Поняття субкультури 1 страница

Молодіжна субкультура

Школа. Однолітки

План

1. Поняття культури. Види і функції культури.

2. Субкультура.

3. Школа. Однолітки.

Спільнота розвиватиметься лише тоді, коли її члени контролюватимуть спілкування між собою.

Франц Фенол

1. Поняття культури. Види і функції культури.

Культура (від лат. cultura - обробіток, виховання, освіта, розвиток, шанування) - історично визначений рівень розвитку суспільства, творчих сил і здібностей людини, виражений у типах і формах організації життя і діяльності людей, в їхніх взаєминах, а також у створюваних ними матеріальних і духовних цінностях.

Культура - це багаторівнева система. Виділяють світову й національну культури, до того ж, кожна з цих культур поділяється на матеріальну і духовну.

Таким чином, культура поділяється на певні види, які всі між собою тісно пов’язані.

Основні функції культури:

· Пізнавальна: осягнення світу шляхом узагальнення емпіричного набутого знання і наукового пізнання.

· Прогностична: формування уявлень про майбутнє.

· Інтегративна: об'єднання людей навколо певних ідей, поглядів, ідеалів тощо.

· Комунікативна: розвиток і вдосконалення особистості через спілкування.

· Ціннісно-орієнтаційна: забезпечує ціннісну орієнтацію людей у соціумі

· Освітньо-виховна: засвоєння індивідом системи знань, норм, цінностей, призвичаєння до певних соціальних ролей, нормативної поведінки.

· Соціальної пам'яті: забезпечує зв'язок між минулим, сучасним і майбутнім, безперервність людської історії.

Головне завдання культури - всебічний розвиток людини, регулювання її поведінки і вчинків на основі формування цінностей і моральних норм.

Вступаючи у доросле життя, молодій людині треба засвоїти те, що було створено попередніми поколіннями, дізнатися і сприйняти усталені норми суспільного життя. Проте цей процес не є простим. Не всі цінності, до яких прихильно ставиться старше покоління, сприймає молодь.

Оскільки людина є основною складовою одиницею суспільства, а суспільство складається з безлічі соціальних груп, то можна говорити про культуру окремих соціальних груп.

Підлітки - найбільш численна соціальна група. У світі їх налічується близько 1 млрд. І всі вони є споживачами матеріальних і духовних цінностей, створених старшими поколіннями.

Спільнота підлітків не є монолітною структурою, що включає всіх молодих людей. Відомі безліч підліткових спільнот, що розрізняються за віком, статтю, матеріальною забезпеченістю, національним складом.

Спільноти підлітків

Формальні Неформальні

Деякі фахівці вважають, що у підлітків існує власна культура.

Підлітки створюють культуру зі своєю власною мовою, модою, захопленнями і, що найважливіше, зі своєю системою цінностей, відмінними від цінностей дорослих. Підтримувана підлітками, вона часом викликає занепокоєння дорослих.

2. Субкультура.

Субкультура - це певний стиль, спосіб життя і мислення окремих соціальних груп всередині суспільства.

Почасти це пов’язано з притаманною віком критичністю, уявленням, що «історія починається з нас». Позначається і те, що молодь за своєю природою націлена на перетворення, створення нового.

Чинники, що впливають на формування субкультури:

1. Соціальний клас,

2. Етнічне походження,

3. Релігія,

4. Місце проживання.

Основні ознаки молодіжної субкультури
↓	↓	↓	↓
Виклик цінностям дорослих та експерименти з власним способом життя	Входження до різних груп однолітків	Своєрідні смаки, особливо в одязі, музиці	Це, швидше, культура дозвілля, ніж роботи

Основні види молодіжної субкультури.

