|
Читайте также: |
Для подолання в собі суспільних стереотипів можна практикувати таке: все робити не так, як це зазвичай роблять інші. Тобто, пропонуємо використовувати предмети не за їх прямим призначенням, ходити і їздити незвичними маршрутами, виявляти емоції не властивим тобі чином. І ще: виключити зі своєї мови слова «привіт», «дякую», «будь ласка» та їх синоніми.
Питання до теми «Стереотипи та упередження»
1. Дайте визначення понять «стереотипи» та «забобони». У чому Ви вбачаєте різницю між ними?
2. Що таке толерантність? Назвіть ознаки толерантної людини.
3. Що таке ксенофобія? Чи траплялося Вам бути свідком або об’єктом проявів ксенофобії?
4. Що таке расизм? Чи є, на Вашу думку, прояви расизму в нашій країні? Як Ви до цього ставитеся? Які причин призводять до проявів расизму та ксенофобії в нашій країні, в Європі?
5. Що таке гендерні ролі, гендерні стереотипи? Як Ви ставитеся до гендерних стереотипів? Поясніть свою точку зору.
6. Дайте визначення понять «маскулінність» та «фемінність».
7. Які, з Вашої точки зору, заходи треба проводити в країні для попередження проявів ксенофобії та расизму?
ТЕМА 4. КОНФЛІКТИ
Поняття «конфлікт». Типи конфліктів
Зародження конфліктів та шляхи їх подолання
План
1. Поняття «конфлікт».
2. Типи і види конфліктів.
3. Причини виникнення конфлікту та його фази.
4. Шляхи подолання конфлікту
1. Поняття «конфлікт».
Конфлікти - це норма життя. Якщо у вашому житті немає конфліктів, перевірте, чи є у вас пульс.
Ч. Ліксон
Ми живемо у світі, де часто сонячне світло порозуміння заслоняють хмари образ, дме холодний вітер підозр, спалахують блискавки конфліктів.... Як утримати прекрасну погоду в нашій душі, жити в мирі і радості? Як не «змокнути» під дощем нерозуміння і як допомогти в цьому іншим?
Однією з найбільш актуальних проблем сучасного суспільства є проблема конструктивної співпраці та взаємодії. У зв’язку з цим проблема соціальних конфліктів стала предметом вивчення багатьох наук, таких як філософія, соціологія, політологія, педагогіка, психологія і т. д. У 80-ті роки XX ст. у багатьох країнах світу з’явилися конфліктологічні центри, а 1986р. в Австралії за ініціативою ООН було створено міжнародний центр розв’язання конфліктів. Останнім часом наука конфліктологія набуває дедалі більше практичного значення. Можливо, невдовзі цей предмет вивчатиметься в школі.
Конфлікт - це зіткнення окремих людей чи соціальних груп, що виражають різні, часом протилежні цілі, інтереси і погляди.
У конфліктології вироблена певна модель конфлікту.
| Конфлікт | |
| ↓ | ↓ |
| Конфліктна ситуація | Інцидент |
| ↓ | ↓ |
| Наслідки конфлікту (вихід з конфлікту) |
2. Типи і види конфліктів.
Типи конфліктів:
- істинний конфлікт - реальне зіткнення між сторонами;
- конструктивний конфлікт - конфлікт, що виник на ґрунті реально існуючих між суб'єктами протиріч;
- випадковий конфлікт - конфлікт, що виник через непорозуміння чи випадковий збіг обставин;
- зміщений конфлікт - конфлікт, що виник на помилковій підставі, коли справжня причина прихована;
- неправильно приписаний конфлікт - конфлікт, у якому справжній винуватець знаходиться в тіні, а у конфлікті задіяні учасники, які не мають до нього відношення, чи він виник завдяки випадковому збігу обставин;
- помилковий конфлікт - суб'єкти сприймають ситуацію як конфліктну, хоча реальних причин для конфронтації немає;
- потенційний конфлікт - існують реальні підстави для виникнення конфлікту, але поки що одна чи обидві сторони через ті або інші причини (наприклад, коли бракує інформації) ще не усвідомили ситуацію як конфліктну.
Види конфліктів:
1. Конфлікти, пов’язані з різними цілями;
2. Конфлікти, пов’язані з різним рівнем культури;
3. Конфлікти, пов’язані з різними смаками;
4. Конфлікти, пов’язані з різними цінностями;
5. Конфлікти, пов’язані з діловими розбіжностями;
6. Конфлікти, пов’язані з різними поглядами на ситуацію.
