Прибуток.

Узагальнюючим фінансовим показником діяльності підприємства є його прибуток.

Основною метою будь-якої підприємницької діяльності є прибуток

Прибуток — це та частина виручки, що залишається після відшкодування всіх витрат на виробництво і реалізацію продукції.

Залежно від формування та розподілу розрізняють декілька видів прибутку:

— валовий;

— від операційної діяльності;

— від звичайної діяльності до оподаткування;

— від звичайної діяльності;

— чистий.

Прибуток як ключова економічна категорія виконує ряд функцій.

По-перше, він є показником ефективності діяльності підприємства.

По-друге, прибуток виконує стимулюючу функцію, оскільки він є основним джерелом приросту власного капіталу. В умовах ринкових відносин власники і менеджери, орієнтуючись на розмір прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства, ухвалюють рішення з приводу дивідендної й інвестиційної політики, яка проводиться підприємством з урахуванням перспектив його розвитку. Прибуток у ринковій економіці - рушійна сила і джерело оновлення виробничих фондів та продукції, яка випускається.

По-третє, прибуток є джерелом соціальних благ для членів трудового колективу. За рахунок нього на підприємстві після сплати податків і виплати дивідендів, а також інших першочергових відрахувань здійснюються матеріальні заохочення, надаються соціальні пільги працівникам, утримуються об'єкти соціальної сфери.

По-четверте, прибуток є джерелом формування доходів бюджетів різного рівня. Він поступає до бюджету у вигляді податків, а також економічних санкцій і використовується на різні цілі, визначені витратною частиною бюджету.

Таким чином, прибуток підприємства - основний фактор його економічного і соціального розвитку.

Отриманий підприємством прибуток є об'єктом розподілу. У розподілі прибутку можна виділити два етапи:

1) розподіл прибутку (на цьому етапі учасниками розподілу є держава та підприємство, пропорції розподілу складаються під впливом таких чинників: об'єктів і ставок оподаткування, порядку надання податкових пільг);

2) розподіл і використання прибутку, що залишився в розпорядженні підприємства після здійснення платежів у бюджет.

Використання чистого прибутку (напрямок і пропорції) визначається самостійно кожним підприємством.

Наступний елемент, який має важливе значення в плануванні прибутку — це точка беззбитковості ("поріг рентабельності"), тобто така виручка від реалізації, при якій підприємство не має збитків, але ще не має і прибутків. При цьому витрати підприє­мства дорівнюють його доходам.

Точку беззбитковості визначають таким чином:

ТБ = Впост./ Ц-Взмін.

де ТБ - точка беззбитковості, тобто такий обсяг продажу, починаючи з якого ціна продажу товару перевищує витрати на його виробництво та реалізацію;

Впост - величина постійних (фіксованих) витрат, грн.;

В змін - величина змінних витрат на одиницю продукції, грн.;

Ц- гуртова ціна продажу, грн.

За даною формулою розраховується точка беззбитковості при випуску одного найменування продукції

Для визначення обсягу реалізації програмного продукту, що забезпечує рентабельну діяльність проводиться аналіз зв’язку витрат, обсягу та прибутку.

Точка беззбитковості - це такий обсяг продажу, коли доходи (без ПДВ) від реалізації продукту дорівнюють витратам, а його подальше збільшення приведе до появи прибутку.

Точка беззбитковості визначається за формулою:

,

де К - постійні витрати, грн.;

Ц_В.Б. - відпускна ціна за одиницю продукції без ПДВ, грн.;

(В_А + В_Т) - змінні витрати на одиницю продукції.

Графічно точка беззбитковості визначається у точці перетину ліній валового дохо­ду і валових витрат.

Визначення точки беззбитковості підприємства

4 Рентабельність

Прибутковість підприємства вимірюється двома показниками - прибутком і рентабельністю.

Рентабельність - це відносний показник ефективності роботи підприємства, який у загальній формі обчислюється як відношення прибутку до витрат (ресурсів).

