Висновки

1. Країни, які належать до мусульманського типу суспільства переважно розташовані на Близькому та Середньому Сході, у Північній Африці та Південній Азії. Ці країни характеризуються величезною строкатістю за етнічним складом населення, рівнем економічного розвитку, типом політичного режиму, різновидом мусульманської релігії (шиїти чи суніти). Спільним для цих країн є те, що вони виникли на культурно-релігійній спадщині імперії — Арабського халіфату — та релігій ісламу і зберігають на сучасному етапі основні атрибути мусульманської культури, такі як право шаріату, домінування релігійних інститутів у політичній та духовній сферах. Ці країни є різними за

Розділ 19

Політичні системи мусульманських країн

економічним розвитком та політичними режимами. Серед мусульманських країн високорозвинутими в економічному сенсі є Об'єднані Арабські Емірати, Кувейт і Катар (ВВП на душу населення дорівнює приблизно від 12 до 18 тис. дол. США), середньо-розвинутими — Саудівська Аравія, Іран, Ірак, Туніс (ВВП на душу населення — приблизно від 2,5 до 7 тис. дол. США), слаборозвинутими — Пакистан, Афганістан і Ємен (ВВП на душу населення — приблизно від 200 до 600 дол. США). У мусульманських країнах існували або існують до сьогодні такі політичні режими: тоталітарні соціалістичного спрямування (Лівія, Ірак, Алжир до 70—80-х років); тоталітарні ісламського спрямування (Іран за правління Р. Хомейні й Афганістан за правління талібів); авторитарні (абсолютні й частково дуалістичні монархії); авторитарно-демократичні, олігархо-кланові (президентські і парламентські республіки). Конституційний лад мусульманських країн є нестабільним: конституції приймаються главою держави одно-особово або виносяться ним на референдум; відбуваються постійні конституційні зміни або діють тимчасові конституції.

2. Статус глави держави в мусульманських країнах є різним залежно від політичного режиму і форми державного правління. В абсолютних монархіях глава держави (король, султан, емір) володіє всією повнотою законодавчої і виконавчої влади, є духовним лідером та командувачем збройних сил. У цих монархіях відсутній парламент і заборонено партії. У деяких країнах (Бахрейн і Кувейт) абсолютні монархії функціонують у рамках конституцій, які передбачають функціонування парламенту. В дуалістичних монархіях влада монарха не є такою широкою, як в абсолютних монархіях, оскільки тут конституційно закріплено принцип розподілу влади, сильніші позиції парламенту в законодавчій сфері й у сфері контролю за урядом, а також функціонують політичні партії. В соціалістичних республіках вся повнота влади належить лідерам "революції" або президентам, а також колегіальним, революційно-партійним органам. У класичній мусульманській республіці, якою є Іран, функції глави держави виконує не президент, а керівник (факіх). Керівник, який обирається довічно Радою експертів (склад Ради експертів формується із кандидатів, затверджених Опікунською радою), здійснює такі повноваження: є вищим арбітром з питань внутрішньої і зовнішньої політики; має право оголошувати війну та укладати мир; призначає суддів вищих судових інстанцій, членів Ради національної оборони, командувачів збройних сил та Корпусу захисників ісламської революції, шістьох факіхів — членів Опікун-

ської ради; має право змістити президента за пропозицією Меджлісу і за рішенням Верховного суду. В президентських республіках глава держави має дуже широкі повноваження: призначає голову уряду та міністрів, суддів, голів місцевого самоврядування; визначає зовнішню і внутрішню політику; оголошує референдум з будь-якого питання; видає укази, які мають силу закону; оголошує надзвичайний стан після консультацій з прем'єр-міністром і головою парламенту.

3. У країнах, де існують абсолютні монархії, парламенти або
взагалі відсутні, або хоч і наділені законодавчою функцією, відігра
ють малопомітну роль. Значно вагоміші повноваження парламен
ту в дуалістичних монархіях, де вони здійснюють законодавчі
функції та контроль за урядовою діяльністю. У країнах, де зали
шилася соціалістична політична система, роль парламенту зве
дена до декоративної як органу, який автоматично оформляє
рішення партійних органів або "революційного" вождя в зако
нодавчий акт. У країнах, в яких соціалістичні республіки транс
формувались у президентські, роль парламенту значно зросла.
Тут парламенти, які формуються прямими або непрямими вибо
рами, видають закони в межах своєї компетенції, ратифікують
договори, укладені главою держави, можуть делегувати прези
денту повноваження видавати декрети, що мають силу закону,
здійснюють контроль над урядом. У парламентських республі
ках парламенти дають згоду на призначення главою держави
голови уряду і міністрів або висловлюють довіру вже сформова
ному президентом урядові, мають право здійснювати процедуру
вотуму недовіри.

