Види усних мовленнєвих порушень

1. Дисфонія (афонія) - порушення голосу, порушення фонації, вокальні порушення, що проявляються у порушенні сили, висоти і тембру голосу.

2. Брадилалія - патологічно сповільнений темп мовлення. При сповільненому темпі мовлення виявляється тягучо розтягнутим, млявим, монотонним.

3. Тахілалія - патологічно прискорений темп мовлення. При прискореному темпі – квапливий, стрімкий, напористий.

4. Заїкання - порушення темпо-ритмічної організації мовлення, зумовлене судомним станом м'язів мовного апарату. З аїкання (невротичне; неврозоподібне) — вада мовлення, яка виявляється у мимовільному повторенні окремих звуків, складів або цілих фраз, неприродньому розтягуванні звуків або блоках мовчання, протягом яких людина, що заїкається, не може вимовити звук. Заїкання супроводжується перериваннями мови, повторенням окремих звуків, складів або цілих фраз, неприродним розтягуванням звуків. Заїкання майже завжди супроводжується напругою, тривогою і страхом мовлення. При цьому можливі неприродні рухи, гримаси або тики, за допомогою яких людина, що заїкається, намагається подолати заїкання. Ймовірно, заїкання з'явилося практично одночасно з мовою, адже згадки про нього доходять до нас з якнайдавніших часів.

Причини виникнення заїкання точно не встановлені. Передбачається, що виникнення заїкання зумовлене сукупністю генетичних і неврологічних чинників. Заїкання викликається судомами мовного апарату: язика, неба, губ або ж м'язів гортані. Все, окрім останнього — судоми м'язів гортані — голосові судоми. Також існують дихальні судоми, при яких порушується дихання і виникає відчуття браку повітря. Якщо заїкання — невроз, воно посилюється, коли людина починає нервувати, а також взагалі при сильних емоціях.

5. Дислалія - це порушення звуковимови, при нормальному слуху та збереженій інервації мовленнєвого апарату. Спостерігаються заміни звуків, їх змішування та спотворення, а також фонетичні дефекти.

6. Ринолалія - порушення тембру голосу та звуковимови, зумовлене анатомо-фізіологічними дефектами мовленнєвого апарату. Буває органічного походження відкрита ринолалія – коли повітря при мовленні потрапляє одночасно у ротову та носову порожнину через щілину у твердому піднебінні, і закрита ринолалія – коли повітря при мовленні не потрапляє у носовий резонатор. Також буває функціональна ринолалія – коли м’яке піднебіння недостатньо піднімається і не утворює з’єднання зі стінкою глотки (валиком Пассавана), у зв’язку з чим, повітря невеличкою порцією все ж потрапляє у носову порожнину.

7. Дизартрія - це складне порушення звукової сторони мовлення. Дизартрія є наслідком органічного порушення центрального характеру, що призводить до рухових розладів. Особливу групу складають порушення, зумовлені анатомічними дефектами апарату артикуляції. У психолінгвістичному аспекті порушення вимови розглядаються як наслідок несформованості операцій розрізнення і пізнавання фонем (дефекти сприйняття), або як несформованість операцій відбору і реалізації (дефекти продукування), або як порушення умов реалізації звуків. При дизартрії спостерігаються розлади моторної сторони усного мовлення, тобто розлади артикуляції, дихання, голосоутворення, темпу, ритму та інтонації. Причиною може бути гіпертонія, гіпотонія або дистонія м’язів.

8. Алалія - відсутність або недорозвинення мовлення внаслідок органічного ураження мовленнєвих зон кори головного мозку у внутрішньоутробному або ранньому періоді розвитку дитини (до 3-х років);

Дата добавления: 2015-07-20