Складання бібліографічних описів нормативно-технічних і технічних документів, неопублікованих документів

Бібліографічні описи нормативно-технічних і технічних документів найчастіше складаються під назвою, проте в певних випадках перед описом може вміщуватися заголовок. Заголов­ки подають у пошукових масивах, що діють в органах НТІ, спе­ціальних бібліотеках, у деяких бібліографічних покажчиках.

Крім однорівневих, на ці документи можуть складатися багаторівневі й аналітичні описи. Склад і послідовність зон та бібліографічних елементів в описах цих документів відпо­відає загальним правилам, проте зазначення окремих елементів має свої особливості, тому доцільно розглянути методику скла­дання описів найбільш поширених з них.

Бібліографічний опис нормативно-технічних документів зі стандартизації. Складаючи бібліографічний опис стандарту під заголовком, у ньому наводять позначення документа. Наприклад: ДСТУ 2118-93; ГОСТ 7.1-84.

Основною назвою в описі таких документів виступає на­зва документа з усіма уточнюючими відомостями. До підназ-ви входить позначення документа, якщо воно не винесене в заголовок, а також дані, що містять додаткову характеристику. У відомостях про видання вказують, коли документ перевидано, чи є в ньому зміни. Те, що документ є офіційним виданням, не зазначається.

У зоні специфічних відомостей про документ уміщують такі дані: замість яких документів уведено стандарт, час на­буття ним чинності і термін чинності. У зоні серії зазнача­ють лише назву серії. В описах стандартів, що створюються для каталогів, у зоні приміток подають відомості про заміну та відміну документа, про зміни, внесені до нього. В описах для інформаційних видань приміток, як правило, не буває.

Гідроелеватор пожежний [Текст] = Гидрозлеватор пожар-ньій = Ріге ЬуОгоеІеуаіог: ДСТУ 2109-92. — Чинний від 01.01.94. — К.: Держстандарт України, 1993. — 28 с.

БібліограФ '^чний опис документів ________________________________ 83

Збірники документів стандартизації можна описувати за правилами складання бібліографічних описів книг або окремо виданих стандартів. У першому випадку опис завжди скла­дається під назвою. Основною назвою виступає загальна на­зва збірки. У підиазві в квадратних дужках наводять вид ви­дання із зазначенням категорії документів, а потім позна­чення документів, що є на титульному аркуші. Наприклад:

Консерви [Текст]: [Збірник]: ДСТУ 2118-02 та ін.

Позначення документів, що увійшли до збірника, можуть подаватися і в примітках. Як правило, саме так роблять в описах для каталогів масових бібліотек, невеликих бібліогра­фічних покажчиків.

Магній первинний [Текст]: [Збірник]. — К.: Держстандарт України. 1993. — 87 с. - Зміст: ДСТУ 2187-93, ДСТУ 2188.1-93, ДСТУ 2188.13-93.

Бібліографічний опис патентних документів. На патентні документи складають бібліографічний запис під заголовком або під назвою. Записи під заголовком використовуються найчастіше в бібліотечних каталогах, а під назвою в інформа­ційних та інших виданнях.

У заголовку вказують позначення документа, що складаєть­ся з назви охоронного документа (патент, авторське свідоцтво) у скороченій формі, номера цього документа, назви країни або міжнародної організації, яка видала охоронний документ. Після позначення документа в заголовку вказують індекс Міжнародної патентної класифікації (МПК) або індекс На­ціональної класифікації винаходів (НКВ).

Основною назвою стає назва цього патентного документа, яку, як правило, виділено шрифтом. Підназву записують, якщо немає заголовка. До неї входять позначення документа, назва країни, номер та індекс МПК або НКВ. У відомостях про відпо­відальність подають прізвища авторів винаходів, імена осіб і назви організацій-патентовласників, а також імена осіб і на-

Розділ 2

Бібліографічний опис документів

зви організацій, що зробили заяву. Усі ці дані записують у тій формі, як їх подано в документі. Тут може бути наведено назву країни в круглих дужках:

/ ЖїїТП О. І-еа (винахідник); Зреггу согр. (заявник) (США).

У зоні специфічних відомостей зазначають реєстраційний номер і дату подання заяви, відомості про публікацію і кон­венційний пріоритет, а також індекс НКВ. Інші зони та бібліо­графічні елементи в описі подають за загальними правилами:

Вогнетривкий фасонний виріб для кладки люків [Текст]: пат. 5647 Україна: МКВ С 01 В 29/00, 29/02, С 21 В7/06, С 27 О 1/00. 1/04 / Зайкова. В.В., Володарська, ТА, Фоменко, В.І., Коно-ненко, В.С: Діпрококс. — № 942608821; заявл. 17.08.93; опубл. 28.12.94, Бюл. №7.-2 с: кресл.

