Елліністична культура

Останній період давньогрецької культури – елліністичний – був часом поширення і розвитку культури еллінів на території монархій, що виникли після розпаду держави О.Македонського.

Для цього періоду характерне поглиблення взаємозв’язків і взаємовпливів грецької та східної культур. Позбавившись полісної обмеженості, грецька культура увібрала у собі східні елементи, натомість східні культури збагатились за рахунок досягнень культури грецької, найрозвиненішої культури того часу.

У зв’язку з широким розселенням греків на території держави
О. Македонського, надання і грекам, і місцевому населенню певного мінімуму прав, полісна ідеологія поступово змінюється космополітичною («космополіте» - громадянин світу). Розкидані на величезних просторах, греки відчували себе вже громадянами не певного полісу, а всього елліністичного світу. Відірваність людей від співвітчизників, численні перевороти, війни, розорення сприяли посиленню індивідуалізму. Водночас поширюється фаталізм – віра у цілковите підкорення людини долі. Все це виявилося в релігії, філософії, літературі.

У релігійних віруваннях яскраво простежувався синтез грецької та східної культур. Водночас із культом богів-олімпійців поширювалися культи східних і нових синкретичних божеств, що поєднували риси грецьких і східних богів. Невпевненість у завтрашньому дні, складність і мінливість долі сприяла поширенню в елліністичному світі месіанських культів.

Поряд із філософськими школами, що утвердилися в класичний період, виникають нові. Основну увагу вони звертають на проблеми етики, моралі, місце людини у світі. Серед них особливого значення набувають вчення стоїків та філософія Епікура.

У літературі, як і у філософії, зростала увага до окремої людини, її переживань, проблем. Вона набула камернішого, інтимнішого характеру. Виник новий жанр - твори для розважального читання. Поширені були пригодницькі романи.

Великими науковими і культурними центрами в елліністичний період стали міста. В Александрії була створена велика бібліотека, в якій налічувалося 70 тис. папірусних сувоїв. При бібліотеці існував Мусейон (храм муз), де на кошти царів жили і працювали видатні вчені.

Швидке піднесення міст сприяло розвою архітектури, зокрема - міському плануванню. Чіткою геометричною структурою вирізнялись Александрія, Селевкія й інші міста. З’явилися численні громадські споруди: базиліки
(торгові та судові будинки), гімнасії, палестри, стадіони, бібліотеки, терми, а також розкішні палаци царів, житлові будинки. З елліністичних пам’яток архітектури найвідоміший Пергамський вівтар, який побудований на честь Зевса і Афіни.У галузі скульптури в цей період вирізнилися три школи:

Дата добавления: 2015-07-25