Виробнича класифікація овець

Напрям продуктивності	Тип	Порода
Тонкорунне	Вовново-м¢ясний	Асканійська
М¢ясо-вовновий	Прекос
Напівтонкорунне м¢ясо-вовнове	Довгововновий	Ромні-марш
Український коридель
Вовново-м¢ясний	Цигайська
Грубововнове	Смушковий	Каракульська, сокільська
Грубововнове	Шубний	Романівська

В останні роки в Україні створено репродуктори порід овець австралійської і новозеландської селекції - полварс, новозеландський коридель.

Асканійську породу виведено у 1925-1935 р. р. М.Ф. Івановим на півдні України за участю місцевих малопродуктивних мериносових овець і породи рамбульє, завезеної із США.

Створення нової породи супроводжувалося значним поліпшенням умов утримання та годівлі поголів'я, у першу чергу - племінного молодняку. Сучасна асканійська порода - це крупна тонкорунна порода. Жива маса баранів досягає 120-130 кг, маток - 58-65 кг. Вівці цієї породи характеризуються високим ростом, міцною конституцією, правильними формами тіла, добре розвиненим кістяком. На значний запас шкіри вказує наявність однієї-двох складок на шиї. Вівцематки мають добру плодючість - 125-130 ягнят із розрахунку на 100 маток. Молодняк характеризується високою енергією росту. Дорослі тварини відзначаються хорошою вовновою продуктивністю. Настриг вовни з баранів у племінних господарствах, де розводять цю породу, досягає 16-20 кг, а в цілому по стаду - 6,5-7,0 кг, що в чистому волокні складає 6,5-7,0 кг і 2,6-3,0 кг з розрахунку на одну голову, відповідно.

Прекос - тонкорунна порода м'ясо-вовнового типу. Представники цієї породи - досить крупні тварини (жива маса баранів у ведучих племінних господарствах становить 120-130 кг, а рекордна - 173 кг, жива маса елітних маток - 65-70 кг, а рекордна - 120 кг). За умови повноцінної годівлі молодняк при відбивці в чотиримісячному віці досягає 30 кг, середньодобовий приріст живої маси становлять 250-300 г, що дозволяє одержувати молодняк у віці шести-восьми місяців масою 40-45 кг і використовувати понадремонтне поголів'я для виробництва високоякісної баранини.

Тварини цієї породи характеризуються міцним, добре розвиненим кістяком, широкою постановою кінцівок; грудна клітка – широка; спина та поперек – рівні; задня частина тулуба - добре обмускулена.

Матки і більшість баранів породи прекос - комолі (безрогі). Складчатість шкіри - не виражена. Настриг вовни з баранів - 8-10 кг, з маток - 3,5-4,5 кг при виході чистої вовни 45-50 %. Руна в них штапельної будови. Вовна довжиною 8-10 см (у маток 7-9 см) в основному 60 і 64 якості.

До відбивки (у два-чотири місяці) на 100 вівцематок породи прекос за рік одержують 110-120 ягнят.

Цигайські вівці - найбільш стара та досить поширена в Україні напівтонкорунна порода. Вони характеризуються міцною конституцією, витривалістю, плодючістю (по 140 ягнят на 100 маток), молочністю, пристосованістю до різних природно-кліматичних і технологічних умов.

Вовна цигайських овець має свої специфічні особливості - вона характеризується міцністю, пружністю і досить погано звалюється, що й використовується для виготовлення спеціального технічного сукна, необхідного для різних галузей промисловості.

Із шкур овець цих порід виготовляють цінне хутро - цигейку, що користується широким попитом у населення.

Жива маса баранів і маток у племінних господарствах знаходиться на рівні 110-115 і 58-60 кг відповідно. Середній настриг вовни від баранів становить 10-12 кг довжиною вовни - 13-14 см, від маток - 5,5-6,0 кг довжиною вовни 11-12 см. Вихід чистої вовни - понад 60 %.

Романівська порода виведена в другій половині XVIII ст. на базі північних короткохвостих овець і набула поширення в центральних районах Російської Федерації, а в останнє десятиріччя в незначній кількості її почали розводити і в Україні.

Вівці романівської породи характеризуються дуже цінними біологічними та продуктивними якостями і кращими у світі шубними овчинами, що залежить від унікального співвідношення пухових і остьових волокон, їх довжини, товщини та забарвлення. На відміну від інших грубововнових порід, вовна романівських овець складається з ості й пуху. Пухові волокна більш довгі за остьові і розміщуються в нижньому ярусі вовни. Вони є еластичною опорою для хутра. Це запобігає його звалюванню і створює високі теплоізоляційні властивості овчин.

Вівці романівської породи характеризуються дуже високою плодючістю. Матки дають у середньому два-три ягняти за один окіт, а від кращих із них одержують по п’ять - сім ягнят.

За живою масою вівці цієї породи належать до середніх. Барани мають масу 65-70 кг (кращі до 100 кг), а матки - 45-50 кг (кращі до 90 кг). Унаслідок високої плодючості й досить високої енергії росту молодняку, жива маса приплоду однієї вівці у восьмимісячному віці досягає 200-250 кг, що є кращим показником серед інших порід овець.

Статева зрілість у маток цієї породи наступає рано і за умов доброї годівлі перше їх парування проводять у віці 12 місяців. За два роки від кожної вівці одержують три окоти, тобто від 6 до 15 ягнят.

Сокільська порода виведена і набула поширення на Полтавщині внаслідок цінного оригінального окрасу смушків - сірих з голубим чи стальним відтінком, із завитками "валек" і "біб". За якістю вовни поступаються каракульським, але оцінюються досить високо за красивий їх колір.

Сокільські вівці невисокого росту з правильними формами будови тіла, з довгим, без жирових відкладень, хвостом. Жива маса баранів досягає 65 - 70 кг, вівцематок - 40-45 кг. Маса ягнят при народженні - 3,5-3,7 кг. Крім смушків, ці вівці дають і грубу вовну (барани 3,5 - 3,7 кг, матки - 2,0 -2,5 кг). Вихід ягнят із розрахунку на 100 маток становить 130-140 ягнят при молочності 60-75 л (жирність молока - 7,5-8,0%). Характерною особливістю овець цієї породи є те, що ген, який обумовлює сіре забарвлення, у гомозиготному стані викликає смерть молодняку в ранньому віці. Тому, для розведення овець сокільської породи практикують гетерогенний підбір: до парування допускають батьківські пари, що різняться забарвленням (сірих баранів парують з чорними матками і навпаки).

Каракульських овець нового, багатоплідного типу, який створювали шляхом парування завезених із Узбекистану чорних каракульських маток із баранами романівської породи та розведення тварин бажаного типу в "собі". Розводять їх у незначній кількості на півдні України і в Карпатах. Тварини цього типу зберегли властиві каракульським вівцям цінні якості смушків і набули властивої романівській породі високої плодючості. Вихід ягнят на 100 вівцематок цього типу складає 170-180 голів за один окіт. Смушки молодняку каракульських порід набувають цінні властивості у період внутріутробного розвитку та зберігаються протягом перших 1-2 днів життя.

Дата добавления: 2015-07-25