Байкери

Репери

Готи

Скінхеди

Панки

Растамани

Фріки

Граффітери

Рольовики

Характеристика різних груп молодіжної субкультури

Вид	Характеристика	Проблеми
Репери та хіп-хопери	Людина-репер не лише займається спортом (що вже є плюс), вона виявляє себе творчо. А прояв таланту завжди сприяє зростанню особистості. Це величезний плюс.	Серед представників угруповання «Ганста» культивується агресивний стиль поведінки. Вони прагнуть володіти вогнепальною зброєю, оскільки вважають, що світ жорстокий і лише вони самі здатні себе захистити. Вони не визнають нікого і ніщо, вищих за себе.
Готи	Зазвичай ці молоді люди шукають натхнення, а значить, вони творчі особи. Захоплення даною субкультурою - це спосіб накопичити енергію. А їхній вигляд заперечує порожнечу нічного гламуру.	Занепокоєння викликають сатаністи. Їхня ідеологія - це епатаж і бунт проти церковно-традиціоналістської системи. Представники цього спрямування здатні осквернити церковні предмети, вдатися до кривавих жертвопринесень та інших дій, які супроводжують культ поклоніння сатані.
Скінхеди	Головне гасло скінхедів - «Тільки сильні можуть жити». Отже, потрібно бути сильним, і не тільки тілом, але й духом	Мінусів набагато більше. Свою ідею вони сприймають надто буквально. Скінхеди здатні до безглуздої агресії щодо інших людей. Вони здатні убити «чужого».
Панки	Плюси виділити неможливо.	Там, де з'являються панки, - бійки, пограбування, насильство з метою наруги над особистістю.
Растамани (від імені Рас (принц) Тафари)	Досить спокійна культура і нешкідлива для суспільства. Як кажуть: «Чим би дитина не тішилася...»	По суті, їх заняття - це неробство, така людина навряд чи здатна чогось досягти у соціальному житті.
Фріки	Не виявляють негативного ставлення ні до чого.	Власне їх свобода є їхнім головним мінусом: вона дає їм усе, але безпосередньо на них неможливо вплинути ззовні. Тобто, поки що це нешкідливо і весело, але хто знає, у що це трансформується згодом...
Граффітери	Походить від італ. «графіті», що спочатку означало «надряпаний»
Рольовики	Лише інтелектуально розвинені люди стають рольовиками. Вони освічені, начитані, інтелігентні і миролюбні	Є небезпека «загратися» за тим або іншим сценарієм і вже не вийти з ролі. За таких обставин людина просто «випадає» із суспільства.

Усі зазначені види молодіжної субкультури - це неформальні об'єднання молоді, яким притаманні певні ознаки.

Ознаки неформальних об'єднань молоді

1. Неформальні колективи не мають офіційного статусу.

2. Слабко виражена внутрішня структура.

3. Більшість об'єднань має слабко виражені інтереси.

4. Слабкі внутрішні зв'язки.

5. Дуже складно визначити лідера.

6. Програма діяльності відсутня.

7. Діють з ініціативи невеликої групи зі сторони.

8. Становлять альтернативу державним структурам.

9. Дуже важко піддаються класифікації.

Причини відходу молоді в андергаунд

• Виклик суспільству, протест;

• Виклик сім'ї, непорозуміння в сім'ї;

• Небажання бути як усі;

• Бажання затвердитися в новому середовищі;

• Привернути до себе увагу;

• Нерозвинена сфера організації дозвілля для молоді в країні;

• Копіювання західних структур, течій, культури;

• Релігійні ідейні переконання;

• Данина моді;

• Відсутність мети в житті;

• Вплив кримінальних структур, хуліганство;

• Вікові захоплення.

Підсумок.

· Сьогодні глобалізаційні процеси активно проникають у повсякденне суспільного життя. Сучасна молодь соціалізується в рамках глобального знання, глобальних іміджів. Цей процес породжує новий тип соціальної диференціації та суспільної культури.

· Частиною загальної суспільної культури є молодіжна культура, яка формується з двох складових: власне створеної молоддю, що позиціонує своє бачення, очікування, наміри, та культури попереднього покоління з принципами та традиціями, які вже склалися.

· Молодь завжди перебуває у пошуку нової ідентичності, створенні нового стилю.

· Сучасна молодь - це перше покоління, яке від початку сприйняло культуру як культуру мас-медіа. «Перша кібергенерація» - так назвав розвиток сучасних молодіжних рухів Дуглас Кельнер.

· Поняття «молодіжна культура» є багатозначним і неоднозначним. Так, залежно від ідеологічної спрямованості, говорять про «молодіжну культуру», «молодіжну субкультуру» і навіть про «контркультуру».

· Сьогодні молодіжна культура розвивається під впливом ЗМІ та комп'ютерних технологій.

· Для молодіжних субкультур Заходу джерелами «нового стилю» стали культури Азії, Африки та американських індіанців.

· Джерелом конструювання «культурних мітів» вітчизняних молодіжних субкультур став насамперед Захід.

