Географічний підхід до цивілізації

«Цивілізація» означає розвиток суспільства в певному географічному середовищі. Даний підхід бере свій початок з ідей французького просвітника Ш. Монтеск’є, він вважав, що кліматичні умови визначають індивідуальні особливості людини, характер і схильності. Кліматичними умовами пояснював Ш. Монтеск’є і тип державного устрою. Він стверджував, що в країнах з родючими ґрунтами легше встановити дух залежності, тому що людям, які зайняті землеробством, ніколи думати про свободу; вони бояться втратити своє майно, тому згодні на владу навіть деспотичної особи. У країнах з холодним кліматом і несприятливими умовами для землеробства, люди більше думають про свободу, ніж про врожай. Ш.Монтеск’є підводить підсумок, що влада клімату сильніша за іншу владу.

Ідею впливу кліматичних умов на розвиток суспільства і культури досліджував російський учений ХІХ ст. Л. І. Мєчніков. Він підтримував ідею світової культури. Всесвітню цивілізацію вчений розподілив на три етапи у відповідності до періодів соціальної історії. На першому етапі виникають річкові цивілізації. Великі давні центри цивілізації – Єгипет, Месопотамія, Індія, Китай – засновують у басейнах великих річок: Нілу, Тигра і Євфрата, Ганга та Інда, Хуанхе і Янцзи. Річкові цивілізації створені первісними народами. Вони були ізольовані одна від одної і тільки у VIII ст. до н.е. ізоляція була подолана. Починається доба міжнародних відносин і зближення народів.

Другий етап - середземноморська цивілізація. Вона формується на берегах Середземного моря. Її головні представники Греція і Рим. Це нова фаза цивілізації. Антична культура є вирішальною. Важлива риса періоду – спадкоємність культури.

Третій період розвитку цивілізації пов'язаний у Л. І. Мєчнікова з океаном. Доба океанічної цивілізації починається з відкриттям Х.Колумбом Америки (1492р.). Наслідком цього відкриття став швидкий розвиток країн, що розташовані на узбережжі Атлантичного океану (Португалія, Іспанія, Франція, Англія, Нідерланди). Народи цих країн використали сприятливе географічне розташування своїх територій. Центри цивілізації з узбережжя Середземного моря перемістилися на береги Атлантичного океану.

Л. І. Мєчніков вважав, що центр світової цивілізації несталий у часі й просторі. Його зміни пов’язані з еволюцією географічного середовища у часі. У ХІХ ст. центр цивілізації знаходився у Великій Британії, у ХХ ст. – у США, а в ХХІ ст., за прогнозами вчених, він має бути у Китаї.

Дата добавления: 2015-07-25