Поняття субкультури 3 страница

Висновки:

1. Соціально мобільність необхідна, тому що є невід'ємною частиною культури в будь-якому сучасному індустріально розвиненому суспільстві.

2. За умов сучасного відкритого суспільства безпосередньо від нас залежить, яким буде ваше місце у суспільстві й до якої соціальної групи належати.

3. Завдяки своїм власним зусиллям ви зможете змінити соціальне становище, переміститися з однієї сходинки соціальної драбини на іншу.

Питання до теми «Соціальна мобільність».

1. Що таке соціальна нерівність?

2. Яка теорія стверджує, що соціальну нерівність можна усунути за допомогою зміни економічної системи?

3. Дайте визначення соціальної мобільності.

4. Назвіть типи соціальної мобільності. Наведіть приклади.

5. Назвіть канали соціальної мобільності. Чому їх називають соціальними ліфтами?

6. Наведіть приклади з життя, які б демонстрували просування людей (Ваших знайомих, родичів, відомих людей) соціальними ліфтами.

7. Які функції виконує соціальна комунікація?

8. Що таке комунікативність?

ТЕМА 7. ПРАВА, СВОБОДИ ТА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

Еволюція уявлень про права людини в історії людства

Фундаментальні права і свободи людини, їх класифікація

Поняття прав і свобод людини

Права та відповідальність

План

1. Еволюція уявлень про права людини.

2. Фундаментальні права і свободи людини, їх класифікація.

3. Поняття прав і свобод людини.

4.Права та відповідальність

1. Еволюція уявлень про права людини.

Однією з основних проблем, яку має розв'язати світове співтовариство, є проблема прав людини. Шлях людства до нинішнього розуміння прав людини був складним і тривалим. Вже в первісний період, об'єднуючись за ознакою роду, племені, люди створювали правила поведінки, підкоряючись яким легше було вижити. Так з'явилися перші моральні норми, частину яких після утворення держави було закріплено спеціальними розпорядженнями, указами правителів і перетворено на обов'язкові вимоги. Вони дістали назви юридичних чи правових, норм, за дотримання яких держава суворо стежила, а за порушення карала (закони Хаммурапі у Вавилоні XVIII ст. до н. е.).

У Давній Греції з'явилася ідея права як загальної приналежності. «Право не є чимось, що надається кожній людській істоті вже на тій підставі, що воно є людським і розумним», - стверджували грецькі філософи. Однак Давня Греція і Давній Рим були рабовласницькими державами, де ідея загальних і рівних прав людини була нездійсненна, так само як і в середньовіччі.

Першим кроком до утвердження прав людини стало прийняття англійської Великої хартії вільностей 1215р. У ній говорилося: «Жодна людина не буде арештована або ув'язнена, чи позбавлена майна, чи оголошена поза законом, чи вигнана... інакше як за законним вироком рівного йому і за законом країни». Хартія проголошувала деякі привілеї лицарства, селянства і городян.

Тільки в XVIIIст. спочатку в США була прийнята Декларація незалежності (1776р.), а потім у Франції проголошена Декларація прав людини і громадянина (1789р.). У цих документах стверджувалася рівність всіх людей у правах, що належать їм від народження. Ці документи започаткували реалізацію ідеї правової держави, для якої поняття «гідність особистості», «права людини», «свобода» є основними. Необхідність створення такої держави як гаранта прав і свобод людини довела історія XX ст.

1945р. була створена Організація Об'єднаних Націй. Головним своїм завданням ООН проголосила підтримку і зміцнення міжнародного миру і безпеки, забезпечення прав людини в усьому світі. З цією метою були прийняті важливі міжнародно-правові акти, у яких були визначені основні стандарти прав і свобод людини. Це Загальна декларація прав людини, прийнята Генеральною асамблеєю ООН 10 грудня 1948р., яка рекомендувала всім країнам імплементувати стандарти цих прав у національну правову базу, Міжнародний пакт про громадянські і політичні права, Міжнародний пакт про соціальні, економічні та культурні права та ін. Загалом за час свого існування ООН прийняла понад 70 міжнародних документів у галузі прав людини. Але найвизначнішими є саме ці три документи. У них втілені прогресивніші погляди світової спільноти з питань прав особистості.

10-го грудня у всіх країнах відзначається як День прав людини.

