Вибори. 3 страница

Такі злочини в масових масштабах вчиняли гітлерівці під час Другої світової війни, спрямовані проти слов’янського та єврейського населення.

У гітлерівській Німеччині було знищено в таборах смерті (Треблінка, Освенцім) близько 6 млн. євреїв. Цю трагедію назвали голокостом (від грец. «всезнищення через спалення»).

Голокост (холокауст) (англ. holocaust від грец. holokaustos - спалений цілком) - загибель значної частини єврейського населення Європи внаслідок систематичного переслідування і знищення його нацистами та їхніми посібниками у Німеччині і на захоплених нею територіях протягом 1933-1945pp.

Сепаратизм (франц. séparatisme від лат. separatus - окремий) - прагнення відокремлення, відособлення; рух за відокремлення частини держави і створення нового державного утворення (сікхн, баски, таміли) або за надання частині країни автономії.

Ірредентизм (від італ. irredento - незвільнені) –

1. Ідея возз’єднання з основним ядром нації (ірландці в Ольстері),

2. Політичний і суспільний рух в Італії наприкінці XIX - на початку XXст. за приєднання до Італії прикордонних земель Австро-Угорщини з італійським населенням - Трієста, Трентіно та ін.

Міжнаціональні конфлікти (у вузькому сенсі) відбуваються між державами або всередині конфедерації, яку складає низка політично самостійних країн, населених різними етносами. Міжетнічні конфлікти виникають всередині держави.

Міжнаціональний конфлікт (у широкому сенсі) - це будь-яка конкуренція (суперництво) між групами - від протиборства за володіння обмеженими ресурсами до соціальної конкуренції - в усіх тих випадках, коли протистояння зумовлено етнічною приналежністю її членів.

Причини міжнаціональних конфліктів:

1. Економічні причини - боротьба етносів за володіння власністю, матеріальними ресурсами (земля, надра).

2. Соціальні причини - вимоги цивільного рівноправ’я, рівності перед законом в освіті, оплаті праці під час прийому на роботу, особливо на престижні місця в органах влади.

3. Культурно-мовні причини - вимоги збереження чи відродження, розвитку рідної мови, об’єднання етносу в єдине ціле.

4. Конфесійні, релігійні відмінності.

5. Історичне минуле взаємин народів.

6. Етнодемографічні - швидка зміна співвідношення численності контактуючих народів внаслідок міграції та відмінностей у рівні природного приросту населення.

Типи міжнаціональних конфліктів:

1. Конфлікти стереотипів (етнічні групи чітко не усвідомлюють причини суперечностей, але щодо опонента створюють негативний образ «небажаного сусіда», вірмено-азербайджанський конфлікт).

2. Конфлікт ідей: висунення тих чи інших домагань, обґрунтування «історичного права» на державність, на територію (Естонія, Литва, Татарстан).

3. Конфлікт дій: мітинги, демонстрації, пікети, прийняття інституціональних рішень, відкриті зіткнення.

Способи розв’язання конфліктів:

1. Позбавитися найбільш радикальних елементів або груп і підтримати сили, більш схильні до компромісів; важливо виключити будь-які чинники, здатні консолідувати конфліктуючі сторони (загроза застосування сили, наприклад);

2. Застосування широкого спектра санкцій - від символічних до військових. Слід враховувати, що санкції можуть спрацювати на екстремістські сили, призвести до посилення конфлікту. Збройне втручання можливе лише в разі, якщо конфлікт, який набув форми збройних зіткнень, призвів до масових порушень прав людини;

3. Поділ глобальних цілей на ряд послідовних завдань, які вирішують послідовно - від простих до складних;

4.Запобігання конфліктам - сума зусиль, спрямована на те, щоб не допустити подій, що призводять до конфліктів.

Підсумок.

Культура будь-якого народу розвивається не ізольовано від культур інших народів, а закономірно перебуває в контексті світового культурного процесу. Українці віками творили власну самобутню культуру, успадковуючи культурні цінності своїх предків, переймаючи і творчо осмислюючи надбання інших народів.

