Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АрхитектураБиологияГеографияДругоеИностранные языки
ИнформатикаИсторияКультураЛитератураМатематика
МедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогика
ПолитикаПравоПрограммированиеПсихологияРелигия
СоциологияСпортСтроительствоФизикаФилософия
ФинансыХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника

Фізіологічна класифікація і характеристика спортивних вправ

ЗАГАЛЬНА СПОРТИВНА ФІЗІОЛОГІЯ | ОРГАНІЗМУ СПОРТСМЕНІВ В УМОВАХ ТРЕНУВАЛЬНОЇ СПОРТИВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ | Загальні закономірності процесів адаптації | Фізіологічна характеристика стадій адаптації | Процеси адаптації при спортивному тренуванні | Адаптація м'язів до фізичного навантаження | Енергозабезпечення м'язової роботи | Циклічні вправи | Характеристика зон відносної потужності | Характеристика анаеробних циклічних вправ |


Читайте также:
  1. Cудебник 1497 г. Общая характеристика
  2. Cудебник 1550 г. Общая характеристика, система и источники
  3. I. Общая характеристика и современное состояние уголовно-исполнительной системы (по состоянию на 2012 год).
  4. I. ОБЩАЯ ХАРАКТЕРИСТИКА РАБОТЫ
  5. Акт-дозвіл на проведення занять з фізичної культури й спорту в спортивних залах загальноосвітніх шкіл
  6. Анатомическая характеристика
  7. Анатомическая характеристика

Вивчаючи цей розділ, необхідно чітко з'ясувати, що є вправою. Життєдіяльність людини пов'язана з різноманіттям різних рухів. Якщо рухи спрямовані на досягнення певної мети, значить, ці рухи, з погляду фізіології класифікуються як вправи. Наприклад, однократне згинання рук у ліктьових суглобах – це рух, а якщо він виконується з гантелями багато разів – вправа, що розвиває силу.

У спортивній діяльності вправи спрямовані на досягнення максимальних результатів. Усе це різноманіття вправ чинить на організм певну дію. Для порівняння ступеня дії вправ на організм людини і вивчення таким чином механізму адаптації до фізичних навантажень необхідно класифікувати все різноманіття спортивних вправ за подібними ознаками.

Є вправи, які схожі за руховими режимами (динамічні та статичні), переважним виявом рухових якостей (на силу, на швидкість, на витривалість і т.ін.).

Скелетні м'язи здійснюють не тільки виконання вправ, але підтримують певне положення тіла (робоча поза) при виконанні цих вправ. При підтримці робочої пози м'язи довгий час перебувають у стані напруження. Тому ті робочі пози, які пов'язані з великим напруженням м'язів, розвивають швидку втому.

В основі класифікації поз тіла лежать розміри опорної поверхні положення ЗЦВ відносно опори.

Найпростіша поза – лежання. Проте і при цій позі не спостерігається повного розслаблення м'язів. Лише при лежанні на боці і трохи зігнутих кінцівках згиначі й розгиначі мають однаково виражений мінімальний м'язовий тонус. Така робоча поза сростерігається при кульовій стрільбі, стрільбі в біатлоні, в плаванні.

Поза – сидіння пов'язана з невеликим напруженням м'язів-розгиначів тулуба та шиї при відносно розслабленому положенні м'язів ніг. Така поза спостерігається у велоспорті, кінному спорті, веслуванні, мотоспорті, автоспорті та ін.

Поза – стояння викликає напруження м'язів-розгиначів тулуба, шиї, ніг. Ця поза спричиняє труднощі, тому що ЗЦВ вищий за опору. Ще більше утруднення викликають такі положення, як стійка "струнко!", на одній нозі. Ця поза – найпоширеніша в спорті.

Найбільш складними є пози з опорою на руки. Найпростіший з них "вис". Розташування ЗЦВ нижче хвату рук полегшує її підтримку. Складнішою позою є "упор". Трудність її підтримки полягає в тому, що ЗЦВ вищий за опору, що викликає значне напруження м'язів рук і плечового пояса. Стійка "на кистях" є найскладнішою робочою позою. Мала площа опори, високе положення ЗЦВ і незвичайне положення тіла вниз головою викликає велике напруження м'язів і ускладнення кровообігу.