Рентабельність має кілька модифікованих форм залежно від того, які саме прибуток і ресурси (витрати) використовують у розрахунках.

Передусім, розрізняють рентабельність інвестованих ресурсів (капіталу) і рентабельність продукції. Рентабельність інвестованих ресурсів (капіталу) обчислюється в кількох модифікаціях: рентабельність активів, рентабельність власного капіталу, рентабельність акціонерного капіталу.

Рентабельність продукції характеризує ефективність витрат на її виробництво і збут. Вона визначається за формулою:

Рпр = (Пч / С) 100,

де Рпр - рентабельність продукції, %;

С- собівартість продукції;тис.грн.

П_ч - чистий прибуток підприємства за рік, тис. грн.

Показники підвищення економічної ефективності виробництва

Показники, що характеризують економічну ефективність роботи підприємства поділяються на:

- узагальнюючі (прибуток, рентабельність виробництва..)

- показники використання окремих видів ресурсів: праці

(продуктивність праці, трудомісткість продукції...), матеріальних ресурсів (коефіцієнт використання матеріалів, матеріалоємкість, енргоємкість, змінність роботи обладнання.),основних фондів

(фондовіддача)...

- показники використання обігових коштів (тривалість обороту ОК, коефіцієнт обертання...)

В результаті розрахунків економічної ефективності повинні бути знайдені рішення, які б забезпечували більш ефективне використання ресурсів у плановому періоді та підвищували ефективність господарської діяльності.

Розділ 2 Основи бізнесу

Тема 2.1 Основи бізнесу

Питання

1 Поняття бізнесу. Елементи системи бізнесу.

2 Поняття підприємництва, його суб’єкти. Функції підприємництва.

1 Поняття бізнесу. Елементи системи бізнесу.

Бізнес – це система діяльності, де організація виробництва товарів і послуг здійснюється тими, кому належать фактори виробництва, або це організація економічної діяльності на основі приватної власності з метою отримання прибутку.

Бізнес має свою стратегію і тактику.

Стратегія бізнесу – максимізація вигоди (доходу, прибутку) у процесі укладання різних угод.

Тактика – якими способами і методами буде реалізована стратегія бізнесу.

Рушійні сили бізнесу:

- суперечність між продуктивними силами і виробничими відносинами;

- праця, творчий характер людської діяльності;

- ризик;

- прагнення до створення матеріальних та духовних благ, до збільшення багатства;

- потреби, споживання;

- демократизація суспільства;

- конкуренція;

- інтереси;

- економічні закони ринку.

Суб’єкти бізнесу – громадяни, права яких не обмежені законом, юридичні особи, громадяни іноземних держав і особи без громадянства – в межах повноважень, встановлених законодавством.

Елементи системи бізнесу:

1) підприємницький бізнес. Суб’єкти – фізичні і юридичні особи. Діловий інтерес – одержання доходу від виробництва і продажу продукції. Основа бізнесу – приватна власність на засоби виробництва;

2) споживчий бізнес. Суб’єкти – всі громадяни. Діловий інтерес – придбання товарів і послуг, які найкраще задовольняють потребу. Основа бізнесу – приватна власність на предмети споживання і послуги;

3) трудовий бізнес. Суб’єкти – громадяни, що працюють за наймом. Діловий інтерес – одержання доходів за виконання своїх посадових обов’язків. Основа бізнесу – приватна власність на робочу силу;

4) державний бізнес. Суб’єкти – державні органи. Діловий інтерес – отримання доходів для здійснення пріоритетних загальнодержавних науково-технічних, науково-виробничих та інших програм. Основа бізнесу – державна власність на засоби виробництва, інформацію, продукцію інтелектуальної праці, цінні папери, грошові фонди.

2 Поняття підприємництва, його суб’єкти. Функції підприємництва.

Підприємництво є одним із різновидів творчої, пошукової, ризикової соціальної діяльності і в більшості країн світу з ринковою економікою вважається одним із найпрестижніших.