Одним із найважливіших факторів, що сприяє успішному розвитку національних культур, є засвоєння художнього досвіду інших народів. Інтенсивність і плодотворність цього процесу забезпечують соціально-економічні зв’язки, що зумовлені прагненням народів до взаєморозуміння та взаємозбагачення.

Так формується загальнолюдська культура, до складу якої входять автономні культури всіх народів. Однак, кожен окремий індивід, кожен творець оперує конкретними поняттями, творить конкретною мовою, перебуває під впливом свого середовища. Словом, він належить до національної культури, без якої нема культури загальнолюдської, так само як неможлива національна культура без індивідуального творця.

Становлення світового ринку планетарного типу та стрімке розгортання інформаційної революції свідчать про те, що людство вступає в нову глобальну планетарну еру, переходить до нової універсальної технічної та інформаційної цивілізації.

Сьогодні постає проблема формування єдності етнокультурного розмаїття, яке є головною умовою існування світової культури як цілісного феномена.

«Полікультурність» - це такий принцип функціонування та співіснування в певному соціумі різноманітних етнокультурних спільнот з притаманним їм усвідомленням власної ідентичності, що забезпечує їх рівноправність, толерантність та органічність зв’язку з широкою кроскультурною спільнотою, взаємозбагачення культур, а також наявність та визначення спільної загальнодержавної системи норм та цінностей, які становлять основу громадянської свідомості кожного члена соціуму.

Здатність людини розвиватися на мультикультурній основі, засвоювати нові культурні цінності стає дедалі більш соціально значущою. Це один із ефективних механізмів соціокультурної динаміки, власне процесу культуротворчості.

У процесі інтеркультурної освіти і виховання здійснюється формування кроскультурної свідомості як прояву комунікативної раціональності. Вона є цілісним стійким соціально-психологічним утворенням, що включає толерантність, повагу до інших поглядів, культур, релігій, уміння спілкуватися й адаптуватися в полікультурному середовищі.

Питання до теми «Полікультурність».

1. Дайте визначення поняття «культура».

2. Розкажіть про принципи формування загальнолюдської культури.

3. Дайте визначення поняття «міжетнічні відносини».

4. Назвіть європейські країни, які не входять до Європейського Союзу.

5. Розкрийте зміст концепції «плавильного котла».

6. Порівняйте терміни «асиміляція» і «аккультурація».

7. дайте визначення понять «шовінізм», «дискримінація», сегрегація», «апартеїд», «геноцид».

8. Розкажіть про способи подолання міжнаціональних конфліктів.

ТЕМА 14. УКРАЇНА І СВІТ

Місце України в інтеграційних процесах в Європі та у світі

Внесок українців у світову науку і культуру

План

1. Тенденції розширення Європейського Союзу на схід.

2. Проблеми та перспективи входження України до ЄС.

Поява на політичній карті Європи суверенної України - політична подія в розвитку сучасної міжнародної системи. Йдеться про державу, яка за розмірами своєї території, кількістю населення, економічними можливостями, інтелектуальним та науково-технічним потенціалом належить до розвинених європейських країн. Сьогодні Україна шукає своє місце в багаторівневій ієрархічній будові міжнародної системи. Позиція України є вирішальною для формування архітектури цієї системи не тільки на регіональному, а й на глобальному рівнях.

Слід зазначити, що активні геополітичні дослідження є дуже важливими, оскільки їх ігнорування призводить до того, що навіть за умов досить сильного потенціалу держава перетворюється на об’єкт маніпуляції сильнішими державами, тобто втрачає суверенітет. Закон геополітики застосовується до всіх держав без винятку, незалежно від їх статусу і місця в міжнародній системі. За сучасних умов значно збільшилась широта вибору зовнішньополітичних рішень, водночас суттєво зросла відповідальність за правильність вибору, його відповідність стратегічним національним інтересам. Виробити правильний зовнішньополітичний курс неможливо без широкого геополітичного аналізу й урахування особливостей геополітичного положення, який визначає загальні закони функціонування й особливості міжнародної системи.

