Візантійська культура

Візантійська цивілізація та її культура – унікальне явище, яке посідає чільне місце в історії світової культури. Візантійська держава виникла в VI ст. у східній частині Римської імперії внаслідок її розколу, проіснувавши до середини ХV ст. Столиця Візантії Константинополь була заснована імператором Константином I на місці колишньої колонії Візантій. Звідси й назва цієї держави, яку їй дали пізніше, після загибелі Візантійської імперії, європейські гуманісти-історики.

Самі ж візантійці називали себе римлянами (грецькою «ромеї»), а свою державу – «Ромейською». Фактично із заснуванням Константинополя Візантія виокремлюється в межах Римської імперії і від цього часу починається відлік історії. Завершенням усамостійнення Візантії вважається 395 р., коли після смерті останнього імператора єдиної Римської імперії Феодосія І (його правління 379 – 395 рр.) відбувся її остаточний поділ на Західну Римську і Східну Римську (Візантія) імперії. У своїй багатовіковій історії від пізньої античності до середньовіччя вона пройшла три етапи: ранній, класичний і пізній.

У культурному житті Візантії сучасна культурологія виділяє такі основні періоди:

1) відмирання старої античної та становлення нової середньовічної культури в дусі християнського віровчення (IV – VII ст.);

2) культурний спад у зв’язку з економічним занепадом та аграризацією міст (кін. VII – поч. ІХ ст.);

3) нове культурне піднесення Константинополя та провідних міст
(сер. ІХ – Х ст.);

4) найвищий розвиток візантійської культури, зумовлений розквітом міського життя (ХІ – ХІІ ст.);

5) занепад культури, що викликаний політичним послабленням Візантії (кін. ХІІ – ХІІІ ст.);

6) становлення візантійського гуманізму, відновлення античної освіченості (XIV – сер. XV ст.).

Візантійська культура - це своєрідний «міст» від античності до середньовіччя. Водночас культура Візантії – особлива, оригінальна, самоцінна. Етнічну основу цієї держави становили греки й еллінізоване населення областей, де панувала грецька мова, античні звичаї.

Візантійська держава була першою православною. Офіційно сповідувався примат світської влади візантійського імператора як світського глави й офіційного покровителя візантійської церкви над церковною владою (тобто православна церква, на відміну від католицької розглядалася як невід’ємна складова держави).

Візантійська культура забезпечила домінування духовного в життєдіяльності, орієнтувала людину на ідеальний, ірреальний, неземний світ. Візантійська художня культура вбачала головною метою наближення через сакральне мистецтво до непізнаного – до Бога. Головними образами художніх творів виступали тільки Бог, святі, апостоли, в окремих випадках – божественний імператор та його родина. Сюжети творів ґрунтувалися на Святому Письмі.

Воно ж визначало їхні персонажі, композиції,типи фігур, атрибути святих та іншу християнську символіку. При цьому зображення образів і композицій затверджувала церква. Канонізація культурних процесів була важлива для духовного життя.

Візантійці вивчали і вдосконалювали природничі науки (географію, антропологію, математику). Однак гуманітарні науки переважали. Традиційний інтерес викликала у візантійців історія.

Візантія створила своєрідну літературу, переважно вона була теологічною (патристика, агіографія, патерики). Існувала світська література, але вона не стала визначальною.

Центральне місце в мистецтві Візантії посідає зображення людини. Головна увага приділяється не тілу та його фізичній красі (як в часи Античності), а християнському ідеалу краси духовної. Храми будували за хрестово – купольним принципом. Прикрашали храми фресками і мозаїкою. Скульптура відіграє незначну роль, що пояснюється релігійними мотивами. Важливе місце у візантійському живописі займає ікона. Прикладне мистецтво представляють різблені зі слонової кістки вироби, вишиті тканини тощо. У майстернях імператорського двору виготовляли розкішні рукописи з мініатюрами.

Візантійська музика мала передусім релігійний характер. Візантійці винайшли орган. Інструментальну музику виконували на органі. Церковний спів був дуже поширений.

Значного розвитку у Візантії досягла світська і релігійна освіта. У міських школах викладали читання, письмо, математику, грецьку і латинську мови тощо. У IХ ст. вперше в Європі у Константинополі була відкрита вища школа.

В історії європейської та світової культури візантійській належала важлива і помітна роль. Вона справила значний вплив на розвиток культури країн Південної та Східної Європи.

Дата добавления: 2015-07-25