Загальна фізіологічна класифікація фізичних вправ будується на підставі таких характеристик:

- об'єм активної м'язової маси; тип м'язових скорочень;

- сила і потужність скорочень.

За об'ємом активної м'язової маси вправи підрозділяються на:

локальні – у вправах бере участь 1/3 м'язової маси (види стрільби і т.д.);

регіональні – до 1/2 м'язової маси (різні гімнастичні вправи);

глобальні – де більше 2/3 м'язової маси беруть участь (лижні гонки, важка атлетика, веслування і т.д.).

За типом м'язових скорочень вправи підрозділяються на динамічні й етнічні. Динамічні вправи характеризуються почерговим скороченням і |*чі пабленням м'язів. При скороченні м'яз виконує роботу, яку можна легко обчислити за формулою:

А = Р х h,

де А – зовнішня робота, кгм;

Р – маса тягаря, кг;

h – висота, на яку піднятий вантаж, м.

Динамічні вправи викликають високу мобілізацію киснево-транспортної системи.

При виконанні вправ статичного характеру м'язи не змінюють своєї довжини, а підвищується тільки ступінь їхнього напруження. Робота при цьому дорівнює нулю. Напруження м'язів перешкоджає кровотоку, що спричиняє швидкий розвиток втоми. Статичні вправи глобального характеру виконуються при стані натужування, що викликає феномен Ліндгарта. Суть феномена полягає в тому, що мобілізація фізіологічних функцій спостерігається не під час статичного зусилля, а після нього. Інтенсифікація фізіологічних функцій після статичних вправ пояснюється тим, що під час вправи сильна рухова домінанта з механізмом негативної індукції викликає гальмування центрів регуляції кровообігу і дихання. Після виконання вправ збудження цих центрів різко підвищується і посилюються функції дихання і кровообігу.

За силою і потужністю м'язових скорочень вправи поділяються на силові, швидкісно-силові та на витривалість.

Силові вправи виконуються з максимальною або близькомаксимальним напруженням м'язів у динамічному або статичному режимі при малій швидкості руху. Тривалість цих вправ – декілька секунд (важка атлетика, елементи гімнастичних комбінацій). Інтенсифікація фізіологічних функцій настає після виконання вправ.

ІІІвидкісно-силові вправи виконуються в динамічному режимі. М'язи розвивають максимальне або близькомаксимальне напруження в короткий проміжок часу (стрибки, біг на швидкість, метання, удари і т.д.). Одноразове виконання вправ не викликає істотних фізіологічних змін. Багаторазове виконання вправ сцричиняє інтенсифікацію фізіологічних функцій.

Вправи на витривалість не викликають, значного м'язового напруження і можуть виконуватися тривалий час. Ці вправи викликають значну інтенсифікацію фізіологічних функцій.

Загальна фізіологічна класифікація характеризує всі фізичні вправи за величиною енерговитрат. Всі енерговитрати при виконанні фізичних вправ визначають за загальною витратою енергії та енергетичною потужністю.

Загальна витрата енергії (кількість енергії, що витрачається на виконані) всієї вправи) визначається добутком енергетичної потужності на виконання вправи. Оцінка енерговитрат ураховує режим роботи, обсяг активної м'язової роботи, стать, ступінь тренованості, умови виконані).

Енергетична потужність – це витрата енергії за одиницю часу. Визначається у ватах, ккал./хв. Фізіологічні критерії визначення енергетичної потужності характеризуються метаболічним еквівалентом кисню, тобто кількість кисню, яка витрачається на окислювальні процеси за 1 хв. на 1 ваги. Одиниця вимірювання – МЕТ. 1 МЕТ = 3,5 мл/кг/хв. За енергетичною потужністю всі вправи діляться на легкі, середні, важкі й дуже важкі (табл. 5).

Таблиця 4.


Дата добавления: 2015-09-02; просмотров: 516 | Нарушение авторских прав


<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Адаптація серцево-судинної системи до фізичного навантаження| Фізіологічна класифікація спортивних вправ

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.007 сек.)