Завдання 2.2.

Проаналізувати соціокультурний зміст великих вікових криз. Виділити основні одиниці психологічного аналізу. Заповнити таблицю.

Одиниці психологічного аналізу	Криза новонародженості	Криза 3 років	Пубертатна криза (13 років)
	Кризу новонародженості не відкрили, а визначили теоретично як особливий період у психічному розвитку дитини. Ознакою кризи є втрата дитиною ваги у перші дні після народження. Одразу ж після народження виявляються безумовні рефлекси, що забезпечують роботу основних систем організму (захисні, орієнтувальні тощо). За умови вдоволення органічних потреб та дотримання правильного режиму і виховання у дитини формуються нові, власне людські потреби (в отриманні вражень, у спілкуванні з дорослими тощо), на їх основі здійснюється психічний розвиток.	Малюк вчиться відокремлювати себе від дорослого, починає ставитися до себе як до самостійного "Я", тобто у нього з’являються початкові форми самосвідомості.	Це криза соціального розвитку, що нагадує кризу 3 років ("Я сам"), тільки тепер це "Я сам" в соціальному сенсі. У літературі описаний як "вік другого перерізання пуповини," негативна фаза статевого дозрівання ". Характеризується падінням успішності, зниженням працездатності, дисгармонійною у внутрішній будові особи. Людське Я і світ розділені більш, ніж в інші періоди. Криза належить до гострих.
Соціокультурний зміст кризи	Комплекс пожвавлення – специфічне психічне новоутворення, що є критичною межею періоду новонародженості, а час його появи є основним критерієм відповідності психічного розвитку дитини віковій нормі. Соціальна ситуація життя немовляти з матір’ю спричиняє появу нового типу діяльності безпосереднього емоційного спілкування дитини і матері. Згідно з дослідженнями Д. Ельконіна й М. Лісіної, специфічна особливість цієї діяльності полягає в тому, що її предметом є інша людина.	Уперше криза трьох років була описана Ельзою Келер у праці "Про особистість трирічної дитини". Вона визначає низку важливих ознак цього періоду: Негативізм. Дитина взагалі не хоче підкорятися дорослим. Негативізм не слід ототожнювати з неслухняністю, що буває у більш ранньому віці. Упертість. Дитина наполягає на своїй вимозі, на власному рішенні. Малюк починає усвідомлювати себе як особистість і хоче, щоб на цю особистість зважали. Упертість не слід плутати з наполегливістю. Примхливість. Близька до негативізму й упертості, але має більш генералізований і безособистісний характер. Це протест домашнього устрою. Свавілля. Прагнення емансипації від дорослого. Дитина хоче бути самостійною. Це дещо нагадує кризу першого року, але тоді було прагнення фізичної самостійності, а тепер йдеться про глибший рівень – самостійність наміру, задуму. Знецінювання дорослих. Батьки переживають справжній шок, почувши від дитини "дурень" чи щось подібне. Протест-бунт. Виявляється у частих сварках з батьками. У сім’ях з однією дитиною простежується прагнення деспотизму. Дитина вишукує безліч способів деспотичної влади над оточенням.	Поведінка підлітка під час кризи не обов'язково має негативний характер. Л.С.Виготський пише про три варіанти поведінки. 1. Негативізм яскраво виражений у всіх областях життя підлітка. Причому це триває або декілька тижнів, або підліток надовго випадає з сім'ї, недоступний домовленостям старших, порушимо або, навпаки, туп. Це важке і гостре протікання спостерігається у 20% підлітків. 2. Дитина - потенційний негативист. Це проявляється лише в деяких життєвих ситуаціях, головним чином як реакція на негативний вплив середовища (сімейні конфлікти, гальмівну дію шкільної обстановки). Таких дітей більшість, приблизно 60%. 3. Негативних явищ немає зовсім у 20% дітей.

Завдання 2.3. Проаналізувати соціокультурний зміст малих вікових криз. Виділити основні одиниці психологічного аналізу. Заповнити таблицю.