· Після розпаду Радянського Союзу здалося, що нарешті здійснилася мрія дисидентів, хіппі, неформалів... Настала цілковита свобода і безкарність, що переросла в безлад.

· Головним посередником у спілкуванні стали засоби масової інформації, які дуже негативно впливають на свідомість сучасної молоді.

Тому сьогодні однією з головних задач є активний вплив на молодіжну свідомість, щоб шляхом спільної координації дій започаткувати нову хвилю відродження національної культури України.

3. Школа. Однолітки.

Школа - навчальний заклад, зазвичай початкової або середньої освіти, але також іноді й вищої (наприклад Вища школа бізнесу) або спеціальної.

Провідна функція школи виявляється в тому, що вона своєю дією задає головний напрямок і зміст соціальних впливів, їхню орієнтацію, їх прочитання у контексті цілеспрямованої педагогічної дії. Завдяки цьому з множини пасивних та активних чинників соціалізації, тобто з соціально-педагогічного середовища, утворюється і діє своєрідний соціальний педагогічний ансамбль. У взаємодії провідних чинників (культури та субкультур) утворюються спеціалізовані форми соціалізації молоді, тісно пов’язані з процесами відтворення соціальних страт: сільського та міського населення, селянства, робітників тощо.

Історичною закономірністю є зростання педагогічної складової у діяльності всіх суспільних інституцій і суспільства як такого. Ця закономірність виражається поняттям «педагогізація суспільства» і відображає глибинну потребу і тенденцію у дедалі повнішому свідомому оволодінні людьми (суспільством) умовами власного життя і розвитку, а отже і процесом індивідуального розвитку та соціалізації молоді як однією з цих умов. Ця обставина є похідною від загального вектора і рушія культурно-історичного розвитку – до осмисленості та свободи.

Освіта як особлива соціальна інституція залежна у своїй організації від особливостей структури та функціонування інших суспільних підсистем – економічної, політичної, соціальної і, в свою чергу, справляє визначальні організаційні та функціональні впливи на інші суспільні підсистеми. Загальний напрямок розвитку цих системних взаємозв’язків полягає в їх збагаченні та посиленні і водночас – у зростанні внутрішньої незалежності, автономізації інституцій, які цю систему утворюють. Саме це й зумовлює посилення наголосу на значенні проблем соціалізації як особливої форми і змісту взаємозв’язків системи освіти в сучасному суспільстві.

У структурі процесу шкільної соціалізації можна вирізнити такі три головні її етапи: початкову, базову та після базову. Вони є співвідносними з віковими та освітніми рівнями, хоча й не завжди і не в усіх відношеннях збігаються з ними. Враховуючи неперервність процесу соціалізації та зумовленість його успішності у школі стартовими перед шкільними диспозиціями учнів, важливо брати до уваги і освітньо-виховний потенціал шкільних закладів, а також проблеми педагогічного супроводу випускників шкіл упродовж певного часу, коли розпочинається здійснення самостійних кроків у суспільстві.

Етапи шкільної соціалізації є хронологічно послідовними складовими цілісного і багатовимірного педагогічного процесу. Його метою є забезпечення базових особистісних підвалин життєвої готовності, соціальної компетентності та адекватності молодої людини. Ця мета утворює спільний наскрізний зміст етапів шкільної соціалізації і є внутрішньою підставою їх послідовного смислового взаємозв’язку та наступності.

Фрагментація цілісної структури шкільного соціалізаційного процесу на осібні часові відтінки відбувається внаслідок наявності вікових особливостей психофізичного розвитку та соціального дорослішання учнів. Завдяки цьому, етапи шкільної соціалізації тісно корелюють із загальними етапами навчально-виховного процесу. Межі між етапами не мають жорсткого та однозначного характеру, є статистично ймовірними і в реальності значною мірою залежать від індивідуальних особливостей та соціальних умов життя кожної дитини.

Кінцевою метою шкільної соціалізації учнів на кожному з її напрямків є формування готовності молодої людини бути учасником відповідної сфери суспільного життя.