Для України є важливим, що вона чітко визначилась щодо євроінтеграційної стратегії. Зараз перед нашою державою стоїть завдання виробити тактику подальших дій, яка має врахувати складний комплекс геополітичних інтересів, посилення міжнародних суперництв за сфери впливу на нашу країну. Йдеться про трикутник інтересів Росія - ЄС - США і місце України у цьому трикутнику. Взагалі, напрям майбутнього цивілізаційного руху можна визначити як взаємодію трьох векторів - політичного, економічного та культурного. Найбільш гнучким є політичний вектор. Ніщо, окрім власного бажання, не заважає Україні увійти до політичних структур атлантичної цивілізації. Хоча вступ до ЄС і НАТО не є справою майбутнього, проте чітке визначення напряму майбутнього руху потрібне вже сьогодні.

Більш консервативним є економічний вектор. Тут ми маємо справу з економічними реаліями, які змінюються більш повільно.

І нарешті, найбільш консервативним є культурний вектор. Адже культурні та релігійні стереотипи більш стійкі, вони взагалі визначають самоідентифікацію нації. У нашого парламенту та уряду є достатньо важелів впливу на формування культурно-мовного середовища в державі, проте все ще блокується прийняття законів про захист української книжки, пісні, кіно.

Україна, як і всі держави світу, вступила в епоху глобалізації. А збереження її політичної, економічної та культурної ідентичності значною мірою залежить від вироблення правильного зовнішньополітичного курсу — орієнтації на Європу. Європейський вибір України є природним наслідком здобуття країною державної незалежності, попереднього етапу здійснюваних реформ. Такий вибір зумовлений історією українського народу, його етнічними коренями та ментальністю, глибокими демократичними традиціями; ґрунтується на законному прагненні громадян України бачити свою державу невід’ємною складовою єдиної Європи.

Інтеграція (від лат. integrum - ціле, integratio - відновлення) - поєднання, взаємопроникнення. Це процес об’єднання будь-яких елементів (частин) в одне ціле. Процес взаємозближення й утворення зв’язків.

1.Тенденції розширення Європейського Союзу на схід.

Одним із найбільш значущих трансформаційних процесів після розпаду Радянського Союзу є розширення Європейського Союзу на схід. Цей процес створює абсолютно нову ситуацію на європейському континенті і наближує кордони ЄС безпосередньо до України. Водночас цей процес складний і громіздкий, оскільки остання хвиля охоплювала значну кількість держав. Отже, розглянемо основні аспекти та проблеми розширення ЄС на схід.

Спочатку (1952 р.) до Європейських Співтовариств входило шість країн: Бельгія, Італія, Люксембург, Нідерланди, Німеччина та Франція.

Економічне піднесення Співтовариств, а разом з тим і зростання політичної ваги держав-членів підтвердили успішність інтеграційних процесів. Протягом свого існування Європейське Співтовариство пережило чотири хвилі розширення. 1973 року до них приєдналася Великобританія, Ірландія, Данія, 1981р. - Греція, 1986р. - Іспанія та Португалія, 1995р. - Швеція, Фінляндія та Австрія.

Після розпуску Варшавського Договору та Ради Економічної Взаємодопомоги Європейський Союз вирішив переглянути свої відносини з країнами Центральносхідної Європи. Головну фінансовотехнічну допомогу було надано Польщі та Угорщині, оскільки саме в цих державах найшвидше проводились економічні та політичні реформи, створювалося відкрите, ринково орієнтоване суспільство. Так ЄС розпочав підготовку до п’ятої хвилі розширення.

Наступним етапом було укладення угод про асоційоване членство між ЄС та державами-кандидатами: 1991р. - з Польщею, Угорщиною та Чехословаччиною; 1993р. - з Болгарією, Румунією та Словаччиною; 1995р. - з державами Прибалтики, 1996р. - зі Словенією. Ці угоди надавали можливість стати повноправним членом ЄС, проте не гарантували його.

На сьогоднішній день країни, про які йшла мова, стали членами ЄС.

