Підлітковий вік: основні психологічні особливості

Питання:

1. Основні підходи до проблеми кризи підліткового віку.

2. Ведуча діяльність в підлітковому віці.

3. Особливості особистості підлітків.

4. Основні новоутворення підліткового віку; особливості психоемоційної сфери.

5. Типивихованнятааномаліїособистісногорозвиткупідлітків.

Завдання 7.1. Психологічні новоутворення підліткового віку це:

а) самоствердження;

б) формування его-ідентичності;

в) формування характеру;

г) все перераховане вище;

д) нічого з перерахованого вище.

Дати розгорнуту відповідь.

В підлітковому віці становлення дорослості відбувається по-різному. Перші її ознаки можуть дуже відрізнятись від розвинутих форм, проявлятися раптово. Якщо не знати і не враховувати нових тенденцій розвитку в підлітковому періоді, то процес виховання може бути неефективним, а становлення особистості — відбуватися стихійно.

Спостерігаючи значні зрушення у своєму фізичному та статевому розвитку, відчуваючи свої можливості виконувати суспільно важливі справи у сім'ї і школі, підліток починає усвідомлювати, що він уже не дитина. У нього виникає специфічне ставлення до себе, він заперечує свою належність до дітей, прагне бути і вважатися дорослим. Це новоутворення виражає нову життєву позицію підлітка щодо людей і світу, визначає зміст і специфічну спрямованість його соціальної активності, систему нових прагнень, переживань та афективних реакцій.

Виникнення у підлітка уявлення про себе як про людину, що переступила рубіж дитинства, зумовлює його переорієнтацію з дитячих норм і цінностей на дорослі. Його вже не влаштовують правила, обмеження, мораль послуху, які існують для дітей і є джерелом їхньої несамостійності, нерівноправності з дорослими.

Специфічна соціальна активність підлітка полягає у великій сприйнятливості до засвоєння цінностей, норм, способів поведінки, які існують у світі дорослих. Він усіляко намагається реалізувати свою потребу в утвердженні позиції дорослої людини, але відсутність психічних можливостей заважає досягненню цієї мети. Це є однією з основних суперечностей віку, розв'язання якої стимулює подальший психічний розвиток.

Підліток намагається долучитися до життя і діяльності дорослих шляхом наслідування. Спершу він переймає те, що доступніше для нього: зовнішній вигляд і манеру поведінки.

Потреба підлітка у самоствердженні. Постійна взаємодія підлітка з однолітками породжує у нього прагнення зайняти належне місце серед них, що є одним із домінуючих мотивів поведінки та діяльності. Його потреба в самоствердженні настільки сильна, що задля визнання ровесниками підліток готовий поступитися своїми поглядами та переконаннями, здійснювати вчинки всупереч своїм моральним настановам. Вона спонукає так званих важких підлітків до порушень норм і правил поведінки. Втратити авторитет в очах друзів, відчути посягання на свою честь і гідність є найбільшою трагедією для підлітка, що може призвести аж до суїциду (самогубства). Тому він бурхливо реагує на нетактовні зауваження учителя у присутності друзів, вважаючи це приниженням своєї особистості. На цій основі нерідко виникають конфлікти між учнями і вчителем. Тільки тактовне ставлення до підлітка, підтримка його в очах ровесників створюють психологічно сприятливий ґрунт для ефективного впливу на нього виховних засобів педагога. Суттєву критику дорослого підліток адекватно може сприйняти наодинці.

Форми самоствердження підлітка можуть бути різноманітними. Найпростіша з них полягає у зовнішньому наслідуванні дорослих, їхніх шкідливих звичок, особливостей поведінки (куріння, вживання алкоголю, наркотиків, надмірне і без смаку використання косметики, носіння своєрідного одягу, послуговування нецензурною лексикою). Батьки та вчителі повинні активно боротися з цим, звертаючи увагу підлітків на позитивні зразки для наслідування (літературні герої, історичні діячі, відомі особистості). Найважливіше, щоб і вони були для підлітків достойними зразками.

Позитивними формами самоствердження підлітків є заняття спортом, праця в сім'ї, школі, на виробництві, виконання суспільно корисних справ. Інтелектуальне самоствердження учнів відбувається в їхній навчальній і позанавчальній пізнавальній діяльності, реалізації пізнавальних потреб та інтересів. Підлітки із захопленням займаються дослідницькою діяльністю в навчально-наукових гуртках, їх приваблює участь у відкриттях.