Цілісна система таких показників утворює адекватну сучасності модель соціального суб’єкта. Інтегрована множина цих моделей є функціональним ідеалом сучасної соціально зрілої особистості, який виконує функції педагогічної мети у процесі шкільної соціалізації. Конкретизація змісту педагогічних зусиль щодо реалізації завдань того чи того етапу шкільної соціалізації на кожному з конкретних напрямків цього процесу та їхніх складових відокремлює множину взаємопов’язаних між собою педагогічних завдань і заходів шкільної соціалізації.

Множина педагогічних завдань шкільної соціалізації може розглядатися як простір педагогічної дії та реалізації цього процесу і його педагогічний зміст. Цілісне їх відображення можливо здійснити у формі педагогічної програми і відповідних їй педагогічних планів шкільної соціалізації. Соціалізація як навчання соціальним ролям - одна з найважливіших ідей про нерозривний зв’язок процесів виховання, навчання і соціалізації, підсумком яких є «засвоєння реквізиту орієнтації для задовільного функціонування в ролі».

Питання до теми «Соціалізація особистості».

1. Дайте визначення поняття «культура». Які види культури Вам відомі?

2. Назвіть та охарактеризуйте функції культури.

3. Що таке субкультура?

4. Які чинники впливають на формування субкультури?

5. Назвіть основні ознаки молодіжної субкультури.

6. Які причини відходу молоді в андеґраунд Ви можете назвати?

7. У чому полягає роль школи в соціалізації особистості?

ТЕМА 3. СТЕРЕОТИПИ ТА УПЕРЕДЖЕННЯ

Стереотипи та їх роль у житті людини і суспільства

Толерантність. Ксенофобія. Расизм. Ґендерні стереотипи

«Не все однакове придатне для всіх».

Римський поет Проперцій

План

1. Стереотипи

2. Забобони

3. Толерантність

4. Ксенофобія і расизм

5. Гендерні стереотипи

6. Гендерні ролі та їх різномаїття.

1. Стереотипи.

Стереотипи – це неправомочні узагальнення, які ми робимо щодо

тих, кого ми мало знаємо.

Людський мозок влаштований таким чином, що він постійно класифікує все, що йому трапляється в реальному житті. Коли у нас не вистачає інформації про якийсь предмет, ми відносимо його до певної категорії і приписуємо йому певні якості. Так ми вирішуємо, що «всі росіяни багато п’ють», а «всі підлітки вживають наркотики».

2.Забобони.

Забобон - негативне ставлення до людини чи будь-якої групи людей, про яких ви насправді нічого не знаєте. Це також негативне ставлення на підставі не особистого знайомства з людиною, а думки (стереотипу) з приводу групи, до якої він належить.

Забобони зазвичай з’являється у нас тому, що вже прийнятий у тому суспільстві або групі, де ми перебуваємо. Існують різні види забобонів. Вони можуть бути пов’язані зі статтю, віком, національною приналежністю, прихильністю до певної релігії, походженням, рівнем доходу, сексуальною орієнтацією або інвалідністю людини.

3. Толерантність.

Сучасна культурна людина - це не лише освічена людина. Цього замало. Це людина, що володіє почуттям самоповаги і поваги до оточуючих. Толерантність вважається ознакою високого духовного та інтелектуального розвитку індивідуума, групи людей, усього суспільства загалом.

Толерантність означає повагу, прийняття і правильне розуміння багатого розмаїття культур нашого світу, наших форм самовираження і способів прояву людської індивідуальності... це гармонія в різноманітті, це чеснота, яка робить можливим досягнення миру і сприяє заміні культури війни культурою миру...

Декларація толерантності

ЮНЕСКО. 1995р.

Генеральною конференцією ЮНЕСКО 1995р. була прийнята Декларація толерантності. Відповідно до Декларації принципів толерантності, ми розуміємо, що «толерантність означає повагу, прийняття і правильне розуміння багатого розмаїття культур нашого світу, наших форм самовираження і способів прояву людської індивідуальності... це гармонія в різноманітті, це чеснота, яка робить можливим досягнення миру і сприяє заміні культури війни культурою миру... У своєму житті ми спілкуємося з представниками різних національностей, культур, світів, соціальних верств... тому треба вміти поважати культурні цінності як свого народу, так і представників іншої культури, релігії, навчитися знаходити точки дотику».

До того ж толерантність як якість особистості допомагає людині адаптуватися в іншому середовищі, до несподівано нових для нього умов життя. Люди, що не володіють цією якістю, виявляють категоричність, нездатні до змін, яких вимагає від нас життя.