Враховуючи складну політичну обстановку в регіоні (війна в колишній Югославії, загострення політичної ситуації в Росії тощо), Європейська Рада на засіданні у Копенгагені (червень 1993р.) прийняла рішення про розширення членства. Також було затверджено критерії, яким повинна відповідати держава, щоб стати повноправним членом ЄС.

1997 року на засіданні Європейської Ради в Люксембурзі прийнято рішення розпочати переговори про вступ у ЄС із Польщею, Угорщиною, Естонією, Чехією, Словенією та Кіпром. На засіданні Європейської Ради в Гельсінкі (1999 р.) аналогічне рішення було прийняте стосовно Болгарії, балтійських держав, Румунії, Словаччини, Мальти та Туреччини. Протягом березня 2003р. - лютого 2004 року до Євросоюзу вступило 10 нових членів. Із 2007р. членства в ЄС набули Болгарія і Румунія.

Політики та дослідники вважають, що «ЄС ще ніколи не стояв перед перспективою такого дивовижного розширення...». Унікальність подій полягає в тому, що в разі зростання чисельності населення майже на чверть ВВП збільшується лише на 5%, а дохід у розрахунку на душу населення становить 43% середнього рівня ЄС. За відносно низького рівня економічного розвитку країн ЄС залишається недосконалою структура виробництва та зайнятості. Це свідчить про додаткове навантаження на бюджет ЄС. Трансформація економік країн Центральної Європи, формування ринкових відносин та структур, подібних до європейських, дозволило забезпечити країнам стабільно високі темпи зростання макроекономічних показників. Внаслідок значного розширення до ЄС увійшли країни, які мають вдвічі-втричі нижчий рівень економічного розвитку, проте відносно дешеві природні і трудові ресурси. Лише тому старі члени Євросоюзу можуть витримувати конкуренцію з боку нових динамічних регіонів світу.

Проте площа всіх країн нової «дванадцятки» ЄС складає лише 10 881,1 тис. км², а кількість населення близько 105 млн. осіб. Якщо порівняти ці показники з параметрами України, то стає зрозумілим, що наша держава просто необхідна для формування повноцінної європейської інтеграційної системи.

Підбиваючи підсумки, можна зауважити, що оцінити наслідки розширення ЄС для країн Центральної Європи досить складно. Фахівці центру досліджень ім. О. Разумкова наголошують, що значних змін у східноєвропейських країнах унаслідок вступу до ЄС не варто сподіватися, оскільки очевидні економічні вигоди вже досягнуті.

2. Проблеми та перспективи входження України до ЄС.

1 грудня 1991р. Україна постала перед світовою спільнотою як незалежна держава. «Повернення до Європи» було проголошено ключовим напрямом політики України. Європейська інтеграція і членство в Європейському Союзі стали стратегічною метою України як найкращий спосіб реалізації національних інтересів — побудови економічно розвиненої і демократичної держави, зміцнення позицій у світовій системі міжнародних відносин.

Україна, успадкувавши від комуністичного режиму неефективну ресурсовитратну економіку, вкрай занедбане довкілля та індустріально-суспільну свідомість, упродовж часу, що минув, не змогла подолати негативні тенденції свого попереднього розвитку в СРСР.

На сьогодні позитивним є те, що Україна здобула статус країни з ринковою економікою. Після вступу до СОТ шанси України на вступ до ЄС помітно зросли. Адже принципи СОТ за своєю суттю збігаються з юридичними критеріями, необхідними для членства в ЄС, тобто вони передбачають лібералізацію торговельного режиму, поліпшення умов конкуренції, створення сприятливого інвестиційного клімату. Членство України у СОТ означає лібералізацію режиму торгівлі між Україною та ЄС і надає можливість реально розпочати роботу з укладення угоди про асоційоване членство України в Євросоюзі. За словами Пітте Мендельсона, комісара ЄС з питань торгівлі: «Вступ до СОТ започатковує новий етап в економічних відносинах України та Євросоюзу. Розпочатий процес стосується не лише торгових та інвестиційних потоків, він знаменує собою неухильну політичну та економічну інтеграцію до світової економіки та поглиблення партнерства між Україною та Євросоюзом».

