Втрати ефективності внаслідок запровадження непрямого податку

Насамперед необхідно розглянути, яким чином оподаткування призводить до втрати ефективності господарювання, якими показниками може бути визначена ця втрата.

Податок знижує добробут споживача двома шляхами:

1) прямо — через передачу частини фінансових коштів від споживача органам державного управління,

2) опосередковано — через підвищення споживчих цін (з урахуванням продуктового податку) на товари, що обкладаються податками.

Перший шлях створює безпосередньо ефект доходу, а другий породжує опосередковано як ефект доходу, так і ефект заміщен-ня після того, як зміниться ціна. Під втратою ефективності при оподаткуванні розуміють надмірне зниження рівня добробу-ту споживачів понад того рівня, який можна було б пояснити чистою втратою доходу в результаті сплати цього податку (deadveight loss). Тому втрата ефективності має назву надмірного тягаря від оподаткування, або податкового навантаження (tax incidence).

Слід зазначити, що загальноприйнятої методики визначення рівня податкового тягаря не існує. Макроекономічна теорія пропонує вимірювати цей рівень відношенням загальної суми фіскальних вилучень до суми доходів фірм і домогосподарств (ставка сумарного оподаткування доходів, або середня ставка податку). Ступінь фактичного податкового навантаження на приватний сектор визначається чистими податковими надходженнями, які утворюються різницею між величиною загальних податкових надходжень до державного бюджету і сумою трансфертів держави приватному сектору. Це узагальнений, найбільш спрощений підхід до визначення податкового навантаження.

Світова макроекономічна теорія пропонує кілька достатньо складних методів вимірювання надмірного податкового тягаря:

1) метод вимірювання за Дюпуї—Маршаллом—Харбергером (метод ДМХ);

2) метод вимірювання за Хіксом [15].

На практиці при визначенні податкового тягаря частіше за все мають на увазі порівняння ставок різних податків (на прибуток підприємств, ПДВ, акцизів, мита і прибуткового податку з населення) з аналогічними податковими ставками інших країн. Але ці окремі ставки не дають змогу визначити сукупний податковий тягар в економіці. Для вимірювання загального рівня податкового навантаження на економіку в цілому може бути використаний комплексний узагальнюючий показник частки сумарної величини всіх податкових платежів у ВВП (при його первинному і вторинному розподілах), який розраховується на основі системи національних рахунків СНР [26].

Раціональний вибір з можливих варіантів податкових засобів (обов’язково з урахуванням завдань податкової політики) не може бути здійснено без наявності якнайповнішої інформації про те, яким економічним суб’єктам урешті-решт доведеться нести податковий тягар. Тому аналіз розподілу податкового навантаження є важливим і невід’ємним компонентом процесу розробки рекомендацій щодо податкової політики.

Аналіз розподілу податкового тягаря — це оцінка поширення навантаження податку або системи податків між суб’єктами економічної діяльності. Метою цього аналізу є визначення тих економічних суб’єктів, які врешті нестимуть податковий тягар того податку чи податків, які спочатку, можливо, передбачались для

обкладання певного виду діяльності або певних суб’єктів господарювання. В основі цього аналізу лежить припущення, що податкове навантаження характеризується певним впливом, насамперед на добробут людей (а не установ чи організацій), які є споживачами, а також на виробників і постачальників засобів виробництва.

Аналіз розподілу податкового тягаря в економіці являє собою процес, що включає два етапи та має чотири принципи його реалізації.

Оскільки практично неможливо розрахувати, яким чином введення певного податку позначиться на кожному індивіді в країні, тому користуються спрощеними підходами, згідно з якими здійснюється класифікація різних категорій економічних суб’єктів та з’ясовуються наслідки введення податку щодо них.

Існує кілька підходів, що базуються на різних методах класифікації, якими користуються при вирішенні даної проблеми.

22) Дотування виробників та його мікроекономічні наслідки

Дота́ція (від лат. dotatio — дар, пожертва) — доплата з державного бюджету задля збалансування бюджетів нижчих рівнів; різновид субсидії. Дотація – це безвідплатна, безповоротна допомога з бюджету вищого рівня бюджету нижчого, яка не має цільового характеру та надається у випадку перевищення видатків над доходами.

У бюджетній діяльності застосовується дотація вирівнювання, що являє міжбюджетний трансферт на вирівнювання доходної спроможності бюджету, який його отримує. Надаються на безвідплатній і безповоротній основі без встановлення напрямів і (або) умов їх використання.

· Грошові кошти, що виділяються з державного і місцевих бюджетів для надання фінансової підтримки збитковим підприємствам, у яких грошова виручка від продажу виробленого продукту менше витрат на виробництво і продаж продукту, нижчим за рівнем бюджетам для покриття розриву між їх доходами і витратами. Дотація компенсує підвищені витрати, покриває збитки. Надання дотацій підприємствам дозволяє, з одного боку, запобігти їх банкрутству, з іншої - не допускати перевищення роздрібних цін на окремі споживчі товари і послуги, оскільки частина ціни на ці товари оплачується з бюджетних коштів за рахунок дотації.

· Додаткові виплати працівникові, обумовлені трудовим договором або законодавчим актом, наприклад дотація на харчування, на проїзд до місця роботи, виплати на неповнолітніх дітей тощо.

