Висновок.

Доросле життя - найбільш активний період соціалізації, тому що саме в цей час спостерігається освоєння значної кількості соціальних ролей у реальному житті. Зрілість - найбільш активний творчий вік.

Психолог Г.Леман проаналізував декілька тисяч видатних відкриттів і дійшов висновку, що найкращі, найбільш оригінальні ідеї та праці були зроблені людьми переважно у 29-30 років: Ньютон відкрив закон тяжіння в 24 роки; Лобачевський - неевклідову геометрію в 24; Менделєєв - періодичний закон у 35 років.

Після того, як людина виходить на пенсію, закінчується активний період соціалізації - настає старість.

Старість - це період людського життя, що настає після зрілого віку і ділиться на кілька циклів: до 71 року - похилий вік; з 71 до 90 - старечий; вік людини понад 90 років вважають віком довгожительства.

Старість - це фізичний стан, якому притаманне поступове згасання всіх життєвих функцій.

· Люди похилого віку перестали бути виробниками матеріальних благ, перетворилися на споживачів; надлишок вільного часу; вимагають до себе уваги (часто примхливі, дратівливі, невдоволені).

· У дітей - майбутнє, у людей похилого віку зникають життєві плани, немає запасу часу і сил.

3. Гендерна соціалізація особистості.

Ґендерні уявлення особистості формуються під впливом ґендерних стереотипів - набору загальноприйнятих норм і суджень, що стосуються існуючого в суспільстві становища чоловіків і жінок, норм їхньої поведінки, мотивів і потреб. Ґендерні стереотипи закріплюють наявні ґендерні розбіжності і стають на заваді змінам у сфері ґендерних відносин.

Ґендерна соціалізація - це процес засвоєння людиною соціальної ролі, визначеної для неї суспільством від народження, залежно від того, чоловіком або жінкою вона народилася.

Ґендерні ролі - норми та правила поведінки жінок і чоловіків, що ґрунтуються на традиційних очікуваннях, пов’язаних з їх статтю. Вони відрізняються в суспільствах з різною культурою і змінюються із часом.

Механізми для здійснення ґендерної соціалізації:

• Диференційне посилення, коли прийнятне ґендерно-рольове поводження заохочується, а неприйнятне - карається соціальним несхваленням.

• Диференційне наслідування, коли людина обирає статеворольові моделі у близьких їй групах - родині, серед однолітків, у школі - і починає наслідувати прийняте там поводження.

Суспільство під час формування статевої ролі і статевої свідомості орієнтується у вихованні на стандарти фемінність - маскулінність, при цьому толерантно ставиться до маскулінної поведінки дівчинки, але засуджує феміністичну поведінку хлопчика.

Джерела ґендерного конфлікту орієнтовані у дитинство.

Так, дівчата-спортсменки, що займаються чоловічими видами спорту, у 7 разів частіше мають чоловічу спрямованість дитячих ігор й у 15 разів частіше бувають лідерами в компанії хлопчиків.

Статево-рольова соціалізація відбувається протягом усього життя людини, тільки дорослішання сприяє формуванню самостійності у виборі цінностей і орієнтирів. За певних обставин люди можуть переживати ґендерну ресоціалізацію, тобто руйнування раніше прийнятих цінностей та засвоєння нових моделей поведінки.

Головна роль у ґендерному вихованні належить освітньовиховним установам. Дитина проходить через низку установ, утворених суспільством: дошкільні, середні, вищі навчальні заклади, позанавчальні заклади (центри, клуби, бібліотеки) та установи культури. На шкільні роки дитини припадає основний період формування ґендерної культури, громадянських цінностей, самоусвідомлення себе чоловіком або жінкою.

Важлива роль у формуванні ґендерних цінностей належить сімейному вихованню. Саме в родині у світогляді молодої людини формуються базові уявлення щодо поняття чоловічого і жіночого. Батькам необхідна певна установка на цілеспрямоване ґендерне виховання своєї дитини, усвідомлення високої відповідальності за підготовку юнака або дівчини. Вони можуть використовувати сучасний педагогічний досвід, підтримуючи співробітництво з навчальною установою, учителями, слухати спеціальні лекції, читати літературу. Тільки за таких умов можливе формування у молодої людини ґендерної культури і чуйності.