3. Причини виникнення конфлікту та його фази.
Причини виникнення конфлікту - це явища, події, факти, ситуації, які передують конфлікту і при визначених умовах діяльності суб'єктів соціальної взаємодії, спричинюють його.
Серед основних причин конфлікту:
• обмеженість ресурсів, які треба ділити;
• взаємозалежність завдань;
• розбіжності в меті;
• розбіжності в уявленнях і цінностях;
• розбіжності у манері поведінки і життєвому досвіді;
• незадовільні комунікації.
Основні фази конфлікту:
1. Початкова фаза;
2. Фаза підйому;
3. Пік конфлікту;
4. Спад конфлікту.
Фази конфлікту можуть циклічно повторюватися, наприклад, після фази спаду в першому циклі може початися фаза підйому другого циклу з проходженням фаз піку і спаду. При цьому можливості вирішення конфлікту в наступному циклі звужуються.
4. Шляхи подолання конфлікту.
По-перше, за будь-яким конфліктом відверто чи приховано знаходяться інтереси людей, ось чому завжди слід вияснити, чи є у вас щось спільного в інтересах, незважаючи на наявність конфліктної ситуації. Необхідно, проаналізувавши, зрозуміти, які існують розбіжності в особистих інтересах сторін стосовно до загального інтересу. Розібратися в суті інтересів вашого партнера і пояснити йому ваші бажання. Нарешті, обговорити, які можуть бути взаємні спільні кроки, аби можна було подолати конфлікт.
По-друге, прагнути такої згоди, яка б могла максимально задовольняти інтереси кожної із сторін, при цьому вести розмови чи переговори без образ, тим більше, без ультимативних вимог.
По-третє, користуватися максимально об’єктивними і справедливими критеріями, показати, що ви не бажаєте ущемити чи заперечити бажання вашого партнера, але, водночас, переконати його, що існує межа поступок, за яку ви не можете відступити, не втративши власної гідності.
Три шляхи вирішення конфлікту:
1. Конструктивний (гумор, поступки, компроміс, співробітництво, усвідомлення позиції сторін).
2. Деструктивний (погроза, насильство, брутальність, приниження, перехід на особистості, розрив відносин).
3. Ігнорування (відхід від розв'язання проблеми).
Розв’язуючи конфлікт, люди беруть на озброєння певну стратегію.
Девізи, під якими різні люди намагаються вирішувати конфліктні ситуації:
• «Ніхто не виграє у конфлікті, тому я уникатиму його». (Уникнення)
• «Щоб я переміг, ти повинен програти». (Конкуренція)
• «Щоб ти виграв, я повинен програти». (Пристосування)
• «Щоб кожен з нас щось виграв, кожен з нас має щось програти».
(Компроміс)
• «Щоб виграв я, ти повинен теж виграти». (Співробітництво)
Звісно, що кожен вибирає свій шлях виходу з конфлікту, але всі вони зводяться до трьох основних.
Три шляхи виходу з конфлікту
1. Переговори - це процес, під час якого сторони намагаються розв'язати конфлікт шляхом безпосереднього обговорення між собою. Сильна сторона переговорного процесу полягає в тому, що все залежить від самих сторін - як процес, так і результат безпосереднього обговорення.
2. Медіація. Під час медіації в процес вступає третя сторона - посередник, мета якої - допомогти опонентам домовитися. Виконуючи роль стороннього спостерігача і допомагаючи їх спілкуванню, медіатори намагаються сприяти пошуку сторонами рішення типу «виграш - виграш». І хоча медіатор бере на себе відповідальність за процес, все ж опоненти контролюють предмет дискусії та її результат.
3. Арбітраж. У випадку арбітражу третя сторона контролює не тільки процес, але й результат. Арбітри вирішують, що саме сторонам необхідно зробити для розв'язання конфлікту, і зазвичай наділені владою, здатною примусити сторони виконати відповідне рішення. У суперечках між дітьми арбітрами часто виступають батьки.
Конфлікт - це і руйнування, і творення водночас, оскільки суперечності, що лежать у його основі, мають бути осмисленими, натомість мають бути створені нові відносини. Замість того, щоб боятися і прагнути уникнути конфлікту, слід сміливо вникати у його суть, управляти його творчою силою.
Відомий психолог Дейл Карнегі сформулював шість правил, дотримання яких дозволяє подобатися людям, а від так – уникати конфліктів.
