Дія електричного струму на організм людини й основні фактори, які впливають на початок ураження

Електрична травма - це травма, яка викликана дією елек­тричного струму або електричної дуги. Електричний струм, про­ходячи через тіло людини, виробляє теплову, хімічну та біологічну дію, порушуючи нормальну життєдіяльність організму.

Хімічна дія струму призводить до електролізу крові й інших розчинів, які є в організмі, що сприяє зміні їх хімічного складу й порушенню функцій.

Біологічна дія електричного струму проявляється в збуджен­ні клітин організму, зокрема нервових, а отже, всієї нервової сис­теми. Збудження може супроводжуватися судомами й паралічами. Можливі паралічі дихальної системи (м'язів грудної клітини) і сер­ця (м'язів шлуночка серця), що призводить до раптової смерті. При електричних травмах можуть бути вражені окремі частини тіла, можливі електричні опіки, металізація шкіри й механічні пошко­дження. Електричні опіки виникають під дією електричної дуги, коли її полум'я безпосередньо діє на зовнішні тканини тіла, а також опіки, які викликані протіканням електричного струму, особливо в місцях контакту шкіри з частинками розплавленого металу у верх­ні її шари, наприклад, при виникненні електричної дуги. Механічні пошкодження тіла людини виникають внаслідок різких, мимовіль­них рухів у результаті раптового подразнення струмом. При цьому не виключені падіння й забої. При більш тяжких випадках (біль­шої сили струму й часу його проходження) можливі враження цен­тральної нервової системи, паралічі дихання й серця.

Ступінь ураження людини й важкість електричного удару за­лежить головним чином від величини струму, який проходить че­рез тіло, і тривалості його впливу. Однак речовини, що входять до тканин організму, його внутрішніх органів і шкіряного покриву, складні за своїм хімічним складом. Тому електричне опір тіла лю­дини неоднаковий для різних людей у різних умовах. Електрич­ний опір внутрішніх органів і тканин організму невеликий. Тільки шкіра, особливо суха, може чинити значний опір струму, оскіль­ки верхній роговий шар шкіри (епідерміс) внаслідок структури та хімічного складу є поганим провідником струму. Якщо ж шкіра волога, то опір П різко знижується. Виміри показують, що при су­хій шкірі опір тіла людини по шляху струму «рука - рука» складає 20-50 кОм. Якщо руку зволожити, то опір різко падає до 800-1000 Ом; його й приймають за розрахунковий розмір величини.

Тяжкість електротравми визначається впливом факторів, які поділяються на три групи: електричного характеру (сила і час­тота струму, напруга), неелектричного (тривалість протидії стру­му) і струмоведучими частинами. Металізація шкіри може бути в результаті фактору навколишнього середовища (температу­ра і вологість повітря, тиск). Значення сили електричного струму, який проходить через тіло людини, є головним фактором, обумов­люючим результат ураження. Проте велике значення має трива­лість протидії струму і його частота. Опір тіла людини й електрич­на напруга також впливають на результат враження організму, але лише тією мірою, в якій визначають значення сили струму, що проходить через тіло.

Звичайно людина починає відчувати подразнюючу дію змін­ного струму промислової частоти (50 Гц) при його силі біля 1 мА. а постійного - біля 5 мА. Цей струм називаються граничним відчут­ним струмом і не є небезпечним для життя, оскільки при такому подразненні людина може самостійно звільнитися від його дії.

Струм, який перевищує значення граничного відчутного, ви-

^Кликає судоми м'язів і болючі відчуття, які зі збільшенням зна-

^ення величини струму збільшуються, поширюючись на ділянки

їла. Так, при 3-5 мА і 50 Гц подразнювальні дії струму відчува-

ься вже всією кистю руки, а при 8-10 мА біль різко посилюєть-

, ^{и ох}°плює всю руку, супроводжуючись невільним скороченням

³»в кисті й передпліччя. При 10—15 мА біль стає нестерпним, а

Дата добавления: 2015-10-02