Характеристика зон відносної потужності

Максимальна Субмаксимальна Велика Помірна
Легкоатлетичний біг на 100, 200м, біг на 110м з бар'єрами в чоловіків і на - 50м з бар'єрами в жінок. Плавання на 25, 50м. Вело-гонки на 200м.	Легкоатлетичний біг на 400. 800, 1500м. Ковзаняр-ський спорт на 500-3000м. Плавання на дистанції 100-200м. Велогонки на 1-3км.	Легкоатлетичний біг на 3. 5 і 10км. Плавання на 400 і 1500м. Лижні гонки на 5 і 10км. Велогонки на 10 і 20км.	Легкоатлетичний біг на 42км. Спортивна ходьба най 10-15км. Велогонки на 50-200км. Плавання на 5км і вище.
Тривалість роботи
10-20 с від 20с до 3-5 хв. від 5 хв. до 30-40 хв. від 40 хв. до 2 год. і вище
Відновний період
30-40 хв. 1-2 год.	24-28 год.	2-7 діб
Енергозабезпечення роботи (головні поставники енергії)
Розпад КФ і АТФ. Анаеробний.	Розпад м'язового глікогену, АТФ і КФ. Змішаний.	Глюкоза й глікоген і частково жири. Аеробний:	Глюкоза, жири й частково білки. Аеробний.
Стан вегетативних систем
Зміни не дуже великі	Зміни максимально можли-ві.	Зміни досягають макси-мальних величин.	Зміни великі.
Стан дихальної системи
Кисневий борг – 90-96% Потреба в О2 – 40 л/хв.	Кисневий борг — 55-70%. Потреба О2 – 15 л/хв.	Кисневий борг – 15%. Пот-реба О2 – 7 л/хв. Спостері-гається несправжній стій-кий стан.	Кисневий борг – 5%. Пот-реба О2 – 4 л/хв. Спосте-рігається справжній, стій-кий стан.
Стан серцево-судинної системи
ЧЧС 160-180, при цьому найбільші показники пуль-су 165-175 уд/хв. Спосте-рігається зразу після фіні-шу. Артеріальний систоліч-ний тиск 160-180 мм рт.ст.	ЧСС 190-210 уд/хв. і вище. Артеріальний систолічний тиск 180-190мм рт.ст.	ЧСС 160-180 уд/хв. (крім фінішних прискорень — 200 уд/хв). Артеріальний систолічний тиск 150-160мм рт.ст..	ЧСС 150-170 уд/хв. При прискорених 180-190 уд/хв. Артеріальний систолічний тиск 135-150мм рт.ст.
Показники метаболізму
Збільшення концентрації глюкози в крові. Сильне підвищення концентрації норадреналіну та адрена-ліну й гормону росту; Ковцентрація лактату в крові під час роботи змі-нюється незначно, але про-довжує зростати протягом кількох хвилин після фіні-шу.	Максимальне нагромад-ження молочної кислоти в м'язах і крові, зміна рН у кислий бік. Збільшення кількості еритроцитів і вміст гемоглобіну, підви-щується в'язкість крові. Кількість цукру в крові супроводжується спочатку зниженням рівня цукру в крові з дальшим збіль-шенням після роботи.	Змінюється концентрація іонів К^+ і Са^+ в крові. У крові падає концентрація цукру до 70-80 мг %. Після роботи концентрація цукру збільшується до 130-120 мг % (норма 100-200 мг%). Концентрація молочної кислоти в крові значно менша, ніж у зоні субмак-симальної потужності. Під час цієї роботи велику роль відіграють видільні проце-си.	Дуже різке зниження кон-центрації цукру в крові до 40-50 м%. Завдяки нирковій гіпоксії у сечі спостеріга-ється велика кількість білка, зміни кислотно-лугової рів-новаги невеликі. Значне зменшення лейкоцитів і лім-фоцитів крові.
Небезпечний стан організму
Гравітаційний шок – це втрата свідомості внаслідок різкої зупинки після швид-кого бігу, кров під дією тя-жіння йде до нижніх кінці-вок. Кровопостачання моз-ку знижується. Тому треба продовжувати біг, але з меншою швидкістю.	Гравітаційний шок.	Гіпоглікемічний шок – втрата свідомості внаслідок різкого зниження концен-трації цукру в крові. Кірковим клітинам не вис-тачає глюкози для трав-лення.	Гіпоглікемічний шок.
Фактори втоми
Висока частота імпульсів як з ефекторного, так і з цен-трального апарату, приво-дить до швидкої втоми ЦНС, її лабільності.	Різка зміна хімічного скла-ду крові (велике нагромад-ження (молочної кислоти), яка гальмує діяльність клітин ЦНС	Втома серцевої діяльності, а також спостерігається ру-хова гіпоксія, порушення гомеостазу.	Виснаження запасів вугле-водів у крові, розвиток охо-ронного гальмування.

Енергозабезпечення здійснюється тільки за рахунок фосфогенних механізмів (розпад АТФ і КФ). Максимальна анаеробна потужність у видатних спортсменів становить більше 120 ккал./хв. (біг 100м, плавання 50м, спринт на треку). Короткочасність роботи не викликає значних функциональних змін систем кровообігу й дихання. Так, легенева вентиляція становить 25-30% від МЛВ. ЧСС ще до старту підвищується до рівня 140-150 уд/хв. Втома настає вже на 12-15с. Це виражається в зниженні швидкості до кінця дистанції. Причиною втоми є незасвоєння нервовими центрами ритму імпульсів, що йдуть від м'язів. У процесі систематичних тренувань анаеробна продуктивність різко зростає, що виражається в збільшенні кисневого боргу і АТФ.

