Поняття загальної і спеціальної методики систематизації. Основні принципи систематизації

Систематизація документів — це процес, у ході якого ви­значається класифікаційний індекс документа відповідно до його змісту за таблицями конкретної системи документної класифікації. Щоб кваліфіковано виконувати її, систематиза­тор мусить мати уявлення про різні галузі наукової та прак­тичної діяльності людей, добре розумітися в тій галузі, доку­менти якої він здебільшого обробляє, уміти орієнтуватися в різних видах документів, використовуючи довідково-допоміж­ний матеріал, володіти засобами і правилами, необхідними для якісної систематизації.

Слід мати на увазі, що для процесу систематизації харак­терні високий рівень інтелектуальності і певна суб'єктивність. Систематизацію здійснюють працівники багатьох установ, які

вирішують різноманітні завдання, до того ж вони мають неод­наковий професійний і життєвий досвід, знання, здібності, психо-фізіологічні особливості. Усе це сприяє різному усві­домленню ознак документів і, звичайно, відбивається в індек­сації. Певною мірою пом'якшити розбіжності в індексуванні, забезпечити однаковість та правильність рішень допомагає чітка, доволі жорстка методика систематизації, володіння якою гарантує необхідний рівень систематизації.

Методика систематизації — це сукупність науково обґрунто­ваних і перевірених практикою прийомів, правил і положень, які використовуються в процесі систематизації документів. Вона виходить з методологічних основ та структури документ­ної класифікації і сприяє найбільш точному виявленню місця документа в класифікаційному ряді й упорядкуванню процесу систематизації на всіх його етапах. До методики системати­зації входять положення і правила, що використовуються при обробці документів різних видів і будь-якої галузі знання. Вони є загальною методикою систематизації. Правила, які сто­суються обробки документів з окремих галузей знань, наук тощо, становлять спеціальну методику.

Правила спеціальної методики систематизації повністю пов'язані з конкретними таблицями класифікації. Вони роз­глядають зміст і структуру певної галузі знання або циклу наук у конкретній класифікаційній системі, розмежування з суміжними науками і питаннями, поєднання класифікацій­них ознак, основні випадки використання різноманітних прийомів при обробці документів з певних галузей знання й окремих видів їх. Зміст спеціальної методики значною мірою залежить від особливостей галузей знань та від потреб уста­нови, для якої вона розробляється. Потреби установи почасти враховуються при виборі для використання класифікаційної системи і конкретних таблиць, проте цього не завжди достат­ньо. Наприклад, бібліотеки навіть одного виду і типу мають різні за обсягом фонди, у них по-різному представлені галу­зеві документи залежно від господарського профілю регіону, який обслуговує бібліотека, свої особливості має її довідково-бібліографічний апарат. Це впливає на систематизацію доку­ментів — її глибину, межі використання різних методичних прийомів.

Розділ З

Індексування документів

Основні положення загальної методики здебільшого одна­кові для різних класифікаційних систем одного виду (комбіна- І цінних, перелічувальних, фасетних), хоча структура конкретної класифікаційної системи накладає на них певний відбиток.

Загальна методика систематизації визначає методи і прийо­ми аналізу змісту й деяких формальних характеристик до­кумента і загальні положення та правила, на основі яких приймається рішення про відображення того чи іншого до­кумента в пошукозому масиві або його місця на книжковій полиці. Загальна методика систематизації базується на пев- І них принципах.

Провідний принцип сучасної методики систематизації — пріоритет змісту документа над його формою і призначенням. Тобто документ систематизують, виходячи, перш за все, з його змісту. Ознаки, не пов'язані безпосередньо зі змістом, висту­пають звичайно як другорядні й відображаються в комбіна­ційних класифікаціях за допомогою типових ділень. До них зараховують вид документа, мову твору, його читацьке та цільо­ве призначення тощо.

Іноді в класифікаціях застосовується поділ документів за формальною ознакою як первинною, наприклад, за видами документів, але такі випадки є винятком, найчастіше вони диктуються особливостями читацького попиту й обов'язково відображаються в таблицях класифікації.

Другим важливим принципом систематизації є принцип наукової об'єктивності, який вимагає від систематизатора все­бічного розкриття змісту документа, виявлення в ньому найго­ловнішого, найістотнішого з позицій сучасної науки.

Принцип профілювання передбачає, що при систематизації слід ураховувати тип і вид установи, для якої вона здійснюєть­ся, склад і зміст фонду, спрямованість його комплектування, склад і зміст пошукового масиву, склад та інтереси користу­вачів тощо. Певною мірою тип і вид інформаційної установи враховують при систематизації, користуючись різними систе­мами і таблицями класифікації.

І

Дата добавления: 2015-10-02