Таким чином, власне вступ України до ЄС не означатиме автоматичної ліквідації безробіття, гострих соціальних та економічних проблем. Але разом з тим наближення до ЄС дозволить залучити інвестиції потужних ТНК, що поряд з ефективним використанням коштів фінансово-промислових груп і населення дозволить модернізувати українську економіку у найближчі 10-15 років. При цьому зміниться стан структури промисловості, у якій тепер переважають паливно-енергетичні та металургійні галузі, різко зменшиться використання сировини та енергії, ефективніше використовуватиметься трудоресурсний потенціал нашої держави, зменшаться екологічні проблеми. Водночас не варто замовчувати або применшувати складність європейської інтеграції. Зрозуміло, що цей процес буде тривалим і непростим. Зокрема для України інтеграція в Європу означає зростання відкритості національної економіки та конкуренції з боку фірм країн - членів ЄС. Для окремих секторів виробництва, навіть регіонів, це може мати досить несприятливі наслідки, проте потенційні втрати та здобутки від зближення з Європою перевищують можливі витрати та ризики.

Для України основними політичними вигодами послідовної європейської інтеграції є зміцнення стабільності демократичної політичної системи, модернізація правового поля і забезпечення прозорості національного законодавства, поглиблення культури демократії і поваги до прав людини тощо.

Соціальні вигоди інтеграції полягають у підвищенні рівня життя і добробуту, наближенні до високих європейських стандартів особистої безпеки, освіти, охорони здоров’я, якості інформації, екології, вільного руху праці.

У культурно-цивілізаційному аспекті європейська інтеграція - це входження до єдиної сім’ї європейських народів, повернення до європейських культурних традицій.

Підсумок.

Процес європейської інтеграції та розширення спроможний внутрішньо консолідувати країни, які бажають стати членами єдиної Європи, сприятиме зменшенню та ліквідації історичних суперечностей між сусідніми країнами. Так само перспектива членства в ЄС для України (навіть у віддаленому майбутньому) повинна стати додатковим вагомим стимулом та мотиваційним фактором внутрішніх реформ, цивілізованого врегулювання всіх внутрішніх та зовнішніх неузгодженостей. Нарешті, від інтеграції України до ЄС виграють не тільки ці дві сторони, але й уся центральноконтинентальна Європа, адже після розширення Європейського Союзу за рахунок країн Центрально-Східної Європи та держав Балтії Європейський союз максимально наблизився до України, що надає особливого статусу їхнім відносинам і створює реальні можливості для співпраці.

Питання до теми «Україна і світ».

1. Доведіть, що активні геополітичні дослідження для України на сучасному етапі її розвитку є дуже важливими.

2. Поясніть необхідність для України взаємодії трьох векторів - політичного, економічного та культурного.

3. Сформулюйте та обґрунтуйте свою думку щодо проблеми збереження української аутотентичності в умовах глобалізаційних процесів.

4. Розкажіть про тенденції розширення Європейського Союзу на схід.

5. Сформулюйте та обґрунтуйте свою думку щодо проблем та перспектив входження України до ЄС.

6. Наведіть конкретні приклади, які характеризують інтеграційні процеси в Україні.

ПОНЯТТЯ ТА ТЕРМІНИ

АВТОРИТАРИЗМ (від фр. аutoritare - владний) - політичний режим, система державної влади, заснована на самовладді, диктатурі одноосібно­го правителя або правлячого угруповання, які порушують правові й мораль­ні норми суспільного життя.

АККУЛЬТУРАЦІЯ (лат. accumulare - накопичувати + cultura - обробіток) - взаємне уподібнення і пристосування різних культур народів і окремих явищ цих культур за умов домінування більш високорозвиненої культури народу.

АПАРТЕЇД - (мовою африкансю apartheid - роздільне проживання) - крайня форма расової дискримінації. Означає позбавлення певних груп населення, залежно від їх расової приналежності, політичних, соціально-економічних і громадянських прав, аж до територіальної ізоляції. Сучасне міжнародне право вважає апартеїд злочином проти людства.