Концентрація лактату в крові змінюється трохи, а наростає в перші «•й піни після роботи до 5-6 ммоль/л. Перед роботою в крові спостерігається підвищення вмісту глюкози і катехоламінів (адреналіну й норадреналіну).

Зона субмаксимальної інтенсивності. Тривалість роботи до 5 хвилин. Забезпечення визначається за рахунок фосфатного (70%), лактацидного (20%) і аеробного (10%) механізмів. Запущення лактацидного механізму сприяє накопиченню в крові лактату (Нl=200 мл%). Це викликає зміну кислотно-лужної рівноваги (рН=7,4). Киснево-транспортна система має першочергове значення, проте в перші хвилини роботи її рівні не відповідають високому темпу. В цей період у спортсменів низької кваліфікації може настати стан "мертвої точки". У спортсменів високої кваліфікації цієї зони потужності показники анаеробної потужності (100 і більше ккал./хв.) й анаеробної ємкості (кисневий борг більше 20л) значно перевершують рівні спортсменів інших видів спорту, функції кровообігу й дихання досягають високих величин. Так, ЧСС підвищується до кінця дистанції до 200 і більше ударів за хвилину. Легенева вентиляція становить 80-85% від рівня МСК. Споживаний кисень під час роботи йде на ресинтез АТФ і КФ. У результаті високої рухової активності посилюється потовиділення. Це, у свою чергу, призводить до підвищення осмотичного тиску крові. Головними чинниками, що викликають втому, є високий кисневий борг і накопичення молочної кислоти. Період відновлення – від декількох годин до декількох діб.

Зона великої потужності. Тривалість роботи у видах спорту, що відносяться до цієї зони – до 30 хвилин. Рухова активність у роботі великої потужності характеризується високим темпом. До цієї зони потужності належать біг на 3, 5, 10км, спортивна ходьба 5км, плавання на 400 і 1500м, лижні гонки на 5 і 10км, велогонки на 10 і 20км. Механізм енергоутворення аеробний (70%) і лактацидний (30%). У процесі роботи відбувається мобілізація систем кровообігу й дихання. Легенева вентиляція підвищується 95-100% від МСК. ЧСС доходить до 200 ударів за хвилину. Систолічний і хвилинний об'єми крові досягають майже максимальних показників. Разом з тим вегетативні функції не забезпечують високий кисневий запит при такій інтенсивній і тривалій роботі. У результаті цього виникає кисневий борг. Його велнчина становить 10-15% від сумарного кисневого запиту. Витрата енергії залежить від інтенсивності роботи й факторів навколишньої середовища (температура, вологість, рельєф траси і т.д.). Унаслідок посилення окислювальних процесів у ядрі утворюється велика кількість тепла. Велике значення має терморегуляція. Посилене потовиділені перешкоджає перегріванню організму, хоча температура тіла підвищується 38,2°С. Інтенсивні енерговитрати призводять до зниження цукру в крові до 70-80 мг%. У відновному процесі, який триває до 2-ї доби, вміст цукру підвищується до 200 мг% проти 100 мг% на початковому рівні. Посилення гліколізу призводить до накопичення молочної кислоти до 200 мг%. При роботі великої інтенсивності спостерігається уявний стійкий стан. Головними причинами втоми є накопичення продуктів метаболізму переважно анаеробного обміну і високий кисневий борг. Робота великої інтенсивної ставить великі вимоги до серця. Серце працює на межі своїх можливостей протягом десятків хвилин.

Зона помірної потужності. Тривалість роботи помірної потужності від 30 хвилин до декількох годин. До цієї зони належать біг на 20км, марафонський біг, спортивна ходьба на 10, 20, 50км, велогонки від 50 до 200км, плавання від 5км і більше, лижні гонки від 15км і більше. Енергозабезпечення здійснюється за рахунок аеробних обмінних процесів, які звільняють велику кількість енергії. Ця енергія використовується ресинтезу АТФ і відновлення речовин, що розщеплюються в умовах анаеробного обміну. Робота помірної потужності характеризується задоволенням кисневого запиту, що свідчить про наявність стійкого стану. Функції кровообігу і дихання посилені, проте не досягають граничн величин. Так, ЧСС підвищується до 150-170 ударів за хвилину. Може спостерігатися підвищення ЧСС до 180-190 ударів за хвилину при прискоренні та збільшенні підйомів на трасах. Рівень споживання кисні відповідає 85% від МСК. Помірна інтенсивність викликає значні зміни складі формених елементів крові. Може спостерігатися осмотичний гемоліз еритроцитів. Загальна кількість лейкоцитів зменшується, особливо лімфоцитів. Концентрація молочної кислоти в крові незначна. Аеробний режим повністю задовольняє потребу організму в кисні, що свідчить пр наявність стійкого стану. Великі енерговитрати на дистанції призводять до різкого зниження цукру в крові до 40 мг%. Разом з тим знижується рівень молочної кислоти при підвищенні кисневого боргу. Це пояснюється тим, що до енергетичного обміну залучаються жирові речовини, які дають до 80% енергії, а окислення жирів, як відомо, вимагає більшої кількості кисню. Підтвердженням цього є падіння дихального коефіцієнта з 1 до 0,8-0,7. При роботі помірної інтенсивності терморегуляція здійснюється за рахунок надмірного потовиділення. У середньому втрата води становить 1кг за 1год. З водою виходять з організму і мінеральні солі до 5г за 1год. Важка виснажлива робота викликає порушення функцій залоз внутрішньої секреції й особливо наднирників. Основними чинниками, що викликають втому, є зниження енергетичних ресурсів, підвищення осмотичного тиску крові, монотонність роботи. Період відновлення триває від 24 годин до 6 діб.

Таблиця 7

Дата добавления: 2015-09-02