Шість правил,
дотримання яких дозволяє подобатися людям
(за Дейлом Карнегі)
1. Щиро цікавтесь іншими людьми.
2. Посміхайтеся.
3. Пам'ятайте, що ім'я людини - це найбільш солодкий і важливий для неї
звук будь-якою мовою.
4. Будьте гарним слухачем. Заохочуйте інших говорити про самих себе.
5. Говоріть про те, що цікавить вашого співрозмовника.
6. Навіюйте вашому співрозмовнику думку про його значущість і робіть
це щиро.
Підсумок.
Психологи пропонують безліч варіантів виходу зі стресу або розслаблення. Один із них - подивитися на палаючу свічку і розслабитися.
Проживаючи життя, ми знову і знову потрапляємо в конфліктогенні зони, але ми не повинні лякатися цих об'єктивних обставин. Нам необхідно вирішувати конфлікти так, щоб ніхто й не здогадувався, що вони були.
Використання конструктивних шляхів вирішення конфлікту допоможе вам зберегти друзів і не мати ворогів.
Питання до теми «Конфлікти».
1. Дайте визначення поняття «конфлікт».
2. Назвіть відомі Вам типи та види конфліктів.
3. Які основні причини виникнення конфліктів Ви можете назвати?
4. Назвіть основні види конфлікту.
5. Назвіть шляхи вирішення конфлікту. Який з цих шляхів для Вас більш прийнятний? Чому?
6. Назвіть основні шляхи виходу з конфлікту. Який з них Вам доводилося використовувати в житті?
ТЕМА 5. СОЦІУМ
(суспільство людей)
Поняття соціуму
Суспільні відносини
Основи соціальної стратифікації суспільства
Історичні типи стратифікованих суспільств
Стратифікація сучасного українського суспільства
1. Поняття соціуму.
Прагнучи пізнати суспільне життя людей, соціальна філософія стикається з багатьма труднощами, перша з яких - багатозначність терміна «суспільство».
Вмикаючи радіо або телевізор, ми постійно чуємо міркування про інтереси суспільства», «перспективи суспільства», «кризу суспільства» і т. д. При цьому нікому з нас не спадає на думку подивитись довідкову літературу, щоб з’ясувати зміст цього поняття.
Більшість людей його вважають «самоочевидним», інтуїтивно зрозумілим. Біда, проте, в тому, що саме «очевидні» поняття зазвичай важко піддаються визначенню і роз’ясненню.
Існує чимало визначень терміна, який нас цікавить. Дійсно, у сучасній лексиці товариствами можуть називати і національно-державні утворення, які існують на політичній карті світу, і добровільні об’єднання людей за професіями та інтересами («Товариство філателістів», «Товариство порятунку на водах» і т. ін.). Про товариство кажуть, коли мають на увазі соціальне оточення людини, коло його спілкування (застерігаючи від потрапляння до «поганого товариства»). Раніше суспільством («опчеством» за Далем) російські селяни називали сільську громаду, а аристократи - «бомонд», вищі соціальні верстви.
Соціум - велика, стійка соціальна спільнота, яка характеризується єдністю умов життєдіяльності людей в якихось певних відносинах.
Суспільство (соціум) можна визначити як сукупність усіх форм і способів взаємодії та об’єднання людей.
У такому широкому значенні суспільство включає в себе все, що відрізняє цю систему від природно-космічних явищ, дозволяє розглянути створену людиною реальність як особливу форму руху матерії. Суспільство як система взаємодії людей визначається певними внутрішніми суперечностями - між природою й суспільством, між різними соціальними спільнотами, між суспільством і особистістю.
Соціальна спільнота - відносно стійка сукупність людей, що вирізняються більш-менш однаковими ознаками, умовами і способом життя, масової свідомості, спільністю соціальних норм, ціннісних систем і інтересів.
Спільноти не створюють свідомо, вони складаються під впливом об’єктивного ходу суспільного розвитку, спільного характеру людської діяльності.
Соціальна група -сукупність людей, що мають загальні соціальні ознаки і виконують громадсько необхідну функцію у спільній структурі суспільного розподілу праці та діяльності.
Класифікація груп:
• За чисельністю: великі (етнічні, релігійні); малі (до 30 осіб).
• За характером взаємин:
- Первинні (сім’я, клас, студентська група); вторинні (трудовий колектив).