28 червня - день Конституції України.

2.Фундаментальні права і свободи людини, їх класифікація.

Права людини - це визнані і гарантовані державою можливості дій (правомочності) людини в описаній, зазначеній у законі сфері.

Свободи людини - сфери, галузі діяльності людини, у які держава не повинна втручатися.

Обов'язки - це заходи суспільно необхідної поведінки людини.

Класифікація прав громадянина згідно Конституції України:

· Цивільні,

· Соціально-економічні,

· Культурні,

· Політичні.

Права людини можна поділити на:

• Універсальні - належать усім людям в усіх ситуаціях;

• Природні - належать людям від народження тільки тому, що вони

люди;

Усі права є невідчужуваними - не можна довільно позбавити цих прав. Чим більше людей будуть знати про права людини і намагатимуться жити за принципами, які містять в собі ці права, тим більша ймовірність, що права людини стануть не просто ідеальною моделлю, але й реальністю.

Права і свободи людини в документах:

• Міжнародного рівня - Міжнародний білль про права;

- Загальна декларація прав людини 1948р.;

- Міжнародний пакт про громадянські і політичні права. 1966р.;

- Міжнародний пакт про соціальні, економічні та культурні права;

• Європейського рівня - Європейська Конвенція про захист прав людини

та основних свобод;

• Державного рівня - Конституція України.

Визначення понять

Хартія (лат. charta, від грец. chartes - папір, грамота), - за часів Середньовіччя і Нового часу назва деяких документів публічно-правового характеру (конституцій і актів), у яких було відображено політичні вимоги соціальних верств і класів. У наш час в міжнародному праві хартія - це правовий акт, який не має обов'язкової сили, за змістом майже завжди є декларацією і формулює загальні принципи і цілі будь-яких міжнародних домовленостей.

Білль (англ. bill - рукопис, грамота) - у Великобританії та інших англосаксонських країнах законопроект, який вносять у законодавчий орган.

Білль, прийнятий парламентом, називається актом або статутом (в Англії). За деякими актами назва «білль» зберігалася і після прийняття їх парламентом, наприклад, Білль про права (1689). Біллі бувають публічні (public) та приватні (private).

Декларація - офіційний державний документ, що містить основоположні принципи зовнішньої або внутрішньої політики держави, основи діяльності міжнародних організацій.

Конвенція (лат. conventio - договір, угода) - різновид міжнародного договору, у якому прописані норми, що є юридично зобов'язувальним для сторін, які підписали цю конвенцію.

Пакт (від лат. pactum - договір, угода) - одне з найменувань різного роду міжнародних договорів, що мають велике політичне значення, наприклад, «Міжнародний пакт про громадянські і політичні права» (1966) або «Пакт про стабільність і економічне зростання країн Євросоюзу» (1997).

Усі права людини є абсолютними. Деякі з них обмежені (в більшості випадків або в деяких випадках) державою в інтересах суспільства.

Права людини, які не повинні обмежуватися ні за яких обставин:

• На життя;

• На рівність у правах;

• На справедливий суд;

• На першу медичну допомогу;

• Свобода від тортур;

• Свобода від рабства.

Випадки, у яких допустимі обмеження прав людини з боку держави:

• Національна безпека;

• Економічний добробут країни;

• Громадський порядок;

• Життя і здоров'я людей;

• Громадське здоров'я і моральність.

Захист прав людини здійснюють:

• Суди;

• Правозахисні організації;

• Уповноважений з прав людини;

• Європейський суд з прав людини;

• Інститут верховного комісара ООН з прав людини і справ біженців.

Уповноважений з прав людини, або омбудсмен, - людина, яку обирає Верховна Рада України для збирання інформації про порушення прав людини і сприяння тим, чиї права порушені.

Питання до теми «Права, свободи та відповідальність».

1. Дайте класифікацію прав громадянина згідно Конституції України.

2. Чому англійська хартія вольностей, що була проголошена 1215р. названа Великою?

3. Як еволюціонували уявлення про права людини?

4. Чим відрізняються поняття «права людини» і «свободи людини»?

5. Назвіть права людини, які не повинні обмежуватися ні за яких обставин.

6. Перерахуйте випадки, у яких допустимі обмеження прав людини з боку держави.

7. Які органи здійснюють захист прав людини?

