Основні етапи розвитку теорії та методики предметизації

Перші спроби наведення інформації про зміст творів, схожі на предметизацію, почали здійснюватися з виникненням зібрань документів. На ті часи роль предметних рубрик вико­нували назви творів, оскільки вони, як правило, досить чітко характеризували тематику творів. Часто до відомостей про документ, крім назви, імені автора, включали і перші слова тексту, які іноді також ознайомлювали зі змістом твору. Такі записи трапляються в праці Каллімаха "Таблиці тих, що уславилися з усіх галузей знань, і того, що вони написали у 120 книгах" (III ст. до н. є.), пізніше в інвентарних списках монастирських бібліотек.

З виникненням і розвитком друкарства збільшувалися кількість і обсяг книжкових зібрань, що ставило більш високі вимоги до розкриття змісту документів. Певні кроки до задо­волення їх зробили укладачі бібліографічних покажчиків. У XVIII ст. в деяких покажчиках з'являються предметні руб­рики. Найчастіше такими рубриками виступали слова, вибрані з назви документа, які несли основне змістове навантаження. Іноді рубрика обмежувалася одним іменником, що розкривав

індекс ування документів ____________________________________ 125

зміст книги. Значно менш поширеною була методика, за якою рубрики формулювалися на основі аналізу змісту твору. У той час не існувало чітких правил формулювання рубрик, їхньої формалізації, кожен бібліограф вирішував проблеми і питан­ня, що виникали, самостійно, виходячи із свого розуміння зруч­ності користування бібліографічним покажчиком.

Особливо активно предметизація розвивалась у європей­ських німецькомовних країнах (Німеччина, Австрія, Швейца­рія). Це пояснюється особливостями німецької мови, які утруд­нювали створення абеткових пошукових масивів і накладали відбиток навіть на формулювання назв документів у бібліо­графічних описах. У цих країнах застосовували обидва піходи до вибору предметних рубрик при створенні предметних по­кажчиків до систематичних і абеткових каталогів.

Розвиток предметизації в Росії й Україні також здійсню­вався в основному в ході створення предметних покажчиків. Як і в інших країнах, рубрики формулювалися на основі ана­лізу змісту документів і за назвою.

Перші предметні покажчики і предметні каталоги в сучас­ному розумінні появилися в другій половині XIX ст. в Німеч­чині, Великій Британії, США. На той час стало загальнопри­йнятим формулювати рубрики за змістом документа, але ча­сто назву основного предмета записували зовсім не на почат­ку предметної рубрики. Наприклад, рубрика для шотландських балад мала таке формулювання: Шотландія — Література — Балади. Звичайно, така методика значно ускладнювала здій­снення бібліографічного пошуку.

Наприкінці XIX ст. появилися інструкції з предметизації, серед яких, наприклад, були праці В. Бісса і X. Богатті. Аме­риканський бібліотекар Ч. Кеттер вважається фундатором сучасної методики предметизації. У праці "Правила словни­кового каталогу" (1904) він сформулював положення і прави­ла предметизації, що не втратили значення до нашого часу. Так, він запропонував формулювати предметні рубрики, аде­кватні змісту документа; обґрунтування значення першого слова Рубрики і методику його вибору; методика застосування си­нонімів; наведення в рубриці відомостей про форму і читаць­ке призначення документів тощо. Але не всі пропозиції Ч. Кет-

і_нпйксу вання документів

тера у подальшому виявилися доречними. Наприклад, він вва­жав недопдльним розкривати в рубриці аспект розгляду пред­мета. Проте це призводить до створення надто великих за обсягом ділень у пошуковому масиві, тому в подальшому ме­тодика предметизації пішла шляхом обмеження змісту пред­метної рубрики завдяки наведенню аспектів дослідження предмета. У руслі цієї методики австралійський бібліотекар X. Андерсон склав правила предметизації (1907). Багато в чому погоджуючись із Ч. Кеттером, він усе ж пропонував ши­роко відображати аспекти розгляду предметів. Такої самої думки дотримувався і О.Ю. Кайзер, рекомендуючи у своїх пра­вилах (1911) обмежувати предмет за значенням аспекту його розгляду.