• За способом організації та регулювання взаємодії:
- Формальні (юридично оформлені);
- Неформальні.
Умовні групи - довільні об’єднання людей за будь-якою спільною
ознакою.
Реальні групи - такі об’єднання людей, у яких має місце єдність діяльності, умов, обставин, ознак і в яких люди усвідомлюють свою належність до цієї групи.
Ознаки:
1. Стать.
2. Дохід.
3. Національність.
4. Вік.
5. Спорідненість і шлюб.
6. Професія.
7. Місце проживання.
За типом ідентифікації:
1. Групи членства;
2. Референтні групи (індивід може не входити до такої групи, але він
звіряє свій статус і поведінку з цим еталоном);
3. Аутгрупи (групи, які індивід вважає чужими).
Квазігрупа - слабко організоване, нестійке, короткочасне об’єднання
людей випадкового складу (натовп, публіка в театрі).
Статусні групи - виникають на основі соціальної нерівності і відіграють важливу роль під час визначення соціального стану, статусу особистості.
Номінальні групи - їх виділяють для статистичного обліку населення:
1. Пасажири приміських потягів, автобусів;
2. Перебувають на обліку в міліції;
3. Бездітні, багатодітні, малодітні;
4. Які мають постійну або тимчасову прописку.
Агрегатні групи - сукупності людей, виділені на основі поведінкових ознак (аудиторія, публіка). «Агрегат» - випадкове скупчення людей.
Соціальні групи формують спільноти.
Спільнота - сукупність людей, що характеризується певними єдиними ознаками (інтерес, умови життя і діяльності, близькість поглядів, спільна віра).
Види спільнот.
1. Етнічні, територіальні, релігійні.
2. Стійкі (етнічні, територіальні).
3. Нестійкі (масові рухи, аудиторія, натовп).
4. Особливою спільнотою (самостійною одиницею) є територіальна
спільнота (ТО) - сукупність людей, що живуть на одній господарсько
освоєній території.
У кожному суспільстві існує соціальна нерівність.
Факт наявності соціальної нерівності означає, що люди мають нерівний доступ до ресурсів суспільства та його благ, розрізняються ступенем впливу і влади, мають нерівні можливості для особистісного та професійного зростання
Основні види нерівності:
· Статева
· Вікова
· Національно-етнічна
· Релігійна
· Політична
· Економічна
· Культурна
· Освітня
Передумови соціальної нерівності:
1. Нерівність здібностей і можливостей;
2. Обмеженість ресурсів суспільства.
Соціальна нерівність - система відносин у суспільстві, яку характеризує нерівномірний розподіл дефіцитних ресурсів суспільства (грошей, влади, освіти і престижу) між різними стратами або верствами, населення.
Соціальна нерівність є причиною і наслідком соціального розшарування (соціальної стратифікації).
Стратифікація ( лат. stratum - шар, пласт і facere - робити) - процес і результат диференціації суспільства на різні соціальні прошарки, що відрізняються за своїм суспільним статусом.
Страта - сукупність сімей та індивідів, що мають певний соціальний рівень за доходами, добробутом, владою або престижем.
Соціальна стратифікація.
Основні категорії соціальної стратифікації.
Соціальний прошарок - великі групи, члени яких не можуть бути пов’язані ні міжособистісними, ні формальними груповими відносинами, не можуть ідентифікувати своє групове членство і пов’язані з іншими членами таких спільнот на основі близькості інтересів, специфічних культурних зразків, мотивів і установок, способу життя і стандарту споживання.
Соціальний прошарок - соціальна спільнота, яку виділяють за однією або декількома ознаками диференціації суспільства - доходами, престижем, рівнем освіти, культури і т. ін.
Соціальний прошарок - це безліч людей, які в даному суспільстві перебувають в однаковій ситуації.
Соціальний клас - численна соціальна група людей, які володіють або не володіють засобами виробництва, що посідають певне місце в системі суспільного розподілу праці і мають специфічний спосіб отримання доходу.
Соціальна диференціація - розподіл суспільства на групи.
На сьогодні велика група людей, що перебуває на певній позиції, дістала назву страта (прошарок).
Соціальна стратифікація - сукупність розташованих у вертикальному порядку соціальних верств.
Термін «стратифікація» узятий з геології, де він означає розташування пластів Землі по вертикалі.