На становлення ґендерної свідомості впливають суспільні (неурядові), молодіжні, жіночі, правозахисні організації, засоби масової інформації, що пропагують ідеї рівності, публікують відповідні матеріали, випускають навчальні телепередачі.

4. Сім’я. Розвиток сім’ї як соціального інституту.

Сім’я – заснована на шлюбі або кровній спорідненості, мала соціальна група, члени якої пов’язані спільністю побуту, взаємною моральною відповідальністю і взаємодопомогою.

Сім’я - міні-модель суспільства. Без сім’ї та сімейного виховання, сімейного піклування про дитину не було б ні суспільства, ні держави, ні етносу. Як би не змінювалися суспільні установки, які б негаразди не вирували над людством, сім’я завжди залишалася.

Щодо сім’ї та її ролі в суспільстві існує чимало поглядів представників різних течій.

Течія	Зміст
Утопісти	Мріяли знищити сім’ю, виступали за вільну любов, за те, щоб функції сім’ї передати державі.
В. І. Ленін	Мріяв побудувати величезні фабрики-кухні, фабрики-пральні та звільнити жінку від хатньої праці.
Слов’янофіли	Відстоювали ідеал патріархальної сім’ї, де основна влада належала главі сімейства - батькові. Усі інші члени родини повинні були беззаперечно виконувати його волю. Роль жінки зводилася до народження і виховання дітей і ведення домашнього господарства.
Марксисти	Виступали з критикою патріархальної сім’ї як чужої новим суспільним відносинам. «Тиранія, яка панує в такій родині, пригнічує і калічить людську особистість», - писав М. Бердяєв. Він закликав відстоювати більш вільні форми сім’ї: «Євангеліє вимагає свободи від рабства у сім’ї».

Сім’я дуже давній соціальний інститут. Її характер змінювався протягом історії: у суспільстві не вщухають суперечки про те, яка з форм сім’ї більш життєздатна.

В епоху матріархату, коли влада належала жінкам, кожен знав свою матір, але ніхто не знав свого батька, замість сім’ї були так звані безладні стосунки. Потім влада перейшла до чоловіка, і батько мав точно знати, кому у спадок він передасть своє майно. Це сприяло появі парної сім’ї.

Історичні форми сім'ї.

Кровноспоріднена сім'я: за припущенням американського вченого Л. Моргана, найдавніша форма групової сім'ї, коли шлюбні відносини були заборонені між різним поколінням, але дозволялися між братами і сестрами всіх рівнів спорідненості

Групова сім'я: виникла внаслідок заборони статевих зв'язків не лише між батьками і дітьми, але й між братами і сестрами та мала ендогамний (заборона статевих зв'язків поза родом) і екзогамний (табу на статеві зв'язки з членами свого роду) види.

Парна сім'я: передбачала шлюбні відносини одного чоловіка з однією жінкою, але ці стосунки були нестійкими і легко розривалися.

Патріархальна сім'я: існувала у формі великої (та, у якій під владою голови сім'ї (патріарха) об'єднувалося декілька поколінь його нащадків разом з їхніми дружинами) або малої (беззаперечне підпорядкування батькові) патріархальної сім'ї

Нуклеарна сім’я: подружжя з дітьми, що не перебувають у шлюбі. Остання форма є найбільш поширеною сьогодні і має також назву простої сім'ї.

Складна (розширена) сім'я - форма сучасної сім'ї, за якої разом з батьками живуть діти, що перебувають у шлюбі.

Типи и форми шлюбу змінювалися упродовж історичного розвитку людства. У первісному людському стаді існували невпорядковані статеві стосунки, або проміскуїтет. (Хоча деякі вчені вважають, що проміскуїтету не було взагалі, й люди від початку жили парними сім'ями). У родовому суспільстві виник груповий шлюб, що передбачав статеві зв'язки не між окремими особами, а між родами (екзогамія). Поступово статеві стосунки між чоловіком і жінкою, приналежними до різних родів, звузилися до одного покоління і призвели до парного шлюбу. Поряд з парним шлюбом існувала полігамія -шлюб між одним індивідом і кількома індивідами іншої статі.