Тема 8. ГРОМАДЯНСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО

Поняття громадянського суспільства.

Суть, атрибути та функції громадянського суспільства

Громадянське суспільство в Україні.

План

1. Держава. Функції та ознаки держави.

2. Етапи формування та передумови функціонування громадянського суспільства.

3. Поняття та характеристики громадянського суспільства.

4. Правова держава

5. Громадські рухи і організації.

6. Поняття і функції громадської думки.

7. Громадянське суспільство в Україні.

За сучасних умов перед нашою державою стоїть завдання перетворення її на правову державу. Нове українське суспільство вимагає установки на взаємодію, співпрацю, відкритість, захист власних прав і повагу прав інших. Настає час, коли необхідно створити суспільство, що дозволяє реалізувати індивідуальні потреби та здібності окремо взятої людини. Усе це можливо тільки в умовах громадянського суспільства. І це зрозуміло, оскільки формування громадянського суспільства пов'язано з розвитком демократії, ринкової економіки і становленням правової держави - інакше кажучи, з глобальною соціальною перебудовою. Відродження інтересу до громадянського суспільства як соціального феномену пов'язано з тими соціально-політичними потрясіннями, які кардинально змінили обличчя Східної Європи і України за останнє десятиліття.

Громадянське суспільство можливе лише в умовах правової держави, тому спочатку слід розглянути поняття держави як такої.

1. Держава. Функції та ознаки держави.

Держава - основний інститут політичної системи суспільства, що здійснює організацію, управління та контроль за спільною діяльністю і відносинами між соціальними групами, асоціаціями та окремими індивідами; центральний інститут влади в суспільстві й концентроване здійснення цією владою політики.

Функції держави - основні напрями її діяльності на кожному етапі розвитку

За сферою суспільного життя:

- економічна - забезпечення стабільного функціонування економіки країни;

- політична - організація суспільних відносин (насамперед політичних) з метою їх стабілізації та демократичного розвитку;

- ідеологічна - формування індивідуальної та суспільної свідомості шляхом розвитку освіти, науки, культури тощо.

За територіальною спрямованістю:

- внутрішні - напрями діяльності держави, в яких реалізується її внутрішня політика;

- зовнішні - напрями діяльності держави на міжнародній арені.

За тривалістю здійснення:

- постійні - ті, що виконуються постійно (на­самперед внутрішні й зовнішні); тимчасові - виконуються упродовж певного часу;

- спеціальні - виконуються конкретними дер­жавами на певному етапі розвитку.

Ознаки держави:

· Організація влади за територіальним принципом.

· Поділ населення за територією проживання: громадянином держави є особа, пов'язана з її територією.

· Наявність публічної влади, яка здійснюється особливою групою осіб - державних чинов­ників.

· Право і можливість здійснювати внутрішню і зовнішню політику від імені всього су­спільства.

· Монопольне право на легальний примусовий вплив у межах своєї території.

· Виключне право на видання законів.

· Наявність особливої системи органів, установ та знарядь примусу населення до виконання своїх розпоряджень.

· Виключне право на збирання податків і зборів.

· Суверенітет як верховенство державної влади в межах території держави, незалеж­ність від будь-якої іншої влади всередині країни та самостійність у міжнародних відносинах.

2. Етапи формування та передумови функціонування громадянського суспільства.

Етапи формування громадянського суспільства.

1-й етап: ХVІ-ХVІІ ст.	2-й етап: ХVІІІ-ХІХ ст.	3-й етап: ХХ-ХХІ ст.
Формування громадянського суспільства, складання економічних і політичних передумов появи буржуазії	Формування громадянського суспільства в найбільш розвинених країнах Європи та США у вигляді капіталістичної вільної конкуренції	Відбуваються зміни в соціальній структурі, триває процес становлення правових соціальних держав

Передумови функціонування громадянського суспільства.

1. Економічні:

· Приватна власність,

· Вільний ринок,

· Конкуренція.

2. Соціальні:

· Велика вага у суспільстві середнього класу.

3. Політико-правові:

· Правова рівність громадян,

· Повне забезпечення прав і свобод людини, їх захист,

· Децентралізація влади,

· Політичний плюралізм.

4. Культурні:

· Забезпечення права людини на отримання інформації,

· Високий освітній рівень населення,

· Свобода совісті.

