу один з одним;

· регулювальну (регулятивну) - регулює взаємини між людьми у різних спілкувальних ситуаціях;

· впливу (імперативну, волюнтативну) - передбачає реакцію співбесідника - вербальну, невербальну чи діяльнісну;

· звертальну (апелятивну) - привернення уваги, здійснення впливу на співбесідника;

· емоційно-експресивну (емотивну), яка є факультативною.

Наявність цих функцій підтверджує думку, що мовний етикет – це своєрідний механізм, за допомоги якого може відбутися ефективне спілкування. Усі названі функції мовного етикету грунтуються на комунікативній функції мови.

Мовленнєвий етикет - реалізація мовного етикету в конкретних актах спілкування, вибір мовних засобів вираження.

Мовленнєвий етикет – поняття ширше, ніж мовний етикет і має індивідуальний характер. Мовець вибирає із системи словесних формул найбільш потрібну, зважаючи на її цінність. Якщо ми під час розповіді надуживаємо професіоналізмами, термінами, і нас не розуміють слухачі, то це порушення мовленнєвого етикету, а не мовного.

Систему мовленнєвого етикету нації складає сукупність усіх можливих етикетних формул. Структуру ж його визначають такі основні елементи комунікативних ситуацій: звертання, привітання, прощання, вибачення, подяка, побажання, прохання, знайомство, поздоровлення, запрошення, пропозиція, порада, згода, відмова, співчуття, комплімент, присяга, похвала тощо.

З точки зору національної специфіки мовленнєвого етикету варто сказати, що структура його склалася у кожної нації на її власній народній основі під впливом різного роду психологічних, соціально-політичних, культурологічних факторів.

Мовленнєвий етикет досліджується різними лінгвістичними дисциплінами. На нього звертають свою увагу культура мови, стилістика, соціолінгвістика. Дослідження явищ мовленнєвого етикету здійснюється у двох основних аспектах: соціолінгвістичному і стилістичному. Соціолінгвістика цікавиться соціальною стороною мовленнєвого етикету. З точки зору ж стилістики мовленнєвий етикет - явище надстильове, не прекріплене до жодного стилю. Можна говорити лише про більшу чи меншу міру його вияву у тому чи іншому стилі. Наприклад, найтиповішою формою вияву мовленнєвого етикету є усне контактне спонтанне діалогічне мовлення, і ці ознаки наближають мовленнєвий етикет до розмовного мовлення. Але мовленнєвий етикет не належить до розмовного мовлення, а тим більше до розмовного стилю (хоча найбільш повно мовленнєвий етикет виражається саме в усному розмовному мовленні).

Отже, мовленнєвий етикет є однією із важливих сторін людського спілкування. Це сукупність значною мірою стандартизованих висловів, що складають собою стереотипи мовлення, готові формули з певною синтаксичною структурою і лексичним наповненням.

44. Синонімія прийменникових конструкцій.

Синонімія прийменникових конструкцій

Прийменники зі значенням мети

Відношення метивиражають прийменники - для, з метою, на предмет, задля, заради, ради, в ім'я. Нейтральний прийменник для є домінантою цього синонімічного ряду, він уживається в усіх стилях мовлення. Прийменник з метою має відтінок книжності і використовується у науковому стилі.

Для офіційно-ділового мовлення притаманний прийменник на предмет. Прийменники задля, ради, заради, в ім'я, в інтересах реалізують відтінок присвяти, що обов'язково повинно враховуватися при їхньому використанні.

Зі словом «заходи» на позначення мети - вживаються прийменники щодо, до, для. Найширше використовуються конструкції з прийменниками щодо, до: заходи щодо розв'язання проблеми, заходи до поліпшення умов праці.

Сполучення іменника «заходи» з прийменником по не відповідає літературній нормі.

Синонімічні ряди утворюють прийменники:

для – на (приготували для продажу – приготували на продаж),

по – за (пішла по лікаря, пішла за лікарем),

ради (заради) – задля – для (роблю ради матері – задля матері – для матері);

на – про (бережу на всякий випадок – про всякий випадок)

Прийменники, що виражають причинові відношення

Для вираження причини нових відношень використовуються конструкції з прийменниками від + род.відм., через + знах.відм, за + орудн. відм., з + род. відм.