Підприємництво — це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Згідно зі ст. 44 ГК України підприємництво здійснюється на основі таких принципів:
1) вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності;

2) самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону;

3) вільного найму підприємцем працівників;

4) комерційного розрахунку та власного комерційного ризику;

5) вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом;

6) самостійного здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.

Відповідно до ст. 55 Господарського кодексу України суб'єктами підприємництва в Україні є:

1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють підприємницьку діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;
2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють підприємницьку діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
Таким чином, підприємницька діяльність в Україні може здійснюватися у двох організаційних формах: в організаційній формі юридичних осіб - суб'єктів підприємництва та організаційній формі фізичних осіб - підприємців (фізична особа - підприємець без створення юридичної особи). В свою чергу юридичні особи - суб'єкти підприємництва можуть діяти в різних організаційно-правових формах. Під організаційно-правовою формою юридичної особи - суб'єкта підприємництва розуміється спосіб її внутрішньої побудови або організаційна структура, якої не має фізична особа - підприємець.

Мале підприємництво - це самостійна, систематична, ініціативна господарська діяльність малих підприємств та громадян-підприємців (фізичних осіб), яка проводиться на власний ризик з метою отримання прибутку.

Малі підприємства – середньооблікова чисельність працюючих за рік становить не більше 50 чоловік та обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за рік не перевищує суми еквівалентної 70 млн. грн.

Переваги малого бізнесу:

- гнучкість, динамізм, швидке насичення ринку, пристосування до мінливості технологій;

- відкритість доступу та легкість входження до цього підвиду підприємництва;

- забезпечення соціальної стабільності, насичення ринку праці робочими місцями;

- подолання відчуження від засобів виробництва та кінцевих результатів виробничої діяльності, мотивація до праці.

Недоліками малого бізнесу є:

- хронічна нестача фінансових коштів;

- неадекватність технічного оснащення і забезпечення сировиною порівняно з великими підприємствами;

- висока підвладність впливу ринкової кон’юнктури;

- значна залежність від окремих великих замовників;

- великий ризик та схильність до банкрутства;

- більша вразливість до несприятливих економічних факторів та до економічної нестабільності (циклічні спади; інфляційні процеси тощо).

Державне регулювання бізнесу – це вплив держави на діяльність підприємницьких структур, суб’єктів бізнесу і ринку з метою забезпечення нормальних умов їх функціонування. Структура механізму державного регулювання – це система заходів, розроблених державою, з урахуванням вимог ринку та інтересів суб’єктів бізнесу. До цієї системи входять правовий та фінансовий механізм; механізми стимулювання, підтримки, сприяння, контролю; форми та методи реалізації державного регулювання, державні органи та фонди, які покликані займатися діяльністю підприємницьких структур та суб’єктів бізнесу.

Основними напрямами державної підтримки малих підприємств є:

1. Вдосконалення нормативно-правової бази у сфері підприємницької діяльності;

2. Формування єдиної державної регуляторної політики у сфері підприємницької діяльності;

3. Активізація фінансово-кредитної та інвестиційної підтримки малого підприємництва;

4. Сприяння створенню інфраструктури розвитку малого підприємництва;

5. Впровадження регіональної політики сприяння розвитку малого підприємництва.

Розділ 3 Основи менеджменту

Тема 3.1 Менеджмент його функції, методи, організація.

Питання

1 Поняття, зміст і завдання менеджменту.

2 Функції менеджменту.

3 Методи менеджменту.

4 Організаційні структури менеджменту

5 Стилі керівництва.

1 Поняття, зміст і завдання менеджменту.

На підприємстві поєднано працю багатьох людей на підставі спеціалізації та кооперації праці. Спільна праця людей різних професій, функцій вимагає координації та узгодження. Забезпечити ефективну роботу підприємства є головним завданням процесу управління. Альфред Маршал (1842-1924) - англійський економіст (сенатор Маршал США «План Маршала» по відновленню Європи після ВВВ) – виділив управління в окремий фактор (ресурс) виробництва поряд з капіталом, землею, працею.