4. В абсолютних монархіях і президентських республіках
главою уряду є глава держави, який призначає міністрів і здійснює
урядову політику. Якщо в абсолютних монархіях відсутня полі
тична відповідальність уряду перед парламентом, то в президент
ських республіках таку відповідальність передбачено конститу
цією. Уряд як вищий орган виконавчої влади має конституцій
ний статус тільки в парламентських республіках, де він формуєть
ся главою держави та парламентом і несе політичну відпові
дальність перед законодавчим органом. У дуалістичних монар
хіях уряд як орган виконавчої влади підпорядкований главі дер
жави і політичне відповідальний перед парламентом.

5. Судові системи мусульманських країн поєднують елемен
ти мусульманської, європейської й англосаксонської моделей
судової влади. Вони включають конституційне, загальне і релі
гійне судочинство. Конституційну юрисдикцію здійснюють вер-

Розділ 19

І Іонїгичні системи мусульманських країн

ховні суди або створені в деяких мусульманських країнах конституційні суди. Судді конституційного суду, які призначаються главою держави, мають такі повноваження: здійснюють попередній контроль за конституційністю ухвалених законів до їх промульгації; на вимогу глави держави дають висновки про відповідність конституції законопроектів на стадії їх обговорення; на вимогу парламенту розглядають справи щодо зради президента; надають конфіденційно президенту висновки про консти-туційність законопроектів і діяльності органів державної влади. Суди загальної юрисдикції, як правило, поділяються на верховні суди, вищі суди провінцій, окружні суди, магістрати і мирові суди. Верховні суди здійснюють функцію конституційного контролю, розглядають кримінальні справи щодо вищих посадових осіб, здійснюють нагляд за судами середньої і нижчої ланок. Релігійні суди здійснюють контроль за відповідністю нормам Корану та шаріату конституцій і законів, а також розглядають справи, які є предметом регулювання мусульманського права.

6. Регіональна та місцева влада здійснюється на рівні таких
адміністративно-територіальних одиниць, як провінції, райони та
округи. Переважна більшість мусульманських країн мають уні
тарну форму державного устрою, але деякі з них (Пакистан і
ОАЕ) — федеративну. У більшості мусульманських країн вико
навчу владу здійснюють губернатори або генерал-губернатори,
які призначаються главою держави або урядом; представницьку
владу здійснюють обрані населенням збори провінцій або ради
комун. У Пакистані державну владу здійснює губернатор, а регіо
нальну — збори провінцій і регіональні уряди та їх голови, які
формуються провінційними зборами.

7. Партійні системи мусульманських країн слаборозвинуті
й значно відстають у своєму розвитку не тільки від країн Заходу,
Південно-Східної Азії, а й Латинської Америки. У країнах, де
існують абсолютні монархії і соціалістичні республіки, партії
або заборонені, або займають монопольне становище. У партійних
системах мусульманських країн відмінності між партіями вияв
ляються не стільки за ідеологічними ознаками, скільки за етнічни
ми, родоплемінними та релігійними. За ідеологічними орієнтація
ми партії поділяються на ліві й праві. Серед лівих партій най
більш відомі Фронт національного визволення (Алжир), Ємен
ська соціалістична партія, Партія арабського соціалістичного
відродження (Сирія, Ірак); до правих, які обстоюють мусуль
манські цінності, належать: Ісламський фронт участі Ірану, Па
кистанська мусульманська ліга, Рух суспільства за мир (Алжир).

8. Виборча система мусульманських країн є здебільшого мажоритарною відносної більшості, яка передбачає вибори за одномандатними і багатомандатними округами. Особливістю цієї системи є те, що в окремих країнах зберігаються майновий, освітній та статевий цензи, високий віковий поріг для активного виборчого права, квоти для представництва соціальних груп за багатомандатними округами.

Контрольні запитання

1. Що ми розуміємо під терміном "мусульманське суспіль
ство"?

2. В яких географічних регіонах розташовані мусульманські
країни?

3. Назвіть великі імперії, на основі яких виникло мусуль
манське суспільство.

4. Охарактеризуйте історичні особливості розвитку му
сульманських країн.

5. Порівняйте право шаріату з іншими правовими сис
темами.

6. Що є спільним, а що відмінним у країнах мусульманського
світу?

7. Охарактеризуйте особливості конституційного процесу
в мусульманських країнах.

8. Охарактеризуйте статус глави держави в абсолютних
монархіях.

9. Порівняйте статус глави держави в абсолютних і дуа
лістичних монархіях.

10. Назвіть типи республіканського правління в мусуль
манських країнах: а)...; б)...; в)...

11. Яка відмінність між соціалістичними і мусульманськими
республіками?

12. В якій країні й чому вищою посадовою особою не є пре
зидент?

13. Які повноваження "керівника" порівняно з президентом?

14. Охарактеризуйте статус парламенту в мусульман
ських країнах.

15. Охарактеризуйте статус уряду в мусульманських країнах.

Розділ 19

Дата добавления: 2015-07-20