Самоствердження молодших і старших підлітків має різну спрямованість. Для молодших провідною є потреба в гідному становищі у групі. Так, реакція п'ятикласника на певний вплив учителя залежить не стільки від міри його вини чи характеру впливу, скільки від шкоди, яка може бути завдана цим впливом його становищу в класі. При цьому впертість, свавілля тощо мають на меті завоювати і зміцнити становище дитини в групі, колективі однолітків. Старший підліток, як і молодший, потребує товариства ровесників, але його самоствердження виявляється у прагненні утвердитись у власних очах, а не в очах оточуючих.

У роботі з підлітками дорослі повинні зважати на основні новоутворення, оскільки вони тісно пов'язані із суперечностями цього віку, розв'язання яких є поступом у розвитку особистості.

Завдання 7.2. До патологічних реакцій підліткового віку відносяться:

а) дисморфофобія;

б) синдром деперсоналізації і дереалізації;

в) синдром філософської інтоксикації;

г) арахнофобія;

д) дромомания.

Тема 8.

Психологичні особливості юнацького віку

Питання:

1. Юністьяк стадія життєвогошляхулюдини.

2. Навчально-професійнадіяльністьяк ведуча діяльність старшокласника.

3. Основні новоутворення юнацькоговіку.

Завдання 8.1. У юнацькому віці формуються:

а) світогляд;

б) самосвідомість;

в) Я-концепція;

г) словесно-логічне мислення.

Завдання 8.2. Проаналізувати чинники, що впливають на професійне самовизначення особистості. Зробити таблицю, де відобразити отримані результати.

Фактори професійного самовизначення особистості	Характеристика факторів
Вплив батьків	Пряме спадкування професії батьків, продовження сімейного бізнесу; батьки впливають, навчаючи своєї професії; батьки впливають на інтереси і заняття дітей із самого раннього віку, заохочуючи або засуджуючи їхні інтереси і захоплення, впливаючи своєю сімейною атмосферою; батьки впливають своїм прикладом; батьки направляють, або обмежують вибір своїх дітей, наполягаючи на продовженні або припиненні навчання, на визначеній школі або вузі, визначеної спеціалізації (внутрішні мотиви батьків можуть бути при цьому різні: не усвідомлене бажання батьків здійснити свої професійні мрії через дітей; невір'я в можливості дитини; матеріальні розуміння; бажання, щоб дитина досягла більш високого соціального статусу й ін.);
Вплив друзів і вчителів	Фактично більшість молодих людей погодять свої професійні плани із батьками, із друзями (під впливом друзів можуть за компанію йти в те або інша навчальна професійна установа). 39 % опитаних відзначають, що на їхній професійний вибір уплинули вчителя в старших класах. Але вплив батьків сильніше, ніж вплив учителів.
Статеворольові стереотипи	На вибір молодими людьми спеціальності в значній мірі впливають чекання суспільства з приводу того, яку роботу повинні здійснювати чоловіки, а яку - жінки. Статеворольові стереотипи можуть сприяти тому, що юнаки виявляють більшу цікавість до науково-технічних дисциплін, а дівчата більш схильні до сфери мистецтва або обслуговування.
Рівень розумових здібностей	Важливим фактором професійного вибору є розумові здібності, рівень інтелекту молодої людини, що визначає його здатність приймати рішення. Багато юнаків роблять нереалістичні вибори, мріють про престижні професії, для яких у них немає необхідних даних. Здатність людини досягти успіх у вобраній роботі залежить від рівня його інтелекту.
Структура інтересів людини	Інтерес є ще одним важливим фактором успіху в професійній діяльності. Дослідження показують, що чим більш люди зацікавлені у виконуваній ними роботі, тим краще будуть результати їхньої праці. Імовірність успіху за інших рівних умов вище в тих з початківців свою кар'єру працівників, чиї інтереси в більшому ступені подібні інтересам тих, хто вже домігся покликання в даній області.
Соціально-економічний попит на ту або іншу професію	Реальні можливості навчання і працевлаштування по даній професії, її матеріальна і соціальна значимість. Чим вище соціально-економічний статус тих, яких навчають, тим більше престижними професіями вони мають намір опанувати. Професійні устремління залежать як від соціального статусу, так і від інтелектуальних здібностей і шкільної успішності молодої людини. Варто врахувати, що і рівень взаємозалежності між інтересом і придатністю до тієї або іншої професії відносно невисокий.