· Дотація вирівнювання: - міжбюджетний трансферт на вирівнювання дохідної спроможності бюджету, який його отримує. Дотація вирівнювання є міжбюджетним трансфертом, який зазвичай вважають коштами, що безоплатно й безповоротно передаються з одного бюджету до іншого. В Державному бюджеті України можуть передбачатися такі міжбюджетні трансферти місцевим бюджетам: дотація вирівнювання бюджету Автономної Республіки Крим, обласним бюджетам, бюджетам міст Києва й Севастополя, районним бюджетам та бюджетам міст республіканського Автономної Республіки Крим та міст обласного значення. Дотація вирівнювання розподіляється на основі формули вирівнювання, яка враховує податковий потенціал громад та використовується з метою зближення фінансових можливостей територіальних колективів. Обсяг дотації вирівнювання з державного бюджету місцевим бюджетам, або коштів, що передаються до державного бюджету з місцевих, визначається як різниця між розрахунковим показником обсягу видатків, прогнозним показником обсягу доходів (кошика доходів), що акумулюються на адміністративно-територіальній одиниці, помножена на коефіцієнт вирівнювання. Дотація вирівнювання не має цільового призначення та використовується в бюджеті нижчого рівня для збалансування доходів і видатків. Міські (міст Києва й Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим та міст обласного значення) й районні ради можуть передбачати у відповідних бюджетах дотації вирівнювання бюджетам районів у містах, бюджетам сіл, селищ, міст районного значення та їх об’єднань, а також кошти, що передаються з цих бюджетів.

23) Виплата субсидій споживачам. Розподіл субсидій.

Дотації та субсидії. Вплив дотацій та субсидій на попит і пропозицію. Розподіл дотацій та субсидій між виробниками і споживачами.
У тих випадках, коли ринкова рівновага не забезпечує достатній з точки зору уряду обсяг пропозиції якогось товару, уряд може стимулювати збільшення його пропозиції за допомогою дотацій, що виплачуються виробникам за виготовлений товар.
Один з можливих способів дотування виробників полягає у відшкодуванні урядом частини витрат виробництва, така дія позначається на ринку дотованого товару спричиняючи зміни в ринковій рівновазі. Змоделюємо подібну ситуацію. Припустимо що на ринку встановлюється ціна і обсяг.
Припустимо уряд призначив дотацію за твердою ставкою Т. Це означає, що витрати виробників зменшаться за кожного рівня ціни пропозиції на величину дотації Т. Наслідки:
ў Нова рівноважна ціна є нижча за стару;
ў Нова рівноважна кількість є більша за стару рівноважну;
ў Нова рівноважна ціна збігається з ціною споживача як це було до запровадження дотації;
ў Ціна виробника вища від ціни споживача.
До запровадження дотацій загальний виторг виробника, після запровадження дотацій виторг виробника
сума дотацій.
Призначення дотацій стимулює збільшення виробництва певного товару і призводить до зростання доходів виробника.
Розглянувши вплив дотацій на попит і пропозицію слід зазначити, що в даній моделі цей вплив показано в чистому вигляді, так як би всі виробники отримали дотації. В умовах ринкової економіки часто дотуються лише збиткові виробники, тому вплив дотацій на ринкову рівновагу відбувається на фоні потужної пропозиції прибуткових виробників, але у випадку дотацій ринкова ціна знижується. Прибуток рентабельних виробників, що не одержують дотацій зменшується. Це означає, що дотації виплачуються не лише за рахунок уряду, а й за рахунок рентабельних виробників.
Виплата субсидій споживачам.

24) Довгострокова фермерська проблема: суть причини.

уть довгострокової фермерської проблеми проявляється у несприятливій для фермерів довгостроковій динаміці цін на їхню продукцію та доходів від її продажу. Справа в тому, що в довгостроковому періоді темпи зростання фермерських цін і доходів є нижчими порівняно з темпами зростання цін і доходів в економіці у цілому.

З'ясуємо причини, які породжують довгострокову фермерську проблему за допомогою економічних інструментів D і S (рис. 6). Можна виділити три основні причини цієї проблеми:

1) Цінова нееластичність попиту на сільськогосподарські продукти.

Рис. 6. Графічна модель довгострокової фермерської проблеми

Емпіричні дослідження свідчать, що попит на сільськогосподарські продукти за ціною є відносно нееластичним, тобто: Еd< 1.

Чому? Це природно: якщо, наприклад, ціни на продукти харчування зменшилися вдвічі, то це не призведе до того, що людина буде споживати два обіди. Тобто є біологічні обмеження. По-друге, в багатих суспільствах населення нагодоване й одягнуте, тому зменшення ціни істотно не впливає на зростання величини попиту на продовольство. Якщо ж ціни на сільськогосподарські продукти зростають, однаково треба харчуватися.

2) Часові зрушення в кривих D і S фермерських продуктів.

Зміщення кривих S

Під впливом НТП істотно зростає пропозиція фермерської продукції. Основні фактори цього зростання: електрифікація, хімізація, меліорація, автоматизація, комп'ютеризація і т. д.

3) Слабка мобільність сільськогосподарських виробничих ресурсів.

Це означає, що ресурси сільського господарства мляво переливаються в інші галузі, масового відпливу капіталу і праці немає.

Все це призводить до того, що відносно багато фермерів ділять сільськогосподарський пиріг, частка якого в національному доході зменшується.

. Підсумуємо вище викладене з довгострокової фермерської проблеми. Довгострокова фермерська проблема е результатом комбінації чотирьох факторів:

нееластичність попиту на сільськогосподарські продукти;.

швидке зростання S під впливом НТП;

повільне зростання D під впливом нееластичності попиту за доходом і зменшення природного приросту населення;

слабка мобільність сільськогосподарських факторів виробництва (капітал, земля та праця), що сприяє збереженню низьких доходів і цін.

---

Дата добавления: 2015-08-10