Виробничому (тарифна угода як складова частина колективно договору).

Тарифна угода — це договір між представниками сторін пер говорів з питань оплати праці та соціальних гарантій. Предметом тарифної угоди як складової частини колективно договору на виробничому рівні є:

— форми й системи оплати праці;

— мінімальна тарифна ставка, диференційована виробництв у межах рівнів, передбачених генеральною тарифною угодою для відповідних видів (типів) виробництв галузі;

— розміри тарифних ставок за розрядами робіт і посадових
окладів відповідних категорій працівників;

- види й розміри доплат, надбавок, премій та інших заохочувальних виплат; тощо.

Диференціація заробітної плати працівників на підприємстві залежно від складності й умов праці здійснюється за допомогою тарифної системи, яка являє собою сукупність нормативів, що регулюють основну частину заробітної плати робітників і службовців.

Основними елементами тарифної системи є тарифно-кваліфікаційні довідники робіт і професій робітників, кваліфікаційні довідники посад керівників, спеціалістів і службовців, тарифні сітки та ставки і схеми посадових окладів, або єдина тарифна сітка.

Тарифно-кваліфікаційні довідники, об'єднані в єдиний тарифно-кваліфікаційний довідник робіт і професій (ЄТКД) — нормативні документи, в яких усі види робіт, що виконуються на тому чи іншому виробництві, розподіляються на групи залежно від їхньої складності Тарифно-кваліфікаційний довідник використовується для тарифікації робіт і установлення кваліфікаційних розрядів робітникам.

Кваліфікаційний довідник посад керівників, спеціалістів і службовців є нормативним документом, в якому даються загальногалузеві кваліфікаційні характеристики кожної посади. Тарифна сітка є основою для визначення співвідношення в оплаті праці робітників, які виконують роботи різної складності. Вона містить певну кількість розрядів і відповідних їм тарифних коефіцієнтів. Тарифний розряд відображає рівень кваліфікації робітника, тобто у робітника вищої кваліфікації — вищий розряд тарифної сітки. Тарифні коефіцієнти свідчать, у скільки разів оплата праці кожного розряду кваліфікаційних робітників вища від оплати праці робітника 1-го розряду.

Тарифна ставка визначає розмір заробітку за годину, день або місяць роботи.

Тарифні ставки у наступних розрядів розраховують множенням тарифної ставки 1-го розряду на відповідний тарифний коефіцієнт.

Складовими елементами системи оплати праці працівників на посадових окладах є схеми посадових окладів, які містять перелік посад і розміри місячних окладів на кожній із них.

Перелік необхідних посад на підприємстві визначається штатним розписом, за яким при призначенні працівника на певну посаду йому встановлюється оклад.

Форми і системи оплати праці

Підприємства застосовують дві основні форми заробітної плати - відрядну і погодинну.

Погодинна оплата праці — це оплата за працю певної тривалості (годину, день, місяць). Вона включає декілька систем оплати праці.

При простій погодинній системі розмір заробітку визначається залежно від тарифної ставки робітника (Тст) і кількості відпрацьованого ним часу (Ті):

ЗП = Ті х Тст

При погодинно-преміальній системі заробіток робітникові нараховується не тільки за відпрацьований час, а й за досягнення певних кількісних і якісних показників:

ЗП = Ті х Тст х (1 + П)

де П – процент премії.

Контракт — це особлива форма трудового договору між найманим працівником і власником підприємства, організації або уповноваженим органом. За контрактом працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою і правилами внутрішнього розпорядку, а власник підприємства або уповноважений ним орган зобов'язується сплачувати працівникові заробітну плату й забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колек­тивним договором і угодою сторін.

Сутність відрядної форми заробітної плати полягає в тому, що її розмір залежить від кількості виробленої робітником продукції (виконаної роботи) належної якості на основі попередньо установлених норм часу (виробітку) і розцінок з урахуванням складності та умов праці.

За прямої відрядної системи заробіток працівника (ЗП_П8С) розраховується множенням кількості одиниць виробленої продукції (П) на розцінку за одиницю виробленої продукції (Р):

ЗП_пвс = Р х П.

За відрядно-преміальною системою оплати праці робітникові нараховується, крім заробітку за прямою відрядною системою, премія за виконання і перевиконання певних кількісних і якісних показників. Розмір премії установлюється у відсотках до заробітку, визначеному за відрядними розцінками.