Тема 9.

Психологичні особливостіу ранньому доросломувіці

Питання:

1. Загальна характеристика дорослості.

2. Особливості розвитку самосвідомості у ранньому дорослому віці.

3. Особливості спонукальної сфери у ранньому дорослому віці.

4. Становлення суб’єкта життєдіяльності та індивідуальності на етапі ранньої дорослості.

5. Розвиток інтелекту у ранньому дорослому віці.

6. Особливості емоційного розвитку особистості у ранньому дорослому віці.

Завдання 9.1. Складання таблиці «Класифікація періодів зрілості» (Е.Ериксон) за формою:

Стадія розвитку	Область соціальних відношень	Полярні якості особистості	Результат розвитку
1. Період немовляти (0-1)	Матичи особа, яка їїзаміщує	Довіра до світу - недовіра до світу	Енергія та життєва радість
2. Раннє дитинство (1-3)	Батьки	Самостійність-сором, сумніви	Незалежність
3. Дитинство (3-6)	Батьки, брати, сестри	Ініціатива - пасивність, провина	Цілеспрямованість
4. Шкільний вік (6-12)	Школа, сусіди	Компетентність-неповноцінність	Оволодіння знаннями і вміннями
5.Підлітковий вік та юність (12-20)	Групи ровесників	Ідентичність особистості - невизнання	Самовизначення, відданість, вірність
6. Рання зрілість (20-25)	Друзі, кохані	Близькість - ізоляція	Співробітництво, кохання
7. Середній вік (25-65)	Професія, рідний дім	Продуктивність–застій	Творчість і турботи
8. Пізня зрілість (після 65)	Людство, близькі	Цілісність особистості - відчай	Мудрість

Завдання 9.2. Опишіть шість рівнів батьківства (М.Савчин, Л.Василенко, с. 299):

1) Батьки не звертають уваги на дітей, принижують, ігнорують їх. У таких родинах діти часто виростають лицемірними, брехливими, у них часто спостерігається невисокий інтелект чи затримка розумовогорозвитку;

2) Батьки постійно захоплюються своїми дітьми, вважають їх зразком досконалості. Діти найчастіше виростають егоїстичними, поверхневими, самовпевненими;

3) Гармонічні відносини, побудовані на любові і повазі. Діти відрізняються добросердям і глибиною мислення, прагненням до знань;

4) Батьки постійно не задоволені дитиною, критикують і гудять її. Дитина росте дратівливою, емоційно хитливою;

5) Батьки надмірно балують і оберігають дитину. Діти ростуть ледачими, соціально незрілими;

6) Батьки, на позицію яких впливають фінансові труднощі. Їхні діти ростуть з песимістичним відношенням до навколишнього світу. Якщо ж не впливають, то діти спокійні, скромні.

Тема 10.

Психологичні особливостіу зрілому дорослому віці

Питання:

1. Загальна характеристика зрілого дорослого віку.

2. Особливості розвитку Я-концепції у зрілому дорослому віці.

3. Розвиток спонукальної сфери у ранньому дорослому віці.

4. Становлення емоційної сфери у зрілому віці.

5. Особливості пізнавальних процесів у зрілому дорослому віці.

6. Психологічна готовність дорослої людини до старості.

Завдання 10.1. Опишіть дві лінії розвитку - негативну та позитивну(за Є.Єріксоном) цього періоду так, ніби ви самі знаходитися у ньому.

1) Я приймаю себе і свою роль у житті на самому глибинному рівні і розумію власне особистісну гідність, мудрість. Основна робота в житті закінчилася, настав час роздумів і забав з онуками. Я можу сказати собі: «Я задоволена». Невідворотність смерті більше не лякає, оскільки я бачу продовження себе або в нащадках, чи в творчих досягненнях. Залишається інтерес до життя, відкритість людям, готовність допомогти дітям у вихованні онуків, участь в оздоровчих фізкультурних програмах, політиці, мистецтві, і т.д. для того, щоб зберегти цілісність свого «Я».

2) Моя прожите життя представляється ланцюгом втрачених можливостей і прикрих промахів, я усвідомлюю, що починати все спочатку вже пізно і упущеного не повернути. Мене охоплює відчай, відчуття безнадійності, я відчуваю, що мене кинули, я нікому не потрібна, життя не вдалося, виникає ненависть до світу і людей, повна закритість, злість, страх смерті. Відсутність завершеності і незадоволеність прожитого життям.

