Розвиток психіки і особистості молодшого школяра

Питання:

1. Провідна діяльність молодшого шкільного віку.

2. Розвиток психічних функцій в молодшому шкільному віці.

3. Особливості особистостімолодшогошколяра.

4. Групи ризику в молодшому шкільному віці.

Завдання 6.1. Зробити порівняльний аналіз мислення дошкільнят та молодших школярів, виділити основні одиниці аналізу

Мислення дошкільнят

Мислення молодших школярів

У дошкільному віці діти починають пізнавати світ за допомогою мислення – суспільнозумовленог опсихічного процесу, який полягає в узагальненому й опосередкованому відображенні дійсності. Його розвиток у дошкільнят залежить від розвитку уяви. Дитина механічно замінює у грі одні предмети іншими, надаючи їм невластивих, але окреслених правилами гри нових функцій. Пізніше предмети вона замінює їх образами, у зв'язку з чим відпадає необхідність практичної дії з ними. Основниминапрямамирозвиткумислення в дошкільномудитинстві є вдосконаленняйогонаочнообразності, пов'язаної з уявленнямситуацій і їхзмін на основіуяви, довільної та опосередкованоїпам'яті; початок активного формування словесно-логічногомислення (використання понять, логічнихконструкцій) шляхом використаннямови як засобуформулювання і розв'язанняінтелектуальнихзавдань. У дошкільному віці дитина розв'язує життєві завдання трьома способами: наочно-дійовим (реальнее випробування властивостей предметів), наочно-образним (оперування конкретними образами предметів і ситуацій) і завдяки логічним судженням з опорою на поняття. Чим вона старша, тимрідшевикористовуєпрактичніспроби і частішенаочно-образні, а пізніше й логічніспособи.

Вікпершокласників, за Ж. Піаже. припадає на перехід від доопераційного мислення до мислення на рівні конкретних операцій. Діти цього віку здатні встановлювати причинно-наслідкові зв'язки, якщо вони можуть без посередньо спостерігати за зміною об'єкту. Досягнення рівня конкретних операцій відкриває можливості для учнів II—IV класів теоретично міркувати про світ, в якому вони живуть і створює основу для досягнення стадії формальних операцій, яка розпочинається уже в 11—12-річних дітей. Під впливом навчання в мисленні молодшого школяра змінюються співвідношення його образних і понятійних, конкретних і абстрактних компонентів. Ці зміни відбуваються по-різному, залежно від змісту навчання. Завдання його полягає в тому, щоб забезпечувати розвиток не тільки конкретного, а й абстрактного мислення молодших школярів. Виконуючи завдання на визначення об'єктів, першокласники на початку навчального року здебільшого виділяють функціональні їхні ознаки, тобто ознаки, пов'язані з призначеннями предметів ("будинок, щоб жити", "ніж, щоб різати", "корова дає молоко" тощо). Під впливом навчання в учнів стає дедалі менше таких визначень. З'являються визначення, в яких перелічуються істотні й неістотні ознакио б'єктів ("кавун — плід, він росте, зверху зелений або ж темний, а всередині червоний, смачний, є насіння"), а потім загальні й істотні ознаки, властивості окремих предметів. Учні II—IV класів відомі їм поняття визначають, виділяючи загальні та істотні ознаки об'єктів.

Завдання 6.2.Домінуючим психічним процесом в молодшому шкільному віці є:

А) відчуття;

Б) сприймання;

В) пам'ять;

Г) мислення;

Д) уява.

Завдання 6.3. Проаналізуватиз психологічної точки зору уривок, що стосується стану молодшого школяра на уроці: «Жах наповнював мене при погляді на багато голів над партами… Поки я йшов до дошки, моє тіло здригалося від передчуття відповіді, яка була більше схожа на екзекуцію. Моя шкіра міняла колір від білої, як крейда до червоної, мов томат. У дошки починався повний ступор, хоча я знав матеріал. Я не міг сказати жодного слова… На іронічне запитання вчителя «Ну що, ти будеш сьогодні відповідати?» під посмішки однокласників я намагався відповісти «Так…». Але – починав заїкатися». Які перспективи розвитку особистості дитини ви передбачаєте в цьому випадку? Який вихід з даної ситуації існує?

Відповідь: Дитина знає матеріал, але він боїться відповідати. І вчитель не йде йому на зустріч, він іронічно питає, що ще більше лякає дитину. Такий учень не зможе чітко та ясно висловлювати свої думки, обговорювати тему з іншими учнями. Він повністю піде в себе. Навіть може втратити інтерес до навчання.

Вихід. Вчитель повинен допомогти учневі. Викликавши до дошки, задавати конкретні запитання, що б дитина зміг на них відповісти, так само давати йому підказки і підбадьорювати. Незабаром у дитини пройде страх перед дошкою та іншими учнями і він зможе спокійно відповідати.

Дата добавления: 2015-08-10