На початку XX ст. значно зріс інтерес до предметизації в Росії. її теоретичні та методичні питання обговорювалися иаі засіданні Російського бібліотечного товариства у 1904 р., на І Всеросійському з'їзді з бібліотечної справи у 1911 р. Пер­шою російською інструкцією з предметизації вважаються "Правила складання каталогів алфавітного, систематичного і предметного" (1915) А.М. Бєлова. За цими правилами пред­метними рубриками мали виступати імена осіб, назви пред­метів, географічні та хронологічні поняття, назви установ, форма документа; ліквідувалася синонімія. Основними недоліками інструкції А.М. Бєлова були рекомендація вибирати предмети з назв документів і відмова від адекватної предметної рубрики. У 20—30-ті роки в СРСР активізувався інтерес до пред­метного каталогу у зв'язку з незадоволеністю існуючими си­стематичними документними класифікаціями, а також у зв'язку з простотою користування цим каталогом. Проте слабкість теоретичної та методичної бази, відсутність єдиного центру з розробки методики предметизації, нестача кваліфікованих фахівців тощо призводили до розбіжностей у вирішенні окре­мих проблем методики предметизації. Бібліотеки, бібліо­графічні установи, які здійснювали предметизацію, складали власні інструкції, по-різному визначали предметні рубрики, за різними правилами формулювали їх.

У цей час плідно працювали в галузі предметизації укра­їнські бібліотекознавці та бібліографи. Харківську школу

предметизаторів очолював Д.А. Баліка. У праці "Предметний каталог" (1925 р.) він подав повне зведення правил предмети­зації з урахуванням потреб вітчизняних бібліотек. Об'єктами предметизації мали виступати, крім книг, також журнали, багатотомні видання, окремі статті зі збірників, окремі розді­ли книг, художні твори. Б.О. Борович пропонував формулю­вати рубрики, назви яких повністю збігаються зі змістом до­кументів, але враховувати при цьому потреби конкретного типу бібліотеки; у формулюваннях вживати загальновідомі слова, а не спеціальні терміни; обґрунтував значення першого (про­відного) слова рубрики, розробив інші методичні прийоми.

Київську школу предметизаторів очолював Д.А. Баліка, який свої погляди на теорію та методику предметизації ви­клав у низці статей, надрукованих у фахових журналах. Його позиція базувалася на тому, що предметний каталог мав бути не набором розташованих за абеткою ізольованих предмет­них рубрик, а системою взаємопов'язаних рубрик. Тому і пред­метизацію документів, на його думку, слід здійснювати, вихо­дячи з потреб комплексоутворення в каталозі, для якого здійснюється предметизація.

Багато правил і положень, визначених у той час, збігають­ся з положеннями сучасної методики предметизації.

У 40-ві—50-ті роки в розробці питань предметизації в СРСР спостерігається спад, бо основним реальним бібліотечним ка­талогом вважався систематичний, і вся увага приділялася йому.

Активізація процесів інтеграції наукових знань у 60-ті роки визначила потребу в таких ІПС, які дають змогу відображати міжгалузеві поняття, здійснювати інформаційний пошук до­кументів, що характеризують об'єкт багатоаспектно. Саме та­кими є ІПС предметизаційного типу. Тому в цей час дослі­дження предметного каталога і предметизації отримують но­вий поштовх. У 1963 р. відбулася конференція з питань те­орії та методики предметизації. Після публікації матеріалів Цієї конференції на сторінках фахової преси публікувалася Дискусія, в ході якої свої думки і пропозиції висловили провідні спеціалісти країни. Саме тоді визначився системний підхід до предметного каталогу, що позначилося й на мето­диці предметизації. Досягнення теорії та методики предме-

Розділ

індексування документів

тизації того часу відобразилися в низці методичних і наук вих праць, наприклад, фундаментальній праці В.П. Круглі" вої "Предметизація творів друку. Загальна методика" (196

Наприкінці 60-х — на початку 70-х років впроваджую ся заходи з координації робіт у галузі розробки теоретичних] та методичних положень предметизації, створення ІПС пред-метизаційного типу, зокрема, було створено Проблемну комі­сію з предметизації, міжбібліотечний семінар з предметизації, публікувалися наукові збірники й окремі статті, методичні й навчальні посібники, списки та словники предметних рубрик і т. ін. Особлива увага приділялася впровадженню методу] категорійного аналізу і синтезу до методики предметизаодїЗ що дало змогу суттєво посилити формалізацію мови предмет­них рубрик, внести однотипність у формулювання лексичних одиниць мови. Значний внесок у розвиток предметизації в той час зробили відомі фахівці С.К. Віденська, Р.Ф. Грініна, Л.Г. Болгар, С.Г. Карпова та ін.