Соціологія уподібнила будову суспільства до будови Землі і розмістила соціальні верстви (страти) також по вертикалі. Основою тут служить драбина доходів: бідняки посідають нижчу сходинку, заможні групи населення — середню, а багаті - верхню.
Причини виникнення нерівності:
1. Відмінності у здібностях.
2. Відмінності у ставленні до праці.
3. Дискримінація на ринку праці.
4. Майнові відмінності.
5. Успіх і нещастя та ін.
Питання до теми «Соціум».
1. Дайте визначення поняття «соціум».
2. Чи є різниця між поняттями «соціальна група» та «соціальна спільнота»? Свою відповідь поясніть.
3. Прокласифікуйте соціальні групи.
4. Які види соціальних спільнот Вам відомі?
5. Що таке соціальна нерівність?
6. Що таке соціальна стратифікація? Які основні категорії соціальної стратифікації Вам відомі?
7. Чому виникає соціальна нерівність?
8. Якої точки зору Ви дотримуєтеся щодо соціальної нерівності: вона необхідна, вона неминуча?
ТЕМА 6. СОЦІАЛЬНА МОБІЛЬНІСТЬ
Поняття соціальної мобільності
Спілкування та співпраця як перспектива розвитку соціуму
План
1. Поняття соціальної мобільності.
2. Типи соціальної мобільності.
3. Канли соціальної мобільності.
4. Спілкування та співпраця як перспектива розвитку соціуму.
Вам вже відомо, що суспільство в будь якій країні та в будь-яку епоху не є чимось однорідним. У кожному суспільстві є соціальна нерівність (соціальна диференціація). Але протягом усієї своєї історії людство прагнуло позбутися нерівності.
Теорії щодо усунення соціальної диференціації.
1. Марксизм стверджує, що соціальну нерівність можна усунути за допомогою зміни економічної системи.
2. Р озшарування зла, якого не можна уникнути, з ним необхідно змиритися.
3. Нерівність - позитивне явище. Воно спонукає людей прагнути вдосконалення суспільних відносин. Соціальна однорідність - загибель суспільства.
Соціальна нерівність - форма соціальної диференціації, при якій окремі індивіди, прошарки, класи знаходяться на різних ступенях вертикальною соціальної ієрархії і володіють нерівними життєвими шансами і можливостями задоволення потреб.
Соціальна рівність - це рівність перед законом, рівність прав і можливостей.
Разом з тим рівність можливостей не передбачає рівних результатів. Документи ООН передбачають завдання створити рівні можливості для забезпечення добробуту нинішніх і майбутніх поколінь.
Соціальна мобільність
Таланти народжуються в усіх соціальних верствах і класах. Якщо не існує бар'єрів для соціального руху, можна передбачити велику соціальну мобільність, коли деякі люди швидко досягають високого соціального статусу. Усі переміщення людини або соціальної групи становлять процес соціальної мобільності.
Соціальна мобільність - це зміна місця, яке посідають людина або група людей у соціальній структурі.
Соціальна мобільність - це будь-який перехід індивіда, групи або соціального об'єкта, або цінності, створеної або модифікованої завдяки діяльності, від однієї соціальної позиції до іншої, у результаті чого соціальне становище індивіда або групи змінюється.
Типи соціальної мобільності.
1. Вертикальна мобільність - сукупність взаємодій, які сприяють переходу індивіда з одного соціального шару в інший. Графічно вертикальну мобільність позначають↑.
2. Горизонтальна мобільність - перехід індивіда від однієї соціальної позиції до іншої, що перебуває на тому ж рівні (наприклад, зміна місця проживання, перехід з однієї сім'ї в іншу, з однієї релігійної групи в іншу). В усіх випадках індивід не змінює соціального шару, до якого належить. Графічно горизонтальну мобільність позначають ®.
Одним із прикладів вертикальної соціальної мобільності може бути життя і творчість знаменитої французької співачки Едіт Піаф. Її народження було насмішкою долі: мати співачки народила її просто на тротуарі, поки батько шукав візника. Першою пелюшкою майбутньої зірки Едіт Джованні Гасьон - таке справжнє ім'я Едіт Піаф - стала шинель поліцейського. Її виховувала бабуся, що мала пристрасть до алкоголю. Із 8 років Едіт почала допомагати батькові, виступаючи на вулиці. Вона пізнала все: голод, злидні, презирство, смерть малолітньої дочки... Проте не розгубила свій талант, змогла вийти на сцену, навчилася співати під акомпанемент, створила свій репертуар і... стала знаменитою. На сцену Едіт завжди виходила в чорній сукні. Хтось із критиків зауважив, що на тлі плаття, її руки, чудові, витончені, які вона піднімала під час співу, пурхали наче метелики. Публіка захоплювалася нею - до Піаф прийшли гроші і слава. Едіт зуміла із найнижчих верств суспільства переміститися нагору. Але це аж ніяк не казка про Попелюшку. Щоб досягти успіху, співачці довелося виявити силу волі, твердість характеру.