3. Поняття та характеристики громадянського суспільства.

Закріплення приватним (цивільним) правом природних суспільних відносин є передумовою формування суспільства вільних громадян, тобто громадянського суспільства (вільного від держави).

Воно охоплює приватне життя людей, що саморозвивається (товарно-ринкову) економіку, духовно-моральні та інші неполітичні відносини.

Ідея громадянського суспільства з'явилася в Новий час на противагу всевладдю держави. Концепцію громадянського суспільства розробив Г. Ф. Гегель, який визначав громадянське суспільство як зв'язок (спілкування) осіб через систему потреб і розподіл праці, правосуддя, зовнішній порядок.

Громадянське суспільство - це сфера самовияву вільних громадян і добровільно сформованих асоціацій і організацій, обмежених відповідними законами від прямого втручання і довільної регламентації з боку державної влади.

Громадянське суспільство - це суспільство, у якому є відповідальність влади і народу щодо виконання взаємних зобов'язань підтримувати закон і порядок, дотримувати в разі згоди сторін права держави, громадян та їх об'єднань.

Громадянське суспільство - вся сукупність міжособистісних, сімейних, громадських, культурних, релігійних відносин, які розвиваються поза рамками і без втручання держави, а також розгалужена система незалежних від держави суспільних інститутів, що реалізують повсякденні індивідуальні та колективні потреби.

У сучасних країнах Заходу існує стійка тенденція зменшення втручання держави у стосунки між людьми. Зокрема, британці жартують, вони у своєму житті мають справу з державою лише двічі: коли виймають пошту зі своєї скриньки і коли порушують правила дорожнього руху. Призначенням держави є закріпити у своїх нормативних актах відносини, які природно склалися між людьми, і забезпечити цим умови нормальної життєдіяльності громадянського суспільства - сукупно недержавних суспільних відносин та інститутів, які відображають різноманітні приватні (індивідуальні й колективні) інтереси та потреби вії них громадян у різних сферах життя. Поява і розвиток громадянського суспільства є результатом того, що задоволення приватних інтересів спричиняє виникнення зв'язків і взаємодій між індивідами і соціальними групами, появу певних інститутів - сім'ї, творчих союзів, благодійних фондів тощо.

Характеристики громадянського суспільства.

Умови розвитку громадянського суспільства:

· Рівність прав і обов'язків усіх громадян.

· Індивідуальність особи і колективізм людей, організо­ваних у суспільство.

· Рівний розвиток усіх трьох складових - людини, держави, суспільства

Основні ознаки громадянського суспільства:

Економічна сфера:

Наявність і безперешкодна діяльність приватних підприємств, кооперативів, орендних колекти­вів, акціонерних товариств, асоціацій тощо;

Соціальна сфера:

Наявність і безперешкодна діяльність оформлених і неформальних громадянських об'єднань і рухів, органів самоврядування на місцях та на підприємствах, недержавних засобів масової інформації, практика вирішення соціальних конфліктів у межах існуючих законів без на­сильства, цивілізований механізм виявлення і формування громадської думки;

Духовна сфера:

Свобода совісті й слова, наявність реальних мо­жливостей висловлювати свою думку, самостій­ність і незалежність творчих, наукових та ін­ших об'єднань.

Головні принципи громадянського суспільства:

· Свобода члена суспільства як людини;

· Самостійність члена суспільства як особистості;

· Рівність члена суспільства як громадянина.

У структурі громадянського суспільства дослідники визначають три рівні:

Ринкове господарство - фундамент громадянського суспільства.

Саме наявність вільних власників у сфері господарської діяльності, їхня мож­ливість вільно конкурувати один з одним спричиняє появу різноманітних недержавних об'єднань громадян, створюваних за їх ініціативою.

Соціокультурні відносини, які задовольняють потреби людей у сімейно-родинних зв'язках, освіті, духовному вдосконаленні, охороні здоров'я, творчості, спілкуванні тощо. Їхня реалізація здійснюється через такі не­державні інститути, як сім'я, церква, освітні, виховні, наукові, культурні установи тощо.

Взаємодія об'єднань за інтересами - професійних союзів, жіночих і молодіжних організацій, клубів за інтересами тощо. Вони відображають прагнення людей досягти вирішення не лише індивідуальних або групо­вих, але й загальноважливих цілей.