З середини XX ст. предметизація викликає інтерес фахівців, які працюють з ШМ для автоматизованих інформаційно-бібліографічних систем. ШМ ключових слів, як і ШМ пред­метних рубрик, будуються на основі природної мови, форму­лювання дискрипторів, ключових слів близько до формулю­вань предметних рубрик, встановлення зв'язків між лексич­ними одиницями дескрипторної мови має спільні риси з поси­лальним апаратом предметного каталога. Не випадково вели­ка кількість інформаційно-пошукових тезаурусів, які явля­ють собою ШМ дескрипторних ІПС, словники ключових слів інших ШМ були створені на основі словників предметних рубрик, що відтворюють лексику конкретних предметних ка­талогів. Тому подальший розвиток предметизації тісно пов'я­заний з розвитком координатного індексування. Але й безпо­середньо мова предметних рубрик продовжує вдосконалюва­тись, орієнтуючись на потреби автоматизованих інформацій­них систем і мереж. Як показав всесвітній досвід, мова пред­метних рубрик для багатьох користувачів є найбільш зрозумі­лою і прийнятною для ведення пошуку в таких системах. Проте використання її тут ставить нові вимоги: перш за все, необхідність уніфікації підходу до предметизації документів в установах, які її здійснюють. Для цього доцільно розробити

загальноприйняту методику предметизації документів і на її основі створювати відповідні переліки предметних рубрик у вигляді друкованих словників, рубрикаторів, авторитетних файлів електронних каталогів. Так, Бібліотека Конгресу СІЛА розробила і вже багато років веде рубрикатор, на основі якого здійснюється предметизація документів для внесення відомо­стей про них до національних і міжнародних інформаційно-бібліотечних мереж. Відповідна робота розпочалась і в Украї­ні — Національна парламентська бібліотека створює "Слов­ник предметних рубрик", який має забезпечити єдність пред­метизації документів для відображення в національних інфор­маційних мережах.

3.5.3. Методика предметизації документів

3.5.3.1. Поняття загальної і спеціальної методики предметизації

Здійснюючи предметизацію документів, керуються певни­ми положеннями і правилами, які становлять методику предме­тизації. Методика предметизації поділяється на загальну і спеціальну. Загальна методика є сукупністю правил предме­тизації, які можна використовувати при обробці документів незалежно від їхньої тематики, форми та читацького призна­чення, а також незважаючи на мету здійснення предметизації (предметний каталог, предметний покажчик тощо).

Проте, щоб запредметизувати конкретний документ, необхідно володіти як загальною, так і спеціальною методи­кою. Спеціальна методика регламентує предметизацію доку­ментів з окремих галузей знань, окремих видів документів. До того ж вона певною мірою залежить від мети проведення предметизації.

У процесі розробки спеціальної методики предметизації Документів з певної галузі знання вирішують такі основні завдання: визначення основної проблематики цієї галузі; виявлення на цій основі типових категорій предметів; вияв­лення типових аспектів розгляду предметів; визначення мо­делей типових комплексів предметних рубрик; складання словників предметних рубрик.

5 66Т|

Розділ

Великий вплив на спеціальну методику предметизації мають особливості конкретного пошукового масиву, для якого обробляються документи, потреби конкретних користувачів. Особливо яскраво це проявляється при предметизації для тра­диційних бібліотечних каталогів. Кожний предметний ката­лог складається з комплексів предметних рубрик, які відпо­відають запитам читачів, складу фонду, можливостям певної бібліотеки. Тому тривалий час спеціальна методика предме­тизації великою мірою залежала від потреб цих комплексів. Кожен традиційний предметний каталог є унікальним, і спеці­альна методика предметизації враховувала це. З певним при­пущенням можна сказати, що кожна бібліотека розробляла ЇЇ для себе. Наприклад, у бібліотеці універсального профілю до­цільно зібрати разом усі видання про різні види автомобілів і зробити рубрики, використавши інверсію:

Автомобілі вантажні.

Автомобілі легкові.

Автомобілі спеціального призначення.

А в бібліотеці автотранспортного інституту, де більшість документів про автомобілі, доцільно створити рубрики, не за­стосовуючи інверсію:

Автомобілі спеціального призначення. Вантажні автомобілі. Легкові автомобілі.

Тобто кожна з цих бібліотек встановлює свої правила, свої межі використання інверсії у формулюваннях рубрик.

Тепер, коли традиційні бібліотечні каталоги перетворюють­ся в електронні й об'єднуються у бібліотечно-інформаційні мережі, зросли вимоги до уніфікації положень методики пред­метизації документів на галузевому і загальнодержавному рівнях. Вивчення й узагальнення досвіду предметизації для наявних ІПС, здійснення аналізу галузевих документів дають

індекс ування документів _____________________________________ 131

змогу визначити деякі типові методичні рішення спеціальної методики. Таким самим чином вирішуються питання спеці­альної методики предметизації для абетково-предметних по­кажчиків, бібліографічних картотек допоміжних предметних покажчиків.

Дата добавления: 2015-10-02