Завдання 10.2. Наведіть приклад, де б було висвітлено такі аспекти емоційного життя людини зрілого віку, як: індивідуальний фон переживання; негативні переживання переважають позитивні; поверхнева форма переживань; мають невизначений характер.

У зрілому дорослому віці емоційне життя людини ще недостатньо стабільне. Проте спостерігається зниження загальної емоційності в різних життєвих ситуаціях, при виконанні всіх видів діяльності. Зміст основних переживань особистості пов'язаний з сенсом життя, стану здоров'я, очікуванням старості. Успіхи дітей і онуків викликають у людей зрілого дорослого віку позитивні емоції, а їх невдачі - негативні переживання.
Встановлюється індивідуальний фон переживань. Реагування на одні відчуття і враження послаблюється (на кольори, пейзажі, гармонію звуків), інші - посилюється (на сильні звуки, запахи, яскраві кольори).
У зрілому віці людина часто відчуває самотність, дефіцит сімейного спілкування, оскільки діти підростають і залишають батьківський дім.

Тема 11.

Психологичні особливості людей похилого віку

Питання:

1. Загальна характеристика старості.

2. Особливості Я-концепції в період старості.

3. Особливості спонукальної сфери у старості.

4. Становлення суб’єкта життєдіяльності та індивідуальності на етапі ранньої дорослості.

5. Особливості пізнавальних процесів у старості.

6. Емоційна сфера у людей похилого віку.

7. Вмирання і смерть старих людей.

Завдання 11.1. Напишіть свої роздуми у вигляді міні розповіді на тему:

«Значення сім'ї для людей похилого віку»

З певного віку непересічною цінністю для людини стає сім'я, задля єдності і благополуччя якої вона живе і працює, обстановка в якій може додавати їй сил і відчуття усіх барв життя або пригнічувати, кидати її в депресивні стани. Особливо важливе значення має сім'я для людей похилого віку, хоч багато з них зустрічають свою старість одинокими.

Старі люди більше прагнуть активної взаємодії з членами сім'ї, а усамітнення забезпечує їм особистісну свободу. Сім'я для них є опорою. Однак не завжди сім'я здатна вирішити їхні проблеми. Нерідко опікуни є також уже немолодими людьми (одне із подружжя) або людьми зрілого дорослого віку (діти). їх переслідують свої проблеми, в багатьох ослаблене здоров'я. Тому інколи люди старого віку відчувають розчарування через нереалізовані сподівання, що може зруйнувати стосунки в родині.

У зв'язку зі зниженням рівня народжуваності літні люди мають менше родичів, від яких можуть очікувати підтримки. В такому разі їхнє становище значною мірою залежить від рівня пенсійного забезпечення та добробуту в державі.

Великою радістю на старості є онуки і правнуки. У багатьох бабусь і дідусів налагоджуються з ними дружні стосунки. Ці стосунки часто відіграють домінуючу роль у спонукальній сфері людей похилого віку, дають їм відчуття особистісного та сімейного оновлення, вносять різноманітність у їхнє життя, надають йому сенсу, є ознакою довголіття, яким можна гордитися.

Подружні стосунки людей похилого віку, як правило, стають теплішими, оскільки багатьох із них тривожить похмура (у фінансовому, емоційному аспектах) перспектива життя. Вони часто думають про власну смерть, з гіркотою очікують її наближення. Але, мабуть, найбільше їх тривожить можливість овдовіти. Переживання втрати залежить від того, наскільки сподіваною вона була. Так, стрес від смерті людини, яка тривалий час хворіла, може бути меншим, ніж від несподіваної смерті. Крім того, у літніх людей реакція на втрату шлюбного партнера менш гостра, ніж у молодих, оскільки вони є психологічно більш підготовленими до цього. Як свідчать дослідження, 20% овдовілих дуже важко переживають утрату, а в їхніх стосунках з оточенням усе більше помітні негативні прояви.

Жінки легше переживають утрату партнера, одинокість, оскільки більш призвичаєні до самообслуговування, налагоджують стосунки, активно поринають у релігію. Попри те що овдовілі чоловіки краще забезпечені фінансово, що дає їм більше можливостей одружитися знову, вони менше, ніж жінки, здатні стежити за собою, і це робить проблематичним їх побут, слабоконтрольованими емоції та поведінку, посилює залежність від родини тощо.

Дата добавления: 2015-08-10