Бібліографічний опис типових проектів і креслень. Бібліо­графічні описи типових проектів і креслень здебільшого скла­дають під назвою. Проте для інформаційних видань спеціаль­ного призначення і для нумераційних каталогів доцільно скла­дати описи під заголовком, який містить відомості про вид документа і його номер, наприклад:

Типовий проект 378-221/2.7.

Якщо немає заголовка, ці дані вміщують у підназві.

Основну назву подають в описі у тому вигляді й послідов­ності, як наведено в документі, з усіма відомостями, що уточ­нюють її. Основна назва може складатися з кількох речень, назви виду документа, числівників, акронімів тощо.

Підназва, крім позначення і номера документа, містить відомості про його затвердження і чинність.

У відомостях про відповідальність може бути зазначено назву установи, де розроблено прект чи креслення, як правило, зі словами, що визначають її роль у створенні документа.

Зона вихідних даних оформляється за загальними прави­лами, але слід урахувати, що, якщо не зазначено місця видан­ня, в описі вказують місцезнаходження видавничої органі­зації. Якщо не проставлено рік видання, у квадратних дуж­ках подають рік затвердження документа або набуття ним чинності.

Решта відомостей у бібліографічному описі даються за за­гальними правилами:

Сховище вибухових матеріалів місткістю 420 тонн з цегли [Текст]: типовий проект 705-3-3888: затв. М-вом пром-сті Укра­їни 13.11.93: чинний від 12.04.94 / Розроб. ВАТ "Укргіпроруда". — X., 1994.-78 с: крес.

Бібліографічний опис промислових каталогів. Вітчизняні промислові каталоги, як правило, подають описи під назвою. Лише якщо немає тематичної назви, допускають складання запису під заголовком, що містить назву організації. Зарубіжні каталоги подають описи під назвою для бібліографічних, інформаційних видань, а для бібліотечних каталогів — під заголовком, що містить назву організації.

У підназві наводять відомості, які пояснюють незрозумілу назву, дані про характер та вид видання, код класифікатора промислової і сільськогосподарської продукції, технічні умови, відомості про серійне виробництво обладнання й виробів і т. ін.

У відомостях про відповідальність зазначають назву уста­нови, яка склала документ або яка відповідає за його видан­ня. Цей елемент опису факультативний, але в описах зару­біжних каталогів, що не мають заголовків, він стає обов'язко­вим. Прізвища укладачів у відомостях про відповідальність подавати не слід.

Зона специфічних відомостей про документ подає відо­мості про організації та установи, що розробили промислове обладнання або вироби, про колектив, який виробляє їх, про торговельну або збутову організацію, яка реалізує продукцію, ^а також відомості про заходи (виставки, ярмарки тощо), на яких було виставлено цю продукцію.

Розділ 2

Бібліографічний опис документів

Зона фізичної характеристики в описах промислових ка­талогів, як правило, не подає даних про ілюстрації, оскільки такі видання завжди їх мають. Інші зони та бібліографічні елементи оформляють за загальними правилами:

Українські шалі [Текст] = Украинские шали = ІЛ<гаіпіап ІгасМіопаІ 5па\л/Із / Київ, оренд, підприємство "Троянда". — К.: Кооператив "Реклама". 1991. — 16 с. — 3000 пр. — Текст парал.: укр., рос., англ. — Б. ц.

Бібліографічний опис звітів про науково-дослідні роботи (НДР). Бібліографічні описи звітів про НДР складаються під назвами.

Основною назвою в описі виступає найменування науко­во-дослідної роботи (теми) в цілому і назва звіту, якщо вона не збігається з назвою теми. До підназви входять дані про вид і характер документа за такою моделлю:

: звіт про НДР (заключ.).

Відомості про відповідальність містять назви організацій та осіб, що брали участь у його підготовці. Якщо робота вела­ся двома і більшою кількістю організацій, у відомостях про відповідальність найчастіше подають назву першої і прізви­ще керівника всієї роботи, а дані про інші організації перено­сять у примітки або зовсім не наводять.

На титульному аркуші звіту, як правило, зазначають номе­ри, необхідні для зони специфічних відомостей про документ. Номер (шифр) теми, етапу, завдання, номер державної реєст­рації, інвентарний номер, архівний та інші ідентифікуючі но­мери наводять у тій самій формі, що і в документі.

Інші елементи опису подають за загальними правилами:

Дослідження стійкості й розробка рекомендацій за пара­метрами бортів кар'єру Південного ГЗКа: [Текст]: звіт про НДР (заключ.) / Держ. мале підприємство з маркшейдер., екол. й

гідротех. досліджень "МЕГГГ; керівник роботи Б.І. Воскобойни-ков. — 3.12-3-А-97-91-3; інв. № 0-810. — Кривий Ріг. 1992. — 244 с: ілюстр.

Іноді звіти про НДР виходять у вигляді багатотомних ви­дань, у такому разі на них складають зведені описи за загаль­ними правилами з урахуванням розглянутої специфіки описів цього виду документів.

Дата добавления: 2015-10-02