АСИМІЛЯЦІЯ –в ід лат. assimilatio - злиття, уподібнення, засвоєння) - в етнографії злиття одного народу з іншим, що супроводжується втратою одним з них власної мови, культури, національної самосвідомості.

БІЛЛЬ (англ. bill - рукопис, грамота) - у Великобританії та інших англосаксонських країнах законопроект, який вносять у законодавчий орган.

ВИБОРИ - передбачена конституцією та законами форма прямого народовладдя, за якою шляхом голосування формуються представницькі органи державної влади та місцевого управління (самоврядування).

ВЛАДА - здатність, право і можливість здійснювати вирішальний вплив на долю, поведінку і діяльність людей за допомогою різного роду засобів права, авторитету, волі і примусу.

ҐЕНДЕРНА РОЛЬ - набір очікуваних зразків поведінки (норм) для чоловіків і жінок, що випливають з понять, пов’язаних з ґендером, а також поведінки у вигляді мовлення, манер і жестів.

ҐЕНДЕРНА СОЦІАЛІЗАЦІЯ -це процес засвоєння людиною соціальної ролі, визначеної для неї суспільством від народження, залежно від того, чоловіком або жінкою вона народилася.

ҐЕНДЕРНІ (СТАТЕВІ) РОЛІ - норми та правила поведінки жінок і чоловіків, що ґрунтуються на традиційних очікуваннях, пов’язаних з їх статтю. Вони відрізняються в суспільствах з різною культурою і змінюються із часом; ролі, виконання яких залежить від статі (ґендеру). Ґендерна роль - одна з соціальних ролей людини.

ГЕНДЕРНІ СТЕРЕОТИПИ -це уявлення, що соціально розділяються, про особові якості і поведінкові моделі чоловіків і жінок, а також про гендерну специфіку соціальних ролей.

ГЕНЕОЦИД ( від грец. genos - рід, плем’я і лат. caedo - вбиваю) - один із найтяжчих злочинів проти людства, винищення окремих груп населення за расовими, національними, етнічними або релігійними ознаками, а також навмисне створення умов існування, розрахованих на повне або часткове фізичне знищення цих груп, так само як і заходи щодо запобігання дітонародженню в їх середовищі (біологічний геноцид).

ГОЛОКОСТ (холокауст) (англ. holocaust від грец. holokaustos - спалений цілком) - загибель значної частини єврейського населення Європи внаслідок систематичного переслідування і знищення його нацистами та їхніми посібниками у Німеччині і на захоплених нею територіях протягом 1933-1945pp.

ГРОМАДСЬКО-ПОЛІТИЧНІ ОРГАНІЗАЦІЇ - недержавні добровільні об'єднання людей, що мають чітку організаційну структуру, певну програму дій (у якій наявні політичні цілі) і відповідний характер її реалізації.

ГРОМАДСЬКА ДУМКА - специфічний вияв масової свідомості, що виражається в оцінках (вербальних і невербальних) і характеризує ставлення людей до суспільно значущих подій і фактів, актуальних проблем суспільного життя.

ГРОМАДЯНИН - це особа, яка належить до постійного населення певної держави, має нормативно закріплений статус, користується захистом держави як у межах її території, так і поза нею.

ГРОМАДЯНСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО - це сфера самовияву вільних громадян і добровільно сформованих асоціацій і організацій, обмежених відповідними законами від прямого втручання і довільної регламентації з боку державної влади;

це суспільство, у якому відповідальність влади і народу щодо виконання взаємних зобов'язань підтримувати закон і порядок, дотримувати в разі згоди сторін права держави, громадян та їх об'єднань;

уся сукупність міжособистісних, сімейних, громадських, культурних, релігійних відносин, які розвиваються поза рамками і без втручання держави, а також розгалужена система незалежних від держави суспільних інститутів, що реалізують повсякденні індивідуальні та колективні потреби.

ДЕКЛАРАЦІЯ - офіційний державний документ, що містить основоположні принципи зовнішньої або внутрішньої політики держави, основи діяльності міжнародних організацій.

