|
Читайте также: |
Локально – цивілізаційний підхід визначає кожну цивілізацію як особливий, відносно замкнений і самостійний історичний тип. Підхід сформувався у др. пол. ХІХ ст. в результаті критичного осмислення лінійної концепції.
Засновником підходу був російський учений М.Данилевський. У 1869 р. він опублікував книгу «Росія і Європа», в якій виступив критиком лінійної теорії. Світову культуру він бачив як співіснування окремих культур. Учений порівнював культуру з живим організмом, що проходить декілька етапів (зародження, розвиток, занепад, смерть). М.Данилевський обґрунтував існування десяти самобутніх великих культур. Виділяються культури спадкоємні та усамітнені. Культури існують певний час, якщо не можуть оновлюватися.
Ідеї культурно-історичного типу були розвинуті німецьким вченим О. Шпенглером у роботі «Занепад Європи» (1922 р.). О. Шпенглер описував цивілізацію як заключний етап розвитку культури. Погляди О. Шпенглера про співвідношення культури та цивілізації продовжив А. Тойнбі, автор 12 - томної праці «Дослідження історії». Учений доводив, що кожна цивілізація проходить у своєму розвитку чотири стадії: виникнення, росту, надлому і розпаду. Після чого вона гине, а на її місці виникає інша цивілізація. Спільне у А. Тойнбі між культурою і цивілізацією – це релігійна приналежність. Ідею загибелі окремих цивілізацій поділяють прихильники іншого підходу – географічного детермінізму.
Дата добавления: 2015-07-25; просмотров: 106 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
| Лінійна теорія | | | Географічний підхід до цивілізації |