Структура громадянського суспільства.

Економічна система	Політична система	Соціальна система	Інформаційна Система	Духовно-культурна система
Сукупність економічних інститутів та відносин, які становлять матеріальну основу життя суспільства	Сукупність інститутів та відносин, у рамках яких проходить політичне життя та здійснюється державна влада	Сукупність класів, соціальних груп та відносин між ними	Сукупність інформації, засобів масової інформації, підприємств, громадян, організацій, які здійснюють інформаційну діяльність	Сукупність нематеріальних, духовно-культурних благ, відносин з приводу них, інститутів, через які реалізуються ці відносини

Характерні ознаки громадянського суспільства:

1. Наявність у суспільстві вільних власників засобів виробництва.

2. Розвиненість і розгалуженість демократії.

3. Правова захищеність громадян, рівність усіх перед законом.

4. Високий рівень громадянської культури.

4. Правова держава.

Лише за умови існування громадянського суспільства можна вести мову про правову державу.

Правова держава - така, де забезпечені права, свободи та інтереси людини і, таким чином, створені умови для функціонування громадянсь­кого суспільства, в якій усі органи, організації, установи, посадові особи і громадяни діють на основі та в межах законів.

5. Громадські рухи і організації.

Громадські рухи - добровільні об'єднання людей, що виникають на основі їх свідомого волевиявлення, відповідно до спільних інтересів, прав і свобод.

Характерні риси громадських рухів:

· Діють з орієнтацією на найближчу перспек­тиву.

· Відсутність чіткої організаційної структури.

· Відсутність єдності соціально-політичних і світоглядних позицій індивідів та груп.

· Реалізують громадянську ініціативу.

· Поділяються на громадські (функціонують у межах громадянського суспільства) і гро­мадсько-політичні (беруть участь у політич­ній боротьбі, впливають на структуру держав­ної влади та її соціальну базу).

Громадські об'єднання - добровільні об'єднання людей, що виникають на основі певної спільної програми дій і відповідного характеру їхньої реалізації.

Характерні риси громадських об’єднань:

· Орієнтуються на тривалу перспективу діяльності.

· Наявність чіткої організаційної структури.

· Утворюються на основі спільності інтересів і цінностей індивідів.

· Є способом досягнення людиною соціально стійкого становища та впливу інститутів гро­мадянського суспільства на державу.

· Поділяються на громадські й громадсько-політичні. Останні єструктурними елемента­ми політичної системи, оскільки мають серед своїх цілей і політичні.

6. Поняття і функції громадської думки.

Громадська думка є одним з найдавніших феноменів суспільного життя. За словами іспанського філософа X. Ортеґи-і-Ґассета (1883-1955), «закон громадської думки - це закон всесвітнього тяжіння у царині політичної історії». Зростання її впливу на соціальні відносини пов'язане з демократизацією життя, підвищенням культурного та освітнього рівня населення, процесами глобалізації тощо.

Термін «громадська думка» (англ. pablik opinion) вперше застосував у другій половині XII ст. англійський державний діяч лорд Д. Солсбері на означення моральної підтримки населенням країни дій парламенту. Поступово цей термін став загальноприйнятим.

Громадська думка - специфічний вияв масової свідомості, що виражається в оцінках (вербальних і невербальних) і характеризує ставлення людей до суспільно значущих подій і фактів, актуальних проблем суспільного життя.

Сутнісні характеристики громадської думки:

• Вона є не арифметичною сумою думок окремих індивідів щодо певного питання, а інтегративним утворенням, яке має історичні, часові, територіальні особливості, складну структуру і виконує певні функції;

• Формується внаслідок висловлювання групи людей, яка є не механічним утворенням, а характеризується певною спільністю інтересів, цілісністю;

• Постає лише щодо актуальних для соціальної спільноти чи суспільства проблем, ситуацій;

• Її характеризують інтенсивність поширення, стабільність, вагомість, компетентність, соціальна спрямованість; може виражатися як у вербальних судженнях, так і в реальній поведінці;

• Часто є конфліктною.