В епоху пізнього неоліту, коли з розвитком скотарства і землеробства з'явилася сімейна власність і розпочався розпад родоплемінних стосун­ків, виникла моногамія - шлюб між одним чоловіком та однією жінкою. У сучасному цивілізованому світі переважає моногамія, а полігамія - швидше виняток, ніж правило. Упродовж тривалого історичного часу основою моногамного браку і заснованої на ньому сім'ї було панування чоловіка і народження лише від нього дітей-нащадків.

У сучасному світі в області сім'ї, як і раніше, відбувається боротьба двох тенденцій:

- тенденції будувати сім'ю на пануванні чоловіка та економічному роз­рахунку;

- тенденції до побудови сім'ї на основі рівних прав і взаємної любові подружжя.

Ця боротьба розвивалася на фоні епохальних соціальних, економічних, культурних і політичних зсувів, які відбувалися у суспільстві в XX ст. і по­єднувалися з такими процесами як послаблення контролю суспільства над статевими стосунками, зміною традиційних ідеалів жіночості й мужності у бік їх зближення, лібералізації культурних і моральних норм статевої по­ведінки («сексуальна революція»).

За характером розподілу обов'язків і лі­дерством у сучасних умовах визначають три основні типи сім'ї:

- Традиційна (патріархальна) сім'я. Роль лідера зберігається за ста­ршим чоловіком і під одним дахом мешкають, як мінімум, три покоління. Жінка знаходиться в економічній залежності від чоловіка, існує чіткий розподіл жіночих і чоловічих обов'язків та вирішальне право чоловіка приймати рішення у сімейних справах;

- Неотрадиційна сім'я. Чоловіче лідерство і розмежування обов'язків зберігається, але без достатніх об'єктивних економічних передумов, а лише за звичкою. Жінка має рівні з чоловіком права на участь у суспільному житті і праці, але отримує «виключне право» на домашню працю;

- Егалітарна сім'я. Сім'я рівних, у якій існує пропорційний розподіл домашніх обов'язків між її членами, спільне прийняття всіх рішень.

Проблеми розвитку сім'ї умовно поділяють на:

- Зовнішні проблеми - несприятливі для сім'ї умови, створені суспіль­ним макросередовищем, кризовими соціально-економічними обставина­ми тощо;

- Внутрішні проблеми - ті, які існують у сфері сімейного життя на­віть за сприятливих, зовнішніх умов, взаємні стосунки подружжя, конф­лікти поколінь, розподіл домашніх обов'язків, проблеми виховання дітей тощо.

Із появою держави і права з’явилися закони про шлюб. У деяких мусульманських країнах й досі, особливо в селах, існують полігамні шлюби. За мусульманськими законами чоловікові дозволено мати до 4 дружин; у деяких країнах кількість дружин не обмежується взагалі, чоловік лише зобов’язаний брати на себе їх повне утримання. У Непалі у першій половині XX ст. сім’я будувалася за протилежним принципом: одна дружина могла мати до 5 чоловіків. Але в переважній більшості країн домінує моногамна сім’я.

6. Шлюб - основа сімейних відносин.

Первісну основу сімейних відносин становить шлюб.

Шлюб - це форма відносин між чоловіком і жінкою, яка історично змінюється і за допомогою якої суспільство впорядковує і санкціонує їх статеве життя і встановлює їхні подружні права і обов’язки.

Шлюб - це контракт, який укладають 3 сторони: чоловік, жінка і держава.

Сім’я - це більш складна система відносин, ніж шлюб, тому об’єднує власне подружжя, їхніх дітей та інших родичів.

Сім’я - не шлюбна група, а соціальний інститут, тобто система зв’язків і взаємодій між членами сім’ї, функція якої - відтворення населення та регулювання відносин між статями, батьками і дітьми.