ДЕМОКРАТІЯ (від грец. demos - народ та kratos - влада) – форма політичного режиму і система державної влади, заснована на визнанні народу, як головного джерела влади; політичний режим, заснований на визнанні верховенства законів і народовладдя.

ДЕРЖАВА - основний інститут політичної системи суспільства, який здійснює управління суспільством, охорону і захист національних інтере­сів; певний спосіб організації суспільства, основний елемент політичної системи, організація публічної політичної влади, яка поширюється на суспільство в цілому, виступає його офіційним представником, а в разі необхідності застосовує заходи примусу;

основний інститут політичної системи суспільства, що здійснює організацію, управління та контроль за спільною діяльністю і відносинами між соціальними групами, асоціаціями та окремими індивідами; центральний інститут влади в суспільстві й концентроване здійснення цією владою політики.

ДЕРЖАВНА ВЛАДА - та, яка здійснюється за допомогою спеціального управлінського апарату на визначеній території, на яку поширюється дер­жавний суверенітет, і має можливість використовувати засоби організова­ного й законодавчо встановленого примусу та насильства.

ДИСКРИМІНАЦІЯ (від лат. discriminatio - розрізнення) - обмеження (фактично чи юридично) прав будь-якої групи громадян за національною, расовою, статевою, релігійною ознаками. У галузі міжнародних відносин — надання громадянам і організаціям будь-якої держави менших прав і привілеїв, ніж громадянам і організаціям інших держав.

ЕТНІЧНА МІКСАЦІЯ - змішування різних етнічних груп і поява нового етносу (Латинська Америка).

ЕТНОС - стійка сукупність людей, що історично склалася на певній території, яка має загальні, відносно стабільні особливості мови, культури і психіки, а також усвідомлює свою єдність і відмінність від інших подібних утворень.

ЖИТТЄВА ПОЗИЦІЯ – ставлення людини до оточуючого світу, система поведінки, яка визначається розумним сприйняттям його необхідності доцільності, усвідомленням дій та глибоким переконанням.

ЗАБОБОН - негативне ставлення до людини чи будь-якої групи людей, про яких ви насправді нічого не знаєте. Це також негативне ставлення на підставі не особистого знайомства з людиною, а думки (стереотипу) з приводу групи, до якої він належить.

ЗАСОБИ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ - це інститути та форми публічного відкритого поширення інформації для широкого кола користувачів, що здійснюється за допомогою технічних засобів.

ІДЕОЛОГІЯ - це система поглядів стосовно основних принципів організації

суспільства, його цінностей та місця в ній людини.

ІНДИВІД -окремий організм, який існує самостійно; окрема людина, особа;

поняття, яке вказує на приналежність даної конкретної людської

істоти до людського роду.

ІНТЕГРАЦІЯ (від лат. integrum - ціле, integratio - відновлення) - поєднання, взаємопроникнення. Це процес об’єднання будь-яких елементів (частин) в одне ціле. Процес взаємозближення й утворення зв’язків.

ІРРДЕНТИЗМ (від італ. irredento - незвільнені) –

1. Ідея возз’єднання з основним ядром нації (ірландці в Ольстері),

2. Політичний і суспільний рух в Італії наприкінці XIX - на початку XXст. за приєднання до Італії прикордонних земель Австро-Угорщини з італійським населенням - Трієста, Трентіно та ін.

КАНАЛИ СОЦІАЛЬНОЇ МОБІЛЬНОСТІ (соціальні ліфти) -шляхи, якими відбувається переміщення людей з одних соціальних груп до інших.

КОМУНІКАТИВНІСТЬ (лат. communicatio - зв'язок, повідомлення) сукупність істотних, відносно стійких властивостей особистості, що сприяють успішному прийому, розумінню, засвоєнню, використанню й передаванню інформації.

КОНВЕНЦІЯ ( лат. conventio - договір, угода) - різновид міжнародного договору, у якому прописані норми, що є юридично зобов'язувальним для сторін, які підписали цю конвенцію.

КОНФЛІКТ - це зіткнення окремих людей чи соціальних груп, що виражають різні, часом протилежні цілі, інтереси і погляди.

---

Дата добавления: 2015-09-01