Суспільство може підвищувати статус одних індивідів і знижувати статус інших.
Канали соціальної мобільності.
Канали соціальної мобільності (соціальні ліфти) -шляхи, якими відбувається переміщення людей з одних соціальних груп до інших.
Прикладами може бути: армійська служба, здобуття освіти, оволодіння професією, укладання шлюбу, придбання майна.
Надзвичайно актуальним сьогодні для вас може стати роль майбутньої професії як соціального ліфта. Вивчаючи тему соціальної мобільності, можна замислитись над тим, чи користується попитом обрана вами професія в нашому місті, чи зможете ви пропонувати свої професійні здібності на ринку праці в іншому місті або регіоні.
Соціальна мобільність залежить від структури суспільства і безпосередньо від індивіда.
Приклади «закритого» суспільства з низькою соціальною мобільністю - патріархальне, традиційне суспільство, касти в Індії та деяких країнах Африки, замкнені групи, обмежений доступ до статусної групи.
Індустріальне, «відкрите» суспільство характеризується високою соціальною мобільністю. У такому суспільстві немає заборон на професії, шлюби, зміну місця проживання.
У межах одного суспільства й на окремих етапах його розвитку соціальна мобільність може бути різною (революції, війни, реформи).
Соціальна комунікація
Соціальна комунікація (англ. social communication) - це обмін між людьми або іншими соціальними суб'єктами цілісними знаковими повідомленнями, у яких відображені інформація, знання, ідеї, емоції тощо.
Цей обмін зумовлений цілим рядом соціально значимих оцінок, конкретних ситуацій, комунікативних сфер і норм спілкування, прийнятих у даному суспільстві.
Основні підходи
до розуміння сутності соціальної комунікації в сучасній науці.
• Механізм, завдяки якому забезпечується існування та розвиток людських відносин, який включає в себе всі розумові символи, засоби їх передання у просторі та збереження у часі. (Чарльз Кулі);
• Обмін інформацією між складними динамічними системами та їх частинами, які здатні приймати інформацію, накопичувати її та перетворювати. (Аркадій Урсул);
• Інформаційний зв'язок суб'єкта з тим чи іншим об'єктом. (Мойсей Каган),
• Спосіб діяльності, який полегшує взаємне пристосування людей. (Тамотсу Шибутані);
• Акт відправлення інформації від мозку однієї людини до мозку іншої. (Пол Сміт, Кріс Беррі,Алан Пулфорд);
• Специфічний обмін інформацією, процес передання емоційного та інтелектуального змісту. (Андрій Звєрінцев, Альвіна Панфілова).
Основні (базові) функції соціальної комунікації:
1. Інформаційна функція означає, що завдяки соціальній комунікації в суспільстві передається інформація про предмети, їх властивості, явища, дії та процеси.
2. Експресивна функція визначає здатність соціальної комунікації передавати оцінну інформацію про предмети або явища.
3. Прагматична функція означає, що соціальна комунікація є засобом, який спонукає людину до певної дії та реакції.
Комунікація походить від лат. communicatio - єдність, передання, з'єднання, повідомлення, пов'язаного з дієсловом communico - роблю спільним, повідомляю, з'єдную.
Поняття «комунікація» може вживатись у декількох значеннях:
• Соціальна комунікація, спілкування між людьми та іншими соціальними суб'єктами;
• Телекомунікації або зв'язок за допомогою технічних засобів;
• Певна система, за допомогою якої забезпечуютьсполучення між віддаленими об'єктами, наприклад: підземні комунікації, транспортні комунікації, каналізаційні комунікації тощо.
Комунікативність (лат. communicatio - зв'язок, повідомлення) сукупність істотних, відносно стійких властивостей особистості, що сприяють успішному прийому, розумінню, засвоєнню, використанню й передаванню інформації.
Дата добавления: 2015-09-01; просмотров: 103 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
| Поняття субкультури 1 страница | | | Поняття субкультури 3 страница |