Виникнення й розвиток теорій соціальних конфліктів. Причини й функції соціального конфлікту. Основні етапи виникнення й розвитку соціального конфлікту

Теорії соціального конфлікту з'явилися в 50-ті роки XX ст. Аме­риканський соціолог Л. Козер визначає соціальний конфлікт як ідеологічне явище, що відбиває устремління й почуття соціальних груп або індивідів у боротьбі за об'єктивні цілі владу зміну статусу, перерозподіл доходів, переоцінку цінностей і т.п. Л. Козер вважає, що кожне суспільство містить деякі елементи напруги й потенційного соціального конфлікту, і розглядає його як найважливіший елемент соціальної взаємодії, що сприяє руйнуванню або зміцненню соціаль­них зв'язків

Німецький соціолог Р. Дарендорф соціальний конфлікт вважає результатом опору існуючим у всякому суспільстві відносинам пану­вання и підпорядкування. Придушення соціального конфлікту, за Дарендорфом, веде до його загострення, а «раціональна регуляція» — до «контрольованої еволюції». Хоча причини конфліктів важко подолати, «ліберальне» суспільство може влагоджувати їх на рівні конкуренції між індивідами, групами класами.

Конфлікт завжди пов’язаний із суб’єктивним усвідомленням людь­ми суперечливості своїх інтересів як членів тих або інших соціальних груп. Загострені протиріччя породжують відкриті або закриті конфлікти тільки тоді коли вони глибоко переживаються людьми, усвідомлюються як несумісність інтересів, цілей.

Протиріччя пронизують всі сфери життя: соціально-економічну, політичну, духовну. Одночасне загострення всіх цих видів протиріч створює кризу суспільства. Криза суспільства — це результат гли­боких змін у змісті й формах життя різних соціальних груп серйоз­не порушення механізму контролю в економіці, політиці, культурі. Проявом кризи суспільства служить різкий підйом соціальної на­пруженості.

Соціальна напруженість нерідко переростає в конфлікт.

Конфлікт — це зіткнення протилежних цілей, позицій, думок і поглядів опонентів або суб'єктів взаємодії.

Л. Козер у класичній роботі «Функції соціальних конфліктів» під­креслював, що конфлікт несе в собі не тільки деструктивну (руйнів­ну) функцію. У ньому закладений великий позитивний потенціал. Він виділяє основні функції конфлікту

а) утворення груп, установлення й підтримка нормативних! фі­зичних меж груп;

б) установлення й підтримка щодо стабільної структури внутрішньогрупових і міжгрупових відносин;

в) соціалізація й адаптація як індивідів, так і соціальних груп.

г) створення й підтримка балансу сил і зокрема влади

д) одержання інформації про навколишнє середовище,

є) стимулювання нормотворення й соціального контролю,

ж) сприяння створенню нових соціальних інститутів.

Виділяють чотири основні етапи виникнення й розвитку соціаль­ного конфлікту передуючий конфлікту, конфліктний, розв'язання конфлікту й після конфліктний.

Передуючий конфлікту етап розбивається на дві фази. Початкова фаза характеризується формуванням конфліктної ситуації — на­громадженням і загостренням протиріч у системі міжособистісних і групових відносин у силу різкої розбіжності інтересів, цінностей і установок суб’єктів конфліктної взаємодії. Друга фаза починається з інциденту або приводу, тобто якоїсь зовнішньої події, що надає руху конфліктуючим сторонам

Конфліктна поведінка характеризує другий, основний етап розвитку конфлікту Конфліктна поведінка — це дії, спрямовані на те, щоб прямо або побічно блокувати досягнення конфронтуючою стороною її цілей, намірів, інтересів.

Розв'язання конфлікту здійснюється як через зміну об’єктивної ситуації, так і через суб’єктивну, психологічну перебудову образу ситуації, що склалася у ворогуючих сторін.

Дата добавления: 2015-10-02