Значення слова «толерантність» у різних народів пояснюється по-різному.

· Іспанською це поняття означає здатність визнавати відмінні від власних ідеї або думки;

· французькою - ставлення, за якого допускається, що інші можуть думати чи діяти інакше, ніж ти сам;

· англійською - готовність бути терпимим, поблажливим;

· китайською - дозволяти, сприймати, бути великодушним щодо інших;

· арабською - прощення, поблажливість, м’якість, милосердя, співчуття, терпіння, прихильність до інших;

· російською - здатність терпіти щось і когось (бути витриманим, витривалим, стійким, вміти миритися з існуванням будь-чого і будь-кого).

«Ознаки толерантної та інтолерантаної особистості»

Толерантна особистість	Інтолерантна особистість
Повага до думки інших	Нерозуміння
Доброзичливість	Ігнорування
Бажання будь-що робити разом	Егоїзм
Розуміння і сприйняття	Нетерпимість
Чуйність	Висловлювання зневаги
Допитливість	Дратівливість
Поблажливість	Байдужість
Довіра	Цинізм
Гуманізм	Невмотивована агресія

Загальний висновок.

Не буває абсолютно толерантних та абсолютно інтолерантних людей. У сучасному світі складно знайти приклади толерантного суспільства. У людства не виробився імунітет проти інтолерантності. Людина робить у житті різні вчинки. Важливо, чи є в нас прагнення до толерантних відносин, бажання повноцінно реалізувати свої здібності, спираючись на стійкі життєві позиції, цінності та ідеали.

Чому так актуальна толерантність в наш час? Тому що ми часто чуємо такі слова як «біженець», «жертва насильства», «екстремізм», «конфлікт», «агресія», «тероризм», тому що в підлітковому та молодіжному середовищі спостерігається катастрофічне поширення всіляких форм антигромадської поведінки; тому що зростає кількість антигромадських молодіжних організацій радикального спрямування.

4. Ксенофобія і расизм.

Ксенофобія (від грецьких слів (ксенос) - «чужинець», «незнайомець», та (фобос) - «страх») - неоднозначний термін на позначення певного стану людини, що виявляється у нав'язливому страху щодо чужинців чи просто чогось незнайомого або страх перед чужоземцями та ненависть до них.

Уперше термін «ксенофобія» зустрічається у словнику Вебстера, виданого 1841р. у США. Такі визначення засвідчують, що головним об’єктом ксенофобії завжди були незнайомці або чужинці (xenos - сторонні, іноземці).

Причини тут прості: історично так склалося, що поява чужинців, зазвичай, не віщувала нічого доброго. У гіршому випадку вони претендували на поля і пасовища, на майно і дружин. У кращому випадку - втручалися в життя суспільства, приносячи із собою зміни. Отже, чужинці являли реальну загрозу сформованому способу життя.

Розрізняють дві основні форми ксенофобії. Перша спрямована на групу всередині суспільства, що вважається чужою і шкідливою для суспільства, наприклад, нові іммігранти, біженці, трудові мігранти, євреї, цигани, гомосексуалісти. Об’єктом другої форми ксенофобії є переважно культурні елементи, що вважаються чужими. Усі культури піддаються чужоземному впливу, але культурна ксенофобія є часто вузько спрямованою на певні прояви такого впливу (наприклад, поширення нетрадиційної для даної країни релігії).

Расизм у загальному випадку розглядають як форму ксенофобії. Ксенофобія передбачає віру в те, що об’єкт ворожості є чужим.

З точки зору біосоціології, ксенофобія є суспільною проекцією інстинкту самозбереження певної національно-економічної формації.

Незначні прояви ксенофобії є цілком природними і нешкідливими для суспільства загалом, але таке твердження багато хто піддає сумніву.

Расизм - світогляд, а також політичні теорії і практики, що ґрунтуються на расовій дискримінації, на уявленні про поділ людей на біологічно різні групи, тобто на раси на основі особливостей зовнішнього вигляду, як-от: колір шкіри, структура та колір волосся, риси обличчя, будова тіла тощо і різному ставленні до людей та їх спільностей залежно від їх приналежності до цих груп (рас).