Поява шлюбу як правової форми відносин між чоловіком і жінкою пов’язана з наслідуванням власності. Відповідно до європейських традицій, успадковування власності здійснювалося за чоловічою лінією. У давньоримському законодавстві право на спадщину визнавалося за кровними родичами. За імператора Августа (І ст. до н. е. - І ст. н. е.) був запроваджений податок на безшлюбність.

У сучасному світі, умови та порядок укладання шлюбу, його припинення і визнання недійсним регулюється сімейним правом. Шлюб реєструється в органах реєстрації актів цивільного стану (РАЦС). Шлюб, укладений за релігійним обрядом або відповідно до звичаїв будь-якої народності, немає правового значення. Регулювання прав і обов’язків подружжя, а також батьків і дітей в Україні здійснюється відповідно до Сімейного кодексу, прийнятому 2002 року, який вступив в силу з 2004 року.

7. Функції сім’ї.

ФУНКЦІЇ СІМ'Ї

Назва функції	Основні задачі
Репродуктивна	1. Громадська - відтворення населення. 2. Індивідуальна - задовольняє потреби в дітях
Виховна	1. Формування особистості дитини. 2. Вплив на розвиток особистості кожного її члена протягом усього життя. 3. Вплив дітей на батьків та інших дорослих членів сім'ї, які спонукають їх активно займатися самовихованням
Господарсько-економічна	1. Забезпечує міцні зв'язки. 2.Підтримує матеріально неповнолітніх і непрацездатних її членів. 3. Надає підтримку тим членам сім'ї, у яких виникли матеріальні та фінансові труднощі
Відновлювальна	Відновлення і зміцнення фізичних, психологічних, емоційних і духовних сил людини після трудового робочого дня
Регулятивна	Упорядковує відносини між статями, здійснює первинний контроль за дотриманням членами сім’ї суспільних норм особистого, групового та суспільного життя
Соціалізація особистості	Опосередковує зв’язок особистості з суспільством: вона формує у дитини уявлення про соціальні зв’язки і включає в них його з народження

Виділяють також дозвільну, соціально-статусну, емоційну, сексуальну та функцію духовного спілкування сім’ї.

Сім’я забезпечує соціалізацію молоді в ході засвоєння дітьми нормативів громадського життя, задовольняє емоційну потребу в спільних переживаннях, обміні почуттями і настроями, запобігає психологічній неврівноваженості, захищає від почуття ізольованості і т. ін. Одним із результатів домашнього функціонування сім’ї як соціальної групи є ефективне попередження відхилень від вимог соціальних норм у переважній більшості сфер суспільного життя.

Підсумок.

Соціалізація - це процес розвитку особистості протягом усього її життя; проходячи через кризи і долаючи їх, особистість отримує основу для подальшого зростання (Ерік Еріксон). Ми пройшли сходами людського життя, але куди ж вони нас привели? Угору? Униз? Угору по сходах, що ведуть униз?

Кожен з нас неповторна, унікальна індивідуальність. Чим важче умови життя, тим більше засвоюється людиною досвід, тим він буде ціннішим для майбутніх поколінь. Людина сама повинна прагнути самовдосконалення, маючи для цього умови. «Обставини такою ж мірою творять людей, у якій люди - обставини».

Питання до теми «Соціалізація особистості».

1. Що таке соціалізація?

2. Соціальне чи природне середовище відіграє вирішальну роль у процесі перетворення людини з біологічної істоти в соціальну?

3. Назвіть етапи соціалізації. Охарактеризуйте кожен з них.

4. Назвіть розбіжності між дитиною та дорослим.

5. Які зміни відбуваються з людиною в період тінейджерства?

6. Чим можна охарактеризувати самостійність?

7. Що таке гендерна соціалізація та гендерні ролі?

8. Дайте визначення поняття «сім’я».

9. Назвіть та охарактеризуйте історичні форми сім’ї.

10. Назвіть та охарактеризуйте основні форми сім’ї в сучасних умовах.

11. Назвіть функції сім’ї.

12. Дайте визначення поняття «шлюб». Яку роль відіграє шлюб у сучасних умовах?

ТЕМА 2. СОЦІАЛІЗАЦІЯ ОСОБИСТОСТІ

---

Дата добавления: 2015-09-01