Домінантою є прийменник від, через. Ці прийменники практично майже не створюють синонімічного ряду, рідко коли можуть бути взаємозамінними.

Значно ближчими з погляду синонімії виступають прийменники від,з: кричати від (зі) страху, плакати з (від) радості, підскочити від (з) несподіванки тощо.

Для позначення причинових відношень з обмеженим колом іменників уживаються прийменники від, з: кричати від (з) болю, плакати з (від) радості, підскочити від (з) несподіванки тощо.

Синонімічний ряд від – з виникає, як правило, за умови, що конструкції виражають значення причини, яка криється в самому об’єкті дії.

При значенні зовнішньої причини утворюється синонімічний ряд прийменників за-від-через: за вітром нічого не чути, – від вітру нічого не чути, через вітер нічого не чути.

Прийменник завдяки містить вказівку на причину, яка сприяє здійсненню чогось, прийменник через (і його досить часто вживаний ненормативний російський мовний із-за) вказує на причину, що заважає здійсненню чогось.

Отже, слід говорити: виконав завдання завдяки твоїй допомозі, зробив помилку через неуважність.

Прийменники зі значенням часу

Часові відношення, що виражаються прийменниками можуть передавати різні значення, що підтверджуються питаннями: коли? З яких пір? До яких пір?

Конструкції з прийменником по при значенні тривалості, повторюваності дії створюють синонімічний ряд з безприйменниковою конструкцією - по ночах багато думала, ночами багато думала.

Паралельно вживаються конструкції: на ту пору — в ту пору, за всіх часів — в усі часи, за давніх часів — у давні часи, під час війни — за часів війни, через два дні — за два дні.

Стилістично розрізняються конструкції: з дня народження — від дня народження, з дня заснування — від дня заснування. Перші з наведених конструкцій є нейтральними, їхні варіанти з прийменником від мають відтінок урочистості. Прийменник од – розмовний застарілий.

Як нейтральна і розмовна розрізняються конструкції: після вечері — по вечері.

Як стильовий варіант використовується прийменники до, перед, під, які пов’язані між собою синонімічними зв’язками, якщо вони виражають момент чи відрізок часу, який передує іншому моментові:

Встала до східсонця, встала перед сходом сонця, з айдіть перед Новим роком, під Новий рік,

Синонімічно зближеними вживаються прийменники по і до, якщо вони вказують на час завершення дії – до вечоране затихала буря, належних заходів - по сьогоднішній день – до сьогоднішнього дня.

Щоб передати значення часу дії, що відбувається пізніше чи після чогось, синонімічний ряд утворюється так: після + род. відм. - по + місцев. відм .,

через + знах. відм.,- за + знах. відм.

зайдіть після обіду – по обіді; через тиждень екзамен – за тиждень екзамен. Прийменник по стилістично обмежений. Прийменники через – за вживаються паралельно, без суттєвої різниці.

Прийменники зі значенням відповідності:

Розрізняються сферою вживання синоніми незважаючи на і попри. Прийменник попри використовується тільки в розмовному та художньому стилях.

Синонімічний ряд утворюють прийменники: відповідно до, згідно з, залежно від, виходячи з, у світлі, у дусі.

Всі наведені прийменники характерні для офіційно-ділового мовлення. Прийменникової сполуки у відповідності до в українській мові немає, вона є калькою російського прийменника в соответствии с.

Прийменники зі значенням об'єкта:

Синоніми стосовно, стосовно до, щодо мають тотожні значення. В усному мовленні, публіцистиці, художніх творах переважно вживається прийменник щодо. Прийменникам стосовно, «стосовно до » - (вживається рідко), що вирізняються відтінком книжності, надається перевага у науковому, офіційно-діловому мовленні.

Прийменники, що виражають просторові відношення

Синонімічними зв'язками об'єднуються такі прийменники цієї групи: біля — близько — коло — поряд (з) — поруч (з), край — кінець,

обіч — обабіч — збоку — побіч (розм.) — обік (розм.), напроти — навпроти — проти — супроти — насупроти (розм.), серед — посеред.

Нормативними є конструкції: їхати до міста, йти до школи, завітати до музею, я живу на вулиці Леніна, будинок по вулиці Василенка, надсилати на адресу, мешкати за адресою, серед яких, серед села, навпроти будинку.

---

Дата добавления: 2015-07-08