Культура Єгипту

У Північно-Східній Африці колискою найдавнішої цивілізації була долина ріки Нілу. Історію Стародавнього Єгипту поділяють на три великих періоди: Давнього, Середнього і Нового царства. Єгипет являв собою велетенський оазис, затиснений пустелями Північної Африки і Синаю. Ізольованість Єгипту пояснює значну своєрідність єгипетської культури. Її вважають однією з найдавніших у світі. Другою характерною особливістю давньоєгипетської культури є неподільне панування релігійних уявлень у свідомості єгиптян, релігійних ідей і мотивів – у культурі. У житті єгипетського суспільства значну роль відігравали міфологія і релігія. Серед єгипетських міфів центральне місце займають основні цикли: створення світу, боротьба з темними силами, розквіт і в’янення природи. Посів і збирання врожаю відобразилися у міфі про бога Осиріса. Культ Осиріса особливо шанувався землеробами.

Релігія давніх єгиптян зароджувалась у родових общинах і проходила тривалий шлях до складних теологічних систем східної деспотії. Для релігії характерне збереження давніх вірувань, зооморфізм. На пізньому етапі простежується антропоморфізація божеств. Так, богиню Бастет зображували у вигляді жінки з головою кішки. Бог Тот – у вигляді чоловіка та ібіса. Широкого розповсюдження отримав культ мертвих. Єгиптяни вірили, що досягнути вічного життя міг той, у кого тіло збережено. Звідси звичай муміфікації тіл. Для збереження мумій будувались гробниці. Особливо пишно хоронили фараонів в епоху Давнього і Середнього царств. Їм будували грандіозні споруди - піраміди.

Об'єднання Єгипту у 3200р. до н.е. привело до створення загальнодержавного культу. На перше місце висували бога сонця Ра. Ще однією, третьою характерною рисою культури, було обожнення фараона. Його оголошували втіленням бога, живим богом, сином Ра.

У IV тис. до н.е. в Єгипті з’явилася писемність. Єгипетське письмо було ієрогліфічним. На початку ІІІ тис. до н.е. в Єгипті створили алфавіт з 24 приголосних літер. Проте всі три види ієрогліфічних знаків (ідеограми, фонограми, літери) співіснували. Матеріалом до письма був папірус.

Мистецтво. Найбільш вражаючих результатів єгиптяни досягли в архітектурі, яка була тісно пов’язана з їхніми релігійними уявленнями та політичним ладом. У Стародавньому Єгипті розвинулася архітектура, для якої характерна велична монументальність. Символом Єгипту стали піраміди. Найбільш велика і знаменита піраміда Хуфу (Хеопса грецькою мовою).

Складаються норми давньоєгипетського образотворчого мистецтва. Воно взагалі мало змінювалося, індивідуальна воля художника була обмежена – завдання його не творити, а оберігати священні канони. Оскільки на відміну від короткочасного земного життя, мистецтво вважалося носієм життя вічного; воно мало непорушні правила. Єгиптяни, очевидно, не знали ще законів перспективи: розмір фігур у них залежав не від розташування у просторі, а від значущості кожного з них. Тому на єгипетських рельєфах градація розмірів – це градація цінностей, значущіший суб’єкт завжди більший. Наприклад, у розписі піраміди найбільшою була фігура фараона, господаря гробниці, його родичі – трохи менші, раби та полонені – ще менші. Розмір робив зайвим інші атрибути величі. Тому фараона, якого вважали богом, зображали без перебільшеної пишності. Ці традиції передавалися в Єгипті з покоління в покоління і відступали від них вкрай рідко. Живопис та скульптура в Єгипті зазвичай становили частину архітектурно-мистецького ансамблю. Традиційна єгипетська скульптура – це переважно барельєф; кругла скульптура розвивалася в часи елліністичного впливу. Існувало чимало культових фігурок богів з каменю та металу. Богів зображували у вигляді людських фігур з головами звірів (сліди первісного мисливського тотемізму). Колосальний за розмірами Великий Сфінкс у Гізі. Зображення людей мали сталу кольорову гаму: чоловіків малювали брунатним, жінок – рожевим, іноземців – білим, африканців – чорним кольорами. У зображенні людини склався так званий єгипетський канон: голова, руки й ноги – у профіль, корпус фігури – анфас, це було спробою зобразити рух.

Найкращі зразки давньоєгипетського образотворчого мистецтва – це глибоке духовне осмислення проблем буття людини. Таким був і портрет фараона Тутанхамона на кришці саркофага, що виконаний із золота та темно-синього лазуриту: юне, але зболене обличчя, з великими, підведеними сурмою очима свідчать про трагізм людської долі.

Водночас єгиптяни вдосконалювалися і в прикладному мистецтві, заповнюючи свій побут витонченими мистецькими творами. Відома ложечка для ароматів, що виконана у формі стрункого тіла юної дівчини, що лине, тримаючи на витягнутих руках місткість для парфуму.

Давньоєгипетська наука носила емпіричний характер. Звичай бальзамування тіл сприяв вивченню анатомії, розвитку хірургії. Значними були досягнення в астрономії.

Дата добавления: 2015-07-25