УНР: держава без території

Усе «державне» «життя» УНР на початку 1920 р. — це пооди- нокі засідання уряду Мазепи, головно на території Польщі. У лю- тому РНМ відбула одне засідання, у березні — 3, у квітні — 1; 17 припали на травень.

14 лютого в Кам’янці, на останньому засіданні уряду, участь у якому взяли Мазепа, Лівицький, Шадлун, Безпалко та Огієнко,

«в порозумінні» з лідерами УПСР Голубовичем та Степаненком ухвалили декілька принципових управлінських рішень, покли- каних, на їхню думку, оптимізувати діяльність УНР — держави без території та громадян:

— схвалили законопроект про «Тимчасовий закон про фор- му державного устрою та про порядок законодавства»,

— передали колегії у складі Лівицького, військового мініс- тра Сальського та міністра внутрішніх справ Христюка

«права» вирішувати всі внутрішньо- та зовнішньополі- тичні питання діяльності УНР,

— вирішили скасувати всі «уповноваження», видані свого часу Макаренкові та Швецю, але — після оголошення

«Тимчасового закону про форму державного устрою та про порядок законодавства»,

— передали всі права, пов’язані з розпорядженням держав- ними коштами УНР, які містилися в німецьких банках, міністрові фінансів Мартосу1.

За словами Мазепи, проект «Тимчасового закону» «не касу­ вав Директорії як такої, залишаючи в її складі Швеця і Макарен­

1 Директорія... — Т. ІІ. — С. 7—8; ЦДАВО України. — Ф. 3809. — Оп. 2. — Спр. 9. — Арк. 14.

ка, лише ставив певні обмеження щодо втручання членів Дирек­ торії в справи управління. Це останнє, — писав прем’єр, — мало велике значіння, зокрема в справах управління армією». Мазепа стверджував, що особисто направив документ із відповідним листом за власним підписом до Петлюри, але «після повернення з Зимового походу я взнав, що Петлюра “Тимчасового закону” не затвердив. Головний отаман заявив, що текст закону утворює охлократію з ради міністрів, переплутує мале з великим і, як ухвалений наспіх, обов’язує до перегляду <...> Я можу, — писав Петлюра, — в любу хвилину передати раді міністрів свої повно­ важення, коли вона певна, що її піддержить населення, <...> але гадаю, що в даний момент це було б шкодою для діла» 1.

Основні напрямки урядової діяльності в березні (4 з 8 роз- глянутих питань «державного» життя): «скорочення штатів експедиції державних паперів», «підвищення платні робітникам друкарського відділу» та «урядовцям центральних державних ус­ танов і тих місцевих, які знаходяться під владою УНР», а також видача їм «великодньої допомоги». На єдиному засіданні в квітні в центрі уваги уряду знову-таки питання видачі «великодньої допомоги», затвердження штатів санітарної управи та військо- вого міністерства тощо2.

Така «активність» пояснюється дуже просто — у Варшаві повним ходом ішли таємні переговори Голови Директорії та Начальника Польської держави про військово-політичний союз. Стратегічна ініціатива тут була цілком і повністю на боці Пілсудського, якого беззастережно підтримували громадяни Польщі, західні альянти і прихильності якого відчайдушно до- бивалися більшовицькі дипломати... Петлюра мусив поспішати і в цьому поспіху погоджуватись на будь-які вимоги свого ві- заві та ухвалювати рішення, спрямовані на імплементацію цієї угоди, зокрема щодо підготовки нової воєнної кампанії проти більшовиків. За період з 9 березня по 22 квітня рішеннями уря- ду, які підписував не прем’єр Мазепа, а утаємничений у перебіг переговорів заступник голови уряду Лівицький, було зокрема ухвалено:

1 Мазепа І. Творена держава. — С. 70, 72, 73; Мазепа І. Україна в огні і бурі революції. Т. 2. — С. 195; Т. 3. Польсько-український союз. Кінець збройних змагань УНР. — Прага, 1943. — С. 16.

2 Директорія... — Т. ІІ. — С. 9—14.

— асигнувати 2 млн австрійських крон «на тримісячне ут­ римання санітарно­медичної експедиції на Україну під ке­ руванням Міжнародного Червоного Хреста» (9 березня),

— тимчасову постанову «про утворення та формування вій­ ськової жандармерії УНР» (14 березня),

— асигнування на потреби Лівицького 30 млн грн. та 3 млн польських марок (25 березня),

— доручення Лівицькому «на час відсутності І. Мазепи обов’язків голови РНМ» (31 березня),

— розпорядження Петлюри Мазепі та Огієнкові створити

«Особливу державну комісію» з представників усіх полі- тичних, але лише українських, партій, «які стоять на ґрунті української державності і які поділяють основну лінію політики, якої до сього часу трималося і тримаєть­ ся правительство УНР», — вона повинна була опрацюва- ти всі необхідні законодавчі акти, що мали сформувати новий політичний устрій УНР (31 березня),

— доповнення та зміни до законів про військові суди (21 квітня)1.

Дата добавления: 2015-08-17