Громадська думка постає у двох вимірах:

• Як оцінне судження - йдеться про те, що громадська думка завжди містить оцінку громадськістю конкретних проблем, явищ, процесів суспільного життя, ставлення до конкретних об'єктів дійсності. Тому вона є сукупним оцінним судженням певної групи людей щодо подій, явищ соціальної дійсності;

• Як важлива соціальна інституція суспільства - у демократичному суспільстві вона є одним з елементів прийняття рішень на всіх рівнях управління (державному, регіональному, муніципальному тощо).

Як і всі соціальні інституції, громадська думка перетворює невпорядковані, випадкові, стихійні соціальні взаємодії між населенням та політичними, управлінськими структурами на впорядковані, тривалі, контрольовані, тобто окультурює цю взаємодію, оснащує її механізмами та усталеними правилами. На думку сучасного українського соціолога В. Осовського, зміст громадської думки як соціальної інституції постає як сукупне ставлення, виражене у формі оцінного судження між суб'єктами громадської думки (громадськістю) та суб'єктами влади з приводу оцінки, змісту, способу розв'язання певної політичної, економічної, екологічної, соціальної проблеми.

На різних етапах розвитку суспільства, у різних типах суспільств за різних політичних режимів (тоталітарних, ліберальних, демократичних) вияв громадської думки як соціальної інституції має свої особливості.

За тоталітарних режимів - безсила,

За ліберальних - береться до уваги за можливості

За демократичних - стає дієвою силою, впливаючи на всі процеси суспільного життя.

Використання громадської думки

у регулюванні різних сфер життєдіяльності суспільства:

1. Соціальні процеси, відносини. До них належать організація соціального управління (вироблення, прийняття та реалізація управлінських рішень); реалізація принципів соціальної політики та соціальної справедливості; розв'язання екологічних проблем, організація еколого-соціального моніторингу; організація процесів функціонування трудових колективів та самоврядування у них; здійснення соціального контролю тощо;

2. Економічні процеси, відносини. Їхніми структурними елементами є регулювання ставлення населення до економічних процесів, з'ясування ставлення населення до економічних реформ; вивчення ринку; маркетинг; дослідження ефективності реклами тощо;

3. Політичні процеси, відносини. Їх утворює політична діяльність загалом; проблеми реалізації демократичних принципів; організація виборів та референдумів; визначення рейтингу політичних діячів, політичне рекламування тощо;

4. Духовні, ідеологічні процеси, відносини. Цю сферу охоплюють організація ідеологічної діяльності, пропаганди, функціонування засобів масової інформації; соціалізація; виховання особистості.

7. Громадянське суспільство в Україні.

Отже, громадянське суспільство - історичний тип у розвитку людського суспільства, це, насамперед, сукупність громадян одного суспільства, одного регіону, однієї країни чи регіонального об'єднання. Рівновага між громадянським суспільством і державою є найважливішим фактором стабільного демократичного розвитку, а її порушення веде до гіпертрофії владних структур, відчуженості і політичного безсилля народу.

Зародження та розвиток громадянського суспільства відбувається протягом тривалого періоду еволюції сучасної цивілізації. Цей процес має багато закономірностей, спільних для багатьох країн. Але кожна держава, розвиваючи громадянське суспільство, вносила щось особливе, характерне саме для неї. Досить специфічний досвід його побудови мала Україна. Власне, кожна держава має бути зацікавлена в створенні, всебічному розширенні і поглибленні громадянського суспільства, якщо воно прагне до задоволення потреб громадян, до своєї адаптації в загальнолюдський цивілізований процес. У сучасних умовах одним із вимог громадянського суспільства виступає фактор соціальної відповідальності в усіх сферах суспільного життя (економічній, політичній, соціальній, екологічній, національній), на всіх рівнях суспільних організацій (соціальної групи, суспільної організації, держави, світового. співтовариства), пов'язаних з висуненням на перший план загальнолюдських цінностей. Адже соціальна орієнтація може утверджуватися в якості принципу суспільних відносин лише тоді, коли задоволені всі необхідні потреби і створюються умови для реалізації системи історично обумовлених інтересів членів суспільства. Важливе місце в цьому процесі належить державі. Вона повинна стати арбітром у вирішенні конфліктних питань. Та на жаль, переформована державна машина не завжди готова взяти на себе таке завдання. Має спрацювати механізм взаємодії громадянського суспільства і держави, який знаходить свій прояв у взаємодії через партії, вибори, представницькі органи влади.

---

Дата добавления: 2015-09-01