Одиниці психологічного аналізу	Криза 1 року	Криза 7 років	Криза 17 років
	Криза виникає тому, що у дітей з'являються нові потреби, а старі форми їх задоволення вже не підходять, іноді навіть заважають, стримують, і тому не можуть виконувати свої функції. У кінці першого року життя соціальна ситуація повного злиття дитини з дорослим нібито спалахує зсередини. Дитина починає розуміти і розділяти: я - дитина, а він - дорослий, ми -різні. В цьому сутність кризи першого року життя. У такому віці дитина набуває певну міру самостійності: з'являються перші слова, набувається вміння ходити, розвиваються дії з предметами. Але діапазон можливостей для втілення цього ще достатньо обмежений.	Основна особливість поведінки дитини, що переживає кризу 7 років – це поява штучності, навмисності, кривляння, манерничанье. Ваше чадо може почати навмисно розмовляти спотвореним, наприклад, писклявим, голосом, змінити ходу і т.д. Втрачається дитяча безпосередність: тепер зовнішній подразник не викликає відразу первинну, природну, безпосередню реакцію, як це відбувається у дошкільника. Між подією і реакцією на нього «вклинюється» момент обдумування, з'являється інтелектуальна складова. Дитина починає диференціювати зовнішнє і внутрішнє, може почати «охороняти» свій внутрішній світ, не реагуючи на слова дорослих або сперечаючись з ними.	Для тих, хто важко переживає кризу 17 років, характерні різні страхи. Відповідальність перед собою і своїми рідними за вибір, реальні досягнення в цей час - вже великий вантаж. До цього додається страх перед новим життям, перед можливістю помилки, перед невдачею під час вступу до вузу, у юнаків - перед армією. Висока тривожність і на цьому тлі виражений страх можуть призвести до виникнення невротичних реакцій, таких як підвищення температури перед випускними або вступними іспитами, головні болі і т.п. Може початися загострення гастриту, нейродерміту або іншого хронічного захворювання.
Соціокультурний зміст кризи	Так воля дитини вперше зустрічається з волею дорослого. Дитина хоче діяти сама, її більше не влаштовує положення ляльки, яку годують, пеленають, дають іграшки, коли хочуть розмовляють, коли не хочуть - не розмовляють. Вона прагне бути самостійною, спілкуватися за власним бажанням. І тут ще один парадокс - прагнення до спілкування є, а слів, щоб висловити все це, ще немає. Так починається криза одного року. Вона стає тим глибшою, чим більше батьки чинять супротив бажанням дитини. Капризи дитини, в дійсності, є показником того, що дорослим настав час змінювати свою поведінку і ставлення до власної дитини. Попередні стереотипи спілкування вже не спрацьовують.	Тепер ваш малюк – не тільки син, онук і т.д., але і учень, однокласник. У нього з'являється суспільна роль зі своїми правами та обов'язками. Тепер йому доведеться самому вибудувати відносини з однолітками, вчителями. У його оточенні з'являться, крім батьків, нові авторитетні фігури (вчителя). Він вперше отримає неупереджену оцінку своїх здібностей (шкільні оцінки), що не забарвлене батьківською любов'ю схвалення або несхвалення поведінки. Йому належить зробити багато інших відкриттів, не кажучи вже про отримання нових знань безпосередньо на уроках. На зміну грі як основної діяльності приходить усвідомлене навчання. Все це призводить до зміни свідомості та самосвідомості, переоцінці цінностей, зміни розстановки пріоритетів.	Індивідуальні відмінності в переживанні кризи 17 років великі. Але навіть якщо випускник мало тривожний і все складається для нього вдало, різка зміна способу життя, включення в нові види діяльності, спілкування з новими людьми викликають значну напруженість. Нова життєва ситуація вимагає адаптації до неї. Допомагають адаптуватися в основному два чинники: підтримка сім'ї і впевненість у собі, почуття компетентності.

Завдання 2.4. Періодизація вікового розвитку Л. Виготського будується з урахуванням:

а) одного істотного зовнішнього критерію;

б) одного істотного внутрішнього критерію;

в) поєднання кількох суттєвих критеріїв.

Назвати і коротко охарактеризувати цей / ці критерій / критерії:

Л.С. Виготський розрізняв три групи періодизацій: за зовнішнім критерієм, за одним і кількома ознаками дитячого развитку. Для першої групи характерно побудова періодизації на основі зовнішнього, але пов'язаного з самим процесом розвитку критерію. Прикладом можуть служити періодизації, створені за биогенетическому принципом. Відповідно до цієї позиції онтогенез у спрощеному і стислому вигляді повторює філогенез. Тому процес індивідуального розвитку дитини вибудовується у відповідності з основними періодами біологічної еволюції та історичного розвитку людства. У другій групі періодизацій використовується не зовнішній, а внутрішній критерій. Цим критерієм стає яка-небудь одна сторона развития. В третьої групи періодизацій періоди вікового розвитку виділяються на основі декількох істотних особливостей цього розвитку.

Дата добавления: 2015-08-10