Загальний заробіток робітника за відрядно-преміальної оплати праці (ЗП_впс) розраховується за формулою:

ЗП_ВПС = ЗП_ПВС + Т,

де Т — розмір премії за досягнення певних результатів.

За відрядно-прогресивної системи оплати праці виробіток у межах завдання оплачується за твердими нормами (розцінками), а виробіток понад завдання — за підвищеними розцінками, причому розцінки збільшуються прогресивно зі збільшенням кількості продукції, виробленої понад завдання.

Непряма відрядна система заробітної плати застосовується для оплати праці допоміжних робітників, зайнятих обслуговуванням основних робітників-відрядників. При цьому заробіток допоміжних робітників залежить від результатів роботи робітників-відрядників, яких вони обслуговують. За цією системою у промисловості можуть оплачуватися слюсарі-ремонтники, електрики, наладчики устаткування, кранівники та ін. Вона застосовується для оплати тих категорій допоміжних робітників, праця яких не піддається нормуванню та обліку, але значною мірою визначає рівень виробітку основних робітників.

Акордна система оплати праці застосовується для окремого працівника або груп робітників, її сутність полягає в тому, що відрядна розцінка встановлюється не на окрему виробничу операцію, а на весь комплекс робіт.

Організація преміювання персоналу

Важливим засобом підвищення матеріальної зацікавленості працівників у поліпшенні кінцевих результатів виробництва є преміювання.

Преміювання за основні результати господарської діяльності, а також спеціальне преміювання за виконання окремих важливих для підприємства показників роботи здійснюється за рахунок фонду оплати праці підприємства (структурного підрозділу) в межах коштів, передбачених на преміювання.

Основним документом, який регламентує організацію преміювання на підприємстві, є положення про преміювання, яке розробляється власником або уповноваженим органом, погоджується з профспілковим комітетом і входить до колективного договору як додаток.

Колективну премію нараховують на основну заробітну плату бригади (дільниці, цеху) залежно від виконання колективних показників діяльності. Колективну премію розподіляють між працівниками залежно від особистого внеску, відпрацьованого часу і коефіцієнта трудової участі .(КТУ)

Будь-яка преміальна система включає у себе такі параметри: показники преміювання, умови преміювання, розміри і шкали преміювання, коло працівників, що преміюється, періодичність преміювання.

Тема 1.4.. Фінансово-економічні результати діяльності підприємства

Питання:

1 Витрати підприємства. Собівартість продукції.

2Ціна.

3Прибуток.

4Рентабельність.

1 Витрати підприємства. Собівартість продукції.

Основними показниками, що характеризують фінансово-економічні результати діяльності підприємства - є собівартість, прибуток, рентабельність. Вони тісно пов’язані між собою та з категоріями: витрати, ціна.

Коли говорять про використання факторів виробництва, йдеться про витрати виробництва.

Витрати підприємства — це грошовий вираз використовування факторів виробництва для виробництва та реалізації продукції. Термін "витрати" може застосовуватися в різних значеннях. Залежно від контексту під витратами розуміють видатки, затрати, витрати, виплати.

Від іх розміру залежить рівень ціни, прибутку, рентабельності.

Собівартість продукції – витрати на виробництво та реалізацію продукції у грошовому виразі.

Собівартість є важливим показником, що характеризує використання ресурсів виробництва, ефективність діяльності, рівень організації, технічного оснащення і т.інше. Планування собівартості на підприємстві здійснюється за напрямами:

- за економічними елементами - кошторис витрат.

- за статтями калькуляції.

Кошторис витрат складається на весь обсяг продукції, охоплює всі витрати незалежно від місця їх виникнення, витрати групуються за простими елементами відповідно їх економічного змісту. Кошторис витрат дозволяє визначити загальний обсяг ресурсів, що споживаються, обсяг оборотних коштів.

Калькуляція собівартості продукції складається на одиницю продукції, її статті дають уявлення про місце виникнення витрат, крім цього, до калькуляції входять як прості елементи витрат так і комплексні статті. За допомогою калькуляції можна виявити резерви зниження собівартості, визначити витрати за місцем їх походження. Залежно від галузі до калькуляції включають різні статті.

Кошторис витрат на виробництво:

1. Матеріальні витрати (сировина, матеріали, напівфабрикати, паливо, енергія...)

2. Оплата праці

3. Відрахування у соціальні фонди

4. Амортизація основних фондів (на повне відновлення)

5. Інщі витрати

Калькуляція собівартості продукції:

1. Сировина і матеріали

2. Паливо та енергія на технологічні потреби

Дата добавления: 2015-10-02