Статус глави держави, обсяг його повноважень залежать від типу політичного режиму та форми державного правління.

За формою державного правління мусульманські країни можна поділити на монархічні і республіканські.

Серед монархічної форми правління можна виділити абсолютну монархію і дуалістичну. Абсолютна монархія утвердилась у таких країнах, як Саудівська Аравія, Оман, Бахрейн і Кувейт.

Абсолютну монархію в Саудівській Аравії у 30-х роках XX ст. заснував король Ібн Сауд, який був представником секти ва-хабітів. Король є главою держави і духовним лідером (очолює секту вахабітів), головнокомандувачем збройних сил, виконує функції прем'єр-міністра, призначає членів уряду зі складу королівської сім'ї. Йому належить також законодавча влада, хоч низку законодавчих функцій від делегує урядові. При королі діють два дорадчих органи: Консультативна рада, яка призначається главою держави на чотири роки і здійснює розробку законопроектів та різних політичних і економічних програм для уряду, а також експертизу урядових актів і міжнародних договорів; Юридична рада, яка складається з 20 членів — особливо великих знавців Корану і здійснює дослідження питань, переданих до ради іншими органами влади.

В Омані вся законодавча та виконавча влада належить султану, який формує уряд і призначає губернаторів провінцій зі складу найближчих родичів, одночасно очолюючи міністерства оборони, фінансів, закордонних справ. При Султанові діє Рада шури, яка до 1991 р. називалася Державною консультативною радою.

Монархії Бахрейну і Кувейту належать до країн, які мають конституції, але вся повнота законодавчої і виконавчої влади належить емірам. Парламенти цих країн не є противагою владі емірів, вони скоріше виконують функції дорадчого, ніж законодавчого, органу. Якщо брати до уваги ту обставину, що діє заборона на політичні партії і громадські організації, то стає очевидною концентрація влади в руках династичних кланів.

У дуалістичних монархіях влада короля не є такою великою, як в абсолютних монархіях, оскільки тут конституційне покріплено принцип розподілу влади, сильніші позиції парламенту в законодавчій сфері й у сфері контролю над урядом, а також функціонують політичні партії.

Згідно з Конституцією Йорданії король є главою держави і верховним командувачем сухопутних, військово-морських і військово-повітряних сил. Він володіє такими повноваженнями: ратифікує закони, урядові акти, міжнародні договори та угоди, призначає вибори до Палати депутатів; скликає Національні збори; має право розпускати Палату депутатів і Сенат; здійснює право помилування або скасування вироку суду; затверджує винесення смертного вироку судом; призначає прем'єр-міністра, а за його рекомендацією — міністрів, а також членів і спікера Сенату, звільняє або приймає відставку прем'єр-міністра, міністрів, спікера Сенату і сенаторів.

Дуалістична монархія Марокко є найбільш, модернізованою серед мусульманських країн, оскільки тут діють парламентський контроль за урядовою діяльністю і багатопартійна система. Король є главою держави, символом єдності нації та вищим її представником, духовним вождем і верховним головнокомандувачем; він призначає прем'єр-міністра і формує уряд.

Дата добавления: 2015-07-20