Читайте также:
|
В 1979 р. в Ірані відбулась ісламська революція, яка привела до повалення монархії і проголошення мусульманської республіки. Вождем ісламської революції і керівником держави став аятола Хомейні, який оголосив курс на створення всесвітньої ісламської держави шляхом жорсткої боротьби зі слугами Сатани — інтелігенцією, імперіалістами (передусім американцями), комуністами. Хомейні припинив контакти своєї країни із західними державами, закрив іноземні фірми, ліквідував американські військової бази. Після смерті Хомейні президентом став М. Ха-тані, який проводить курс на поступове реформування неототалі-тарного теократичного режиму і зближення з країнами Заходу.
В Афганістані після багатолітньої громадянської війни між прорадянським режимом Н. Наджибулли і моджахедськими угрупованнями до влади прийшли таліби — студенти богословських закладів (медресе). Таліби встановили неототалітарнии режим: скасували Конституцію 1987 р. і відновили в повній мірі право шаріату; заборонили жінкам вчитися і працювати за межами дому, зобов'язали їх носити чадру, а чоловіків — бороду; провели низку варварських акцій проти пам'яток буддійської культури. На чолі держави стояв емір мулла Омар, який спирався на консультативну раду в складі 40 чоловіків. Режим талібів було знищено у 2002 р. США та їх союзниками по НАТО під час антитерористичної операції.
Крім названих вище країн інші мусульманські країни шляхом конституційного процесу вдосконалюють свої політичні та правові інститути.
Державні органи. Особливістю конституційного процесу мусульманських країн є те, що конституції без участі парламенту приймаються главою держави одноособове або за його ініціативою виносяться на всенародний референдум.
Про політичну і правову нестабільність свідчать факти існування тимчасових конституцій, а також постійні конституційні
Розділ 19
Політичні системи мусульманських країн
зміни або прийняття нових конституцій протягом короткого терміну. Так, у Катарі тимчасова Конституція діє з 1972 р., а в Іраку прийнято чотири тимчасових конституції (1958, 1964, 1966 і 1970рр.).
Ще одна особливість конституцій мусульманських країн полягає в тому, що вони проголошують іслам державною релігією або релігією глави держави, а шаріат — основним джерелом законодавства.
Дата добавления: 2015-07-20; просмотров: 56 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
| ПОЛІТИЧНІ СИСТЕМИ МУСУЛЬМАНСЬКИХ КРАЇН | | | Статус глави держави, обсяг його повноважень залежать від типу політичного режиму та форми державного правління. |