Читайте также:
|
– індивідуальні психічні – спотворення особистих рис|меж| – деформація мотиваційної сфери – несформованість соціально прийнятної|допустимої| поведінки – педагогічна занедбаність – понижений|знизити| рівень уваги – затримка психічного розвитку;
– індивідуальні соматичні – хронічні захворювання – інвалідність – відставання у фізичному розвитку;
– соціальні позанавчальні| – порушення прав дитини|дитини| – відсутність опіки з боку дорослих – залучення до протиправних дій – бідність сім'ї – обмеженість можливостей|спроможностей| пізнання світу;
– соціальні шкільні – поганий соціально-психологічний клімат навчальної групи – низький соціальний статус в групі – низький рівень викладання у навчальному закладі.
Певзнер М.С. під шкільною дезадаптацією має на увазі деяку сукупність ознак, які свідчать про невідповідність соціо-психологічного| і психофізіологічного статусу дитини|дитини| вимогам ситуації шкільного навчання|вчення|, оволодіння якої з ряду причин стає скрутним або, в крайніх випадках, неможливим [2]. Дезадаптація може носити патологічний і непатологічний характер.
Патологічна дезадаптація призводить|наводить| до незворотних|безповоротних| трансформацій| психічних і фізіологічних функцій, поведінка, до перманентного конфлікту особистості|особистості| з|із| середовищем|середовищем| і собою. Зазвичай|звично| виділяють три групи чинників|факторів| дезадаптації особистості|особистості| (В.В. Ковальов, Вайзман М.П., Зарецький В.В тощо):
а) середовище|;
б) психологічні чинники, пов'язані з особливостями психіки людини, перш за все|передусім|, з|із| її акцентуйованими| рисами;
в) медичні чинники|фактори|.
Відмітні особливості соціальної дезадаптації дітей і підлітків визначаються віком і, отже, особливим соціальним статусом та наявністю бурхливого процесу психічного розвитку
Шкільна дезадаптація є тим видом соціальної дезадаптації школяра, при якій виявляється|опиняється| неможливим навчання|вчення| за програмою, відповідною інтелектуальним здібностям дитини|дитини|, або перебуванням у школі, що узгоджується з|із| прийнятими дисциплінарними нормами.
З|із| поняттям шкільної дезадаптації тісно пов'язано поняття «Діти групи ризику |факторах| успішності в навчанні|вчення|», оскільки|тому що| саме вони за несприятливих умов навчання|вчення| і складають категорію дезадаптованих школярів.
Прояви|вияви| ШД виступають|вирушають| в основних чотирьох формах:
порушення навчання|вчення|,
порушення поведінки,
порушення контактів
змішані форми дезадаптації, що включають поєднання вказаних ознак.
Ранніми ознаками шкільної дезадаптації є|з'являються|:
– тривалий|видовження| час, необхідний для приготування уроків;
– повна|цілковита| відмова від приготування уроків;
– необхідність в постійному контролі дорослих за приготуванням уроків, необхідність в допомозі батьків або репетиторів;
– втрата інтересу до навчання;
– поява незадовільних оцінок у дітей, раніше успішних, байдужість при отриманні|здобутті| незадовільних оцінок;
– відмова відповідати біля|в| дошки, страх перед контрольними роботами тощо.
Аналіз наукової літератури дозволяє виділити три основні типи|типи| проявів|виявів| ШД:
1) неуспіх у навчанні|вченні| за програмами, які відповідають віку дитини|дитини|, що включає такі ознаки, як хронічна неуспішність, а також недостатність і уривчастість загальноосвітніх даних без системних знань і навчальних навиків|навичок| (когнітивний компонент ШД);
2) постійні порушення емоційно-особистісних стосунків до окремих предметів, навчання|вченню| в цілому|загалом|, педагогів, а також до перспектив, які пов'язані з навчанням (емоційно-оцінний компонент ШД);
3) порушення поведінки, що систематично повторюються, в процесі навчання|вчення| і в шкільній середі|середовищі| (поведінковий компонент ШД).
Другою за поширеністю причиною ШД є|з'являються| неврози і невротичні реакції. Основною причиною невротичних страхів, різних форм навязливості|, соматовегетативних| порушень, істерично-невротичних станів|достатків| є|з'являються| гострі або хронічні психотравмуючі ситуації, несприятлива обстановка у сім'ї, неправильні підходи до виховання дитини|дитини|, а також складнощі у взаєминах з|із| педагогами і однокласниками.
Важливим|поважним| чинником формування неврозів і невротичних реакцій можуть служити особисті особливості дітей, зокрема недовірливі риси|межі|, підвищена виснаженість, схильність до страхів, демонстративної поведінки.
|загальні| Принципи і умови діяльності з корекції дезадаптації:
1) зниження кількості дезадаптованих дітей, які об'єднані|з'єднаних| в клас або групу, оскільки|тому що| збільшення кількості школярів знижує можливості|спроможності| встановлення тісних емоційних|емоціональних| зв'язків між дітьми і тими дорослими, які працюють з|із| групою;
2) організація процесу діагностики повинна передбачати комплексний характер, який включає психологічний, медичний, педагогічний, соціальний аспекти;
3) заходи щодо подолання|здолання| явища дезадаптації дитини|дитини| виявляться ефективними в тому випадку, якщо|у тому випадку, якщо| вони лежатимуть в руслі єдиної індивідуалізованої|індивідуалізуватися| програми, за процес здійснення якої відповідають всі фахівці|спеціалісти|, що працюють з|із| дитиною|дитиною|;
4) особливості стилю навчальної діяльності дітей, які характеризуються шкільною дезадаптацією, диктують необхідність перегляду методів викладання і багато в чому – перегляду нормативних навчальних планів і програм;
5) створення|створіння| психологічного клімату в освітній установі, щире доброзичливе ставлення|ставлення| до кожної дитини|дитини|.
Дата добавления: 2015-07-20; просмотров: 211 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
| Причини і прояви|вияви| шкільної дезадаптації | | | Дитячий аутизм. Роль психолога у діагностиці, попередженні та корекції порушень емоційно-вольової сфери та соціальної поведінки. |