Управління – в широкому розумінні означає цілеспрямовану дію на об’єкт для досягнення конкретної мети.

Слід розрізняти управління:

- складними технічними системами (авто, літаками, хімічними процесами…)

- трудовим колективом – соціальною системою, виробничими силами, підприємством.

Аналогом терміну «управління» є термін «менеджмент». Слово «manager» перекладається як «управляючий». Сучасні значення слова «менеджмент»:

- галузь знань, наука про управління;

- сфера діяльності, що пов’язана з організацією роботи людей;

- управлінський персонал.

Менеджмент – це особливий вид професійної діяльності, направлений на досягнення в діяльності фірми(підприємства) оптимальних результатів на підставі раціонального використання матеріальних, трудових, фінансових ресурсів та застосування принципів, методів, функцій менеджменту.

Менеджмент (англ. management – управління, організація) – комплекс принципів, функцій, методів та способів управління процесом виробництва, передусім виробничим персоналом, з боку керівника підприємства, компанії з метою ефективного використання ресурсів та привласнення високих прибутків.

Головне завдання менеджменту – забезпечення ефективної роботи підприємства на ринку у різних умовах.

Управління підприємством — це постійний і системний вплив на діяльність його структурних підрозділів для забезпечення узгодженої роботи і досягнення кінцевого позитивного результату.

Існують такі концепції управління підприємством.

Раціоналістична концепція. Суть її в тому, що успіх підприємства залежить від раціональної організації виробництва та ефективності використання ресурсів, тобто від внутрішніх факторів. Підприємство розглядається як закрита система, мета і завдання якої є заданими і стабільними протягом тривалого часу.

Неформальна концепція має за основу ситуаційний підхід до управління. Підприємство розглядається як відкрита система, і головна передумова її успіху лежить поза нею. Успіх пов'язується з тим, наскільки успішно підприємство пристосовується до зовнішнього середовища.

В управлінні сучасною економікою необхідно керуватися принципами:

- чіткого розподілу праці;

- додержання дисципліни і порядку;

- повноваження й відповідальності;

- використання мотивації високопродуктивної праці;

- дотримання взаємовідносин із співробітниками згідно з ієрархічним ланцюгом.

2 Функції менеджменту.

Функції управління - відносно самостійні напрями управлінської діяльності.

Вони відрізняються:

- конкретною метою;

- стабільним змістом та технологією роботи.

Функція управління - це будь-яка дія, що здійснюється в системі управління і спрямована на зміну стану об'єкта управління відповідно до поставленої мети.

До загальних функцій управління відносяться:

- планування;

- організація;

- координація;

- мотивація;

- контроль.

При плануванні визначається:

- мета діяльності;

- ресурси;

- програма дій.

- контроль результатів роботи.

Організація передбачає:

- формування структури підприємства, його підрозділів і зв’язок з ними;

- забезпечення необхідними ресурсами (обладнанням, персоналом, матеріалом).

Мотивація працівників до підвищення ефективності праці відбувається через:

- економічне стимулювання;

- моральне стимулювання;

- створення умов праці і розвитку;

- використання санкцій (доган)…

Координація забезпечує необхідну узгодженість дій працівників підприємства, та підрозділів.

Контроль проводиться з метою кількісної та якісної оцінки роботи підприємства, перевірки виконання рішень, порівняння досягнутого з очікуваним і поточне коригування діяльності, що в сукупності забезпечує виконання завдань на належному рівні.

Поряд з загальними функціями існують спеціальні функції управління окремих підрозділів. Наприклад:

- конструкторська підготовка;

- управління якістю;

- бухгалтерське забезпечення;

- науково-дослідні роботи.

Для реалізації спеціальних функцій створюються відповідні органи управління.

  (первинна) (другорядна)  

Функція виступає засобом досягнення мети підприємства.

Дата добавления: 2015-10-02