Згідно з расистськими теоріями, люди різних рас розрізняються за соціально-біологічною поведінкою. Тобто до зовнішніх ознак «прив’язують» важливі психологічні, розумові та фізичні особливості або роблять антинаукові, безпідставні узагальнення на зразок: «усі негри ліниві», «усі євреї жадібні» тощо. Ця різниця, як стверджують послідовники расистських теорій, зумовлена механізмами спадковості і не зникає повністю у результаті виховання, соціалізації та інших культурних процесів.

Расова дискримінація означає будь-яке розрізнення, виняток, обмеження чи перевагу, засновані на ознаках раси, кольору шкіри, родового, національного чи етнічного походження, метою або наслідком яких є знищення або применшення визнання, використання чи здійснення на рівних засадах прав людини та основних свобод у політичній, економічній, соціальній, культурній чи будь-яких інших галузях суспільного життя.

Поняття «расової дискримінації» не застосовується до відмінностей, винятків, обмежень чи переваг, що їх держави-учасниці Міжнародної конвенції про ліквідацію всіх форм расової дискримінації проводять чи роблять між громадянами і негромадянами.

5. Гендерні стереотипи.

Гендерні стереотипи -це уявлення, що соціально розділяються, про особові якості і поведінкові моделі чоловіків і жінок, а також про гендерну специфіку соціальних ролей.

6. Гєндерні ролі та їх різноманіття.

Треба розпочати з розгляду поняття соціальна роль.

Соціальна роль - це набір норм, що визначають, як мають поводитися люди у даній соціальній ситуації.

Гендерні (статеві) ролі - ролі, виконання яких залежить від статі (ґендеру). Ґендерна роль - одна з соціальних ролей людини.

Ґендерна роль - набір очікуваних зразків поведінки (норм) для чоловіків і жінок, що випливають з понять, пов’язаних з ґендером, а також поведінки у вигляді мовлення, манер і жестів.

Гендерні ролі

Чоловічі ролі	Жіночі ролі
Чоловік	Дружина
Батько	Мати
Син	Дочка
Керівник	Домогосподарка
Шанувальник (коханець)	Коханка (утриманка)
Брат	Сестра
Друг	Подруга

Визначеність поведінки, пов’язаної з ґендерними ролями, особливо очевидна в поділі праці на чоловічу і жіночу.

Гендерна роль - диференціація діяльності, статусів, прав та обов’язків індивідів у залежності від їх статевої приналежності.

Гендерні ролі - вид соціальних ролей, вони висловлюють певні очікування, проявляються в поведінці. На рівні культури вони існують у контексті певної системи статевої символіки і стереотипів маскулінності і фемінності.

Ґендерні ролі завжди пов’язані з певною нормативною системою, яку особистість засвоює і переломлює у своїй свідомості та поведінці.

Маскулінність і фемінність - дві основні категорії гендерних досліджень, які узагальнюють нормативні уявлення та установки, якими мають бути і чим повинні займатися чоловіки та жінки у даному суспільстві й у дану епоху, а також виражають гендерну ідентичність людини.

Вони є соціальними, а не біологічними категоріями, котрі відображають те, якими мають бути особистісні характеристики, зовнішність, поведінка, одяг, захоплення, інтереси, професійні заняття, освітні спеціальності, сексуальні та міжособистісні стосунки чоловіків і жінок.

Усі описані в літературі ґендерні ролі можна умовно розділити на:

1. Зальнопрофесійні або професійні, розпорядчі, які сфери діяльності більш прийнятні для чоловіків, а які - для жінок (водій, міліціонер, вихователь, учитель, шахтар, продавець, лікар і т. д.);

2. Сімейні, які, у свою чергу, діляться на подружні і батьківські; вони визначають норми відносин, поведінку партнерів, батьків і дітей (чоловік, дружина, мати, батько, брат, сестра, дядько, тітка, бабуся, дідусь);

3. Сексуальні, які диференціюють сексуальну поведінку чоловіків і жінок, визначають відносини між ними в сексуальній сфері (коханка, коханець, альфонс, утриманка і т. ін.).

Підсумок

Основна шкода від суспільних стереотипів полягає в тому, що вони зводять штучні кордони мислення людини і, відповідно, обмежують можливості для її діяльності виключно бажаними для суспільства варіантами. Будь-яке відкриття чи винахід, взагалі будь-яка принципово нова думка, - це подолання будь-якого стереотипу; ніяка творчість у межах стереотипів неможлива.

Дата добавления: 2015-09-01